ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 140/9072/25
адміністративне провадження № К/990/32401/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (суддя: Шепелюк В.Л.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року (судді: Ільчишин Н.В., Гуляк В.В., Матковська З.М.) у справі за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження добробуту" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
Благодійна організація «Всеукраїнський благодійний фонд «Незламна Батьківщина» (правонаступником якої є Благодійна організація «Благодійний фонд «Відродження добробуту», далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2025 року № [номер приховано] та № [номер приховано].
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року, адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, визначених, зокрема, статтями 14, 44, 85, 133, 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статтями 78, 242, 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Касаційна скарга обґрунтована підставою, передбаченою пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: неврахуванням судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.
У розрізі наведеної підстави скаржник наголошує, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13 червня 2022 року у справі № 420/5345/19, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20, від 22 червня 2022 року у справі № 826/13633/17, від 23 травня 2024 року у справі № 380/5557/22, від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15 та від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/534/20, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є обов`язковою умовою підтвердження правомірності задекларованих показників податкового обліку. Ненадання платником податків таких документів до закінчення перевірки або у терміни, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України, нормами пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу прирівнюється до їх відсутності на час складення звітності. Єдиним законодавчо визначеним винятком із цього правила є випадки виїмки або іншого вилучення документів правоохоронними чи іншими компетентними органами, чого у спірних правовідносинах встановлено не було. Відтак, контролюючий орган вважає, що платник податків позбавлений права посилатися в судовому процесі на підтвердження показників податкової звітності на первинні документи, які не були надані під час проведення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки.
Крім того, скаржник вказує на те, що факт ненадання документів був належним чином зафіксований відповідними актами під час перевірки від 25 березня 2025 року № 1161/07-06/44696756 та від 26 березня 2025 року № 1188/07-06/44696756, а також зауважує, що позивач не долучив будь-яких первинних документів навіть до поданих заперечень на акт перевірки. На думку контролюючого органу, суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги та дослідили первинні документи, подані позивачем вперше лише під час судового розгляду справи, що призвело до скасування правомірних податкових повідомлень-рішень.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі направлень 17.03.2025 №1387 та №1385, наказу від 17.03.2025 №880-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки БО «ВБФ Незламна Батьківщина»» та п.п. 75.1.5 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.7, п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 та із врахуванням вимог п.102.1 ст.102 ПК України проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.04.2022 по 21.03.2025.
За результатами такої перевірки складено Акт від 03.04.2025 №9603 /07-06/44696756, яким встановлені порушення БО «ВБФ Незламна Батьківщина»:
-п.п.134.1.1 п.134.1 п.п.133.4.2, п.п.133.4.3, п.п.133.4.4, п. 134.4 ст.134, ст.135 ПК України, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, п. 3, п.6 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, п. 5, 7, 8, 21 ПСБО №15 Доходи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 23641321,0 грн в т. ч. за 2022 рік в сумі 6227188,56 грн, за 2023 рік в сумі 17414132,4 грн;
-п.49.18.3 ст.49 ПК України зі змінами та доповненнями, внаслідок неподання декларації з податку на прибуток підприємства за 2022, 2023 роки;
- п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, п. 3, п.6 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, п.10, п11, п.12, п.13, п.14, п.15 П(с)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п. 5, 7, 8, 21 ПСБО №15 Доходи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153.
Не погодившись з висновками зазначеного акта перевірки, БО «ВБФ «Незламна Батьківщина» звернулася до ГУ ДПС у Волинській області із запереченнями від 18 квітня 2025 року за вхідним № 15751/6, за результатами розгляду яких Комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення про залишення висновків акта перевірки без змін.
07 травня 2025 року на підставі вказаного акта перевірки ГУДПС у Волинській області прийнято такі податкові повідомлення-рішення:
- № [номер приховано] (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток підприємств на загальну суму 29 552 841,24 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 911 520,24 грн;
- № [номер приховано] (форма «ПС»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 640,00 грн;
- № [номер приховано] (форма «ПС»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.
Незгоду з прийнятими рішеннями контролюючого органу БО «ВБФ «Незламна Батьківщина» висловила шляхом подання скарги в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової служби України від 23 травня 2025 року за вхідним № 640/С/6, у якій просила скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення як необґрунтовані та такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 18 липня 2025 року № 20760/6/99-00-06-01-01-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, БО «ВБФ «Незламна Батьківщина» звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги БО «БФ «Відродження добробуту» та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач із моменту державної реєстрації був включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, у зв`язку з чим відповідно до приписів пункту 133.4 статті 133 ПК України у нього був відсутній обов`язок зі сплати податку на прибуток та подання відповідних декларацій. На підставі досліджених первинних документів суди встановили факт реального здійснення позивачем благодійної діяльності, оскільки всі залучені від донорів кошти були цільово використані на придбання товарів першої необхідності та їх подальшу безоплатну передачу на користь БО «ВБФ «Сталеві Серця» для забезпечення гуманітарних потреб постраждалого населення без отримання доходу чи прибутку.
Мотивуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій також зазначили, що приписи пункту 44.6 статті 44 ПК України регулюють статус документів під час податкового контролю, однак не позбавляють платника права доводити свою позицію в суді шляхом надання належних і допустимих доказів безпосередньо під час судового розгляду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів.
Приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Нормами пункту 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Особливості оподаткування неприбуткових підприємств, установ та організацій врегульовані нормою пункту 133.4 статті 133 ПК України, згідно з якою неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій у порядку, визначеному цим пунктом, не є платниками податку на прибуток підприємств за умови дотримання ними вимог щодо цільового використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Згідно з підпунктом 133.4.1. пункту 133.4 статті 133 ПК України неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту; установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, та житлово-будівельні кооперативи; внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.
Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації створення юридичної особи та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважаються неприбутковими організаціями з дня державної реєстрації створення юридичної особи.
Установи та організації, які під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу подали документи про внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій і за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважаються неприбутковими організаціями з дня державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України).
Згідно з підпунктом 133.4.5 пункту 133.4 статті 133 ПК України порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України.
За змістом підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 ПК України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені: бюджетні установи; громадські об`єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди; спілки, асоціації та інші об`єднання юридичних осіб; житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства); об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків; професійні спілки, їх об`єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об`єднання; сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об`єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.
Відповідно до підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, а для релігійної організації - вимог, визначених абзацом другим підпункту 133.4.1 і підпунктом 133.4.2 цього пункту, така неприбуткова організація зобов`язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.
За приписами підпункту 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 ПК України встановлення контролюючим органом відповідно до положень цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені підпунктом 133.4.2 цього пункту, або встановлення факту використання доходів (прибутків) неприбуткової організації з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Кодексу.
Процесуальний порядок та принципи судового доказування в адміністративному судочинстві визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - докази, одержані у порядку, встановленому законом.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено імперативне правило, за яким в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами встановлено, що БО «БФ «Відродження добробуту» (первинна назва - БО «ВБФ «Незламна Батьківщина») з моменту її державної реєстрації 12 квітня 2022 року належним чином включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій і протягом усього періоду, що перевірявся, дотримувалася вимог пункту 133.4 статті 133 ПК України.
На підставі безпосередньо досліджених первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем до суду, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт реального здійснення позивачем благодійної діяльності та цільового використання отриманих надходжень. Зокрема, судами детально проаналізовано укладені позивачем договори поставки, видаткові накладні та рахунки-фактури з постачальниками (ТОВ «Авіаційний простір», ТОВ «Буассон Еліт «Бельведер Груп», ТОВ «Віптрейд Плюс» та іншими), а також договори про надання благодійної допомоги і співпрацю із БО «ВБФ «Сталеві Серця» разом із відповідними актами приймання-передачі гуманітарного вантажу на суму понад 130 мільйонів гривень.
За результатами дослідження цих доказів суди з`ясували, що всі залучені від донорів та пожертводавців кошти у розмірі 34 595 492,00 грн за 2022 рік та 96 745 180,00 грн за 2023 рік були повністю спрямовані на придбання товарів першої необхідності, засобів гігієни та продуктів харчування, які надалі були безоплатно передані на користь БО «ВБФ «Сталеві Серця» для забезпечення гуманітарних потреб цивільного населення, яке постраждало внаслідок бойових дій. При цьому суди встановили відсутність будь-яких фактів отримання позивачем прибутку чи нецільового використання коштів.
Здійснивши всебічний та повний аналіз матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про протиправність прийнятих ГУ ДПС у Волинській області податкових повідомлень-рішень, установивши відсутність у діях позивача порушень податкового законодавства з огляду на його статус неприбуткової організації та використання всіх залучених ресурсів виключно на статутну благодійну діяльність, що відповідно звільняє його від обов`язку з нарахування податку на прибуток підприємств і подання податкової звітності за 2022 та 2023 роки.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій правильними по суті спору, такими, що повністю відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.
Надаючи правову оцінку застосуванню судами попередніх інстанцій приписів пункту 44.6 статті 44 ПК України у зіставленні із засадами адміністративного судочинства, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з того, що положення вказаного пункту регулюють процесуальні наслідки неподання документів безпосередньо під час здійснення заходів податкового контролю та визначають порядок формування висновків контролюючого органу в акті перевірки. Водночас норми ПК України не регулюють порядок судового доказування і не можуть обмежувати конституційне право платника податків на судовий захист, закріплене статтею 55 Конституції України, а також обмежувати процесуальну компетенцію адміністративного суду щодо витребування та дослідження усіх наявних у справі доказів, у тому числі в порядку з`ясування обставин справи.
Право платника податків надати до суду первинні та бухгалтерські документи на підтвердження правомірності формування показників податкового обліку чи цільового використання коштів є елементом реалізації принципу змагальності сторін та гарантією забезпечення повноти з`ясування обставин справи відповідно до статей 9, 77 КАС України. Оцінка судом таких доказів спрямована на встановлення об`єктивної істини щодо реальності господарських операцій та відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 640/966/20, згідно з якою позбавлення платника податків права подавати докази в суді призвело б до порушення принципу рівності сторін та унеможливило б здійснення ефективного судового контролю за рішеннями суб`єкта владних повноважень.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року про відкриття провадження у справі № 140/9072/25 було долучено до матеріалів справи надані позивачем на виконання ухвали про залишення позову без руху електронні докази обсягом понад 1000 аркушів та ухвалено здійснювати розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі. У своїх рішеннях суди мотивували необхідність прийняття та дослідження визначеного обсягу документів. Безпосереднє дослідження вказаного масиву первинних і бухгалтерських документів у судовому засіданні забезпечило повне й всебічне з`ясування фактичних обставин реальності здійснення позивачем благодійної діяльності та цільового спрямування залучених коштів.
Наведені у касаційній скарзі доводи щодо неправомірності врахування судами таких доказів самі по собі не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій та не утворюють передбачених КАС України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин доводи касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області щодо неправомірності врахування судами поданих до суду доказів, а також відсутності окремих відомостей щодо складських та транспортних операцій не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду. Вказані аргументи відповідача повністю спростовуються сукупністю належним чином досліджених судами первинних документів і зводяться виключно до вимоги про переоцінку доказів, що відповідно до приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Відтак, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального права. Висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
І.А. Васильєва