ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 280/10084/25
адміністративне провадження № К/990/23707/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року (суддя: Татаринов Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року (судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В., Коршун А.О.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
в с т а н о в и в :
Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача податковий борг у сумі 19 670,41 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, позов було задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу відмовити в повному обсязі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій підійшли до розгляду справи формально та обмежилися лише констатацією «узгодженості» суми податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 08 вересня 2021 року №0836490-2405-0830 та від 27 лютого 2024 року № 0[телефон приховано]-0830-UA2306007[телефон приховано]. При цьому повністю проігнорували та не надали жодної правової оцінки форс-мажорним обставинам, що мали місце, а саме: факту суттєвого пошкодження 11 травня 2023 року та 20 грудня 2024 року належного відповідачеві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок ракетних ударів та збройної агресії російської федерації. Скаржник наголошує, що суди не застосували спеціальні імперативні норми підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), які звільняють від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за пошкоджені або знищені об`єкти нерухомості, розташовані в зонах бойових дій. Крім того, судами не враховано його особливий соціально-правовий статус як особи з інвалідністю I групи (довічно), яка потребує постійного стороннього догляду, чим порушено принципи справедливості, пропорційності та вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо недопущення покладання на особу надмірного індивідуального тягаря.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у зіставленні з нормами щодо стягнення узгодженого податкового боргу з осіб, чиє нерухоме майно було пошкоджене чи зруйноване внаслідок збройної агресії російської федерації в період дії воєнного стану.
Наводячи підставу за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України (у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України), відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не дослідили надані ним письмові докази (зокрема, акти комісійного обстеження від 11 травня 2023 року та 20 грудня 2024 року), які підтверджують пошкодження об`єкта оподаткування та доводять неможливість виконання податкового обов`язку.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області заперечує проти доводів касаційної скарги та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Контролюючий орган зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та за належної правової оцінки всіх обставин справи. В обґрунтування своєї позиції позивач наголошує, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості, яка на момент звернення до суду є узгодженою сумою податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 08 вересня 2021 року № 0836490-2405-0830 та від 27 лютого 2024 року № 0[телефон приховано]-0830-UA2306007[телефон приховано], а також нарахованою пенею у сумі 29,64 грн. Податковий орган зауважує, що відповідно до статті 56 ПК України у разі незгоди з визначеними податковими зобов`язаннями платник податків мав право оскаржити відповідні рішення в адміністративному або судовому порядку у встановлені законом строки. Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення не було оскаржене та є узгодженими, сума податкового боргу підлягає примусовому стягненню з боржника незалежно від наданих ним заперечень, суть яких не стосується предмета позовних вимог та підстав стягнення.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року справу було призначено до розгляду в судовому засіданні. Однак, враховуючи те, що сторони через тривалу повітряну тривогу звернулися з клопотаннями про здійснення розгляду справи без їх участі, Суд, керуючись приписами пункту 2 частини першої статті 345 КАС України, вирішив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області як платник податків.
За даними контролюючого органу, станом на день звернення з цим позовом за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у загальній сумі 19 670,41 грн.
Зазначений податковий борг частково виник у зв`язку з прийняттям контролюючим органом податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 08 вересня 2021 року № 0836490-2405-0830, яким відповідачу визначено до сплати податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 8 133,01 грн (зі строком сплати до 19 квітня 2023 року). Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримане ним 15 жовтня 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У подальшому, 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, звернувшись до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання його протиправним та скасування. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі № 280/1855/22 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Однак, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 08 вересня 2021 року № 0836490-2405-0830 на суму 8 133,01 грн вважається узгодженим у судовому порядку з 19 квітня 2023 року.
Крім того, контролюючий орган визначив відповідачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості згідно з податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 27 лютого 2024 року № 0[телефон приховано]-0830-UA2306007[телефон приховано] у сумі 11 537,40 грн (зі строком сплати до 14 травня 2024 року). Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку, однак повернуто без вручення з причин, незалежних від позивача. З огляду на те, що вказане суди першої та апеляційної інстанції визнали, що податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 у судовому порядку не оскаржувалось, нарахована за ним сума грошового зобов`язання також набула статусу узгодженої.
Також за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань у 2025 році відповідачу було нараховано пеню у розмірі 29,64 грн.
З метою вжиття заходів з погашення податкового боргу контролюючим органом на адресу відповідача засобами поштового зв`язку було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 02 жовтня 2024 року № 0[телефон приховано]-0801, яка також не була вручена адресату з незалежних від позивача причин, - поштове повідомлення повернуто «за закінченням терміну зберігання».
У зв`язку з тим, що у визначений законом строк відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначені суми грошових зобов`язань та пені, ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до суду з цим позовом про їх примусове стягнення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що визначені контролюючим органом податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальній сумі 19 670,41 грн, є узгодженими у встановленому ПК України порядку та мають статус податкового боргу. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення податкового боргу суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, оскільки така оцінка має надаватися виключно у провадженні за позовом платника податків про оскарження акта індивідуальної дії. За позицією судів попередніх інстанцій, доводи відповідача щодо руйнування та пошкодження його житлового будинку внаслідок ракетних ударів під час воєнного стану, наявності статусу особи з інвалідністю I групи та погіршення стану здоров`я є неприйнятними, оскільки положення ПК України не передбачають списання або звільнення від сплати узгодженого податкового боргу на стадії його примусового стягнення за наявності таких обставин.
Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є вимоги контролюючого органу про примусове стягнення з відповідача заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальному розмірі 19 670,41 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Пунктом 15.1 статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), які є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Системний аналіз вищенаведених норм ПК України дає підстави для висновку, що до предмета доказування у спорах про стягнення податкового боргу належить встановлення сукупності таких обов`язкових обставин: факту виникнення у платника податків невиконаного грошового зобов`язання, набуття цим зобов`язанням статусу узгодженого у визначеному законом порядку, наявності підтвердженого податкового боргу, а також дотримання контролюючим органом визначеної законом послідовності та процедури вжиття заходів із його примусового стягнення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлена до стягнення сума у розмірі 19 670,41 грн складається з податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 08 вересня 2021 року № 0836490-2405-0830 на суму 8 133,01 грн; за податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2024 року № 0[телефон приховано]-0830-UA2306007[телефон приховано] на суму 11 537,40 грн, а також нарахованої пені у розмірі 29,64 грн.
Здійснюючи перегляд судових рішень у межах касаційного провадження, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у межах адміністративної справи про стягнення узгодженого податкового боргу суд не здійснює повторну оцінку правомірності самих податкових повідомлень-рішень, які є чинними та узгодженими. Обов`язок зі сплати узгодженого податкового зобов`язання є безумовним, а його невиконання у строки, встановлені ПК України, тягне за собою імперативний обов`язок контролюючого органу вживати заходів примусового стягнення боргу та в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням від 08 вересня 2021 року № 0836490-2405-0830 у сумі 8 133,01 грн. враховує, що правомірність вказаного рішення була предметом судово-адміністративного перегляду та підтверджена постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 280/1855/22, у зв`язку з чим це грошове зобов`язання є узгодженим у судовому порядку і підлягає виконанню.
Дійсно, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10.05.2022 у справі № 804/2455/18, від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а).
Такий правовий висновок також підтриманий Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18.
Загалом погоджуючись із наведеною концепцією, колегія суддів не може не звернути уваги на її абстрактний характер та загальний вимір, та одночасно зауважити, що предметом дослідження й доказування у цій справі було конкретне право платника знати про перевірку до її початку та про вимоги контролюючого органу, що висуваються до нього в межах її здійснення, невиконання яких тягне негативні наслідки у виді податкових донарахувань.
Добросовісний платник податків дійсно зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Проте в аспекті наведеного важливо наголосити на мотивах Верховного Суду, керуючись якими він виробив наведені вище підходи. Так, зокрема, обґрунтовуючи такі свої висновки, Верховний Суд щоразу наголошував, що «обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього» (з постанови Судової палати з розгляду податків, зборів, обов`язкових платежів від 23.05.2022 по справі № 810/3116/18).
Наведені підходи продемонстровано у постанові Верховного Суду від 22 липня 2026 року по справі №380/25650/24.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2024 року № 0[телефон приховано]-0830-UA2306007[телефон приховано] на суму 11 537,40 грн та нарахованої пені у розмірі 29,64 грн колегія суддів вважає передчасними з огляду на таке.
Задовольняючи позов у цій частині, суди виходили виключно з того, що зазначене податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією та повернулося без вручення, що, на думку судів, свідчить про його належне вручення та ненабуття ним статусу оскарженого у встановлені строки, а відтак - про його узгодженість.
Проте колегія суддів зазначає, що в умовах триваючої збройної агресії та проведення бойових дій суди першої та апеляційної інстанцій підійшли до оцінки обставин належного вручення рішення та його узгодженості надто формально, не перевіривши доводи відповідача про неотримання ним рекомендованого поштового відправлення з об`єктивних причин, а не внаслідок нехтування або його ухилення від виконання такого обов`язку.
Так, заперечуючи проти позову, відповідач неодноразово наголошував на тому, що внаслідок бойових дій та ворожих обстрілів він був змушений залишити місце свого постійного проживання за адресою реєстрації та переїхати за іншою адресою. Через вимушене переміщення відповідач об`єктивно не отримував поштової кореспонденції з податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2024 року та податковими вимогами, а про існування претензій контролюючого органу та самого суму нарахування дізнався лише після відкриття судом провадження у цій справі.
Суд зауважує, що за умови вимушеного переїзду особи внаслідок воєнних дій факт повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання не може слугувати беззаперечним підтвердженням його належного вручення та, як наслідок, свідчити про свідомий пропуск строків оскарження й обізнаність платника з прийнятим рішенням. За таких обставин стверджувати про беззаперечну «узгодженість» нарахованого грошового зобов`язання за відсутності фактичного повідомлення платника податків, є передчасним.
Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили докази та доводи відповідача стосовно зміни ним місця проживання через бойові дії, не з`ясували обставин щодо реальної обізнаності платника про винесене податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2024 року та позбавлення його процесуальної можливості скористатися правом на його оскарження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин судові рішення в частині стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2024 року № 0[телефон приховано]-0830-UA2306007[телефон приховано] та пені підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції для з`ясування обставин належного повідомлення відповідача та фактичного стану узгодженості спірного податкового зобов`язання.
В решті висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 280/10084/25 скасувати в частині позовних вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2024 року №0[телефон приховано]-0830-UA2306007[телефон приховано] у сумі 11 537,40 грн та пені у сумі 29,64 грн. Справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №280/10084/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська