УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 295/16065/23
провадження № 61-12217ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 жовтня 2011 року, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. на ім`я ОСОБА_4 , зареєстроване у реєстрі за № 13463. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 19 жовтня 2011 року, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. на ім`я ОСОБА_3 , зареєстроване у реєстрі за № 13532. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2011 року, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. на ім`я ОСОБА_1 , зареєстроване у реєстрі за № 13533. Вирішено питання розподілу судових витрат.
21 вересня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
Аналіз ЄДРСР свідчить, що повний текст постанови Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2026 року складено 19 серпня 2026 року. Таким чином, подання касаційної скарги 21 вересня 2026 року є пропуском строку, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
Заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 25 березня
2026 року, яке мотивовано тим, що копію оскаржуваної постанови заявниці доставлено засобами поштового зв`язку 01 вересня 2026 року, що підтверджується копією конверта поштового відправлення АТ «Укрпошта»
№ R067265703795.
Колегія суддів, проаналізувавши доводи особи, яка подає скаргу, та наявні докази на підтвердження цих доводів, дійшла висновку, що пропущений строк на касаційне оскарження підлягає поновленню, оскільки касаційна скарга, подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявниці копії постанови Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2026 року.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 916/780/18, від 15 січня 2020 року
у справі № 200/19766/16-ц, від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, від 28 червня 2023 року у справі № 539/5295/21, від 18 вересня 2023 року
у справі № 582/18/21, від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22
від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц, від 11 грудня 2024 року у справі № 209/1235/20, що передбачає вимоги пункту 1 частини другої
статті 389 ЦПК України.
Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування положень статей 328, 1300, 1301 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, що передбачає вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, заявниця вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, що передбачає вимоги пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.?
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 389, 392, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у справі № 295/16065/23.
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу № 295/16065/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк