ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 752/6163/17
провадження № 61-15241св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Соколової В. В., Верланова С. М., Поліщук Н. В., від 05 листопада 2025 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4
3. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами ОСОБА_4 , а
ОСОБА_1 - її рідною сестрою.
4. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували після ОСОБА_4
по 1/4 частині земельної ділянки та по 1/4 частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
5. ОСОБА_1 є власником 1/2 частини земельної ділянки та
1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
6. Київським міським БТІ 10 листопада 2010 року видано довідку про показники об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має показники: загальна площа літ. А - 229,7 кв. м, літ. О - 92,5 кв. м; житлова площа літ. А - 111,6 кв. м, літ. О - 55,5 кв. м. Крім того, самовільно збудовані: літ. А-7, житловий будинок літ. О, переобладнаний з літньої кухні.
7. Позивачі вказали, що у березні 2017 року їм стало відомо, що 01 червня 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві декларацію про готовність об`єкта до експлуатації щодо садибного житлового будинку літ. О, переобладнаного з літньої кухні. При цьому, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку у цій декларації вказано - державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 146253, виданий на підставі рішення Київської міської ради від 03 квітня 2001 року № 252-3/1229, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 79-2-01692 від 15 квітня 2002 року; початком будівництва визначено 1998 рік, а закінченням будівництва - 2008 рік.
8. Позивачі вважали, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , садибний житловий будинок літ. О, переобладнаний з літньої кухні, вже був побудований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили суд:
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину садибного житлового будинку літ. О, переобладнаного з літньої кухні з прибудовою
літ. «О-1» та мансардою над літ. «О», загальною площею 92,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садибного житлового будинку літ. О, переобладнаного з літньої кухні з прибудовою
літ. «О-1» та мансардою над літ. «О», загальною площею 92,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Інформація про рух справи в судах
10. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня
2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 11 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог.
11. Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 рокурішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія судів, направляючи справу на новий розгляд, вказала на передчасність висновків судів попередніх інстанцій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого
2025 року у задоволенні позову відмовлено.
13. Суд першої інстанції виходив з того, що на день смерті ОСОБА_4 садибний житловий будинок літ. О вже був переобладнаний з літньої кухні та повністю збудований. Співвласники не заперечували проти такого будівництва та введення об`єкту в експлуатацію ОСОБА_3 , силами та за рахунок якого і здійснювалось будівництво.
14. Вказане, на думку суду, свідчить про необґрунтованість вимог про визнання за позивачами права власності на переобладнаний будинок, оскільки за встановлених обставин, гарантувати відновлення прав позивачів можливо шляхом отримання ними пропорційно розміру часток у спадщині грошової компенсації вартості літньої кухні, з якої був переобладнаний житловий будинок, зважаючи на те, що позивачі фінансових витрат на переобладнання літньої кухні не понесли.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
15. Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року апеляційні скарги позивачів задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року скасоване та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину садибного житлового будинку літ. О, переобладнаного з літньої кухні з прибудовою
літ. «О-1» та мансардою над літ. «О», загальною площею 92,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садибного житлового будинку літ. О, переобладнаного з літньої кухні з прибудовою
літ. «О-1» та мансардою над літ. «О», загальною площею 92,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
16. Апеляційний суд виходив з того, що оскільки спірний житловий будинок літ. «О» побудований за життя ОСОБА_4 , нею та ОСОБА_1 , як первісними власниками, право власності ними здійснювалось спільно, частки у спільній частковій власності не були виділені в натурі, не визначався і порядок користування спільним майном, а тому відповідний режим права спільної часткової власності перейшов і до правонаступників ОСОБА_4 , якими є позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 .
17. На час розгляду справи земельна ділянка та домоволодіння
по АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності сторін, частка ОСОБА_1 становить 1/2, ОСОБА_2 - 1/4,
ОСОБА_3 - 1/4, а отже і спірний житловий будинок під літ. «О» на цій земельній ділянці і є частиною домоволодіння, належить на праві власності всім співвласникам у відповідності до їх часток у праві власності.
18. Оскільки право позивачів на частку у праві власності, не визначається відповідачем, обраний ними спосіб захисту своїх прав апеляційний суд вважав належним та ефективним. Враховуючи, що порушення прав позивачів є триваючим строк позовної давності, про який було заявлено відповідачем, не застосовується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року скасувати, залишивши в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. 03 грудня 2025 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 752/6163/17, які у січні 2026 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16, постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 380/1726/16, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Зауважує, що Верховний Суд під час першого перегляду справи вказав на необхідність визначення внеску у будівництво, а саме яка частка побудована спадкодавцем, а яка - іншими особами, а також участь кожного у створенні об`єкта. При цьому суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач здійснював добудову, переобладнання та покращення спірного будинку, тоді як суд апеляційної інстанції необґрунтовано вказав на недоведеність цих обставин. Також апеляційний суд не встановив факту спільного фінансування, праці чи узгоджених дій позивачів щодо створення спірного об`єкта.
24. Наголошує, що позивачі заявляли клопотання про призначення судово-будівельної експертизи з метою встановлення характеру спірного об`єкта, обсягу будівельних робіт та внеску кожної зі сторін у створення будинку літ. «О», але в подальшому відкликали це клопотання. Отже саме позивачі відмовилися від проведення експертизи і їх поведінка свідчить про відсутність доказів на підтвердження позовних вимог та недобросовісні дії.
25. Крім того, під час нового розгляду справи суди мали дослідити зміст заяви позивачів щодо надання згоди на будівництво житлового будинку літ. «О» та його виділення в окреме домоволодіння. Проте апеляційний суд помилково вказав, що ця заява не свідчить про будівництво будинку за рахунок відповідача та належність йому будинку.
26. Звертає увагу, що ним було сплачено штраф за самочинне будівництво спірного об`єкту, як особою, що здійснила будівництво.
27. Наполягає, що будівництво спірного об`єкту було здійснено ним без участі спадкодавця, а тому позивачі не мали і не могли мати жодних спадкових прав на новостворений будинок, який не увійшов до складу спадщини.
28. Стверджує, що позивачі були обізнані про порушення своїх прав у
2011 році, а звернувшись до суду у 2017 році, пропустили строк позовної давності.
29. Зазначає, що постанова апеляційного суду містить суперечливі мотиви, а її висновки є нелогічними. Фактично апеляційний суд надав право власності позивачам, які не довели свого вкладу у спірне майно, лише на підставі припущень, чим порушив принцип законності.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
30. У січні 2026 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Лифар Д. В., подали відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просять касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказують, що тягар доказування обставин, що спростовують презумпцію спільності майна, покладається на відповідача, який її заперечує. Зазначають, що у цьому випадку державна реєстрації права власності проводиться на закінчений будівництвом об`єкт у результаті реконструкції за наявності згоди всіх співвласників на її проведення. У зв`язку з проведенням реконструкції закінченого будівництвом об`єкта вид спільної власності та розмір часток у праві спільної власності залишаються незмінними. Вважають, що апеляційний суд правильно вказав на неможливість підтвердження права власності показами свідків. Наголошують, що реконструкція спірного майна відбулась за життя ОСОБА_4 , коли відповідач взагалі не був співвласником ні земельної ділянки, ні будинку. Вважають вимоги відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності безпідставними.
Обставини справи, встановлені судами
31. Згідно з державним актом про право приватної власності на землю
№ І-КВ № 146253 від 15 квітня 2002 року ОСОБА_4 була передана у приватну власність 1/2 частина земельної ділянки, площею 0,1 га,
з кадастровим номером 90046008, розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. На акті зроблено застереження, що нотаріальною конторою 20 жовтня 2010 року за реєстровими номерами
6-1987 та 6-1991 видані свідоцтва про право на спадщину за законом, за якими право власності на земельну ділянку переходить до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
32. На іншу 1/2 частину вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 90046008, державний акт був виданий ОСОБА_1 .
33. Суди встановили, що на вказаній земельній ділянці було побудовано домоволодіння, право власності на яке у частці 1/2 мала ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про право приватної власності на домоволодіння
від 20 вересня 1989 року.
34. За договором дарування від 09 листопада 2000 року ОСОБА_1 прийняла в дар 1/10 частину жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами.
35. 16 жовтня 2003 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації був виданий дозвіл на введення в експлуатацію закінченого будівництвом приватного житлового будинку у АДРЕСА_1 ні, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , виконана забудова погоджена по факту головним архітектором відділу містобудування та архітектури Голосіївського району
м. Києва на заяві. Будівельні показники: прибудова літ. «А» - 18,9 кв. м, прибудова 5,8 кв. м, переобл. під житлову 3-2, 3-4 10,6 кв. м, гараж, сарай
літ. «Н», літ. «М» 51,6 кв. м, літня кухня літ. «О» 75,9 кв. м. Матеріали справи містять також копію архітектурно-технічного паспорту 2003 року на прибудови А3, а5, а6, гараж літ. Н, сарай літ. М, літня кухня літ. О на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , згідно з якими літня кухня літ. О має 1 поверх, площа
25,9 кв. м.
36. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , спадщину після смерті якої прийняли її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
37. 20 жовтня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом № 6-1987 та № 6-1991 після смерті їх матері ОСОБА_4 . Спадщина складається з 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 90046008, в
АДРЕСА_1 , по 1/4 частині ділянки кожному зі спадкоємців.
38. Згідно з технічним паспортом, виготовленим станом на 09 липня 2010 року житловий будинок перероблений літ. «О» побудований у 2008 році.
39. За даними Київського міського БТІ наведеними у довідці
від 10 листопада 2010 року, відповідно до проведеної інвентаризації будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має такі показники : загальна площа -
літ. «А» - 29,7 кв. м, літ. «О» - 92,5 кв. м; житлова площа - літ. «А» - 111,6 кв. м, літ. «О» - 55,5 кв. м. Самовільно збудовані: прибудова літ «А» - 7 тамбур
2-ІV/5,50 кв. м, житловий будинок літ. «О» переобладнаний з літньої кухні -
1-1/6,50 кв. м - коридор, житлова 1-2/21,1 кв. м, санвузол - 1-3/5 кв. м, кухня 1-4/12,2 кв. м, сходи 1-5/4,50 кв. м, коридор 1-6/6,2 кв. м, санвузол -
1-7/2.6 кв. м, житлова 1-8/3,5 кв. м, житлова 1-9/20,90 кв. м, душова літ Р.
40. 05 квітня 2011 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_4 . Спадщина складається з 1/2 частини житлового будинку під
АДРЕСА_2 . Житловий будинок в цілому - дерев`яний, житловою площею - 111,2 кв. м, зазначений на плані літ. «А», а також наступні господарчі та побутові будівлі та споруди: погріб літ. «Г», гараж з оглядовою ямою, зазначений літ. «Л», сарай літ. «М», гараж літ. «Н», вбиральня літ. «П», спорудження, зазначені на плані «№ 1-:». Свідоцтво видане на 1/4 частину житлового будинку.
41. 05 квітня 2011 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_4 . Спадщина складається з 1/2 частини житлового будинку під
АДРЕСА_2 . Житловий будинок в цілому - дерев`яний, житловою площею 111,2 кв. м, зазначений на плані літ. «А», а також наступні господарчі та побутові будівлі та споруди: погріб літ. «Г», гараж з оглядовою ямою літ. «Л», сарай
літ. «М», гараж літ. «Н», вбиральня літ. «П», спорудження, зазначені на плані
«№ 1-:» Свідоцтво видане на 1/4 частину житлового будинку
42. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно станом на
24 січня 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на 1/4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, 4-4152, від 05 квітня 2011 року. У технічному описі майна вказано: «рік побудови житлового будинку: літ. «А» - 1946; літ «О» - 1998. В тому числі побудовано самовільно: душова літ. «Р»,
2-ІV/5,50 кв. м - тамбур, житловий будинок літ. «О» - 1-2/21,10 кв. м - житлова, 1-5/4,50 кв. м - сходи, 1-6/6.20 кв. м - коридор, 1-7/2,60 кв. м - санвузол,
1-8/13,50 кв. м - житлова, 1-9/20,90 кв. м - житлова. Самовільно переобладнано: житловий будинок літ. «О» переобладнаний з літньої кухні
(1-1/6,50 кв. м - коридор, 1-3/5 кв. м - санвузол, 1-4/2,20 кв. м - кухня).
1-2/14,3 кв. м - житлова збільшилась на 0,40 кв. м за рахунок знесення стіни.
43. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно станом на
24 січня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на 1/4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, 4-4155, від 05 квітня 2011 року. У технічному описі майна вказано: «рік побудови житлового будинку: літ. «А» - 1946; літ «О» - 1998. В тому числі побудовано самовільно: душова літ. «Р»,
2-ІV/5,50 кв. м - тамбур, житловий будинок літ. «О» - 1-2/21,10 кв. м - житлова, 1-5/4,50 кв. м - сходи, 1-6/6.20 кв. м - коридор, 1-7/2,60 кв. м - санвузол,
1-8/13,50 кв. м - житлова, 1-9/20,90 кв. м - житлова. Самовільно переобладнано: житловий будинок літ. «О» переобладнано з літньої кухні
(1-1/6,50 кв. м - коридор, 1-3/5 кв. м - санвузол, 1-4/2,20 кв. м - кухня). 1-2/14,3 кв. м - житлова збільшилась на 0,40 кв. м за рахунок знесення стіни.
44. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно станом на
17 березня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 2/5 та 1/10 частини житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 20 вересня
1989 року та договору дарування від 09 листопада 2000 року. У технічному описі майна вказано: «рік побудови житлового будинку: літ. «А» . - 1946; літ «О» - 1998. В тому числі побудовано самовільно: душова літ. «Р», 2-ІV/5,50 кв. м - тамбур, житловий будинок літ. «О» - 1-2/21,10 кв. м - житлова, 1-5/4,50 кв. м - сходи, 1-6/6.20 кв. м - коридор, 1-7/2,60 кв. м - санвузол, 1-8/13,50 кв. м - житлова, 1-9/20,90 кв. м - житлова. Самовільно переобладнано: житловий будинок літ. «О» переобладнано з літньої кухні (1-1/6,50 кв. м - коридор,
1-3/5 кв. м - санвузол, 1-4/2,20 кв. м - кухня). 1-2/14,3 кв. м - житлова збільшилась на 0,40 кв. м за рахунок знесення стіни.
45. Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 18 січня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною статті 96,
статті 97 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу у розмірі 170 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що складом адміністративного правопорушення є самовільне будівництво переобладнаної кухні літ. «О», прибудови літ. «О1», мансарди над літ «О» за адресою: АДРЕСА_1 , без документа, що надає право на виконання будівельних робіт та без затвердження проекту.
46. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві в листі від 07 березня 2017 року вказано, що ОСОБА_3 відповідно до вимог Порядку № 91 подав документи, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєструвала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації: «Садибний (індивідуальний) житловий будинок літ. «О» на АДРЕСА_1 01 червня 2012 року № КВ 18212089095. Також в листі вказано, що заява про прийняття в експлуатацію об`єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об`єкта (у разі їх наявності).
47. Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві в листі від 23 квітня 2021 року вказав, що за актом приймання-передавання до Департаменту не передавалась декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 01 червня 2012 року № КВ 18212089095.
48. Відповідно до декларації № КВ 18212089095 від 01 червня 2012 року про готовність об`єкта до експлуатації: «Садибний (індивідуальний) житловий будинок літ. «О»(переобладнаний з літньої кухні) прибудовою літ. «О-1» та мансардою на літ «О» на АДРЕСА_1 », в інформації про замовника вказаний ОСОБА_3 . Початком будівництва визначено 1998 рік, а закінчення будівництва - 2008 рік.
49. ОСОБА_3 , заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вказував, що спірний будинок був побудований за його кошти, підтвердженням чого вважав зокрема копії накладних та квитанцій на придбання будівельних матеріалів за 2007-2014 рік.
50. Представником позивачів також були надані копії товарних чеків на придбання будівельних матеріалів за період 2007-2008 років.
51. Відповідачем надана копія нотаріально посвідченої заяви
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29 жовтня 2011 року, в якій вони вказали, що як співвласники домоволодіння по АДРЕСА_1 , не заперечують проти будівництва, введення в експлуатацію ОСОБА_3 , житлового будинку та мансарди над будинком, позначених на плані під літ. «О», а також не заперечують проти виділення цього житлового будинку в окреме домоволодіння із присвоєнням окремої поштової адреси.
52. Згідно з інформаційною довідкою Другої київської державної нотаріальної контори №2794/02-14 від 25 травня 2019 року на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 житловий будинок літ. «О», переобладнаний з літньої кухні, був самочинним, тому свідоцтво про право на спадщину щодо нього не видавались.
53. 31 липня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Сомов І. В. прийняв рішення № 48039753 про відмову у державній реєстрації прав на самовільно побудовані приміщення за зверненням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки не подано документ, який засвідчує прийняття об`єкта в експлуатацію.
54. Судом першої інстанції були допитані заявлені стороною відповідача свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які вказували на те, що будівництво спірного об`єкту здійснювалось ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
55. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
56. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
57. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
58. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
59. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
60. За змістом частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
61. Згідно з положеннями статті 328 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
62. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (стаття 356 ЦК України).
63. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
64. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
65. За змістом статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
66. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
67. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
68. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
69. Відповідно до статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
70. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
71. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
72. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
73. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
74. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
75. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
76. Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
77. Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
78. Відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, тут і далі у редакції, чинній на момент надання позивачами згоди ОСОБА_3 на будівництво та введення в експлуатацію спірного будинку і його виділення в окреме домоволодіння (далі - Порядок
№ 703), у разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на реконструйований об`єкт нерухомого майна, що до проведення реконструкції належав на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п`ятому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників об`єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції. Якщо розмір відповідних часток у праві спільної власності змінився у зв`язку з проведенням реконструкції об`єкта нерухомого майна, заявник подає органові державної реєстрації прав письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна.
79. Згідно з пунктом 54 Порядку № 703, у разі коли об`єкт нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, належить на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органу державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників. При цьому право спільної власності на виділений об`єкт нерухомого майна із складу об`єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, не припиняється.
80. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
81. Верховний Суд, направляючи розглядувану справу на новий розгляд, у постанові від 06 вересня 2023 року зокрема вказав таке:
- при зверненні з позовом позивачі зазначали, що на момент відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , садибний житловий будинок літ. О, переобладнаний з літньої кухні, вже був побудований та входив до складу спадщини, так як збудований на території земельної ділянки, що належала на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і був обслуговуючою будівлею до житлового будинку на АДРЕСА_1 , що належав на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4 та належить ОСОБА_1 ;
- при відмові у задоволенні позовних вимог про визнання права власності суди вказали, що матеріали справи не містять доказів того, що спадкодавцю ОСОБА_4 за життя була надана земельна ділянки в установленому порядку як особі, яка здійснила самочинне будівництво, під уже збудоване майно і визнано за нею право власності, а також, що вона зверталась щодо визнання права власності на нерухоме майно як власник земельної ділянки, на якій майно збудовано, і це не порушувало права інших осіб;
- позивачі надали державний акт на право приватної власності на землю
від 15 квітня 2002 року № 79-2-01692, виданий ОСОБА_4 , тому висновок судів про те, що матеріали справи не містять доказів того, що спадкодавцю ОСОБА_4 за життя була надана земельна ділянка, є помилковим;
- суди не врахували, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована в установленому порядку інспекцією (щодо об`єктів
I-III категорії складності), є документом, який підтверджує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, та мають подаватися для оформлення права власності з видачею рішення про право власності на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна;
- позивачі надали копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01 червня 2012 року, відповідно до якої садовий (індивідуальний) житловий будинок літ. О переобладнаний з літньої кухні, початок будівництва 1998 рік, закінчення будівництва 2008 рік;
- суди не врахували, що оскільки ОСОБА_4 померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому всі домоволодіння побудовано за її життя;
- заперечуючи проти позову ОСОБА_3 , зазначав, що саме він будував спірний будинок після отримання відповідної згоди від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтвердженням чого вважав зокрема квитанції на
64 аркушах;
- суди не врахували, що заявою від 29 жовтня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали згоду ОСОБА_3 на будівництво та введення в експлуатацію житлового будинку та мансарди над будинком, позначеними на плані літ. «О» з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами та прибудови до житлового будинку, позначеної на плані літ. «Оі»;
- суди не надали оцінки наданим доказам, зокрема копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01 червня 2012 року та копії державного акта на право приватної власності на землю від 15 квітня 2002 року
№ 79-2-01692, виданим ОСОБА_4 ; а також наданим відповідачем копіям квитанцій на 64 аркушах та заяві від 29 жовтня 2011 року.
82. Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України).
83. Врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові
від 06 вересня 2023 року, та встановивши, що спірний будинок під літ. «О» побудований за життя ОСОБА_4 , нею та ОСОБА_1 , як первісними власниками, право власності здійснювалось спільно, частки у спільній частковій власності не були виділені в натурі, не визначався і порядок користування спільним майном, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідний режим реалізації права спільної часткової власності перейшов і до правонаступників ОСОБА_4 , якими є позивач
ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 .
84. На час розгляду справи земельна ділянка та домоволодіння по
АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності сторін, частка ОСОБА_1 становить 1/2, ОСОБА_2 - 1/4,
ОСОБА_3 - 1/4, а отже і спірний будинок під літ. «О», який знаходиться на цій ділянці і є частиною домоволодіння, належить на праві власності всім співвласникам у відповідності до їх часток у праві власності.
85. Апеляційним судом в межах своєї компетенції було надано оцінку наявним у справі доказам, зокрема показанням свідків, копіям квитанцій, копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01 червня 2012 року та копії державного акту на право приватної власності на землю від 15 квітня 2002 року в сукупності з іншими доказами.
86. За наслідком оцінки доказів у справі, апеляційним судом встановлено, що будівельні роботи у спірному будинку завершені у 2008 році, тобто за життя ОСОБА_4 , коли земельна ділянка та літня кухня, як частина домоволодіння, перебували у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а передбачені законом підстави для самостійного будівництва відповідачем об`єктів нерухомості на вказаній ділянці були відсутні.
87. Заява позивачів від 29 жовтня 2011 року у розумінні пункту 46 Порядку № 703 не є заявою співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, а виділення спірного будинку в окреме домоволодіння не припиняє права спільної власності (пункт 54 Порядку), що спростовує відповідні доводи касаційної скарги ОСОБА_3 .
88. Посилання заявника на те, що строк позовної давності розпочався у жовтні 2011 року після надання позивачами згоди на спірне будівництво, є безпідставними, оскільки зі змісту заяви позивачів не вбачається, що вони визнавали за відповідачем одноосібне право власності на спірний об`єкт.
89. Також судами не встановлено, що між сторонами був наявний спір щодо права власності на спірний будинок раніше 2017 року, і на такі обставини не посилається відповідач у своїй заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, а право власності на спірний об`єкт не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухомого майна.
90. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 380/1726/16,
від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
91. Доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів, виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
92. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
93. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
94. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
95. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
96. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Н. Ю. Сакара