ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/242/26 Справа № 189/546/21 Головуючий у першій інстанції: Чорна О. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Чорної О.В. від 27 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Покровська селищна рада Дніпропетровської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про знесення самочинного будівництва, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він зареєстрований та проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому на праві приватної власності. Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарчими спорудами позивача ( АДРЕСА_1 ), межує із земельною ділянкою, власником якої на даний час є ОСОБА_3 , місце розташування якої: АДРЕСА_2 . Позивач посилається на дані Генерального плану смт. Покровське, з яких вбачається, що земельні ділянки позивача та відповідача позначені умовним позначенням «житлової індивідуальної садибної забудови» відповідно до зонування території щодо її функціонального використання, отже, за адресою; АДРЕСА_1 (позивач) та адресою: АДРЕСА_2 (відповідач) мають бути розміщені житлові будинки індивідуального житлового фонду. При цьому, первісний відповідач ОСОБА_4 , порушуючи цільове призначення земельної ділянки, зніс розташований на ній житловий будинок та побудував на вказаній земельній ділянці автомийку, про що свідчать наступні фактичні обставини. Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №252673961 від 14.04.2021 ОСОБА_4 на праві приватної власності володів об?єктом нерухомого майна - будівля автомийки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа: 45,4 кв.м., опис: А-автомийка, Б-навіс, В-навіс, №1 ворота, №2 паркан, №3 паркан, №4 басейн, №5 зливна яма; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2081458512242 (далі - автомийка). Право власності ОСОБА_4 на вказаний об?єкт нерухомого майна зареєстровано 23.12.2020 року. Підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на автомийку є Договір купівлі-продажу №545 від 01.06.2020 року, засвідчений приватним нотаріусом Головко М.Г. та АКТ висновок №694/AB-10/20 від 10.10.2020 року, виданий ТОВ «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр». Позивач зазначає, що згідно відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:04:011:0025, місце розташування якої: АДРЕСА_2 , має цільове призначення: 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На думку позивача для можливості здійснення будівництва автомийки на земельній ділянці, її цільове призначення мало б бути: 12.04 «для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548). Код 12 вказує на належність до земель транспорту (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об?єктів транспорту). Такі земельні ділянки відносяться до категорії «землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення» відповідно до положень ст. 19, 65 ЗК України. Позивач вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:04:011:0025 не належить до відповідної категорії земель (землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а саме: землі транспорту) та за цільовим призначенням не призначена для будівництва на ній об?єкта нерухомого майна - автомийка, що була протиправно та самочинно побудована відповідачем та належить йому на праві приватної власності. Позивач зазначає, що відповідач не проводив зміну цільового призначенням земельної ділянки, на якій був розташований житловий будинок, та самочинно здійснив будівництво автомийки на земельній ділянці, призначеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивач вважає, що факт державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_4 на будівництво автомийки за адресою: АДРЕСА_2 , жодним чином не засвідчує законність будівництва цієї автомийки та не змінює режим такого нерухомого майна як самочинного будівництва. До самочинного будівництва застосовуються положення ст. 376 ЦК України. Позивач покликається на те, що будівництво автомийки на сусідній земельній ділянці з ділянкою, на якій розташований житловий будинок позивача порушує його права, оскільки вказана автомийка побудована на земельній ділянці, яка не призначена для зведення таких будівель, автомийку побудовано з порушенням державних будівельних норм щодо розташування такого об?єкта нерухомості, з порушенням державних санітарних норм. Розташування автомийки поруч з житловим будинком позивача порушує його спокій та створює незручності для проживання, створює шумове забруднення, оскільки присутній постійний шум від автомобілів, від роботи обладнання для очищення автомобілів. Також зазначає, що автомийка розташована біля межі із земельною ділянкою позивача і під час мийки автомобілів рідина з хімічними речовинами для миття транспортних засобів потрапляє на земельну ділянку позивача та забруднює її. Також, будівництво автомийки призвело до забруднення повітря, оскільки посилило інтенсивність руху транспортних засобів в житловій зоні та призводить до постійного забруднення повітря вихлопними газами від автомобілів, що погіршує екологічну ситуацію та призводить до погіршення умов проживання у житловому будинку позивача та становить загрозу для його здоров`я. Вище описані обставини свідчать про порушення ОСОБА_4 будівельним норм і правил, санітарних норм при будівництві автомийки у житлові зоні, поруч з житловим будинком позивача, на земельній ділянці, цільове призначення якій не дозволяє таке будівництво. Збудувавши автомийку, ОСОБА_4 було порушено ряд норм чинного законодавства. Так, зокрема, при будівництві автомийки на місці житлового будинку, окрім порушення вимог земельного законодавства до використання земель на цільовим призначенням, також було порушено державні будівельні норми України, а саме Державні будівельні норми України «Планування та забудова територій» ДБН Б.2.2.-12:2019 (далі - ДБН Б.2.2.-12:2019). Також позивач наголошує, що розміщення автомийки на межі з земельною ділянкою позивача здійснено з порушенням вищезазначених нормативів до відстані від автомийки до житлових будинків; спірна автомийка є постійною спорудою, що розміщена на червоній лінії вулиці, що видно на Генеральному плані смт. Покровське, роздруківки якого додано до позовної заяви. Покликається на те, що автомийка споруджена з порушенням вказаних державних будівельних норм; що відповідач порушив ряд санітарних вимог, передбачених Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 19.06.96 року №173 (далі - ДСП №173 від 19.06.96). Тому позивач просив зобов?язати відповідача за свій рахунок знести самочинне будівництво - будівлю автомийки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:011:0025; ???стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір у розмірі 908,00 грн., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., а також витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Покровська селищна рада Дніпропетровської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Державна інспекція архітектури та містобудування України про знесення самочинного будівництва - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.18-19, 20-22 т.1).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №252673961 від 14.04.2021, ОСОБА_4 на праві приватної власності належав об?єкт нерухомого майна - нежитлова будівля автомийки, яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 . Загальна площа: 45,4 кв.м., опис: А-автомийка, Б-навіс, В-навіс, №1 ворота, №2 паркан, №3 паркан, №4 басейн, №5 зливна яма; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2081458512242.
Право власності ОСОБА_4 на вказаний об?єкт нерухомого майна зареєстровано 23.12.2020 року. Підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на автомийку є договір купівлі-продажу №545 від 01.06.2020 року, засвідчений приватним нотаріусом Головко М.Г. та АКТ висновок №694/AB-10/20 від 10.10.2020 року, виданий ТОВ «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр» (а.с. 26-27 т.1).
Земельна ділянка, на якій розташована будівля автомийки по АДРЕСА_2 за кадастровим номером [номер приховано]:04:011:0025 площею 0,0897 га належала на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с. 28-29 т.1).
Судом встановлено, що з даних викопіювання Генерального плану смт. Покровське вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарчими спорудами позивача ( АДРЕСА_1 ), межує із земельною ділянкою, на якій розташована автомийка за адресою по АДРЕСА_2 (а.с. 23-25 т.1).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1216380262021 від 27.07.2021, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:011:0025, яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, дата державної реєстрації земельної ділянки 25.05.2020 року (а.с. 197-198 т.1).
02 серпня 2021 року ОСОБА_4 здійснив відчуження нежитлової будівлі автомийки та земельної ділянки, на якій вона розташована, за адресою по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: [номер приховано]:04:011:0025 шляхом дарування ОСОБА_5 , що підтверджується копією договору дарування нежитлової будівлі автомийки серії НРК №919069 та копією договору дарування земельної ділянки серії НОМЕР_1 (а.с.191-196 т.1).
Згідно витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 23.11.2021, ОСОБА_5 подала повідомлення про початок будівельних робіт (реконструкція) щодо належної їй автомийки, яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 . Зазначене повідомлення про початок виконання будівельних робіт було зареєстровано Державною інспекцією архітектури та містобудування 25.11.2021 року за №301051-039769-702-05-2021 (а.с. 202 т.1)
Відповідно до Витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.12.2021 року, власник автомийки, яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 зареєструвала декларацію про готовність до експлуатації об?єкта, а саме щодо належної їй автомийки, яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 . Вказана декларація про готовність до експлуатації об?єкта була зареєстрована Державною інспекцією архітектури та містобудування 20.12.2021 року (а.с. 203-205 т.1 ).
Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної, будівельно-технічної та експертизи з питань землеустрою №5011/5012-21 від 15.04.2022, відповідність проектно-кошторисної документації на будівлю автомийки, відповідність автомийки вимогам нормативних актів у галузі будівництва і можливість перебудови автомийки не встановлювалася у зв`язку з відсутністю проектно-кошторисної документації, яке не була представлена експерту. Також згідно вказаного висновку експерта розташування будівлі автомийки за відсутності проектної документації не відповідає вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва (а.с. 129-146 т.1).
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автомийки та земельної ділянки від 07.12.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко М.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №4257, ОСОБА_5 , від імені якої діяв Погонюк Є.М. за довіреністю №3705 від 07.11.2023 року, відчуджено ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:04:011:0025 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування площею 0,0897 га та нежитлову будівлю автомийки, що розташована за адресою по АДРЕСА_2 (а.с. 102-103 т.3).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Згідно із частиною сьомою вищезазначеної статті ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).
Вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.
Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов`язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом. Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі №947/38994/20).
Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
Такий правий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 липня 2022 року у справі №404/353/15-ц (провадження №61-19168св21).
У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №369/8792/16-ц (провадження №61-21385св18) зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).
Верховний Суд зазначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦК України).
Таким чином, при розгляді даної справи підлягає доказуванню та обставина, що саме діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується право власності чи законного володіння позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено проведення уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю відповідної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо спірного об`єкта, за результатами якої було б встановлено порушення.
Також у матеріалах справи відсутні докази видачі припису щодо усунення виявлених порушень, визначення можливості або неможливості перебудови спірного об`єкта чи відмови особи, яка здійснила будівництво, від проведення такої перебудови.
За таких обставин сама по собі наявність обставин, які можуть свідчити про певні порушення вимог законодавства під час будівництва спірного об`єкта, не є достатньою правовою підставою для застосування такого крайнього заходу, як його знесення.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що щодо нежитлової будівлі автомийки, розташованої за адресою по АДРЕСА_2 , наявна відповідна дозвільна документація.
Наведений вище висновок комплексної судової земельно-технічної, будівельно-технічної та експертизи з питань землеустрою №5011/5012-21 від 15.04.2022 року, з урахуванням установлених у справі обставин, не свідчить про наявність передбачених статтею 376 ЦК України правових підстав для знесення спірного об`єкта нерухомості, який розташований на земельній ділянці, що належить відповідачу на праві власності.
Посилання позивача на те, що функціонування автомийки створює шум, забруднення повітря, потрапляння хімічних речовин на земельну ділянку позивача, погіршує умови проживання та створює загрозу для його здоров`я, - є недоведеними. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перевищення допустимого рівня шуму, забруднення земельної ділянки чи атмосферного повітря, потрапляння на земельну ділянку позивача стічних вод або хімічних речовин, а також доказів настання іншої конкретної шкоди чи створення реальних перешкод у користуванні належним позивачу майном.
Саме на позивача покладався обов`язок довести факт порушення його цивільного права або законного інтересу спірним об`єктом, а також наявність підстав для застосування такого способу захисту, як знесення нерухомого майна.
Виходячи з наведеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом, який застосовується лише після вичерпання передбачених законом способів усунення порушень; приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів що зверненню до суду з вимогою про знесення об`єкта передувало звернення позивача до відповідача з вимогами про перепланування, перебудову автомийки тощо, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення його прав та законних інтересів існуванням спірного об`єкта, а також про невстановлення передбачених статтею 376 ЦК України умов для знесення спірного об"єкту, тому наявні підстави для відмову у задоволенні позову.
Клопотань про витребування доказів, призначення судової експертизи (зокрема додаткової чи повторної) з метою встановлення факту порушення прав позивача, - в суді апеляційної інстанції позивачем не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність залишення оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк