ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/606/26 Справа № 217/116/22 Суддя у 1-й інстанції - Дребот І.Я. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
розглянувши без повідомленням учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Холостенка Олексія Васильовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №217/116/22 за заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця», стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління юстиції, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі №217/116/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання дій протиправними, скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2026 року АТ «Українська залізниця» звернулось через суд із заявою, визначивши заінтересованими особами стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління юстиції, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі №217/116/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання дій протиправними, скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 1-6).
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпра від 05 травня 2026 року у задоволенні заяви АТ «Українська залізниця», стягувач: ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягають виконанню - відмовлено (а.с. 25-28).
Постановою Дніпровського апеляційного суду 15 вересня 2026 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» - залишено без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпра від 05 травня 2026 року - залишено без змін (а.с. 117-121).
17 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Холостенко О.В. через підсистему «Електронний суд» сформував заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №217/116/22 в частині розподілу судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн очікуваних витрат на правничу допомогу, яка складається з підготовки, складання та направлення до Дніпровського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» та додаткових пояснень (а.с. 122-124).
Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат і надані заявником документи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №754/14704/19-ц (провадження №61-15221св20).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі№336/934/22.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі №824/9/22 (провадження №61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19.
Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі №487/4983/20.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі №910/12257/13 (провадження №14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі №756/8241/20 (провадження №61-9789св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №283/2791/19, від 21 квітня 2021 року у справі №705/2550/16-ц.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Установлено, що під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 професійну правничу (правову) допомогу надавав адвокат Холостенко О.В. на підставі та в обсягах згідно з договором №48 про надання правової допомоги від 17 грудня 2021 року та Додаткової угоди №1 до нього від 18 червня 2026 року.
В прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу адвокат Холостенко О.В. просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн очікуваних витрат на правничу допомогу, яка складається з підготовки, складання та направлення до Дніпровського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця». Також до відзиву було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат згідно якого судові витрати Шабанова А.В. під час розгляду справи Дніпровським апеляційним судом складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Разом з тим, як видно зі змісту постанови питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу понесених Шабановим А.В. не вирішувалось.
Подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення адвокат Холостенко О.В. надав докази на підтвердження понесення судових витрат за надання професійної правничої допомоги під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, а саме: копію договору №48 від 17.12.2021 року; копію додаткової угоди №1 від 18 червня 2026 року; копію акту виконаних робіт №1 від 17 вересня 2026 року; копію ордеру серія АН №2034582 від 23.07.2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №6033 від 28.04.2021 року, а також докази направлення такої заяви з додатками АТ «Українська залізниця» через підсистему «Електронний суд».
АТ «Українська залізниця» подало заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, які обґрунтовані тим, що заявником порушено строки на подання доказів витрат на правничу допомогу, а також щодо неспівмірності розміру витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 гривень.
У відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України адвокат Холостенко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу та подавши попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат та подав докази на їх підтвердження у п`ятиденний строк після ухвалення постанови, тобто у строки визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Доводи заперечень про те, що несвоєчасне подання заявником договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди до нього позбавило АТ «Українська залізниця» можливості ознайомитись з ними та надати свої заперечення стосовно них колегія суддів відхиляє враховуючи той факт, що вказані докази були направлені АТ «Українська залізниця» разом із заявою про ухвалення додаткової постанови та ознайомившись з якими АТ «Українська залізниця» скористалась своїм правом та подала відповідні заперечення в яких навела свої мотиви щодо вказаних доказів.
Посилання АТ «Українська залізниця» на постанову Верховного суду постановлену 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц колегія суддів не бере до уваги оскільки вказана постанова не є релевантною у даному випадку оскільки у справі №755/9215/15-ц висновки зроблені за інших обставин, а саме: у справі №755/9215/15-ц заявником було подано докази понесених витрат на правничу допомогу з пропуском п`ятиденного строку визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в той час як зазначено вище у даній справі такі докази подані в межах вказаного строку.
Посилання АТ «Українська залізниця» на постанови Верховного суду постановлені 12.11.2020 року у справі №904/1017/19 та від 22.12.22021 року у справі №910/14714/20 колегія суддів відхиляє оскільки згідно відомостей ЄДРСР такі постанови у даному реєстрі відсутні.
Згідно умов договору №48 від 17 грудня 2021 року в межах цього договору адвокат надає клієнту повний комплекс юридичних послуг, потреба в яких виникає в процесі представництва інтересів перед фізичними та юридичними особами особами будь-якої форми власності, установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах прокуратури, судах та організаціях (п. 1.1. Договору). Розмір і порядок оплати гонорару адвокату визначається угодою сторін у фіксованій сумі і визначається у додатковій угоді до даного договору, яка є його невід`ємною частиною (п. 4.1. Договору).
Згідно Додаткової угоди №1 від 18 червня 2026 року гонорар адвокату визначається у розмірі 20 000,00 грн, але не більше визначеного розміру за наслідками розгляду справи за рішенням Дніпровського апеляційного суду. Оплата гонорару за цим Договором за надання юридичної допомоги проводиться клієнтом після прийняття рішення Дніпровським апеляційним судом.
Згідно Акту виконаних робіт №1 від 18.06.2026 року за надання правової допомоги при розгляді справи Дніпровським апеляційним судом сторони погодили цей акт виконаних робіт на загальну суму 20 000,00 грн та зазначено перелік послуг наданих адвокатом клієнту.
Надання зазначених в акті послуг підтверджується матеріалами справи.
При цьому, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22).
Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, судова колегія вважає, що ОСОБА_1 мають бути компенсовані витрати, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, проте їх розмір підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.
За викладених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Холостенка О.В. та необхідність ухвалення додаткової постанови у даній справі щодо стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Холостенка Олексія Васильовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №217/116/22 - задовольнити частково.
Ухвалити у цивільній справі за за заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця», стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління юстиції, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі №217/116/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання дій протиправними, скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу додаткову постанову.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій у розмірі 5 000,00 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст додаткової постанови складено «01» жовтня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров