ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/659/26 Справа № 932/7123/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 69
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою Дніпровська міська рада
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року у складі судді Кудрявцевої Т.О.
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровська міська рада про встановлення факту спільного проживання, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою, посилаючись на те, що з 1988 року по 2019 рік працювала в міській лікарні №56. В 2014 році вона познайомилась з ОСОБА_2 , яка проходила стаціонарне лікування у вказаній лікарні, вони почали спілкуватися, а в подальшому спільно проживати.
Заявник зазначає що здійснювала догляд за ОСОБА_2 до її смерті, оскільки родичів у останньої не було.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після чого відкрилась спадщина у вигляді 28/100 квартири АДРЕСА_1 .
Вважаючи себе спадкоємцем, 14 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С., яким 06 липня 2023 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини, тому заявник вимушена звернутися до суду та просити встановити факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 починаючи з весни 2015 по день смерті.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з весни 2015 року на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для встановлення факту спільного проживання, оскільки заявником доведено належними та допустимими доказами у справі.
Не погодившись з таким рішенням суду, Дніпровська міська рада звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвали нове про відмову у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин. Вказує, що дана справа мала розглядатися за правилами позовного провадження, оскільки вбачається спір про право, адже метою встановлення даного факту є встановлення обставин, для прийняття спадщини.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із закриттям провадження у справі, з огляду на наступне.
Згідно положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що з весни 2015 року ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, вела спільний побут та здійснювала за нею догляд.
Після розірвання шлюбу у 2018 році та укладення другого шлюбу у 2019 році ОСОБА_1 разом із чоловіком продовжила спільне проживання та догляд за ОСОБА_2 , яка проживала з ними до дня смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після чого відкрилася спадщина у вигляді 28/100 квартири АДРЕСА_1 .
Вважаючи себе спадкоємцем ОСОБА_2 , у червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, який постановою від 06 липня 2023 року, відмовив їй у вчиненні відповідної нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини, а саме документів, що підтверджують родинні зв`язки або факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.
Встановлюючи факт постійного проживання, суд першої інстанції виходив із доведеності заявником належними та допустимими доказами у справі заявлені вимоги.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.
Частиною першою, другою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Як роз`яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, статті 315 ЦПК України та роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підстава.
Звертаючись з заявою до суду, ОСОБА_1 просила встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 для того, щоб оформити спадщину за законом після смерті останньої.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю пов`язується із наступним вирішенням спору про право, зокрема право на спадщину, а також враховуючи можливу наявність інших спадкоємців, такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в даному випадку встановлення юридичного факту, а саме спільного проживання, пов`язується з метою в подальшому підтвердити своє право на спадкове майно, тобто вбачається спір про право, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для встановлення вказаного факту.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 377, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Дніпровська міська рада - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2024 року - скасувати.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровська міська рада про встановлення факту спільного проживання - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна