Справа № 344/14895/25
Провадження № 22-ц/4808/1401/26
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.
Суддя-доповідач Василишин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
з участю представника відповідача адвоката Данилюк Г.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 - адвоката Захаріїва Богдана Дмитровича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Мелещенко Л.В. в місті Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання відсутності права вимагати сплати заборгованості,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захаріїв Б.Д. звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання відсутності права вимагати сплати заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є споживачем природного газу та щомісяця в повному обсязі оплачує його постачання. Попри це, у застосунку «Приват24» відображається заборгованість перед відповідачем за розподіл газу в сумі 1 096,47 грн.
Позивачка заперечує наявність зазначеного боргу та вказує, що жодних договорів із відповідачем не укладала.
Враховуючи наведене, представник позивача просив суд визнати відсутність у відповідача права вимагати сплати 1 096,47 грн заборгованості за розподіл газу, а у позивачки - відсутності обов`язку щодо її сплати.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання відсутності права вимагати сплати заборгованості відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка неналежно виконувала умови договору щодо оплати послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим станом на 25.08.2025 за нею утворилася заборгованість у розмірі 1 096,47 грн, яка цього ж дня була погашена. Перевіривши правильність розрахунку, суд визнав його обґрунтованим та визнав, що позивачка не довела обґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Захаріїв Б.Д. на рішення суду подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
На думку скаржника, суд першої інстанції помилково ототожнив правові статуси «побутового споживача» та «замовника послуг», що призвело до неправильного визначення характеру спірного зобов`язання. Відповідно до пунктів 23 та 9 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач та замовник є різними правовими категоріями, причому статус замовника виникає на підставі договору. Вважає, що сам факт споживання природного газу не свідчить про автоматичне виникнення договірного зобов`язання.
Вказує, що суд не перевірив факт укладення договору, наявність волевиявлення сторін та акцепту його умов у розумінні статей 626, 633, 634, 641, 642 ЦК України, фактично припустивши існування договірних відносин. При цьому суд застосував положення Кодексу газорозподільних систем та Типового договору НКРЕКП як самостійну підставу виникнення цивільного зобов`язання, не встановивши норми закону, яка б передбачала автоматичне виникнення договору розподілу без волевиявлення сторін, чим, на думку апелянта, порушив вимоги частини сьомої статті 10 ЦПК України.
На думку апелянта, суд не встановив факту вручення та підписання заяви-приєднання, її акцепту чи іншого однозначного волевиявлення позивачки, а факт користування природним газом помилково прирівняв до укладення договору, погодження тарифів та визнання заборгованості. Погашення заборгованості після звернення до суду, на думку апелянта, також не свідчить про визнання правомірності нарахувань та не підтверджує законність вимог відповідача.
Апелянт також зазначає, що суд належним чином не дослідив обставини укладення договору, допустимість доказів щодо заяви-приєднання та наявність волевиявлення позивачки.
Просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Позиція інших учасників справи
Представник відповідача - Данилюк Г.Й. подала відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.
Зазначає, що з 01 жовтня 2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії має право здійснювати діяльність з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області. Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі договору, а порядок його укладення визначається, зокрема, Кодексом газорозподільних систем та Типовим договором розподілу природного газу. Договір є публічним договором приєднання, а фактом приєднання до його умов відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ є, зокрема, сплата рахунка оператора та документально підтверджене споживання природного газу. Верховний Суд у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 та від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21 дійшов висновку, що такі дії споживача свідчать про акцептування умов договору розподілу природного газу.
У цій справі факт приєднання позивачки до умов Типового договору, на думку відповідача, підтверджується її фактичним споживанням природного газу, передачею показників лічильника та оплатою послуг розподілу природного газу. Позивачка визнавала факт споживання природного газу за відповідним об`єктом, а також здійснювала платежі за послуги розподілу, зокрема 25 серпня 2025 року сплатила 1 096,47 грн. Відповідач посилається також на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких фактичне користування житлово-комунальними послугами зумовлює обов`язок їх оплати, а відсутність оформленого договору сама по собі не звільняє споживача від такої оплати.
З огляду на вказане відповідач вважає ОСОБА_1 фактичним побутовим споживачем послуг розподілу природного газу та вважає нарахування за такі послуги правомірними.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» доводи апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити. Апелянт та його представник у судове засідання не з`явилися.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 грудня 2022 року № 1839.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.12.2022 № 1944 встановлено тарифи на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України».
У Додатку Приват 24 станом на 07.08.2025 за адресою: вул. Крута, буд. 9, с. Монастирчани містився запис про заборгованість за розподіл (доставку) газу у сумі 1096,47 грн.
З інформації про побутового споживача ОСОБА_1 (скріншот з робочої бази даних Філії), інформації про використання об`ємів природного газу споживачем ОСОБА_1 (скріншоти з робочої бази даних Філії та маршрутний лист контролера за 12 серпня 2024 року); інформації про проведені споживачем ОСОБА_1 оплати за надані в період з 01.10.2023 по 30.11.2025 послуги з розподілу природного газу до її об`єкту газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (скріншоти з робочої бази даних Філії та з реєстрів платежів через АТ «Кредобанк» вбачається щомісячне фактичне споживання відповідної кількості об`ємів (обсягів) природного газу на вищезгаданому об`єкті газопостачання.
Згідно розрахунку суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу перед Івано-Франківською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» загальна сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за період з 01.10.2023 по 30.11.2025 становить 0,00 грн; 25 серпня 2025 року сплачено суму заборгованості у розмірі 1 096,47 грн за послуги розподілу природного газу до об`єкта газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до пункту 39 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 грудня 2022 року № 1839 Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (абзац перший пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ).
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21), від 14 вересня 2022 року в справа № 717/341/21 (провадження № 61-20726св21), від 10 жовтня 2023 року в справі № 339/221/20 (провадження № 61-5287св22), від 24 грудня 2025 року в справі № 548/764/24.
Установивши, що оператором газорозподільної системи на території Івано-Франківської області є відповідач, а ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу, за адресою місцезнаходження об`єкта газопостачання: АДРЕСА_2 , якому присвоєно особовий рахунок НОМЕР_1 , ЕІС-код 56ХМ16Е10411756J, фактично споживає природний газ та сплачує його вартість, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.
Вказана обставина підтверджується: розрахунком суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу, інформацією побутового споживача ОСОБА_1 , інформацією про обсяги природного газу, які були розподілені за адресою: АДРЕСА_2 , інформацією про проведені споживачем ОСОБА_1 оплати за надані в період з 01.10.2023 по 30.11.2025 послуги з розподілу природного газу до її об`єкту газопостачання.
Акцептування позивачкою договору про розподіл природного газу, а отже, і факт її приєднання як побутового споживача до умов зазначеного договору відбулось шляхом вчинення нею дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об`ємів природного газу та сплата його вартості.
Посилання представника позивача у апеляційній скарзі на те, що споживання природного газу не є доказом приєднання споживача до послуги розподілу природного газу є необґрунтованими, оскільки приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
ОСОБА_1 отримувала послуги з постачання природного газу, оплачувала їх, та відповідно отримувала і послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак не у повному обсязі оплатила за послуги розподілу природного газу, внаслідок чого станом на 25.08.2025 утворилася заборгованість у розмірі 1096,47 грн, яка у той же день була погашена.
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено відповідачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу у відповідні періоди, об`ємів споживання позивачкою природного газу.
Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку перевірено судом першої. Скаржник не спростувала вказаного розрахунку та своїх контррозрахунків не навела.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та надав належну оцінку наявним доказам, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Захаріїва Богдана Дмитровича залишити без задоволення.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І.О. Максюта