ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/128/24
провадження № 22-ц/4809/1647/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Карпенко О. Л., Письменний О.А.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересовані особи:
- ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_3 ;
- Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2026 року (суддя Подоляк Я.М.), -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2026 року клопотання ОСОБА_1 повернуто заявнику.
В обґрунтування зазначеного судового рішення місцевий суд вказав, що заявник звернулася до суду з клопотанням про продовження строку дії рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 травня 2024 року, яким ОСОБА_2 визнано недієздатною, встановлено над нею опіку та призначено її опікуном заявника. Крім того, з метою визначення психічного стану ОСОБА_2 просив призначити у справі судово-психіатричну експертизу.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 червня 2026 року у даній справі клопотання залишено без руху та надано заявнику строк для усунення його недоліків шляхом подання до суду висновку судово-психіатричної експертизи, оскільки відповідно до ч.8 ст.300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Зауважено, що у встановлений судом строк заявником недоліки, вказані в ухвалі суду від 12 червня 2026 року, не усунуті, висновок судово-психіатричної експертизи не наданий, однак, повторно подано клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України викладене, на переконання місцевого суду, є підставою для повернення клопотання заявнику.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2026 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржувану ухвалу скасувати та повернути матеріали справи до суду першої інтанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що повертаючи подану ОСОБА_4 заяву, суд першої інстанції не надав належної оцінки клопотанню заявника про призначення судово-психіатричної експертизи, зважаючи на особливості розгляду судом справ окремого провадження, зокрема ч.2,3 ст.294 ЦПК України, а також з врахуванням приписів ч.2 ст.13 згідно з якими суд має право збирати докази з власної ініціативи у випадках, коли це необхідно, в тому числі, для захисту осіб, які визнані судом недієздатними.
На переконання скаржника, ч. 8 ст. 300 ЦПК України лише установлює обов`язок суду вирішити питання за клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною на підставі висновку судово-психіатричної експертизи, що не може тлумачитися як обов`язок заявника подавати до суду відповідний висновок разом з клопотанням.
Стверджує, що призначення експертизи для встановлення психічного стану особи є обов`язком суду, тоді як заявник об`єктивно позбавлений змоги надати відповідний висновок через вимоги Порядку проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз, який передбачає проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи виключно на підставі відповідної ухвали суду.
На підставі викладеного вважає, що залишення судом без розгляду клопотання заявника призвело до створення перешкод в доступі до правосуддя, що є недопустимим.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 13 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2026 року; встановлено строк для подання відзиву.
16 жовтня 2025 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
29 липня 2026 рокузакінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заінтересовані особисвоїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до наказів в. о. голови та голови Кропивницького апеляційного суду у періоди з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно), з 24 серпня 2026 року по 07 вересня 2026 року (включно) та з 16 вересня 2026 року по 18 вересня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці. Також на підставі відповідного наказу у період з 07 вересня 2026 року по 25 вересня 2026 року (включно) у відпустціперебувавчлен колегії з розгляду вказаної справи суддя Карпенко О.Л.
На підставі розпорядження керівника Кропивницького апеляційного суду від 30 вересня 2026 року з підстав, що у ньому зазначені, здійснений повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями апеляційного суду, за результатами якого здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Єгорової С.М.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.
Обставини справи
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 травня 2024 року у справі № 398/128/24 заяву ОСОБА_1 задоволено; визнано ОСОБА_2 недієздатною; встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 та призначено опікуном останньої її брата ОСОБА_1 ; встановлено строк дії даного рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною два роки, який обчислювати з дня набрання рішенням законної сили.
10 червня 2026 року ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області подано клопотання, відповідно до якого просив:
-призначити у справі судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання, наведенні у прохальній частині заяви;
-продовжити строк дії рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 травня 2024 року у справі № 398/128/24 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення її опікуном брата - ОСОБА_1 .
-
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 червня 2026 року клопотання ОСОБА_1 залишено без руху; з метою усунення недоліків клопотання запропоновано заявнику надати до суду висновок судово-психіатричної експертизи у встановлений судом строк.
Постановляючи зазначену ухвалу місцевий суд виходив із положень ч. 8 ст. 300 ЦПК України, відповідно до яких клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
В ухвалі про залишення клопотання заявника без руху судом також наголошено, що взаємозв`язок із визначеними ст. 300 ЦПК України строками звернення до суду із клопотанням (не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті) та розгляд такого клопотання до закінчення строку дії рішення про визнання особи недієздатною (ч. 9 ст. 300 ЦПК України) свідчить про те, що законодавцем визначено обов`язковою умовою надання висновку судово-психіатричної експертизи одночасно із зверненням до суду із клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною.
16 червня 2026 року, тобто у межах встановленого місцевим судом строку, заявником подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої, зокрема, додано клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи.
25 червня 2026 року судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу, мотиви якої наведені апеляційним судом вище.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним нормам процесуального закону не відповідає.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.
Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.ст. 1, 3 Конституції України).
Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 21, ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 29, ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України).
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.ч. 1-3 ст. 41 ЦК України).
Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.
Положеннями ч. 1 ст. 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України)
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Особливості розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи вміщено в Главу 2 Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.
Статтею 300 Глави 2 Розділу IV ЦПК України визначено зміст рішення суду у справах про обмеження цивільної дієздатності.
Частиною 1 ст. 300 ЦПК України встановлено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років (ч. 6 ст. 300 ЦПК України).
За вимогами ч.ч. 8, 9 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому ст. 299 цього Кодексу.
У даній справі, повертаючи заявнику подане ним клопотання про продовження строку дії рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 травня 2024 року про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, суд першої інстанції виходив з того, що заявником до поданого клопотання не було додано висновок судово-психіатричної експертизи та не було усунуто зазначений недолік у межах встановленого судом в ухвалі про залишення клопотання без руху строку.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про психіатричну допомогу» судово психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 569/4466/23, законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що при розгляді справ не застосовуються положення щодо змагальності (ст. 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (ст. 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Аналізуючи зміст ч. 8 ст. 300 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вказана процесуальна норма імперативно не зобов`язує заявника разом із клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною подати до суду певний доказ (як, наприклад, в ч. 2 ст. 318 ЦПК України), а лише вказує на необхідності підтвердження викладених у клопотанні обставин висновком судово-психіатричної експерти.
У свою чергу, з метою отримання висновку судово-психіатричної експертизи, який є необхідним для розгляду даної категорії справ, чинне процесуальне законодавство, за наявності відповідного клопотання заявника, не позбавляє місцевий суд права та можливості призначити у справі відповідну судову експертизу.
Однак, постановляючи у даній справі ухвалу про залишення клопотання заявника без руху, а також оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції безпідставно не надав належної правової оцінки факту подання ОСОБА_1 клопотань про призначення у справі судово-психіатричної експертизи.
Також колегією суддів враховано, що ст. 120 ЦПК України визначає види процесуальних строків, а саме: строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Оскільки строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років (ч. 6 ст. 300 ЦПК України) і в межах дії цього строку можуть вчинятися процесуальні дії (подаватися заяви та розглядатися судом питання про звільнення від повноважень піклувальника або опікуна та призначення іншої особи; про скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена; про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною), наявні підстави вважати зазначений строк процесуальним строком.
Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи (п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України).
Відповідно до ст. 125 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Таким чином, призначення у справі судово-психіатричної експерти з одночасним зупиненням провадження у справі зупиняє перебіг строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, а тому апеляційний суд не погоджується з твердженням місцевого суду про те, що взаємозв`язок із визначеними у ст. 300 ЦПК України строками звернення до суду із клопотанням (не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного ч. 6 цієї статті) та розгляд такого клопотання до закінчення строку дії рішення про визнання особи недієздатною (ч. 9 ст. 300 ЦПК України) свідчить про те, що законодавцем визначено обов`язковою умовою надання висновку судово-психіатричної експертизи одночасно із зверненням до суду із клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною.
Не погоджуючись із висновком місцевого суду про наявність підстав для повернення клопотання заявника, колегія суддів також виходить з того, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року).
У контексті викладеного, необґрунтоване повернення судом клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною призведе до необхідності звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною у загальному порядку та покладе на період розгляду такої справи судом як на заявника, так і на особу, визнану судом недієздатною, тягар правової невизначеності.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
За викладеного, висновки суду першої інстанції, зазначені в оскаржуваній ухвалі, не можуть бути підставою для позбавлення заявника права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції.
На переконання колегії суддів, при поверненні клопотання заявника про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення клопотання) та поставленою метою (реалізацією особою права на суд).
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що подана скаржником апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється, з огляду на те, що дане судове рішення апеляційної інстанції не є остаточним вирішенням спору по суті.
При цьому, колегією суддів враховано правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2026 року скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною направити до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Карпенко
О.А Письменний