ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19484/25
провадження № 2/753/1558/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного авіаційного підприємства «Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Державного авіаційного підприємства «Україна» з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовує тим, що наказом № 128/о від 22.06.2004 була прийнята на роботу до Державного авіаційного підприємства «Україна» на посаду бортпровідника служби бортпровідників льотного комплексу. Наказом № 244/О від 15 серпня 2025 року бортпровідника служби бортпровідників льотного комплексу, ОСОБА_1 , було звільнено з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин). Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки була відсутня на робочому місці 13-14 серпня 2025 року у зв`язку зі зверненням до медичної клініки «Нью Лайф», що підтверджується виписним епікризом від 13.08.2025 та консультативним висновком від 14.08.2025. Відтак вона була відсутня на роботі з поважних причин, а тому вона підлягає поновленню на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 року справу передано на розгляд судді Лужецькій О.Р.
Ухвалою судді від 17.10.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання.
27.10.2025 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача, в якому він позовні вимоги не визнає, оскільки звільнення відбулось у відповідності до вимог трудового законодавства. Позивачка була відсутня на роботі без поважних причин. Лікарські документи не є підставою для відсутності на роботі, оскільки єдиним документом, який підтверджує хворобу, є листок непрацездатності, який позивачкою наданий не був. Вважає позовні вимоги не доведеними та просить суд відмовити в задоволенні позову.
22.11.2025 через підсистему «Електронний суд» позивач звернулася із заявою, в якій просила доповнити позовні вимоги додатковою вимогою про скасування наказу № 244/О від 15.08.2025 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.02.2026 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні, викликано свідків.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_1 понад 20 років працювала бортпровідником у ДАП «Україна». За весь час роботи не мала дисциплінарних стягнень. Однак, ще до звільнення фактично була усунута від виконання своїх трудових обов`язків. З січня 2025 року її перестали залучати до виконання рейсів, не включати до графіків польотів. Зазначає, що 13-14 серпня 2025 року зверталася за медичною допомогою, а тому була відсутня на роботі з поважних причин.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки позивачка була відсутня на роботі 13-14 серпня 2025 року без поважних причин. Медичні документи не підтверджують поважність прогулу, оскільки єдиним документом, що підтверджує відсутність на роботі у зв`язку із хворобою є листок непрацездатності. Пояснювальною запискою від 15.08.2025 ОСОБА_1 визнала, що була відсутня на робочому місці 13 та 14 серпня 2025 року. Того ж дня відбулося засідання з питань з`ясування поважності причин відсутності на роботі бортпровідника ОСОБА_1 . За результатами засідання було вирішено вважати причини відсутності ОСОБА_1 13 та 14 серпня 2025 року протягом всього робочого дня неповажними. Наказом ДАП «Україна» від 15.08.2025 № 244/О «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено. Вважав доводи позовної заяви безпідставними та просив відмовити в задоволенні позову.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що бортпровідники не перебували на робочих місцях, виклики на рейс отримували через месенджер Signal, а після початку повномасштабного вторгнення їм дзвонили та повідомляли про рейс. З 01 по 11.08.2026 весь час була дома, а 11.08.2026 їй зателефонував ОСОБА_3 і сказав прийти. ЇЇ провели до начальника відділу кадрів, де повідомили, що не бачать подальшої співпраці і запропонували звільнитися, на що вона відмовилась. 12.08.2026 їй стало погано, 13.08.2026 вона звернулася до лікаря, була там десь з 11-12 години до обіду, а потім поїхала додому. ІНФОРМАЦІЯ_1 зателефонував ОСОБА_3 і сказав, щоб приїхала. Вона відмовилася, сказала, що приїде завтра, надіслала медичні документи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до матеріалів справи докази, доходить наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, судом встановлено, що 22 червня 2004 року наказом № 128/о ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Державного авіаційного підприємства «Україна» на посаду бортпровідника служби бортпровідників льотного комплексу.
Згідно табелю робочого часу за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 ОСОБА_1 13.08.2025 та 14.08.2025 протабельована з позначеною відміткою «І» (інше).
13.08.2025 о 17:30 год. складено Акт про відсутність на роботі бортпровідника служби бортпровідників льотного комплексу ОСОБА_1 , який засвідчений підписами заступника генерального директора з льотної роботи Коновалова Ю., начальника служби бортпровідників льотної комплексу ОСОБА_3 , начальника юридичної служби ОСОБА_6 , начальника служби бортпровідників льотної служби персоналу ОСОБА_7 , т.в.о. уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_8 , старшого інспектора відділу охорони служби авіаційної безпеки ОСОБА_9
14.08.2025 о 17:30 год. складено Акт про відсутність на роботі бортпровідника служби бортпровідників льотного комплексу ОСОБА_1 , який засвідчений підписами заступника генерального директора з льотної роботи ОСОБА_10 , начальника служби бортпровідників льотної комплексу ОСОБА_3 , начальника юридичної служби ОСОБА_6 , начальника служби бортпровідників льотної служби персоналу ОСОБА_7 , т.в.о. уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_8 , старшого інспектора відділу охорони служби авіаційної безпеки ОСОБА_9
15 серпня 2025 року ОСОБА_1 надала пояснювальну записку, в якій повідомила, що була відсутня на роботі 13-14 серпня 2025 року за станом здоров`я та додано документи від медичної клініки «Нью лайф».
Протоколом від 15.08.2025 засідання з питань з`ясування поважності причин відсутності на роботі бортпровідника ОСОБА_1 було прийнято рішення вважати причини відсутності ОСОБА_1 13 та 14 серпня 2025 року на протязі всього робочого дня (більше 3-х годин) не поважними.
Наказом № 244/О від 15 серпня 2025 року бортпровідника служби бортпровідників льотного комплексу, ОСОБА_1 , було звільнено з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин).
В судовому засіданні позивачка наполягала на поважності причин своєї відсутності на робочому місці, посилаючись на медичні документи, які вона отримала за результатами їх відвідування.
Так, у виписному епікризі від 13.08.2025 зазначено, що ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні клініці «Нью лайф», встановлено діагноз ерозія шийки матки. Проведено лазерну вапоризацію шийки матки. Виписано додому в задовільному стані.
Консультативним висновком від 14.08.2025 підтверджено відвідування клініки «Нью лайф» ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі, а основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 334/8910/18, провадження № 61-2338св21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/14798/17 (провадження № 61-6928св19), зазначено, що: «в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року, зокрема, передбачено: тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (пункт 1.1.); видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. (пункт 1.2.); листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах (підпункт 1.3.1. пункту 1.3.); особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації (пункт 2.19)».
ОСОБА_1 не заперечувала обставину відсутності на роботі13 та 14 серпня 2025 року, проте зазначила, що порушення нею трудової дисципліни зумовлене поважними причинами, а саме погіршенням стану її здоров`я, на підтвердження чого надала виписний епікриз від 13.08.2025 та консультативний висновок від 14.08.2025 медичної клініки «Нью лайф», з яких вбачається, що ОСОБА_1 була проведена лазерна вапоризація шийки матки , виписана в задовільному стані додому.
Умовою підтвердження тимчасової непрацездатності в Україні, яка надає право на допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», є наявність належним чином оформленого лікарняного листа або іншого документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність. Порядок видачі таких документів регулюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №455 (далі Інструкція №455). Право на отримання листка непрацездатності мають особи які, зокрема, працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання.
Пунктами 1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян передбачено, що Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.
Відповідно до п. 2.19 Інструкції №455 особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.
За приписами пункту 1.7 Інструкції №455 видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.
Також, у відповідності до п.п. 2.5-2.7 Інструкції №455 листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.
Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
Особам, направленим фельдшером здоровпункту під час робочої зміни до лікувально-профілактичного закладу, листок непрацездатності видається з моменту звернення у здоровпункт у разі визнання їх тимчасово непрацездатними.
Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а у випадку, коли працівник звертався в здоровпункт в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення у здоровпункт до закінчення робочої зміни.
З аналізу положень Інструкції №455 випливає, що випадок тимчасової непрацездатності може засвідчуватися видачею листка непрацездатності, а у окремих випадках довідкою про тимчасову непрацездатність із зазначенням порядкового номера та дати її видачі. При цьому в довідку слід вносити всі ті ж реквізити, що і в бланк листка непрацездатності, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Таким чином суд зазначає, що надані позивачкою вказані документи (виписний епікриз, консультативний висновок) з медичної установи не підтверджують тимчасову втрату нею працездатності та, відповідно, поважність причин відсутності на роботі, а лише констатують факт самостійного звернення позивачки до медичного закладу.
Виписний епікриз від 13.08.2025 та консультативний висновок від 14.08.2025 медичної клініки «Нью лайф» не є достатніми доказами на підтвердження поважності причин неявки на роботу через неможливість виконувати свої трудові обов`язки за станом здоров`я.
Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до лікаря для оформлення лікарняного листка з приводу тимчасової втрати працездатності, а також доказів того, що після візиту до лікаря вона не могла з`явитись на роботу та повідомити про причини неможливості виконання своїх посадових обов`язків протягом робочого дня.
Крім того, у виписному епікризі від 13.08.2025 та консультативному висновку не зазначено час та тривалість відвідування лікаря, а також у рекомендаціях відсутні відомості щодо призначення полегшеної праці або увільнення від роботи за станом здоров`я.
Водночас, консультативний висновок наданий 14.08.2025 начальнику служби бортпровідників ОСОБА_3 засобами електронного зв`язку об 11:42 14.08.2025, що свідчить про те, що прийом у лікаря станом на 11:42 був закінчений. В той же час робочий день в ДАП «Україна» до 18:00, однак позивач на роботу після візиту до лікаря не з`явилася без поважних причин.
Твердження ОСОБА_1 про те, що бортпровідники не перебували на робочих місцях, суд оцінює критично, оскільки згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ДАП «Україна» тривалість робочого часу для працівників, що працюють із двома вихідними днями, становить сорок годин на тиждень. Час початку та закінчення роботи, перерви для відпочинку і харчування встановлюється такими: початок роботи - 09:00; закінчення роботи - 18:00.
Оскільки позивачкою не доведено належними, достатніми та достовірними доказами поважність причин відсутності на роботі 13 та 14 серпня 2025 року, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а відтак теж не підлягає задоволенню.
Інші доводи сторін не впливають на вирішення спору, оскільки судом під час розгляду справи встановлена правомірність дій роботодавця при виявленні прогулу працівника. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,206,247,258-259,268,280-282 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного авіаційного підприємства «Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА