Справа № 761/23709/26
Провадження № 2/761/12822/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 347 664,03 грн та моральної шкоди у розмірі 437 330, 80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу LEXUS NX350h. 22.07.2025 на автомобіль, який був припаркований поблизу гаражів на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , впало напівсухе дерево, унаслідок чого транспортний засіб отримав значні пошкодження.
Згідно зі звітом № 21096 від 30.07.2025 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, розмір заподіяної шкоди становить 1 308 344,44 грн. Відповідно до умов договору страхування № 1202/25-Тз/Л/02 від 17.04.2025 позивачці було виплачено страхове відшкодування у розмірі 1 011 782,37 грн. Таким чином, невідшкодованою залишилася сума у розмірі 296 562,03 грн, що становить різницю між фактичним розміром матеріальних збитків та отриманим страховим відшкодуванням.
Позивачка зазначає, що дерево, падіння якого спричинило пошкодження автомобіля, знаходилося на земельній ділянці комунальної власності, а тому його належне утримання мало забезпечуватися КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», оскільки у сфері управління останнього знаходиться будинок АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим позивачка вважає, що саме відповідач має нести відповідальність за завдану їй майнову шкоду та відшкодувати суму збитків, яка не була покрита страховою виплатою.
Крім того, позивачка вказує на понесені нею додаткові витрати, пов`язані з необхідністю користування послугами таксі у період, коли вона була позбавлена можливості користуватися власним транспортним засобом. Розмір таких витрат становить 51 102,00 грн, які, на її думку, також підлягають відшкодуванню відповідачем.
Разом з тим, позивач зазначає, що внаслідок пошкодження автомобіля їй було завдано моральної шкоди, яка, за її твердженнями, проявилася у постійному емоційному напруженні та стресі, головному болю, підвищенні артеріального тиску, порушенні сну й втраті апетиту. У зв`язку з погіршенням самопочуття позивач була змушена звернутися за медичною допомогою. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 437 330,80 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Матвєєвої Ю.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.
08.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення, представник відповідача зазначив, що організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувачів та здійснення контролю за станом зелених насаджень належать до повноважень виконавчого органу міської ради. Водночас, на його думку, відповідні заходи належним чином здійснені не були. У зв`язку з цим представник вважає, що обов`язок із відшкодування завданої позивачу шкоди у розмірі 399 511,00 грн, що відповідає вартості відновлювального ремонту автомобіля, має бути покладений на Київську міську раду.
Крім того, представник відповідача послався на порушення позивачем правил паркування, зазначивши, що місце, де було залишено автомобіль, на його думку, не було належним чином обладнане для стоянки транспортних засобів. З огляду на це, з посиланням на положення статті 323 ЦК України, представник вказує, що власник має самостійно нести ризики та відповідальність за наслідки неналежного і необережного ставлення до належного йому майна.
Також представник відповідача заперечив проти вимог про відшкодування моральної шкоди, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, а тому, на його думку, вони не підлягають задоволенню.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
У силу норм ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним зазначити наступне.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 22 липня 2025 року внаслідок падіння дерева по АДРЕСА_1 було пошкоджено автомобіль марки LEXUS NX350h, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 . У зв`язку із чим автомобіль зазнав технічних пошкоджень. Дані обставини підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_2 № 21096 від 30.07.2025 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу позивачу була спричинена майнова шкода у сумі 1 308 344,40 грн.
Відповідно до частини першої ст. 22 ЦПК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої ст. 22 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, другою ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до частини першої ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до пункту 7 частини першої ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право: звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.
Згідно з пунктом 2 частини першої ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Згідно з п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів.
Пунктом 3.8.2. «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 75, передбачено, що балансоутримувач будинку на прибудинковій території повинен забезпечувати належний догляд за зеленими насадженнями.
Отже, обов`язок з відшкодування майнової шкоди, заподіяної позивачу внаслідок падіння дерева, покладається саме на балансоутримувача на підставі ст. 1166 ЦК України.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27 травня 2021р. у справі № 761/12945/19.
Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.
Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020р. у справі № 329/382/19.
Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Також, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.
Згідно з ч. 7 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об`єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.
Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.
Згідно ч. 5 ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
Статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які є чинними, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005р. № 76, зареєстрованих в МЮ України 25 серпня 2005р. за № 927/11207 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно з п.3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008р. № 1051/1051, утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 N 105 визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
Зокрема, Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Пунктом 3.2 Правил, передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Згідно з пунктом 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.
Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів (пункт 5.5. Правил).
Як зазначалось вище, 22.07.2025 внаслідок падіння дерева було пошкоджено належний на праві власності позивачці автомобіль.
Судом встановлено, що згідно договору №267 від 17.02.2025 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, будинок АДРЕСА_1 , перебуває в управлінні відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду».
Як убачається із відповіді на адвокатський запит, наданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва від 28.01.2026 № 109/45/138, відповідач є управителем житлового будинку АДРЕСА_1 з 01.03.2025, згідно договору від 17.02.2025 № 859 про надання послуг з управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Зазначений будинок на баланс не приймався.
01.04.2025 між відповідачем, як управителем багатоквартирного будинку, та Приватним підприємством «Український центр управління нерухомістю» укладено Договір № 187 про надання послуг з комплексного обслуговування будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій у житлових будинках неадміністративного мікрорайону «Покровська» Шевченківського району м. Києва, які є складовими житлової послуги (послуги з управління багатоквартирним будинком).
Згідно Переліку переданих на обслуговування житлових будинків, споруд, об`єктів благоустрою, який є додатком 1 до Договору, будинок АДРЕСА_1 переданий на обслуговування Приватному підприємству «Український центр управління нерухомістю»
За приписами норм ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п. 1 ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України).
Відповідно до відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.03.2026 № 057-2619, у останнього відсутня відповідна землевпорядна документація щодо визначення меж прибудинкової території будинку на АДРЕСА_1 . Разом з цим, за наявною у Міському земельному кадастрі інформацією земельна ділянка на АДРЕСА_1 зареєстрована у Державному земельному кадастрі (кадастровий номер [номер приховано]:91:165:0037, площа 0,1480 га) з кодом виду цільового використання - 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на підставі розробленої в межах реалізації Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. За поданням Департаменту Київська міська рада рішення про надання (передачу) у користування (власність) зазначених земельних ділянок фізичним чи юридичним особам не приймала.
Відповідно до п.п. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Отже, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачці майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.
Матеріали справи не містять доказів того, що дерева та зелені насадження, розташовані на прибудинковій території, були передані комунальному чи будь-якому іншому підприємству на баланс.
Судом встановлено, що дерево, падіння якого спричинило пошкодження автомобіля позивачки, знаходилося на земельній ділянці комунальної власності, що сторонами не заперечується. Водночас належних та допустимих доказів його передачі на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» матеріали справи не містять.
За таких обставин, відшкодування шкоди, завданої позивачці внаслідок падіння дерева, покладається на виконавчий орган місцевого самоврядування.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18) та від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20, в яких покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».
Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України саме позивач визначає відповідача у справі. Водночас встановлення належності відповідача та обґрунтованості позовних вимог є обов`язком суду. У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача його заміна або залучення співвідповідача здійснюється за клопотанням позивача у встановлені законом процесуальні строки.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.
За встановлених обставин суд не вбачає правових підстав для покладення на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відповідальності за шкоду, завдану падінням дерева, оскільки доказів перебування зазначеного дерева на його балансі матеріали справи не містять.
Отже, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, позовні вимоги до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 22, 1166, 1167ЦК України,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О. Матвєєва
30 вересня 2026 року