Справа № 761/11261/23
Провадження № 2/761/1464/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Савчук Ю.Н.,
за участю секретаря судового засідання Фортуні М.А.,
розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: в особі органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про відібрання дітей та повернення їх батькам,
ВСТАНОВИВ:
03.04.2023 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Притулі Н.Г.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.08.2023 позовну заяву задоволено частково.
13.09.2023 до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.08.2023.
Постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення.
01.07.2024 до Касаційного цивільного суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.08.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 28.05.2024.
Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.10.2024 касаційну скаргу задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.08.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 28.05.2024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
06.12.2024 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Макаренко І.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.12.2024 року було прийнято цивільну справу та призначено судове засідання.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-1114 від 19.03.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 року в провадження судді Савчук Ю.Н. надійшла зазначена цивільна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2026 року було прийнято цивільну справу до провадження та вирішено продовжити розгляд цивільної справи в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні.
Під час нового розгляду справи представником відповідачів Гломби Вікторії Ігорівни та ОСОБА_2 подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Клопотання мотивоване тим, що після звернення позивачів до суду та до початку нового розгляду даної цивільної справи відбулися обставини, які мають істотне значення для вирішення заявленого спору.
Зокрема, 02 грудня 2024 року Київським апеляційним судом у справі № 372/4020/21, апеляційне провадження № 22-ц/824/15320/2024, ухвалено постанову, якою скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року та ухвалено нове судове рішення.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Вказаною постановою ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, з 02 грудня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлені батьківських прав щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Зі змісту позовної заяви у справі № 761/11261/23 вбачається, що позивачі, звертаючись до суду, просили, зокрема, відібрати дітей у відповідачів та повернути їх їм як батькам.
Отже, предметом спору в даній цивільній справі є, зокрема, вимога про повернення дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як їхнім батькам.
Разом із тим на момент нового розгляду справи існує судове рішення, яке набрало законної сили, яким зазначених осіб позбавлено батьківських прав щодо цих дітей.
Відповідно до частини першої статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та перестає бути її законним представником.
Таким чином, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року позивачі втратили правовий статус батьків щодо дітей, повернення яких вони вимагають у цій цивільній справі.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначене судове рішення про позбавлення батьківських прав є чинним, набрало законної сили та має враховуватися судом при вирішенні питання щодо можливості подальшого розгляду заявленої позовної вимоги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив свої існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 456/647/18.
Судом встановлено, що на час нового розгляду даної справи позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уже позбавлені батьківських прав щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Подальший розгляд справи в частині вимоги про повернення дітей позивачам як їхнім батькам за таких обставин не може призвести до реалізації заявленого способу захисту, оскільки юридичний статус позивачів щодо дітей уже визначений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
При цьому суд не вирішує питання про подальше влаштування дітей та не визначає особу, з якою вони повинні проживати, оскільки такі питання виходять за межі предмета розгляду даного клопотання та вирішуються у встановленому законом порядку з урахуванням прав та найкращих інтересів дітей.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що на момент розгляду клопотання між сторонами відсутній предмет спору щодо повернення дітей позивачам як їхнім батькам, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись статтями 82, 255, 256, 260, 261 ЦПК України, статтею 166 Сімейного кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: в особі органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про відібрання дітей та повернення їх батькам - закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її оголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: