ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 295/7987/26 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 36 Доповідач Миколайчук П.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Миколайчука П.В.,
суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в інтересах якого діє адвокат Гуменюк Оксана Олександрівна,
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22.07.2026
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
08.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування.
Позов мотивовано тим, що 28.01.2026 у м. Житомирі по вул. Кафедральній 1 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності маневру та здійснив зіткнення з належним позивачці автомобілем Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 18.02.2026 у справі № 295/2082/26 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Camry застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за полісом № ЕР.230762917 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 250 000 грн. Позивачка скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку. Страховик на підставі власної ремонтної калькуляції № 68424 від 24.03.2026, складеної з використанням програмного комплексу AUDATEX, визначив вартість відновлювального ремонту в сумі 29 875 грн та виплатив цю суму позивачці.
Не погодившись із розміром виплати, позивачка звернулася до судового експерта Землюка В.В., згідно з висновком якого № 3458, вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на дату ДТП становить 113 628,37 грн з ПДВ та 100 171 грн без ПДВ. Претензію позивачки від 10.04.2026 про доплату страхового відшкодування страховик залишив без задоволення.
Посилаючись на наведене, позивачка просила стягнути з відповідача 70 296 грн недоплаченого страхового відшкодування (100 171 грн - 29 875 грн), 9 431,19 грн витрат на проведення експертизи та судовий збір.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.07.2026 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивачки недоплачену страхову виплату в розмірі 70 296 грн, витрати, пов`язані з оплатою судової експертизи, у розмірі 9 431,19 грн та 1 332,20 грн судового збору.
Рішення мотивоване тим, що розмір фактично заподіяної позивачці майнової шкоди, визначений висновком судового експерта, становить 100 171 грн, а тому, з урахуванням виплачених страховиком 29 875 грн, недоплачене страхове відшкодування становить 70 296 грн. Суд послався на статті 15, 22, 979, 1166 ЦК України, положення Закону України «Про страхування», пункт 9.1 статті 9 та статтю 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону № 1961-IV), а також на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
20.08.2026 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції застосував положення Закону № 1961-IV, тоді як до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 20 травня 2024 року № 3720-IX. Позивачка 11.03.2026 письмово відмовилася від ремонту автомобіля на станції технічного обслуговування з переліку страховика, тому виплата здійснена відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 3720-IX за розрахунком страховика з використанням ліцензованого програмного комплексу AUDATEX. Оскільки автомобіль експлуатується понад 14 років, страховик правомірно включив до розрахунку вартість аналогів оригінальних запасних частин, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 27 Закону № 3720-IX.
На думку апелянта, позивачка не надала доказів фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт; висновок експерта, складений на її замовлення, не може бути підставою для визначення розміру виплати поза випадком, передбаченим абз. 4 ч. 4 ст. 31 Закону № 3720-IX; експерт безпідставно включив до розрахунку фарбування задніх лівих дверей, які мали пошкодження лакофарбового покриття від попередніх ДТП, та застосував завищені ціни неофіційного дилера (exist.ua). Різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою позивачка вправі стягнути із заподіювача шкоди на підставі ст. 1194 ЦК України. Суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача, чим порушив вимоги щодо вмотивованості судового рішення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
10.09.2026 представник позивачки - адвокат Кирилюк В.Л. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що ч. 3 ст. 27 Закону № 3720-IX лише допускає включення до розрахунку вартості аналогів оригінальних деталей за умови їх відповідності технічним характеристикам транспортного засобу, однак страховик цієї обставини не довів; калькуляція страховика не має для суду наперед встановленої сили; висновок судового експерта є належним і допустимим доказом, який відповідач не спростував та клопотання про призначення судової експертизи не заявляв, а відсутність фактично проведеного ремонту не свідчить про відсутність збитків.
15.09.2026 представник ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» подав відповідь на відзив, у якій підтримав доводи апеляційної скарги та додатково послався на те, що експерт використав довідкові дані не на дату ДТП, а ціни запасних частин у його калькуляції введено вручну.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 27.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
28.01.2026 внаслідок ДТП з вини водія ОСОБА_4 , встановленої постановою Богунського районного суду м. Житомира від 18.02.2026 року у справі № 295/2082/26, пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль Toyota Camry, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Camry застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за полісом № ЕР.230762917; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 250 000 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz GL 350 CDI застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом № ЕР.234827348.
29.01.2026 до страховика подано повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування в порядку прямого врегулювання. 11.03.2026 позивачка письмово відмовилася від перерахування страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування з переліку страховика та просила здійснити виплату на її банківський рахунок.
Протоколом технічного огляду від 13.03.2026, складеним представником страховика, зафіксовано пошкодження передніх лівих дверей (деформація), задніх лівих дверей та ручки передніх лівих дверей, а також наявність пошкоджень лакофарбового покриття задніх лівих дверей та інших кузовних елементів, отриманих в інших ДТП.
Згідно з ремонтною калькуляцією страховика № 68424 від 24.03.2026, вартість відновлювального ремонту становить 29 875 грн, з яких: вартість робіт - 5 520 грн, вартість фарбування - 10 499,32 грн, вартість запасних частин - 13 855,68 грн, у тому числі двері передні ліві - 12 720 грн. У калькуляції зазначена запасна частина позначена як «67002 33201 Б/У», її вартість введено вручну.
На підставі страхового акта № 68424/1 від 25.03.2026, згідно з платіжною інструкцією № 00160971, страховик 26.03.2026 перерахував позивачці 29 875 грн.
Згідно з висновком судового експерта Землюка В.В. № 3458, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry станом на дату ДТП становить 113 628,37 грн з ПДВ, 100 171 грн без ПДВ. За ремонтною калькуляцією експерта № 2525 вартість запасних частин становить 80 744,21 грн, у тому числі двері передні ліві - 50 542,50 грн з ПДВ (42 118,75 грн без ПДВ), склопідіймач - 5 151,22 грн, кріплення ручки дверей - 5 595,23 грн, замок дверей - 9 800,84 грн, направляюча скла - 3 435,74 грн, накладка вимикача склопідіймача - 4 635,46 грн. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. За проведення експертизи позивачка сплатила 9 431,19 грн.
Листами від 08.04.2026 № 773-31 та від 08.05.2026 № 2046-31 страховик повідомив позивачку про відсутність підстав для перегляду розміру страхового відшкодування, зазначивши, що розрахунок здійснено відповідно до ч. 3, 5 ст. 27 Закону № 3720-IX з використанням вартості аналогових складових частин, а висновок експерта № 3458 не може бути взятий за основу при визначенні розміру відшкодування.
Мотиви та висновки апеляційного суду
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Щодо нових доказів та додаткових доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Фотознімки пошкодженого автомобіля та роздруківки інтернет-пропозицій щодо продажу запасних частин, додані до апеляційної скарги, до суду першої інстанції не подавалися, хоча ці матеріали могли перебувати у розпорядженні відповідача і апелянт не навів жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали їх поданню разом із відзивом на позовну заяву. За таких обставин апеляційний суд не приймає зазначені докази до розгляду.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Доводи щодо використання експертом довідкових даних не на дату ДТП та ручного введення цін, уперше викладені апелянтом у відповіді на відзив 15.09.2026, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження, виходять за межі доводів апеляційної скарги, а тому апеляційним судом не оцінюються. Разом з тим апеляційний суд зауважує, що вартість передніх лівих дверей у калькуляції експерта №2525 без урахування ПДВ - 42 118,75 грн, водночас в апеляційній скарзі представником відповідача зазначається, що експертом Землюком В.В. використано при розрахунку саме вартість нових деталей до транспортного засобу Toyota Camry 2012 року випуску, тобто не заперечується визначена вартість нової деталі.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частина 2 статті 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується його законним власником, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 -IV).
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 26.01.2022року по справі № 204/5403/18 (провадження № 61-14777св21) та постанові від 26.01.2022 року по справі № 465/674/19 (провадження № 61-12514св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «...Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14- 176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/І5-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).
З 01 січня 2025 року введено в дію ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX.
Правовідносини сторін виникли з договору обов`язкового страхування, укладеного у 2025 році, та страхового випадку, що стався 28.01.2026, а тому регулюються Законом № 3720-IX. Суд першої інстанції помилково обґрунтовував своє рішення положеннями п. 9.1 ст. 9 та ст. 29 Закону № 1961-IV, які до спірних правовідносин не застосовуються, та не надав оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо порядку визначення розміру страхової виплати за ст. 27 Закону № 3720-IX. Разом з тим, суд першої інстанції не застосовував до розрахунку розміру шкоди механізмів, передбачених Законом № 1961-IV (зокрема, коефіцієнта фізичного зносу), а визначив суму страхового відшкодування за висновком судового експерта без урахування ПДВ, що відповідає вимогам ст. 27 Закону № 3720-IX. Отже, посилання суду на норми Закону № 1961-IV не призвело до неправильного вирішення спору по суті, а апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, надає оцінку спірним правовідносинам відповідно до норм Закону № 3720-IX.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 3720-IX витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до ч. 3 цієї статті.
Абз. 3 ч. 3 ст. 27 Закону № 3720-IX передбачено, що для транспортних засобів, строк експлуатації яких перевищує п`ять років, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 3720-IX, у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика, а у випадку, передбаченому абз. 4 ч. 4 ст. 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком і потерпілою особою.
Отже, ч. 5 ст. 27 Закону № 3720-IX визначає порядок здійснення страхової виплати у грошовій формі без проведення ремонту, у зв`язку з чим доводи апелянта про те, що позивачка не надала доказів фактично понесених витрат на ремонт, є безпідставними. Водночас розрахунок страховика, здійснений за правилами ч. 5 ст. 27 цього Закону, має відповідати вимогам ч. 2, 3 цієї статті, тобто забезпечувати приведення транспортного засобу у стан, у якому він перебував до ДТП, і в разі спору його правильність підлягає перевірці судом. За ч. 2 ст. 89 ЦПК України, такий розрахунок, як і будь-який інший доказ, не має для суду наперед встановленої сили.
Щодо застосування страховиком аналогових деталей, колегія суддів зазначає, що сам по собі строк експлуатації автомобіля понад п`ять років не звільняє страховика від обов`язку довести, що включена до розрахунку деталь відповідає технічним характеристикам транспортного засобу та є аналогом оригінальної складової частини у розумінні абз. 2 ч. 3 ст. 27 Закону № 3720-IX.
Посилаючись на п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, апелянт сам зазначає, що аналогом оригінальних складових частин є складові частини (деталі), які за своїми характеристиками, розмірами та функціями відповідають оригінальним запчастинам, які не поставляє виробник транспортного засобу до своєї сервісної мережі, за умови, що такі складові частини пройшли відповідну сертифікацію та реалізуються на ринку України або за її межами.
Натомість у калькуляції страховика № 68424 основна за вартістю деталь - двері передні ліві - позначена як «67002 33201 Б/У», тобто як вживана оригінальна деталь, вартість якої (12 720 грн) введено вручну без зазначення джерела ціни.
Пунктом 8.5.11 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначено, зокрема, що до аналогів оригінальних складових частин (деталей) КТЗ не належать вживані складові частини.
Вживана деталь з невстановленим технічним станом і залишковим ресурсом не є аналогом оригінальної складової частини в розумінні наведених норм, а відповідачем не надано доказів, що включення її вартості до розрахунку забезпечує приведення автомобіля у стан, у якому він перебував до ДТП.
Крім того, калькуляція страховика не охоплює пошкодження внутрішніх елементів передніх лівих дверей (склопідіймача, замка, направляючої скла, кріплення ручки, накладки вимикача склопідіймача), які встановлені висновком судового експерта. Обставину пошкодження цих елементів унаслідок ДТП 28.01.2026 відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростовував.
Відповідно до ст. 102, ч. 1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, що визначено ст. 110 ЦПК України.
Висновок судового експерта Землюка В.В. № 3458 складений особою, яка має відповідну кваліфікацію, містить опис обсягу, характеру пошкоджень та способів їх усунення, розрахунок вартості відновлювального ремонту на дату ДТП, а також зазначення про обізнаність експерта з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок. Відповідач, заперечуючи проти цього висновку, належних доказів його неправильності не надав, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи чи про виклик експерта в суді першої інстанції не заявляв.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 справі № 761/24807/21 зазначив, що у випадку незгоди із визначеною сумою матеріальних збитків відповідач не позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної судової експертизи. У постанові від 17.06.2026 у справі № 462/7143/24 Верховний Суд погодився з висновками судів, які надали перевагу повному та обґрунтованому висновку судового експерта над розрахунком, наданим стороною страховика, за відсутності переконливих доказів неправильності такого висновку.
Посилання апелянта на абз. 4 ч. 4 ст. 31 Закону № 3720-IX не спростовують наведеного, оскільки ця норма визначає порядок позасудового врегулювання та підстави відшкодування страховиком витрат потерпілої особи на визначення розміру шкоди, однак не позбавляє потерпілу особу права оспорити в суді правильність розрахунку страховика та довести належний розмір страхової виплати будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновком експерта.
До доводів апелянта про те, що експерт застосував ціни неофіційного дилера (exist.ua) колегія суддів ставиться критично, оскільки такі методи визначення збитків не суперечать розділу VIII Методики та не свідчить про порушення порядку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне включення експертом до розрахунку фарбування задніх лівих дверей також не заслуговують на увагу. Протоколом технічного огляду від 13.03.2026, складеним представником страховика, зафіксовано пошкодження задніх лівих дверей унаслідок цієї ДТП, а страховик сам включив ремонтне фарбування цієї деталі до власної калькуляції. Доказів того, що визначений експертом обсяг фарбування охоплює виключно доаварійні пошкодження, відповідач до суду першої інстанції не надав.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки без урахування ПДВ становить 100 171 грн, а недоплачене страхове відшкодування - 70 296 грн, по суті є правильним. Розмір належного страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика за полісом № ЕР.230762917.
Щодо доводів про відповідальність заподіювача шкоди, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 виснувала, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди, обов`язок з її відшкодування розподіляється між страховиком і винуватцем ДТП; у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем є страховик; покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності; страхувальник відповідно до ст. 1194 ЦК України відповідає лише за різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Зазначені висновки, хоча й сформульовані щодо застосування Закону № 1961-IV, ґрунтуються на положеннях статей 1166, 1194 ЦК України, які не змінилися, а тому підлягають урахуванню і в цій справі. Оскільки страховик визначив розмір страхового відшкодування з порушенням ч. 2, 3 ст. 27 Закону № 3720-IX, обов`язок здійснити доплату в межах ліміту відповідальності покладається на нього, а доводи апелянта про право позивачки звернутися з відповідною вимогою до заподіювача шкоди є безпідставними.
Щодо витрат на проведення експертизи, колегія суддів зазначає наступне. Витрати позивачки на оплату висновку експерта в сумі 9 431,19 грн є витратами, пов`язаними з проведенням експертизи, тобто судовими витратами, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, які підлягають розподілу за правилами ст. 141 ЦПК України, а не матеріально-правовою вимогою. Оскільки позов задоволено повністю, ці витрати правомірно покладено на відповідача.
Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки, суд першої інстанції застосував закон, який не підлягав застосуванню, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни мотивувальної частини судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в інтересах якого діє адвокат Гуменюк Оксана Олександрівна, - задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22.07.2026 у справі №295/7987/26 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, встановлених статтею 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складене судом 01.10.2026.
Судді
П.В. Миколайчук Н.Й. Григорусь В.А. Панкеєва