ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 538/2038/25 Номер провадження 22-ц/814/2474/26 Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича
на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Цімботи Л.Г., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову вказувало що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14.04.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 14.04.2025- 100002602. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 10000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.04.2025, на строк, вказаний в заявці. ОСОБА_1 14.04.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 10000 грн.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилася заборгованість у розмірі 27542.69 грн., що складається з: тіла кредиту - 10000 грн, процентів - 12300 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 242.69 грн, неустойки - 5000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 14.04.2025-100002602 від 14.04.2025 у розмірі 22 542 грн. 69 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Цьома Руслан Анатолійович та подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки судом не було повно та всебічно з`ясовано обставини справи, не надано належної оцінки доказам у їх сукупності. Такі порушення призвели до неправильного вирішення справи по суті, що відповідно є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Вважає, що рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 рокуне відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, дослідивши їх, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14.04.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 14.04.2025- 100002602.
Відповідно до умов кредитного договору № 14.04.2025-100002602 від 14.04.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:
Дата надання/видачі кредиту - 14/04/2025; Сума Кредиту: 10000 грн. Строк, на який надається Кредит - 153 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту - 13.09.2025; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту; Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.9% (денна процентна ставка) = (13786.52 / 10000)/ 153х100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Неустойка: 100 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Згідно п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-72XX-XXXX-5944.
Вказаний кредитний договір було підписано одноразовим ідентифікатором: А523.
14.04.2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора А523 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту.
Згідно листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення" ТОВ "УПР" від 23.10.2025 року встановлено, що відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.04.2025 21:31:52 на суму 10000,00 грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 711407570, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 14.04.2025- 100002602.
Згідно з карткою субконто за договором № 14.04.2025-100002602 за 14.04.2025 - 27.10.2025, 14.04.2025 ОСОБА_1 переказано на картку кредитні кошти в сумі 10 000 грн, а також нараховано проценти та комісію, пов`язану з наданням кредиту, у подальшому щодня здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами.
З поданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.04.2025-100002602 від 14.04.2025, вбачається, що у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 27 542.69 грн., що складається з: тіла кредиту - 10000 грн, процентів - 12300 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 242.69 грн, неустойки - 5000 грн, проценти по кредиту нараховані за період з 14.04.2025 по 13.09.2025.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, рішення мотивував тим, що відповідач не повернув кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
За змістом статей 626 ,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту укладення кредитного договору № 14.04.2025- 100002602 від 14.04.2025 який містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Його підписано ОСОБА_1 14.04.2025 з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором А523.
Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту 10 000 грн, строк кредиту - 153 днів з дати його надання , процентну ставку 1% за 1 день користування.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про встановлення факту укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 14.04.2025- 100002602 від 14.04.2025.
Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 10 000 грн підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 23.10.2025 року, що відповідає часу підписання електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та укладення кредитного договору (14.04.2025 21:31:52), призначення платежу: Видача за договором кредиту № 14.04.2025- 100002602, номер картки НОМЕР_3 , саме цю картку вказано відповідачем при погодженні оферти та поданні заявки на отримання кредиту.
При укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір. При цьому кошти були перераховано на зазначену позичальником картку.
В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив у повному осбязі погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
Суду не надано доказів повернення наданих кредитних коштів чи сплати сум відсотків повністю або частково, чи в іншому розмірі. Будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо безпідставності вимог позивача, погашення заборгованості не надано.
Правильності нарахування заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, контррозрахунок не надав.
Кредитні договори, укладені між відповідачем та первісним кредитором, а також договори відступлення прав вимоги у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
З наведеного вбачається, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича залишити без задоволення.
РішенняЛохвицького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль