П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/4117/14-ц
Провадження № 22-ц/4815/1013/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
апелянт - ОСОБА_1
позивач - ОСОБА_2
відповідач - Коростська сільська рада Рівненської області
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Людмили Святославівни на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 вересня 2014 року у складі судді Березня Ю. В., ухвалене в м. Сарни Рівненської області,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Коростської сільської ради Рівненської області про встановлення факту належності на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , та визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно, грошові заощадження та земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом та законом після смерті батьків. Позов обґрунтувала відсутністю правовстановлюючих документів у спадкодавця, відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Просила позов задовольнити.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 24 вересня 2014 року вказаний позов задоволено. Встановлено факт належності на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на:
- садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 ;
- грошові заощадження в сумі 2 166 грн. 35 коп., які знаходяться на компенсаційному рахунку № НОМЕР_1 в Державному ощадному банку України № 6339 м. Сарни,
- земельні ділянки на території Коростської сільської ради, які передані у власність ОСОБА_3 розпорядженням голови Сарненської райдержадміністрації № 309 від 2 серпня 2004 року, на які видані державні акти серії ЯБ № 053192 на земельну ділянку площею 0,78 га, про що зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1083; серії ЯБ №085416 на земельну ділянку площею 0, 36 га, про що зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1084.
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на:
- земельні ділянки на території Коростської сільської ради, які передані у власність ОСОБА_4 розпорядженням голови Сарненської райдержадміністрації № 309 від 2 серпня 2004 року, на які видані державні акти серії ЯБ № 053189 на земельну ділянку площею 0,78 га, про що зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1089; серії ЯБ №085413 на земельну ділянку площею 0, 36 га, про що зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1090.
Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз Людмила Святославівна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що вказаним рішенням порушено права ОСОБА_1 на спадкування майна після смерті його батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 .. З самого народження, та на момент смерті своїх батьків, до 12.01.2016р. ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом реєстрації у його паспорті, а відповідно до ст. 1261 ЦК України, він є спадкоємцем І черги по закону після смерті своїх батьків. Вказує, що не відповідає дійсності обставина зазначена у позові, що інших спадкоємців, окрім ОСОБА_2 , не було. Покликається на довідку Коростської сільської ради, з якої вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_3 не була зареєстрована з ним в одному будинку. Вказує, що у справі відсутня інформація, що ОСОБА_2 у передбачений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 , а також відсутня інформація про продовження їй строку для прийняття спадщини за заповітом. Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, спадкова справа після смерті матері ОСОБА_4 , заведена приватним нотаріусом Войцехович О. О. 28.07.2014р., тобто більше як через 4 роки після смерті матері. Вказане свідчить, що ОСОБА_2 пропустила строки для прийняття спадщини після смерті батька та матері як за заповітом, так і за законом. Зазначає, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті своїх батьків, оскільки на момент смерті був зареєстрований за місцем їх проживання і там же проживав. Зауважує, що онука ОСОБА_5 не прийняла спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_4 , оскільки разом з нею не проживала, із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не зверталася. Зазначає про відсутність інформації про те, що на ім`я позивачки ( ОСОБА_2 ) існує заповіт, а тому, вважає, що онука не могла відмовитися від заповіту на користь своєї матері, оскільки на її ім`Йя заповіту не було. Стверджує, що у даному випадку належним відповідачем у справі має бути ОСОБА_1 , оскільки він фактично прийняв спадщину після смерті своїх батьків як такий, що був з ними зареєстрований за однією адресою і проживав разом з ними на день їхньої смерті. Новими обставинами, які слід дослідити суду, та новими доказами, які підлягають дослідженню, є паспорт та свідоцтво про народження ОСОБА_1 , а також спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не могли бути подані до суду першої інстанції при розгляді цієї справи, оскільки ОСОБА_1 не був залучений до неї в якості учасника. Пояснює, що в апеляційній скарзі відповідачем зазначено Сарненську міську раду, оскільки діяльність Коростської сільської ради 25.02.2021р. припинена, і Коростська сільська рада після адміністративної реформи 2020 року увійшла до складу Сарненської міської громади Сарненського району Рівненської області. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Луцик Катерина Василівна просить винести постанову, якою закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Коростської сільської ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Коростською сільською радою Сарненського району Рівненської області 23.10.2007 року.
Після його смерті відкрилася спадщина садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 ; грошові заощадження в сумі 2 166 грн. 35 коп., які знаходяться на компенсаційному рахунку № НОМЕР_1 в Державному ощадному банку України № 6339 м. Сарни Рівненської області; земельні ділянки на території Коростської сільської ради, які передані у власність ОСОБА_3 розпорядженням голови Сарненської райдержадміністрації № 309 від 2 серпня 2004 року, на які видані державні акти серії ЯБ № 053192 на земельну ділянку площею 0,78 га, про що зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1083; серії ЯБ №085416 на земельну ділянку площею 0, 36 га, про що зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1084.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Коростською сільською радою Сарненського району Рівненської області 08 грудня 2009 року.
Після її смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки на території Коростської сільської ради, які передані у власність ОСОБА_4 розпорядженням голови Сарненської райдержадміністрації № 309 від 02 серпня 2004 року, на які видані державні акти серії ЯБ № 053189 на земельну ділянку площею 0,78 га, про що зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1089; серії ЯБ №085413 на земельну ділянку площею 0, 36 га, про що зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1090.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 зазначала, що є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як їхня дочка, однак для прийняття спадщини їй необхідно встановити факт належності майна на праві власності її померлим батькам, оскільки у тих були відсутні правовстановлюючі документи на майно.
Як встановлено судом, 20.01.2004 ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений Коростською сільською радою Сарненського району Рівненської області. Цим заповітом ОСОБА_3 все майно, яке буде належати йому на день смерті, він заповідав ОСОБА_2 . Крім того, тим же заповітом він заповідав ОСОБА_2 земельну ділянку згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, видану державним нотаріусом 28.10.2003, про що зареєстровано в реєстрі №1046. Заповіт не змінний і не відмінений.
Також зазначається, що спадкоємцями першої черги, згідно ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_3 , були його дружина, ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 .
Як зазначається у позові, і відповідності до заповіту, який був складений ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом у відповідності до вимог ст. 1233 ЦК України, згідно ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, так як постійно проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини, але право власності на своє ім`я не оформляла.
Також позивачка зазначала, що її мати ОСОБА_4 заповіт батька не оскаржувала і права власності на частину спадкового житлового будинку не оформляла.
Судом встановлено, що 22.07.2008 ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений Коростською сільською радою і зареєстрований за №712. Цим заповітом ОСОБА_4 належні їй земельні ділянки заповідала внучці ОСОБА_6 , яка із спадкодавцем не проживала, заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавала і відмовляється від спадщини на користь ОСОБА_2 , а тому, вона як спадкоємець за законом у відповідності до вимог статті 1261 ЦК України, має право на отримання спадщини на земельні ділянки після смерті матері ОСОБА_4 .
У оскаржуваному рішенні суду зазначається про визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, а також не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а тому є можливим задоволення позову.
Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних міркувань.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 17.06.1970 року, сільрадою Корост Сарненського району Рівненської області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Апелянт ОСОБА_1 від народження та на момент смерті своїх батьків (до ІНФОРМАЦІЯ_6 ) він проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , про що свідчать штампи реєстрації у його паспорті.
З огляду на наведене та відповідно до ст.1261 ЦК України, він є спадкоємцем І черги за законом після смерті своїх батьків, а відстак зазначена позивачкою ОСОБА_2 у позовній заяві обставина, що окрім неї, інших спадкоємців після смерті її батьків немає, не відповідає дійсності обставина.
У матеріалах справи міститься копія паспорта позивачки ОСОБА_2 , з якого вбачається, що вона з 14.05.1984 року зареєстрована у АДРЕСА_2 , а не в АДРЕСА_1 , де буди зареєстровані та проживали спадкодавці, її батьки.
З довідки, виданої виконкомом Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області, вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_3 не була зареєстрована з ним в одному будинку.
З постанови приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Войцехович О.О. від 21.08.2014 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_2 .
У матеріалах справи відсутня інформація про те, що ОСОБА_2 у передбачений законодавством шестимісячний строк звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 . Відсутня також інформація про продовження їй терміну для прийняття спадщини по заповіту.
Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, спадкова справа після смерті матері позивачки та апелянта ОСОБА_4 заведена приватним нотаріусом Войцехович О.О. 28.07.2014, тобто більше як через 4 роки після смерті матері.
Вищевказана інформація свідчить про те, що ОСОБА_2 пропустила строки для прийняття спадщини після смерті батька та матері, як за заповітом, так і за законом, і цій обставині не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Відомості про продовження ОСОБА_2 у встановленому законом порядку строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, шо прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті своїх батьків, оскільки на момент смерті як батька, так і матері фактично був зареєстрований за місцем їх проживання,та проживав там.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування, (зокрема постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941 /16-ц (провадження № 61-19798св18), від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19), від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21), від 01 березня 2023 року у справі № 604/1312/20 (провадження № 6Г12430св22)).
У цьому спорі позов заявлено до Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області, тоді як належним відповідачем за встановлених обставин є апелянт - ОСОБА_1 - син спадкодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який не був залучений до участі в справі, і права якого порушуються оскаржуваним судовим рішенням, і які підлягають поновленню.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Людмили Святославівни задовольнити.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 вересня 2014 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Коростської сільської ради Рівненської області про встановлення факту належності на праві власності нерухомого майна та визнання права власності за заповітом на спадкове майно - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.