ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 707/1439/26
Провадження № 22-ц/821/1793/26
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заруби Світлани Олександрівни на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 22 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
в с т а н о в и в :
У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Заруба С. О. звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці.
Ухвала суду мотивована тим, що строк на усунення недоліків, визначених в ухвалі суду, закінчився 19.06.2026. До цього часу представник позивача чи позивач не виконали вимоги зазначені в ухвалі суду, та не звернулись до суду з заявою про продовження строку на усунення недоліків.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Заруба С. О. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на виправлення недоліків позовної заяви представником позивачки було надано заяву про усунення недоліків.
Проте, незважаючи на вчасно надану заяву про усунення недоліків, суд першої інстанції вважав, що строк на усунення недоліків, визначених в ухвалі суду, закінчився 19.06.2026. До цього часу представник позивачки чи позивачка не виконали вимоги зазначені в ухвалі суду, тому ухвалою від 22.06.2026 повернув позовну заяву.
Вважає дану ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Просить апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачкою чи її представником не виконані у встановлений в ухвалі строк, із заявою про продовження строку на усунення недоліків, позивачка теж не зверталася.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачці з наступних підстав.
За змістом ст. ст. 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
При цьому позовна заява повинна містити, зокрема найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Заруба С. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши в позовній заяві адресу проживання відповідача АДРЕСА_1 .
В якості адреси проживання та реєстрації позивача зазначено адресу - АДРЕСА_2 .
До позовної заяви долучено копію Свідоцтва про шлюб від 17.07.2014, згідно якого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського МУЮ було зареєстровано шлюб між іноземною особою - ОСОБА_2 (громадянство Королівства Нідерландів) та ОСОБА_1 (громадянкою України).
Позивач стверджує в позовній заяві, що у сторін від шлюбу дітей не має.
При цьому, як на підставу підсудності справи Черкаському районному суду, посилається, зокрема на ст. 28 ЦПК України без конкретизації частин.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 10 днів з дня отримання даної ухвали, а саме: надання підтверджуючих доказів зареєстрованого місця проживання відповідача, або останнього відомого місця реєстрації відповідача, роботи та обґрунтування підстави звернення з позовом до Черкаського районного суду Черкаської області.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 08.06.2026, представник ОСОБА_1 - адвокат Заруба С. О. через підсистему «Електронний суд» 17.06.2026 на адресу місцевого суду направила заяву про усунення недоліків, в якій було зазначено щодо обґрунтування підстав звернення позивачки із даним позовом саме до Черкаського районного суду Черкаської області з посиланням на ч. ч. 9 та 10 ст. 28 ЦПК України (а.с. 24-25).
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Переглядаючи справу за наявними в ній доказами, апеляційний суд враховує наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що право на звернення до суду гарантовано, доступ до суду має бути забезпечено.
Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2021 року в справі № 591/4922/21 (провадження № 61-16576св21), від 11 вересня 2024 року в справі № 757/68189/21-ц (провадження № 61-5209св24) зазначив, що одне з найважливіших процесуальних питань, яке має вирішити суд під час відкриття провадження у справі, - це питання про підсудність справи цьому суду і вказане має велике значення, оскільки означає дотримання судами положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім того, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Обов`язком суду є забезпечення особі права на звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Вказана норма процесуального права не може застосовуватися без урахування положень ч. ч. 9 та 10 ст. 28 ЦПК України, згідно з якими позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи); позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Відповідно до ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому цього Кодексу, одноособово.
Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави для висновку, що підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем визначається ухвалою Верховного Суду виключно в тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України (ухвали Верховного Суду від 02 травня 2024 року в справі № 499/162/24, від 17 жовтня 2024 року в справі № 990SCCV/104/24, від 14 листопада 2024 року в справі № 730/1281/24, від 20 грудня 2021 року).
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв`язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю (ч. ч. 1 та 2 ст. 16 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV).
У ч. 1 ст. 60 Закону № 2709-IV передбачено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
Обов`язком суду є забезпечення змагальності цивільного процесу (ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що громадянка України ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Зарубу С. О., звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2 , який має громадянство Королівства Нідерландів.
Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.
Водночас апеляційним судом встановлено, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 08.06.2026, представник ОСОБА_1 - адвокат Заруба С. О. через підсистему «Електронний суд» 17.06.2026 на адресу суду направила заяву про усунення недоліків, в якій було зазначено щодо обґрунтування підстав звернення позивачки із даним позовом саме до Черкаського районного суду Черкаської області з посиланням на ч. ч. 9 та 10 ст. 28 ЦПК України.
Частина 2 ст. 127 ЦПК України регламентує, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Разом з цим, у випадку, якщо суд першої інстанції після усунення недоліків позовної заяви, установив наявність інших недоліків позовної заяви, суд не позбавлений можливості повторно залишити позовну заяву без руху із зазначенням таких недоліків та встановлення заявникові строку для їх усунення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 757/1592/21.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 185 ЦПК України, постановлена з порушенням процесуальних норм.
З огляду на викладене не можна вважати, що позивачка чи її представник, отримавши копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, ухилилися від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) ними до суду першої інстанції направлено заяву про усунення недоліків позовної заяви з обґрунтуванням підстав такого звернення до Черкаського районного суду.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заруби Світлани Олександрівни- задовольнити.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 22 червня 2026 року- скасувати.
Матеріали справи № 707/1439/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко