ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 710/1764/25
Провадження № 22-ц/821/1759/26
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бутка Дмитра Геннадійовича на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,у складі: головуючого судді Щербак О. В.,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Роз`яснено позивачу, що згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 21984,48 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 42000 грн.
У задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали та застосування штрафу відмовлено.
Ухвала суду, зокрема мотивована тим, що необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи була зумовлена саме зверненням позивача до суду із вказаним позовом та подальшим підтриманням позовних вимог.
При цьому після отримання висновку експерта, яким фактично спростовано обставини, на які позивач посилався як на підставу позову, позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, тому наявні підстави для компенсації відповідачу понесених ним витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.
Щодо правничої допомоги, то суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень; подальше залишення позову без розгляду після проведення почеркознавчої експертизи, визнання позивачем вимог про стягнення витрат на правову допомогу, і стягнення таких витрат забезпечить збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Бутка Д. Г. та просить суд скасувати ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що витрати відповідача у справі є неспівмірними з наступних підстав: складність справи: дана справа є взагалі нескладною, адже предметом позову є стягнення витрат за розпискою, що не вимагає дослідження жодного висновку Верховного Суду.
Обсяг послуг: частина складених документів, поданих представником відповідача, була недоцільною і могла бути заявлена одним документом або взагалі усно в судовому засіданні.
Кваліфікація адвоката: не вважає кваліфікацію адвоката Голиці Т. І. (з 21.05.2021) достатньою для отримання явно завищених гонорарів.
Вважає справедливою сумою для стягнення витрат на правничу допомогу суму в розмірі 6000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Голиця Т. І. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судом першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині правильно встановлено обставини справи та прийнято ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вже перевірив розмір витрат на предмет співмірності, розумності та обґрунтованості, врахувавши заперечення представника позивача, який в судовому засіданні також просив зменшити витрати до 6000 грн, та частково задовольнив ці заперечення.
Апеляційна скарга не містить жодних нових доводів чи доказів, які не були б предметом оцінки суду першої інстанції, а фактично зводиться до повторення тієї самої позиції, яка вже була врахована судом.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін,перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судом встановлено, що представник відповідача - адвокат Голиця Т. І. у відзиві на позовну заяву зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить по 39000 грн, які вказала як витрати на правничу допомогу.
03.06.2026 представник відповідача - адвокат Голиця Т. І. подала до місцевого суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме копії: договору про надання правової допомоги № 104/цс, укладеного 11.12.2025 між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Івана Хомича», довіреності від 12.07.2023 АБ « Івана Хомича» на ім`я зокрема Голиці Т. І., наказу № 5-к від 24.05.2021 про переведення ОСОБА_3 на посаду адвоката АБ «Івана Хомича», акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 11.12.2025 № 104/цс; детальний опис робіт за надання правової допомоги у справі № 710/1764/25, рахунок фактуру № 11 від 02.06.2026 на суму 30000 грн, рахунок фактуру № 12 від 02.06.2026 на суму 18000 грн, виписку АТ КБ « ПриватБанк» про надходження коштів у сумі 30000 грн та 18000 грн.
Оскаржуваною ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, враховуючи, що після отримання висновку експерта, яким фактично спростовано обставини, на які позивач посилався як на підставу позову, позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, дійшов висновку про наявність підстав для компенсації відповідачу понесених ним витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує щодо розміру стягнутих з нього витрат на правничу допомогу. У решті ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року не оскаржує.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо критичної оцінки витрат у сумі 6000 грн за проведення адвокатом підготовчих дій до судових засідань у справі з розрахунку 1000 грн за одне засідання, оскільки не зрозуміло у чому вони полягали, так як підготовка і написання відзиву, клопотань, адвокатських запитів окреслені самостійним часом та вартістю.
Також суд вірно врахував, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали в нього необхідність укладення договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень. Водночас подальше залишення позову без розгляду після проведення почеркознавчої експертизи, визнання позивачем вимог про стягнення витрат на правову допомогу, і стягнення таких витрат забезпечить збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.
Таким чином, заявник надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості у розмірі 42000 грн.
Свої заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу сторона позивача мотивувала тим, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, яка є типовою, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат.
Оцінюючи заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх пропорційності складності справи, колегія суддів погоджується з доводами позивача про їх завищений розмір.
Таким чином апеляційний суд, з урахуванням наведеного, здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, крізь призму вимог, установлених ч. ч. 1 - 6 ст. 137 та ч. 5 ст. 142 ЦПК України, урахувавши положення наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також зважаючи на обсяг виконаних робіт, заперечення позивача на заяву про розподіл судових витрат, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, аухвала Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року в частині розміру стягнутих витрат на правову допомогу зміні, шляхом зменшення їх розміру з 42000 грн до 30000 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бутка Дмитра Геннадійовича - задовольнити частково.
Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесених витрат на правову допомогу, зменшивши їх розмір з 42000 грн до 30000 грн.
В іншій частині ухвала Шполянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року не оскаржувалась.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко