Номер провадження: 22-з/813/416/26
Справа № 509/4496/23
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка Андрія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення до постанови Одеського апеляційного суду від 31.07.2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності,
встановив:
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено (т.3, а.с.172-180).
Не погодившись із рішенням суду від 19.09.2024 року, ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Грищук К.П., подала апеляційну скаргу (т.4, а.с.1-15).
Постановою Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грищук К.П. було залишено без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 року було залишено без змін (т.4, а.с.171-180).
Однак, постановою Верховного Суду від 06.05.2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка А.С. було задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року, в частині позовних вимог про припинення права іншого з подружжя на частку у спірній квартирі з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності на частку спірної квартири скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині судові рішення були залишені без змін. Поновлено дію постанови Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року в іншій частині (т.5, а.с.99-108).
Постановою Одеського апеляційного суду від 31.07.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Бєлік А.С., було задоволено.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 року скасовано, в частині розподілу квартири АДРЕСА_1 .
Прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі (т.6, а.с.1-5).
Разом з тим, представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлік А.С. подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме просив суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені у суді першої інстанції у розмірі 49 000,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 60 000,00грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 7 964,63 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення транспортно - товарознавчої експертизи автомобіля у розмірі 3 000,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені у суді касаційної інстанції у розмірі 50 000,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 10 619,48 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені у суді апеляційної інстанції при новому розгляді, у розмірі 25 000,00 грн. (т.6, а.с.8-10).
ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Галаганової М.В., подав заперечення на заяву та просив в її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що заявником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких витрат.
Однак, у разі задоволення заяви про стягнення судових витрат, представник сторони позивача просила врахувати невідповідність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, об`єму роботи адвоката, складності справи тощо, та зменшити розмір витрат на правничу допомогу (т.6, а.с.37-40).
У відповідь на заперечення сторони позивача, представник відповідача адвокат Бєлік А.С. просив їх відхилити та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі (т.6, а.с.44-45).
У зв`язку із перебуванням суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д., Комлевої О.С. у чергових відпустках, враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді, а також через участь вказаних суддів у розгляді інших цивільних, адміністративних, а суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. - і кримінальних справ, що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 01.10.2026 року.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За правилами ч.3 цієї статті, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, справа розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Так, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено (т.3, а.с.172-180).
Не погодившись із рішенням суду від 19.09.2024 року, ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Грищук К.П., подала апеляційну скаргу (т.4, а.с.1-15).
Постановою Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грищук К.П. було залишено без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 року було залишено без змін (т.4, а.с.171-180).
Однак, постановою Верховного Суду від 06.05.2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка А.С. було задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року, в частині позовних вимог про припинення права іншого з подружжя на частку у спірній квартирі з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності на частку спірної квартири скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині судові рішення залишені без змін. Поновлено дію постанови Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року в іншій частині (т.5, а.с.99-108).
Постановою Одеського апеляційного суду від 31.07.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Бєлік А.С., було задоволено.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.09.2024 року скасовано, в частині розподілу квартири АДРЕСА_1 .
Прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі (т.6, а.с.1-5).
На підтвердження своїх доводів щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції заявником було надано: Договір про надання правової допомоги № 10/08 від 10.08.2023 року, укладений між адвокатом Грищук К.П. та ОСОБА_1 .
Згідно п.1.1. вказаного Договору, предметом договору є надання адвокатом комплексної правової допомоги, зокрема у справі № 509/4496/23. Згідно п.4.2. цього Договору гонорар визначається протоколом погодження його розміру (т.6, а.с.12-13).
Протоколом погоджено розмір гонорару адвоката від 23.08.2023 року у суді першої інстанції, а саме 49 000,00 грн. (т.6, а.с.16).
Протоколом погоджено розмір адвоката у суді апеляційної інстанції від 10.08.2023 року, а саме 60 000,00 грн. (т.6, а.с.17).
Зі змісту вказаних протоколів вбачається, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Грищук К.П. гонорар саме за ведення справи № 509/4496/23.
Вказане спростовує доводи сторони позивача про те, що за договором про надання правової допомоги, адвокат Грищук К.П. надавала послуги ОСОБА_1 також й по справі № 509/3416/18.
Крім того, відповідно до Акту № 10/08-2023 року від 02.11.2023 року адвокат Грищук К.П. надала ОСОБА_1 наступні послуги з визначеною вартістю:
- ознайомлення з матеріалами справи - 3 000,00 грн.;
- опрацювання законодавчої бази - 3 000,00 грн.;
- підготовка процесуальних документів - 6 000,00 грн.;
- судове представництво у 3-х судових засіданнях з врахуванням витрат
на дорогу - 7 500,00 грн.
Згідно Акту №10/08-2023 від 28.06.2024 року адвокат Грищук К.П. надала ОСОБА_1 наступні послуги:
- підготовка процесуальних документів по справі - 9 500,00 грн.;
- судове представництво у 8-х судових засіданнях з врахуванням витрат на дорогу -
20 000,00 грн. (т.6, а.с.14-15).
Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг з надання правової допомоги за Договором №10/08 від 10.08.2023 року, який підписаний ОСОБА_1 та Грищук К.П. послуги виконані повністю (т.6, а.с.26).
В матеріалах справи також наявні платіжні інструкції про сплату ОСОБА_1 адвокату Грищук К.П. таких сум:
- 13 050,00 грн. - 11.12.2023 року;
- 2 500,00 грн. - 12.03.2024 року;
- 2 512,56 грн. - 02.04.2024 року;
- 2 500,00 грн. - 02.07.2024 року;
- 29 500,00 грн. - 05.07.2024 року (т.6, а.с.18-22).
Посилання в запереченнях на заяву представника позивача про те, що у платіжних інструкціях від 11.12.2023 року на суму 13 500,00 грн. та від 02.04.2024 року на суму 2 512,56 грн. відсутня інформація про те, що вказані грошові кошти були перераховані на користь адвоката Грищук К.П. (не на рахунок ФОП) в рамках справи № 509/4496/23 та на виконання договору про надання правової допомоги, не заслуговують на увагу, оскільки отримання коштів на особистий поточний рахунок, є належним способом розрахунку та не спростовує факту оплати за послуги саме адвокату Грищук К.П. за Договором № 10/08.
Відповідно до розписки від 09.12.2025 року, адвокат Грищук К.П. отримала гонорар від ОСОБА_1 у розмірі 60 000,00 грн. у суді апеляційної інстанції (т.6, а.с.25).
Крім того, зазначення адвокатом Грищук К.П. в ордері, серії ВН №1424801, номеру договору № 01/10 від 01.10.2024 року, в даному випадку, є технічною помилковою та не спростовує факту надання правничої допомоги саме на підставі Договору № 10/08 від 10.08.2023 року, на виконання якого здійснювалося представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, що підтверджується такими доказами: протоколом погодження гонорару від 24.10.2024 року, Актом наданих послуг та Розпискою про отримання гонорару від 09.10.2025 року.
В матеріалах справи також наявний Договір № 12/12-25 від 12.12.2025 року, укладений між адвокатом Бєліком А.С. та ОСОБА_1 про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 7 Договору гонорар за надану правову допомогу у суді становить 150 000,00 грн. Однак, сума може бути змінена (т.6, а.с.27).
Згідно розписки від 12.12.2025 року, адвокат Бєлік А.С. отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в якості гонорару за надання правової допомоги у суді касаційної інстанції у розмірі 50 000,00 грн. (т.6, а.с.28).
Також, між адвокатом Бєліком А.С. та ОСОБА_1 було укладено Договір № 01/06-26 від 01.06.2026 року про надання правової допомоги. Згідно п. 7 гонорар адвоката становить 25 000,00 грн. (т.6, а.с.30).
Розпискою від 01.06.2026 року підтверджено отримання адвокатом Бєліком А.С. від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 25 000,00 грн. (т.6, а.с.31).
Отже, зазначені обставини свідчать про те, що вказані витрати ОСОБА_1 були фактичними і неминучими, та спростовують доводи сторони позивача, викладені у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.
При зменшенні витрат на правову допомогу апеляційним судом враховано:
- чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях;
- чи потрібно було адвокату/адвокатам вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Грищук К.П. надавала правову допомогу ОСОБА_1 у судах першої та апеляційної інстанцій. Адвокат Бєлік А.С. надавав допомогу відповідачу у судах апеляційної та касаційної інстанції. А тому, відповідно, адвокат Грищук К.П. та адвокат Бєлік А.С. були обізнані у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених допомогу ОСОБА_1 у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн., у суді апеляційної інстанції, яка надана адвокатом Грищук К.П., у розмірі 10 000,00 грн., у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн., у суді апеляційної інстанції, що надана адвокатом Бєліком А.С., у розмірі 5 000,00 грн.
А всьогоз позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у загальному розмірі 35 000,00 грн.
При цьому колегія суддів виходить із складності даної справи, принципів розумності та справедливості судових витрат на правничу допомогу, а також того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року складає 3 328,00 грн. на місяць.
Крім того, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 7 964,63 грн. (т.4, а.с.18) та за подачу касаційної скарги у розмірі 10 619,48 грн. (т.5, а.с.44), а всього 18 584,11 грн.
Колегія суддів також зазначає, що оскільки оскаржуваним рішенням було припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини автомобіля марки «Ford Focus», 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , та за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 вказаного автомобіля та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 цього автомобіля, та враховуючи, що рішення суду від 19.09.2024 року в цій частині апелянтом не оскаржується, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 50% вартості за проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля, а саме у розмірі 1 500,00 грн. (3 000,00 х 50% = 1 500,00).
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 381, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка Андрія Сергійовича задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову до постанови Одеського апеляційного суду від 31.07.2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судові витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 35 000,00 (тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок), судовий збір у загальному розмірі 18 584,11 (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 11 копійок), а також витрати пов`язані із проведенням транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 1 500,00 (одну тисячу п`ятсот гривень 00 копійок).
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня її складання.
Повне судове рішення складено 01.10.2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева