ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м.Суми
Справа №591/7028/24
Номер провадження 22-ц/816/2671/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),
суддів - Сізова Д. В. , Нестеренка М. В.
за участі секретаря судового засідання Кияненко Н.М.
представника відповідача Циганенко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року, ухваленого у складі судді Ніколаєнко О.О. у місті Суми, повний текст якого складений 19 червня 2026 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Сумської обласної прокуратури
про відшкодування моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з Держави Україна на її користь шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України у розмірі 437 814 грн у відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що 26.04.2024 вона з матір`ю звернулись до Сумської обласної прокуратури із заявою стосовно нецільового використання бюджетних коштів та грубого порушення державним нотаріусом ОСОБА_4 Закону України «Про нотаріат». 28 квітня 2024 року позивачка отримала лист Сумської обласної прокуратури, в якому указано, що об`єктивних даних, визначених статтею 11 КК України, які свідчать про ознаки кримінального правопорушення у поданому зверненні не наведено.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05.05.2023 у справі №591/3587/23 скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора було задоволено та зобов`язано службову особу Сумської обласної прокуратури виконати вимоги, передбачені частиною першою статті 214 КПК України за її заявою про вчинення кримінального правопорушення. На час подання позову ухвала слідчого судді не виконана, кримінальне провадження не розпочате. Ні позивачку, ні її мати Сумська обласна прокуратура не повідомила про початок досудового розслідування.
Позивач зазначає у позовній заяві, що через невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у невизначеності ситуації через невиконання відповідачем ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили (протягом 1 року і 2 місяців); у розчаруванні у поведінці Сумської обласної прокуратури, яка не виконує судове рішення; занепокоєності через умисність дій органу прокуратури по невиконанню судового рішення, глибокому відчутті несправедливості, викликане тим, що Сумська обласна прокуратура всупереч статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дискримінує її, тому що вона не працює в системі нотаріату; розчаруванні в органі державної влади, який не виконує статті 19, 129-1 Конституції України.
Вважає, що для визначення розміру моральної шкоди доцільно використати рішення ЄСПЛ від 10.07.2008 у справі «Абрамов проти України». Виплата моральної шкоди у розмірі 10 000 євро буде справедливим судовим рішенням. Суму моральної шкоди не можна зменшувати, оскільки це буде порушувати принцип, передбачений статтею 6 ЦПК України і не буде виконане завдання цивільного судочинства.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про тривале невиконання ухвали слідчого судді від 05.05.2023, оскільки ухвала була виконана органом прокуратури у встановленому законом порядку та у найкоротші строки. Таким чином, в ході розгляду справи спростовано факт невиконання відповідачем ухвали слідчого судді, не доведено факту заподіяння моральної шкоди позивачці, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
20 липня 2026 року ОСОБА_2 через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подала апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року і ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував обставини справи, зокрема не з`ясував, у чому саме полягало, на думку суду, виконання ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми Янголя Є.В. від 05.05.2023 у справі № 591/3587/23.
Суд не з`ясував, що Сумська обласна прокуратура внесла до ЄРДР дані про заяву від 09.05.2023, а не від 26.04.2023; кваліфікація і фабула у ЄРДР не відповідають резолютивній частині ухвали; Сумська обласна прокуратура не внесла відомості про позивачку як заявника (потерпілу); не надала доказів направлення кримінального провадження до Бюро економічної безпеки чи Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро; не повідомила позивачку про відкриття кримінального провадження (кримінальних проваджень); не внесла до ЄРДР відомостей про передачу матеріалів та відомостей слідчому відділенню відділу поліції № 1 (м. Глобине) Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області; не виконала ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми Янголя Є.В. від 05.05.2023 у справі № 591/3587/23.
Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що права позивачки не були порушені, а моральна шкода не була завдана. Справу розглянуто неповноважним складом суду. Суд перевищив свої повноваженні, оскільки з власної ініціативи витребував докази. В ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід.
Суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, копії ухвал слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми у справі №591/3587/23, у тому числі стосовно виправлення описки, допущеної в ухвалі суду від 05.05.2023; копію витягу з ЄРДР стосовно кримінального провадження № 4202320[телефон приховано] в частині зазначення дати заяви, кваліфікації і фабули, відсутності зазначення, що позивачка є заявником та відсутності зазначення про передачу матеріалів та відомостей до Бюро економічної безпеки чи Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро; відсутність повідомлення її про відкриття кримінального провадження та відсутність у витязі ЄРДР відомостей про передачу матеріалів та відомостей слідчому відділенню відділу поліції № 1 (м. Глобине) Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області.
Суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів від 18.09.2024 та від 13.02.2025, розглянув справу, яка підлягає розгляду в порядку позовного провадження, у порядку окремого провадження та встановив обставини на підставі недопустимих доказів.
Крім того, в апеляційній скарзі містяться заперечення на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження від 19.07.2024 в частині витребування у відповідача з власної ініціативи відомостей про те, чи вносилася інформація за заявою позивачки до ЄРДР/Витяг з ЄРДР та посилання на частину другу статті 294 ЦПК України та протокольну ухвалу, яка викладена у п. 34 протоколу судового засідання від 19.09.2024 в частині витребування у відповідача пояснень щодо різниці в номерах кримінальних проваджень.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Сумська обласна прокуратура просить залишити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що на спростування тверджень позовної заяви прокуратурою надано належним чином завірені копії документів, зокрема витяг з ЄРДР, який є належним та допустим доказом на підтвердження факту реєстрації кримінального провадження. Звертає увагу суду на те, що з моменту внесення відомостей щодо передачі матеріалів кримінального провадження за підслідністю до органу досудового розслідування та відповідно органу прокуратури, уповноваженого здійснювати нагляд у формі процесуального керівництва, у Сумської обласної прокуратури відсутній доступ до даного кримінального провадження у Реєстрі, відповідно відсутня технічна можливість змінити будь-які дані, внесені до кримінального провадження чи формування нового витягу. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено відшкодування моральної шкоди з підстав, визначених у позовній заяві. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції.
Процесуальні питання, які вирішувались апеляційним судом
У судовому засіданні 29 вересня 2026 року до початку розгляду справи по суті заявила клопотання про відкладення або оголошення перерви в судовому розгляді у зв`язку з тим, що на момент проведення судового засідання, яке призначено на 13 год 30 хв. у районі Полтавської області, в якому перебувала ОСОБА_2 у приміщенні Решетилівського районного суду Полтавської області та брала участь в засідання в режимі ВКЗ було оголошено сигнал «Повітряна тривога». Протокольною ухвалою Сумського апеляційного суду від 29.09.2026 року за клопотання заявниці апеляційної скарги оголошено перерву в засіданні до 16 год 00 хв. 29 вересня 2026 року. Оскільки за повідомленням представника Решетилівського районного суду Полтавської області о 16 год. 00 хв. 29.09.2026 року ОСОБА_2 не прибула до приміщення указаного суду, поважних причин неявки для продовження розгляду апеляційної скарги не повідомила апеляційному суду, апеляційний розгляд був проведений без її участі.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
26 квітня 2023 року позивачка ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 звернулась із заявою, яка у тому числі адресована Сумській обласній прокуратурі, у якій вони повідомляють про нецільове використання бюджетних коштів Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції та грубе порушення угоди про працю. Просили вжити заходів, що належать до компетенції адресатів, для повернення з бюджету коштів, які незаконно були використані для оплати праці позаштатних працівників Решетилівської державної нотаріальної контори, звільнення профнепридатного державного нотаріуса цієї контори ОСОБА_4 та позаштатного працівника ОСОБА_5 , притягнення до кримінальної відповідальності вказаних осіб та посадових осіб Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, які забезпечили нецільове використання бюджетних коштів (а.с. 13-15).
28 квітня 2023 року за результатом розгляду цієї заяви Сумська обласна прокуратура листом № 09/2-332вих23 повідомила заявницям, що за своїм змістом звернення фактично містить незгоду щодо організації роботи у Великобагачанської та Решетилівської державних нотаріальних конторах. Об`єктивних даних, визначених статтею 11 КК України у поданому зверненні не наведено, у зв`язку з чим воно не може вважатися заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (а.с. 5).
03 травня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою на бездіяльність службових осіб Сумської обласної прокуратури стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.22, 23).
Ухвалою слідчого судді від 05.05.2023 у справі №591/3587/23 скарга ОСОБА_3 була задоволена. Зобов`язано службову особу Сумської обласної прокуратури, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, виконати вимоги, передбачені частиною першою статті 214 КПК України по заяві ОСОБА_3 від 26.04.2023 про вчинення кримінального правопорушення за фактом нецільового використання бюджетних коштів та грубого порушення державним нотаріусом ОСОБА_4 Закону України «Про нотаріат» (а.с. 23, 24, 143).
09 травня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202320[телефон приховано] були внесені відомості за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - частина перша статті 365-2 КК України. Згідно з коротким змістом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення до Сумської обласної прокуратури надійшла ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 05.05.2023 у справі №591/3587/23, якою зобов`язано внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 26.05.2023, зі змісту якої слідує, що державний нотаріус та працівник Решетилівської та Великобагачанської нотаріальних контор надають публічні послуги та отримують заробітну плату в порушення трудового законодавства, а також грубого порушення Закону України «Про нотаріат», внаслідок чого, на думку заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснюється нецільове використання бюджетних коштів. Заявником у витязі з ЄРДР вказана ОСОБА_3 (а.с. 46).
Постановою заступника керівника Сумської обласної прокуратури Ляшенка О.С. від 10.05.2023 визначено підслідність у даному кримінальному провадженні за слідчим відділенням відділу поліції №1 (м. Глобине) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області. Доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202320[телефон приховано] слідчому відділенню відділу поліції №1 (м. Глобине) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області (а.с. 47-49).
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми Янголя Є.В. від 16.07.2024 у справі № 591/3587/23 виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 05.05.2023 у справі №591/3587/23 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Сумської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві про вчинення кримінального правопорушення, зазначивши в тексті ухвали, що заява від 26.04.2023 була подана колективно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . В іншій частині ухвалу залишено без змін (а.с. 145).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 указаний висновок апеляційного суду не спростовують, зважаючи на такі мотиви.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_2 свої вимоги мотивувала заподіянням їй моральної шкоди внаслідок невиконання Сумською обласною прокуратурою ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми Янголя Є.В. від 05.05.2023 у справі № 591/3587/23, якою було зобов`язано службову особу Сумської обласної прокуратури, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, виконати вимоги, передбачені частиною першою статті 214 КПК України по заяві ОСОБА_3 від 26.04.2023 про вчинення кримінального правопорушення за фактом нецільового використання бюджетних коштів та грубого порушення державним нотаріусом ОСОБА_4 Закону України «Про нотаріат».
Натомість судом першої інстанції в ході розгляду справи установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем виконано ухвалу слідчого судді від 05.05.2023 у справі № 591/3587/23, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202320[телефон приховано] від 10 травня 2023 року, який наданий відповідачем разом з відзивом на позов (а.с.46).
Указані обставини спростовують твердження позивачки щодо невиконання Сумською обласною прокуратурою ухвали слідчого судді від 05.05.2023, позаяк указана ухвала була виконана у найкоротші строки.
Стосовно доводів апеляційної скарги про неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи стосовно того, що:
- Сумська обласна прокуратура внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань за дані про заяву від 09.05.2023 (26.05.2023), а не від 26.04.2023;
- кваліфікація і фабула у Єдиному реєстрі досудових розслідувань не відповідають резолютивній частині ухвали;
- Сумська обласна прокуратура не внесла відомості про позивачку як заявника (потерпілу); не надала доказів направлення кримінального провадження до Бюро економічної безпеки чи Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро; не повідомила позивачку про відкриття кримінального провадження (кримінальних проваджень); не внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про передачу матеріалів та відомостей слідчому відділенню відділу поліції № 1 (м. Глобине) Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, апеляційний суд зазначає наступне.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Указаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19.
Предметом і підставою позову ОСОБА_2 є відшкодування моральної шкоди, завданої, за твердженням позивачки, саме невиконанням Сумською обласною прокуратурою конкретного обов`язку, визначеного резолютивною частиною ухвали слідчого судді від 05.05.2023, виконати вимоги частини першої статті 214 КПК України за заявою про вчинення кримінального правопорушення, тобто внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме це коло обставин, а не якість чи повнота подальшого досудового розслідування, становить юридичні факти, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Оскільки судом першої інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто факт виконання саме того обов`язку, невиконання якого позивачка поклала в основу своїх вимог, перелічені в апеляційній скарзі додаткові обставини (правильність кваліфікації, повнота фабули, зазначення позивачки заявником, подальше направлення матеріалів до спеціалізованих органів, повідомлення про відкриття провадження) виходять за межі заявленого позивачкою предмета і підстави позову та не підлягали встановленню судом першої інстанції для вирішення цього спору. Крім того, незгода із кваліфікацією кримінального правопорушення та іншими рішеннями, діями, бездіяльністю прокурора та слідчого може бути предметом звернення у порядку кримінального, а не цивільного судочинства.
З огляду на те, що відповідно до частин шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, зазначені вище доводи апеляційної скарги не приймаються і не розглядаються апеляційним судом.
Апеляційний суд відхиляє доводи про те, що наданий відповідачем витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань є неналежним, недостовірним і недопустимим доказом виконання ухвали слідчого судді від 05.05.2023 з огляду на розбіжності у датах, фабулі, суб`єктному складі заявників та правовій кваліфікації, з огляду на таке.
Змістом обов`язку, покладеного на відповідача резолютивною частиною ухвали слідчого судді від 05.05.2023, є внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до частини першої статті 214 КПК України, тобто вчинення процесуального акту реєстрації заяви про кримінальне правопорушення, який започатковує кримінальне провадження. Цей обов`язок за своїм змістом вичерпується фактом самої реєстрації.
Відомості про дату заяви, правову кваліфікацію, фабулу обставин та склад заявників, на розбіжність яких посилається апелянтка, є змістовними елементами запису в реєстрі, точність яких підлягає подальшому уточненню в ході досудового розслідування і не є умовою, від якої залежить сам факт виконання обов`язку щодо реєстрації. На підтвердження цього апеляційний суд звертає увагу, що допущена, за твердженням апелянтки, помилка у визначенні складу заявників була усунута ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.07.2024 про виправлення описки в ухвалі від 05.05.2023, якою зазначено, що заява була подана колективно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тобто сам слідчий суддя, здійснюючи контроль за виконанням свого судового рішення, кваліфікував це питання як технічну неточність (описку), що підлягає виправленню, а не як факт невиконання ухвали.
Усі перелічені ОСОБА_2 докази та клопотання в апеляційній скарзі як такі, що на думку останньої не досліджені місцевим судом, стосуються проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а не самого факту виконання обов`язку реєстрації заяви, який є предметом доказування в цій справі. Відмова суду першої інстанції дослідити докази чи витребувати додаткові відомості з цих питань не могла вплинути на правильність вирішення спору про факт виконання ухвали слідчого судді
Апеляційний суд відхиляє довід про розгляд справи неповноважним складом суду як такий, що ґрунтується на неправильному розумінні змісту поняття «неповноважний склад суду» в розумінні пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Обов`язковою підставою для скасування судового рішення за цим пунктом є розгляд справи складом суду, сформованим з порушенням встановлених процесуальним законом правил визначення чи формування складу суду (зокрема, порушення порядку автоматизованого розподілу справ, участь у розгляді справи судді за відсутності повноважень здійснювати правосуддя, порушення правил щодо кількісного або персонального складу колегії). Вирішення окремого процесуального питання в межах розгляду справи щодо витребування доказів є питанням дотримання норм процесуального права, що регулюють порядок збирання доказів, і не змінює передбаченого законом складу суду, яким розглядалася справа, а тому не підпадає під дію пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України. Посилання ОСОБА_2 на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» є помилковим, оскільки обставини цієї справи стосувалися перевищення судом касаційної інстанції своїх повноважень шляхом ухвалення рішення, не передбаченого законом для касаційної інстанції, що не є тотожним ситуації витребування судом доказів у межах розгляду справи по суті.
Не заслуговують на увагу посилання заявниці апеляційної скарги на участь у розгляді справи судді, якому було заявлено відвід, оскільки сам факт подання учасником справи заяви про відвід судді не свідчить про неможливість розгляду суддею справи після розгляду заяви про відвід у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи установлено, що у заяві від 23.09.2024 позивачка заявила відвід судді Зарічного районного суду м. Суми Ніколаєнко О.О. з тих підстав, що, на її думку, головуючий у справі надає перевагу відповідачу і з власної ініціативи здобуває докази для відмови у задоволенні позову. Також прийняла відмову Сумської обласної прокуратури і Державної казначейської служби від звернення до суду (подавати заперечення на відповідь на відзив). Крім того, хоча суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи продовжувався в порядку окремого провадження відповідно ухвали про відкриття провадження. Головуючий суддя з власної ініціативи на підставі частини другої статті 294 ЦПК України 19.09.2024 знову витребувала докази, які вже витребувані 19.07.2024 під час відкриття провадження у справі. Вказаними діями на думку позивачки суд штучно створює підстави для залишення її позову без розгляду.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми Ніколаєнко О.О. від 24.09.2024 заявлений відвід був визнаний необґрунтованим та передано заяву ОСОБА_2 про відвід судді в канцелярію суду для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.09.2024 ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Ніколаєнко О.О. у вказаній цивільній справі, оскільки заявлені в заяві про відвід обставини, які на думку заявника свідчать про упередженість судді, фактично зводяться до висловлювання незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи, що не можна вважати підставою для сумнівів в об`єктивності чи неупередженості судді.
Також 28.05.2025 ОСОБА_2 подала заяву про відвід судді Зарічного районного суду м. Суми Ніколаєнко О.О., яку мотивувала тим, що у судовому засіданні, яке відбулось 28.05.2025, суддя, щоб відмовити у задоволенні її клопотання, змінила його зміст, та окрім того, у позапроцесуальний спосіб спілкується з відповідачем.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми Ніколаєнко О.О. від 29.05.2025 з урахуванням ухвали від 29.05.2025 про виправлення описки, визнано необґрунтованим заявлений відвід головуючому судді Ніколаєнко О.О. та передано заяву про відвід судді в канцелярію суду для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми Клімашевської І.В. від 29.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Ніколаєнко О.О. з тих підстав, що викладені заявницею підстави для відводу є фактично незгодою з процесуальними рішеннями головуючого судді, у тому числі й тих, що приймались 28.05.2025, а доводи позивачки щодо позапроцесуального спілкування судді зі стороною відповідача є її припущеннями і нічим не підтверджені. Жодних інших обставин, які б свідчили про особисту зацікавленість або упередженість судді Ніколаєнко О.О. під час розгляду справи заявницею не вказано.
Апеляційним судом були перевірені доводи заявниці щодо наявності підстав для відводу судді Ніколаєнко О.О., викладені у її заявах від 23.09.2024 і від 28.05.2025 та колегія суддів дійшла висновку, що наведені ОСОБА_2 підстави для відводу є необґрунтованими.
Необґрунтованими є доводи про встановлення місцевим судом обставин на підставі недопустимих доказів, отриманих судом з порушенням порядку, встановленого законом зважаючи на таке.
Як установлено судом першої інстанції, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202320[телефон приховано] був наданий відповідачем разом із відзивом на позов, тобто поданий стороною справи на реалізацію її права подавати докази на обґрунтування власної позиції у спорі (стаття 83 ЦПК України). За таких обставин, незалежно від оцінки правомірності самого факту витребування судом цих відомостей з власної ініціативи в ухвалі від 19.07.2024, джерелом встановлення факту виконання ухвали слідчого судді є доказ, поданий стороною справи в межах реалізації нею процесуальних прав, а не доказ, здобутий виключно в результаті дій суду, що виходили за межі його повноважень. Це виключає кваліфікацію цього доказу як недопустимого з підстав, на які посилається ОСОБА_2 .
Щодо заперечень на ухвалу про відкриття провадження від 19.07.2024 Апеляційний суд приймає до розгляду подані апелянткою в порядку частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на зазначені ухвали, однак зазначає, що, як установлено вище, навіть за умови обґрунтованості цих заперечень щодо помилковості посилання суду на частину другу статті 294 ЦПК України при витребуванні доказів, це порушення не вплинуло на правильність вирішення справи, оскільки визначальний доказ (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань) був поданий відповідачем добровільно в межах відзиву на позов, а не виключно внаслідок витребування судом. Тому зазначені заперечення не можуть бути самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України, яка вимагає, щоб порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання позивачки про витребування доказів від 18.09.2024 та від 13.02.2025, оскільки в матеріалах справи містяться всі необхідні для розгляду справи копії матеріалів кримінального провадження № 4202320[телефон приховано], а витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно кримінального провадження № 4202320[телефон приховано] не відноситься до предмета доказування у вказаній справі.
Водночас заслуговують на увагу заперечення заявниці на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження від 19.07.2024 в частині витребування у відповідача на підставі частини другої статті 294 ЦПК України відомостей про те, чи вносилася інформація за заявою позивачки до ЄРДР та витребування указаного витягу.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 липня 2024 року було відкрито провадження у вказаній справі та вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Суд першої інстанції у вказаній ухвалі помилково послався на частину другої статті 294 ЦПК України, яка визначає право суду у справах окремого провадження витребувати докази за власною ініціативою. Водночас указане порушення норм процесуального права не відноситься до обов`язкових підстав для скасування судового рішення. Допущене судом порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а справа була розглянута за правилами загального позовного провадження.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складений 02 жовтня 2026 року.
Головуючий М. В. Щербаченко
Судді Д. В. Сізов
М. В. Нестеренко