Справа № 212/4443/26
2/212/4256/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Горб В.С., представниці позивача Кукленко О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив таке.
До суду звернулася представниця позивача Кукленко О.В. із зазначеною позовною заявою. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів від приватного нотаріуса.
Відповідач скористався своїм правом участі у розгляді справи шляхом подачі відзиву на позовну заяву.
Третя особа приватний нотаріус Бондар І.М. клопотала про розгляд справи без її участі, надала відповідь щодо витребуваних судом доказів.
Третя особа Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явилась, хоч і була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки не повідомила, будь-які клопотання, заяви - відсутні.
У судовому засіданні 30.06.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши про дату та час його проголошення. Ухвалою суду від 03.07.2026 суд постановив поновити судовий розгляд для з`ясування обставин, запропонував учасникам надати додаткові докази. У судовому засіданні 28.09.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши про дату та час його проголошення: 02.10.2026 року о 08:35 годині.
Позиції сторін.
Позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 21.11.2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, та зареєстрований в реєстрі за № 6817, за яким з ОСОБА_1 було звернуто стягнення боргу на користь АТ КБ «ПриватБанк» у загальному розмірі 34 238,88 грн.
В обґрунтування позову зазначено таке. 05 грудня 2017 року Покровським ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження № 55314242 за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу з ОСОБА_1 . Про відкриття виконавчого провадження позивач дізнався випадково, у лютому 2026 року, коли завантажив застосунок «Дія», де останній і отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, з якої вбачається, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису № 6817, виданого 21.11.2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про стягнення боргу з позивача на користь відповідача у розмірі 34 238,88 грн. Щодо винесення виконавчого напису нотаріусу позивач дізнався як про підставу відкриття виконавчого провадження № 55314242. Позивач не згодний із сумою, яка підлягає стягненню, оскільки заборгованість є спірною та не враховує всіх зроблених погашень кредиту, і також позивач вважає таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 6817 від 21.11.2015 року, оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише на підставі безспірної заборгованості перед стягувачем та дотримання ним строків звернення. З огляду на зазначене, а також з підстави порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, вважає, що виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на таке. Відповідно до укладеного договору позивач отримав кредит, та саме цей факт сторонами не оскаржується і не заперечується. Позивач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та не повернув в межах строку, встановленого Договором, суму кредиту та не сплатив проценти, комісію за користування кредитом. На підставі цього, за зверненням відповідача, нотаріусом було вчинено виконавчий напис, який відповідає нормам чинного законодавства. Безспірність вимог відповідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумпція) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому КМУ - не письмові докази наявності боргу, а докази наявності кредитних правовідносин, та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до Переліку отримання виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, які не потребують нотаріального посвідчення, проводиться на підставі таких документів: оригіналу кредитного договору, засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості строків їх погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Позивач у позовній заяві не заперечує факт наявності заборгованості перед банком. Враховуючи, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав всі необхідні документі відповідно до Переліку, а саме кредитний договір, засвідчений Банком розрахунок про заборгованість, в котрому в повній мірі відображені всі операції позивача щодо погашення заборгованості, підстав вважати дії нотаріуса незаконними - немає. У разі, якщо суд дійде висновку про те, що вимоги підлягають задоволенню, позивач просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою через 11 років після вчинення виконавчого напису, про який йому було відомо раніше ніж він зазначає у позовній заяві, оскільки борг ним було погашено. Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.
Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався. 05 серпня 2026 року від представниці позивача надійшли додаткові пояснення, де вона зазначила таке. Виконавче провадження № 55314242 на підставі виконавчого напису № 6817 було відкрите 05.12.2017 року, постанова про відкриття виконавчого провадження з реєстру виконавчих проваджень була надана до суду позивачем разом із позовною заявою. 04.01.2018 року Покровський ВДВС міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі того, що «майно належне боржнику на яке можливо звернути стягнення не виявлено, на обліку УПФУ не перебуває, боржник не працює» вирішив виконавчий напис № 6817 виданий 21.11.2015 року повернути стягувачу. Стосовно обставин, за яких позивач дізнався про своє порушене право, зазначила наступне. У 2026 році позивач звернувся до приватного нотаріуса стосовно продажу свого будинку. Нотаріус повідомив, що нотаріальна дія неможлива на підставі того, що у позивача наявний арешт на його майно відповідно до виконавчого провадження № 55314242. Позивач, знаючи, що існує застосунок «ДІЯ», в якому є інформація про наявні виконавчі провадження, вирішив цей застосунок завантажити у лютому 2026 року. Раніше жодної необхідності користуватись застосунком «ДІЯ» у позивача не було. Після авторизації у застосунку відкривається доступ до документів виконавчого провадження, які синхронізовані із реєстром виконавчих проваджень. Отже, позивач отримав у лютому 2026 року доступ до усіх постанов за виконавчим провадженням № 55314242, із яких дізнався, що саме на підставі спірного виконавчого напису було порушене його право. Відповідач не довів, що виконавчий напис було винесено без порушень, що була наявна заборгованість саме у тому розмірі, в якому вчинено виконавчий напис. Знищення документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, не повинне позбавляти позивача його законного права на вільне розпорядження своїм майном. Зі сторони позивача є категоричне заперечення безспірності боргу. Позивач не отримував жодних документів, жодних повідомлень та жодних листів із вимогою про сплату боргу. Ні відповідач, ні нотаріус не надав жодних доказів, які б вказували про те, що відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
В матеріалах справи наявна копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 55314242 від 05.12.2017 року, винесена державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції на підставі виконавчого напису № 6817 виданого 21.11.2015 року приватним нотаріусом Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості у загальному розмірі 34 238,88 грн (а. с. 8).
Разом з тим до суду звернувся за визнанням цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 .
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ірина Михайлівна на виконання ухвали суду про витребування належним чином засвідченої копії виконавчого напису № 6817 від 21.11.2015, та документів, на підставі яких його вчинено, повідомила суду, що надання копій запитуваних документів є неможливим, оскільки за Типовою номенклатурою справ приватного нотаріуса, строк зберігання справи 02-20 «Копії виконавчих написів та документи на підставі яких вони вчинені» складає 3 роки. Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 року, передбачено знищення документів після закінчення строку їх зберігання. Згідно акту № 7 від 13.01.2020 року, схваленого Протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 13.08.2020 року № 6, про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені за 2015 рік, було знищено. Також нотаріус надала копії документів на підтвердження викладених обставин. Згідно з Довідкою ФОП ОСОБА_2 615 кг відходів макулатури, прийняті від нотаріуса Бондар І. М., були подрібнені та запресовані в присутності її представника. Згідно з Актом від 13.01.2020 № 7 копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені, за 21.11.2015, т. 336-343 (п. 16 Акта) - документи фонду приватного нотаріуса Бондар І. М. були відібрані до знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення.
Згідно з Постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції від 04.01.2018 року виконавчий напис № 6817 від 21.11.2015 було повернуто стягувачу, оскільки було встановлено, що майно, належне боржнику, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, на обліку УПФУ боржник не перебуває, не працює.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, якою визначено змагальність серед основних засад цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).
Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
За змістом статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для справи, виключно на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд розглядає цивільну справу на підставі доказів, поданих учасниками справи, та не може ґрунтувати висновки щодо наявності або відсутності певних обставин на припущеннях.
У цій справі суд дійшов висновку про те, що позивач не довів обставину порушення з боку нотаріуса процедури вчинення виконавчого напису, а його твердження про це - ґрунтується на припущеннях.
Твердження представника позивача про обов`язок відповідача довести суду відсутність порушень під час вчинення виконавчого напису - помилкове: предметом нотаріальної діяльності є безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, тому саме на позивача покладається обов`язок довести, що нотаріус допустив порушення.
Також позивач на підтвердження обставини спірності заборгованості, про що він твердить, не надав суду жодних доказів всіх зроблених ним погашень кредиту (про це згадується у його позовній заяві), альтернативного розрахунку тощо. Сама по собі відсутність документів, які перебували у нотаріуса та були знищені у встановленому порядку, не свідчить про неправомірність виконавчого напису та не може автоматично розглядатися як доказ відсутності безспірної заборгованості. Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 711/7023/20, у якій Верховний Суд, зокрема, виходив із того, що сам факт знищення документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, не звільняє сторони від обов`язку доведення обставин, на які вони посилаються, та не може сам по собі свідчити про порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису.
Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із позовом, посилався на неправомірність виконавчого напису нотаріуса, однак належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних порушень вимог законодавства при його вчиненні суду не надав. Зокрема, позивачем не надано доказів щодо відсутності заборгованості, неправильності її розміру, наявності спору щодо заборгованості недотримання строків вчинення виконавчого напису, ненадсилання відповідної вимоги або інших обставин (в цілому - порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису), які відповідно до закону могли б свідчити про відсутність передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умов для вчинення виконавчого напису.
Суд враховує також те, що документи виконавчого провадження № 55314242, надані позивачем (постанова про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу) стосуються ОСОБА_1 , в той час як позивач є ОСОБА_1 .
Суд враховує також те, що позивач звернувся до суду через існування нібито арешту, накладеного на його майно у вказаному виконавчому провадженні. Разом з тим позивач не надав доказів існування такого арешту, накладеного у виконавчому провадженні № 55314242, а саме з цим він пов`язує порушення свого права/інтересу. За відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження № 55314242 завершено. У Поясненнях представник позивача зазначила, що в лютому 2026 року позивач через застосунок «ДІЯ» до усіх документів виконавчого провадження. Разом з тим суду надала лише постанову про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа.
Суд враховує, що у позивача є кваліфікований представник; позивач або його представник не зверталися до суду з клопотанням про витребування доказів, крім витребування документів від нотаріуса; ризики вчинення та невчинення окремих процесуальних дій у змагальному процесі покладаються на саму сторону (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Отже, за відсутності в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів, які б дозволяли встановити конкретне порушення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, суд не має правових підстав виходити з припущення про неправомірність виконавчого напису.
Відповідно до засади диспозитивності цивільного судочинства, визначеної ст. 13 ЦПК України, суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених самим ЦПК України. У цій справі відсутні підстави для збирання доказів судом, а тягар збирання і подання доказів повністю покладається на сторони.
Наданих суду доказів в їх сукупності - недостатньо для підтвердження обставин неправомірності вчинення виконавчого напису. На переконання суду, позивач не скористався усіма доступними йому способами збирання доказів. За таких обставин оскільки позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а наявні у справі докази не дають можливості встановити порушення вимог законодавства при вчиненні виконавчого напису, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд не аналізує підстави для застосування строку позовної давності, про що заявлено відповідачем, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивача через недоведеність ним обставин, на які той посилається.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір та витрати на правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив таке.
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ: 14360570; вул. Грушевського, 1Д, Київ;
Треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, вул. Центральна, буд. 6/9, м. Дніпро;
Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ: 34545918; вул. Федора Караманиць, 37В, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Повний текст рішення суду складено та підписано 02 жовтня 2026 року.
Суддя: М. В. Швець