Справа № 216/217/26
провадження 2/216/1997/26
РІШЕННЯ
іменем України
01 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Маланюка О.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Агурейчевої А.М.,
представника позивачки - адвоката Бордунової І.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представників відповідача: ОСОБА_2 , адвоката Киселевича С.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, виділ в натурі 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та визнання права особистої приватної власності на окремо визначений об`єкт нерухомого майна (в редакції заяви про зміну (уточнення) предмету позову від 11.05.2026 року), -
ВСТАНОВИВ:
І ДОВОДИ СТОРІН.
1. Обґрунтування позовних вимог Позивачки
Позивачка ОСОБА_3 , в інтересах якої на підставі довіреності діє адвокат Бордунова І.О., звернулася до суду з позовом, який надалі було змінено й уточнено письмовою заявою від 11.05.2026 року. Позовні вимоги в остаточній редакції обґрунтовані тим, що вона є законним спадкоємцем за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та одноосібним власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу літ. «А-1» загальною площею 80,7 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м з приналежними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником іншої 1/2 частки домоволодіння є відповідач ОСОБА_1 .. За життя батька позивачки ( ОСОБА_4 ) між співвласниками було досягнуто згоди щодо порядку використання спільного майна, результатом чого стало укладення та нотаріальне посвідчення Договору про конкретне користування від 21.06.2019 року (посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчуром С.М., зареєстрований в реєстрі за № 1140). Відповідно до умов цього договору та актуальних даних технічної інвентаризації від 15.07.2025 року, у фактичне ізольоване користування позивачки (як правонаступниці) перейшли внутрішні приміщення будинку загальною площею 39,0 кв.м (житлова площа 13,6 кв.м), а також надвірні споруди: сарай літ. «Б», вбиральня літ. «Е», паркан № 2 та хвіртка № 3.
Позивачка зазначає, що між нею та відповідачем склалися вкрай неприязні, конфліктні стосунки, що унеможливлює спільне утримання, збереження та капітальний ремонт домоволодіння. Перебування майна у статусі спільної часткової власності за умови неможливості досягнення компромісу безпідставно обмежує її абсолютне конституційне право вільно розпоряджатися та володіти своєю власністю (зокрема, позбавляє можливості продати, обміняти або відчужити належну їй частину нерухомості без згоди відповідача). З метою припинення спільної часткової власності позивачка замовила судово-експертне дослідження. Згідно з висновком судового експерта Бихно М.В. № 91-25 від 22.12.2025 року, існуюче архітектурно-планувальне рішення будівлі повністю дозволяє здійснити її поділ на два самостійні об`єкти нерухомості за варіантом фактичного користування, оскільки обидві частини конструктивно автономні, мають окремі входи та окремі комунікаційні вузли. З урахуванням викладеного, позивачка просить припинити право спільної часткової власності, виділити її частку в натурі за запропонованим експертом варіантом та визнати за нею право особистої приватної власності на виокремлений об`єкт.
2. Заперечення Відповідача
Відповідач ОСОБА_1 та його представники проти задоволення позову заперечували з мотивів, викладених у заявах від 21.04.2026 року в судових засіданнях надаючи усні пояснення та надали письмові судові дебати. Заперечення відповідача зводяться до того, що фізичний поділ спірного житлового будинку в натурі є неможливим через його фактичний технічний стан. Представник ОСОБА_1 наголошує, що оскільки позивачка тривалий час проживає в Ізраїлі та не дбає про майно, її частина будинку занедбана, прийшла в аварійний стан, покрівля над її кімнатами обвалилася, а стіни руйнуються природними факторами, що підтверджується доданими фотознімками. Спираючись на норми ст. 183 ЦК України та судову практику Верховного Суду (зокрема, постанову КЦС ВС від 31.01.2024 року у справі № 607/4891/15-ц), відповідач стверджує, що не можна виділити в натурі об`єкт, якого фактично не існує або який повністю втратив цільове призначення й архітектурну тотожність.
Крім того, відповідач піддав сумніву висновок експерта ОСОБА_5 , зазначаючи, що експертка не здійснювала реальних замірів всередині його половини будинку та умисно не відобразила реального ступеня руйнування лівої частини будівлі. Також відповідач зауважив, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності міста, позивачка побудувала тимчасовий сарай літ. «З» без його згоди, а в позові безпідставно не залучено як третю особу Криворізьку міську раду. На підставі цього відповідач просив суд повністю відмовити в задоволенні позову, а також постановити окрему ухвалу щодо притягнення до відповідальності адвоката та експерта за начебто подання підробленого документа.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ ТА ХІД СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
Позовна заява надійшла до суду та провадження у справі було відкрито ухвалою судді Маланюка О.Я. від 20 лютого 2026 року з призначенням підготовчого засідання.
У підготовчому провадженні відповідачем ОСОБА_1 було заявлено клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення по суті іншої справи № 214/9340/24 (за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод). Ухвалою суду від 19 травня 2026 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що речовий спір щодо будівлі не пов`язаний із конфігурацією присадибної ділянки комунальної власності, а зібрані докази є достатніми для самостійного розгляду справи.
11 травня 2026 року до закінчення підготовчого засідання представник позивачки скористалася процесуальним правом, передбаченим ст. 49 ЦПК України, та подала письмову заяву про зміну (уточнення) предмету позову, якою виключила з переліку майна, що підлягає виділу позивачці в приватну власність, тимчасовий сарай літ. «З», усунувши ознаки спору щодо самочинного будівництва.
Ухвалою суду від 16 червня 2026 року підготовче провадження у справі було закрите, а справу призначено до розгляду по суті. Судом було задоволено клопотання сторони відповідача та викликано в судове засідання судового експерта Бихно М.В. для надання усних пояснень щодо її висновку.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні судом було детально допитано судового експерта ОСОБА_5 .. Після завершення дослідження матеріалів справи та заслуховування промов учасників у судових дебатах, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судових засіданнях представники сторін та відповідач надали свої усні пояснення.
ІІІ. ОЦІНКА ДОКАЗІВ, ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, фототаблиці та оцінивши показання судового експерта, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає повному задоволенню з таких підстав.
1. Щодо правового титулу на нерухоме майно та чинності Договору користування
Згідно з вимогами ст. 328, 355, 356 ЦК України, право спільної часткової власності виникає на підставах, не заборонених законом, та характеризується визначенням конкретних часток кожного з власників у праві власності.
Судом встановлено, що Позивачка ОСОБА_3 є законним власником 1/2 частки спірного домоволодіння на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2025 року (реєстровий № 6730, виданий приватним нотаріусом Кучман І.І.). Її право власності набуто у встановленому законом порядку та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (Витяг № 444269730).
Фундаментальне значення для вирішення цього спору має той факт, що ще 21.06.2019 року між попереднім співвласником ОСОБА_4 (батьком позивачки) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про конкретне користування житловим будинком та господарськими спорудами, посвідчений приватним нотаріусом Нянчуром С.М. (за реєстровим № 1140). Підписи на цьому договорі свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 добровільно та усвідомлено погодився на розподіл внутрішніх приміщень будівлі літ. «А-1» та надвірних об`єктів.
Відповідно до ч. 4 ст. 358 ЦК України та ч. 9 укладеного договору, такий правочин є обов`язковим для особи, яка придбаває згодом частку у праві спільної часткової власності на це майно (тобто для спадкоємців). Таким чином, порядок ізольованого володіння та користування майном був юридично зафіксований та погоджений власне самим відповідачем ОСОБА_1 , що повністю спростовує його теперішні заперечення щодо складу часток.
2. Процесуальна оцінка Висновку експерта та усунення сумнівів щодо його достовірності
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 просив визнати висновок судового експерта Бихно М.В. № 91-25 від 22.12.2025 року недопустимим доказом через відсутність огляду його приміщень та начебто приховування аварійного стану будинку.
Суд відхиляє ці заперечення з таких юридичних підстав.
Відповідно до ст. 106 ЦПК України, кожен учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Допитана у судовому засіданні експертка ОСОБА_5 повністю підтримала свої висновки, вказала, що дослідження проводилося з виїздом на місце та підтвердила під присягою факт натурного обстеження будівлі. Експерт прямо зафіксувала у Висновку, що інші співвласники по домоволодінню на об`єкті були відсутні, у зв`язку з чим доступ не представився можливим. За таких обставин, керуючись чинними методиками, експертка абсолютно правомірно здійснила огляд частини відповідача зовні (за наявними матеріалами інвентаризаційної справи та техпаспорта), а частини позивачки - внутрішньо та зовнішньо.
Згідно з принципом добросовісності, особа не може отримувати переваги від своєї власної недобросовісної процесуальної поведінки. Відтак, відповідач, який сам заблокував доступ до майна, позбавлений права стверджувати про неповноту чи недостовірність замірів. Відповідачем іншого висновку експерта суду не представлено, клопотань про проведення судової експертизи не заявлялось. Висновок експерта Бихно М.В. повністю відповідає вимогам процесуального закону, містить попередження про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, є чітким, послідовним та несуперечливим.
3. Щодо аргументів про "фізичне знищення будівлі" та аналіз критерію "Тотожності"
Головним матеріально-правовим захистом відповідача є посилання на руйнування даху та перекриття над кімнатами позивачки, що, на його думку, свідчить про повне знищення речі та неможливість її поділу відповідно до ст. 183 ЦК України та постанови КЦС ВС від 31.01.2024 року у справі № 607/4891/15-ц.
Суд вважає цей підхід відповідача до тлумачення норм матеріального права помилковим.
Дійсно, відповідно до ст. 183, 349 ЦК України та сталої практики Верховного Суду, поділ речі в натурі є неможливим, якщо вона повністю ліквідована або втратила свою тотожність із первинним об`єктом. Однак, як вбачається з узагальненої характеристики технічного паспорта від 15.07.2025 року та висновку експерта ОСОБА_5 , спірний житловий будинок літ. «А-1» має міцний капітальний фундамент із бутового каменю та глинобитні стіни, обкладені цеглою.
Експерт ОСОБА_5 у своєму висновку зафіксувала технічний стан лівої частини будинку як незадовільний (ступінь фізичного зносу в межах 41-60%), зазначивши: «Експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту». Наявність пошкоджень покрівлі чи стелі, на які вказує відповідач, свідчить про аварійний стан окремих конструктивних елементів даху, але аж ніяк не про повне фізичне зникнення або ліквідацію стін чи фундаменту будівлі. Каркас будинку та його планувальна структура - фізично існують. Принагідно суд зазначає, що відповідачем фотографії стану будівлі не було додано разом з першим документом до суду (відзивом на позов) а долучено до письмового тексту судових дебатів.
Суд наголошує на важливому аспекті: умовна квартира АДРЕСА_2 , яку позивачка просить виділити у приватну власність, перебуває у її одноосібному користуванні з 2019 року. Відповідач ОСОБА_1 цими приміщеннями не володіє, не користується та не має на них жодних майнових домагань.
Укладення та затвердження варіанта поділу засноване на позиції Великої Палати Верховного Суду (включаючи Постанову від 15.01.2020 року у справі № 127/24344/16-ц), де зазначено, що право на виділ частки в натурі є ключовим інструментом припинення відносин спільної власності за умови, що такий поділ є архітектурно можливим і не руйнує конструктивну цілісність іншої частини будівлі, яка залишається другому співвласнику.
Оскільки частина будинку відповідача (умовна квартира АДРЕСА_3 площею 41,7 кв.м) є повністю відбудованою, має окремий вхід і є капітально захищеною стіною, поділ майна не потребує від ОСОБА_1 жодних матеріальних витрат чи будівельних перебудов. Те, що позивачка отримує у власність приміщення з пошкодженим дахом, є її виключним приватним економічним ризиком та майновим обов`язком (ст. 322 ЦК України). Після отримання рішення суду та реєстрації права власності позивачка буде зобов`язана здійснити ремонт чи реставрацію покрівлі за власний кошт, і цей факт жодним чином не порушує та не обмежує охоронюваних законом прав відповідача ОСОБА_1 .. Навпаки, утримання сторін у статусі спільних власників за наявності глибокого міжособистісного конфлікту, постійні судові тяганини, повністю паралізує право позивачки на розпорядження своїм майном, що є порушенням ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України щодо непорушності права власності.
4. Технічний аналіз варіанту поділу домоволодіння, запропонованого судовим експертом
Визначаючи конкретний варіант фізичного виділу часток у натурі, суд бере за основу єдиний технічно можливий варіант поділу, розроблений та обґрунтований судовим експертом Бихно М.В. у висновку № 91-25 від 22.12.2025 року. Зазначений варіант повністю відповідає правовстановлюючій документації, матеріалам технічного паспорта від 15.07.2025 року та враховує багаторічний усталений порядок користування, який виник між сторонами.
Відповідно до розрахованого експертом варіанта, поділ капітальної будівлі літ. «А-1» та надвірних господарських споруд здійснюється наступним чином:
Співвласнику ОСОБА_3 (1/2 частки) виділяється в натурі ізольована частина житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 39,0 кв.м, житловою площею 13,6 кв.м, яка включає в себе такі приміщення: коридор (прим. 2-1) площею 5,8 м?; кухня (прим. 2-4) площею 5,7 м?; кухня (прим. 2-2) площею 13,9 м?; житлова кімната (прим. 2-3) площею 13,6 м?.
Також у власність ОСОБА_3 переходять приналежні надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Б», вбиральня літ. «Е», паркан № 2 та хвіртка № 3.
Співвласнику ОСОБА_1 (1/2 частки) залишається у відокремленій власності ізольована частина житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 41,7 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м, яка включає: коридор (прим. 1-1) площею 4,1 м?; кухня (прим. 1-2) площею 11,6 м?; житлова кімната (прим. 1-3) площею 11,7 м?; житлова кімната (прим. 1-4) площею 11,4 м?; ванна кімната (прим. 1-5) площею 2,9 м?.
Також у власність ОСОБА_1 переходять приналежні надвірні будівлі та споруди: гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «Ж», водоколонка І, вимощення ІІ, паркани № 1 і № 4, ворота № 5.
Допитаний у судовому засіданні експерт підтвердив, що такий розподіл забезпечує повну функціональну та побутову ізоляцію обох частин будівлі. Кожен із новостворених об`єктів має окремі інженерні комунікації та автономні виходи на земельну ділянку, що повністю виключає необхідність проведення будь-яких додаткових будівельних робіт чи перебудов з переплануванням, мінімізуючи втручання у конструктивні елементи будівлі відповідача.
5. Розв`язання проблеми нерівності часток та перефразована оцінка будівельних нормативів (ДБН)
За варіантом експерта ОСОБА_5 , площа виділених позивачці приміщень становить 39,0 кв.м, а відповідача - 41,7 кв.м. Відхилення від математично ідеальної половини (40,35 кв.м) становить 2,7 кв.м на користь відповідача. Відповідно до ст. 364 ЦК України, у разі нерівності часток суд стягує грошову компенсацію. Однак у судовому засіданні представник позивачки адвокат Бордунова І.О. заявила про повну та беззастережну відмову від стягнення з ОСОБА_1 будь-яких фінансових компенсацій за ці 2,7 кв.м. та вимог про таке не ставиться. Оскільки відповідач безкоштовно зберігає за собою додаткову площу, його майнові інтереси жодним чином не ущемлені, а тому такий поділ без компенсації є цілком правомірним та прийнятним.
Стосовно зауважень відповідача про невідповідність висоти стелі (2,35 м) у приміщеннях позивачки сучасним нормативам ДБН (2,50 м), суд зазначає, що спірний житловий будинок зведений у 1939 році. Застосування діючих державних будівельних норм, які регулюють нове будівництво чи реконструкцію, до об`єктів історичної забудови з метою заборони припинення спільної власності є проявом надмірного формалізму. Оскільки виділ у натурі за варіантом експерта ОСОБА_5 здійснюється в межах історично сформованого планування і не передбачає проведення будь-яких нових будівельних робіт чи перебудов, архітектурні параметри приміщень позивачки є її особистим майновим вибором і не порушують цивільних прав чи інтересів відповідача ОСОБА_1 .
6. Щодо земельних заперечень та незалучення міської ради
Відповідач вказував на комунальний статус землі а тому поділ без землі неможливий. Ці доводи повністю спростовані Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду від 03.04.2024 року у справі № 216/8326/23, яке набрало законної сили. Цим рішенням (яке має преюдиційне значення відповідно до ст. 82 ЦПК України) встановлено, що оскільки земля комунальна та не приватизована сторонами, будь-які вимоги щодо встановлення меж присадибної ділянки в судовому порядку є передчасними. Поділ будинку, що є самостійним об`єктом речового права, жодним чином не змінює конфігурації або цільового призначення земельної ділянки Територіальної громади, а тому залучення Криворізької міської ради як третьої особи або отримання її згоди на виділ будівлі не є процесуально необхідним. Окрім того, оскільки позивачка уточнила позов і прибрала вимогу щодо тимчасового сараю літ. «З», будь-які ознаки спору щодо самочинного будівництва у цій справі відсутні.
З огляду на безпідставність доводів відповідача у фальсифікації експертизи, правові підстави для задоволення його клопотання (заявленого у письмових судових дебатах) про постановлення окремої ухвали в порядку ст. 262 ЦПК України відсутні.
7. Розподіл судових витрат
При подачі позовної заяви та проведенні судової експертизи позивачкою були понесені відповідні судові витрати (сплачено судовий збір у розмірі 3639 грн 77 коп.). Разом з тим, у судовому засіданні представник позивачки адвокат Бордунова І.О. офіційно заявила, що вимоги про стягнення судового збору та витрат по проведенню експертизи з відповідача ними не заявляються, дані витрати позивачка добровільно залишає за собою та не бажає стягувати їх з ОСОБА_1 ..
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками. Оскільки позивачка скористалася своїм процесуальним правом та відмовилася від стягнення судових витрат з іншої сторони, суд приймає дану відмову та не здійснює розподіл і стягнення вказаних витрат з відповідача.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 181, 183, 317, 319, 321, 322, 328, 355, 356, 358, 364, 367, 379 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 49, 76-81, 89, 102, 106, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити в натурі ОСОБА_3 у відокремлену особисту приватну власність окремо визначений об`єкт нерухомого майна загальною площею 39,0 кв.м, житловою площею 13,6 кв.м, який складається з таких приміщень: коридор площею 5,8 кв.м; кухня площею 5,7 кв.м; кухня площею 13,9 кв.м; житлова кімната площею 13,6 кв.м., та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б»; вбиральня літ. «Е»; паркан № 2, хвіртка № 3.
Виділити в натурі ОСОБА_1 у відокремлену особисту приватну власність окремо визначений об`єкт нерухомого майна загальною площею 41,7 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м, який складається з таких приміщень: коридор площею 4,1 кв.м, кухня площею 11,6 кв.м, житлова кімната площею 11,7 кв.м, житлова кімната площею 11,4 кв.м, ванна площею 2,9 кв.м, та господарські будівлі і споруди: гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «Ж», водоколонка І, вимощення ІІ, паркан № 1, паркан № 4, ворота № 5.
Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення судової експертизи залишити за позивачкою ОСОБА_3 та з відповідача не стягувати.
Рішення суду після набрання ним законної сили є законною правовою підставою для здійснення державної реєстрації права особистої приватної власності на виділені об`єкти нерухомості з відкриттям окремих реєстраційних розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи (відповідно до вимог ст. 265 ЦПК України):
Позивачка: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_5 .
Текст рішення складено, проголошено та підписано 01 жовтня 2026 року.
Суддя О.Я.МАЛАНЮК