ОКРЕМА УХВАЛА
м. Вінниця
01 жовтня 2026 р. Справа № 120/8625/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 в заниженому розмірі грошового забезпечення з 01.03.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 01.03.2022 по 19.05.2023 включно, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у відповідності до вимог ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане майно у відповідності до вимог ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за період з 2022 року по 2024 рік без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомоги на оздоровлення за період з 2022 року по 2024 рік з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 та з урахуванням фактично виплачених сум.
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2024 рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону У країни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2022 року по 2024 рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 27.06.2024, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 в заниженому розмірі грошового забезпечення з 01.03.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 01.03.2022 по 19.05.2023 включно, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
- в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у невключенні до загальних виплат, Військової частини НОМЕР_1 № 179 визначених у наказі командира від 27.06.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, за весь період календарної служби, який становить 11 років 9 місяців 11 діб (з урахуванням періоду попередньої служби) та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за весь період календарної служби, який становить 11 років 9 місяців 11 дію (з урахуванням періоду попередньої служби) - відмовлено.
Судове рішення у справі №120/8625/24 набрало законної сили 30.10.2025.
21.01.2026 па підставі заяв позивача та виконавчих листів по справі №120/8625/24 Другим відділом державної виконавчої служби м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №80072349, №80072408, №80072567, №80072508.
21.07.2026 до суду від позивача надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , вчинені на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/8625/24, які полягають у неналежному виконанні відповідачем судового рішення.
Ухвалою суду від 06.08.2026 дану заяву призначено до розгляду та встановлено відповідачу строк на подання письмових пояснень на заяву позивача.
11.08.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначив, що можливість сплати коштів за рішеннями судів не залежить від волевиявлення Військової частини НОМЕР_1 , оскільки Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, а саме розпорядником державних коштів третього рівня, і повністю фінансується за рахунок державного бюджету. Відповідачем неодноразово направлялися заявки на кошти для сплати коштів за постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 до довольчого органу у найкоротший термін.
Також, 14.08.2026 позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що відповідач, виконуючи рішення суду від 30.10.2025 у справі № 120/8625/24, не врахував при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, незважаючи на пряму вказівку суду щодо її врахування. Також позивач вказав, що відповідач посилається на відсутність бюджетного фінансування, однак не надав доказів вжиття всіх можливих заходів для забезпечення виконання рішення суду.
У заяві наголошено на необхідності належного виконання рішення суду та постановлення окремої ухвали з метою усунення причин і умов, що перешкоджають його виконанню, із встановленням місячного строку для повідомлення суду про вжиті заходи.
Вирішуючи заяву позивача по суті суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні норми передбачені ст. 14 КАС України.
Крім того, в силу приписів ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Також у рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15.05.2019 року №2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 1291 Конституції України.
Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судом встановлено, що згідно з листом Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2026, на виконання рішення суду позивачу нараховано компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та грошову допомогу для оздоровлення у загальному розмірі 74 000 грн, однак зазначені кошти позивачу не виплачені.
Крім того, відповідно до довідки №1533/118/5408/пс від 13.11.2025 позивачу нараховано компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 18 505,76 грн, яка також фактично не виплачена.
Таким чином, відповідачем підтверджено нарахування, однак не здійснено виплату визначених судовим рішенням сум.
Разом з тим, визначаючи розмір грошової допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, відповідач не врахував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Обґрунтовуючи такі дії, Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що на момент проведення відповідних виплат позивач нібито не був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань, а тому підстави для включення додаткової винагороди до складу відповідних виплат відсутні.
Однак такі доводи відповідача фактично свідчать про повторну оцінку правовідносин, які вже були предметом судового розгляду та щодо яких судом ухвалено рішення, що набрало законної сили.
При цьому резолютивною частиною судового рішення прямо визначено обов`язок Військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідний перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Отже, відповідач не вправі при виконанні судового рішення на власний розсуд змінювати його зміст, фактично виключаючи із розрахунку складову, яку суд прямо зобов`язав врахувати.
Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 , виконуючи рішення суду, фактично не врахувала його обов`язкові приписи щодо включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Крім того, відповідачем не здійснено виплату позивачу сум, які ним же були нараховані на виконання судового рішення.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність у діях та бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 порушення вимог законодавства та неналежного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Статтею 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Отже, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини неналежного виконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду у справі №120/8625/24, зокрема неврахування при проведенні розрахунків додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також невиплату нарахованих на виконання судового рішення сум, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу та направити її командиру Військової частини НОМЕР_1 для вжиття відповідних заходів реагування.
За змістом ч. 5 ст. 249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Тому на виконання приписів ч. 5 ст. 249 КАС України Військовій частині НОМЕР_1 слід встановити місячний строк з дати отримання окремої ухвали для повідомлення суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 294 КАС України, -
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії на виконання рішення суду по справі №120/8625/24 задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року у справі № 120/8625/24.
Постановити окрему ухвалу і направити її до Військової частини НОМЕР_1 для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Про вжиті Військовою частиною НОМЕР_1 заходи повідомити Вінницький окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.
підпис
Згідно з оригіналом Суддя Секретар: