ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
02 жовтня 2026 року Луцьк Справа № 140/10405/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача Бортніка Олексія Юрійовича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення даних про ОСОБА_1 у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що він визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що він визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку та виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , порушено правила військового обліку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.10.2026 представником позивача подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі. Вказує на те, що при переміщенні/переведенні позивача до іншої частини може призвести до ускладнення та неможливості виконання рішення у цій справі, змінитись фактичні та правові підстави проходження ним військової служби. Вказує на очевидну протиправність рішень відповідача про призов його на військову службу, оскільки ОСОБА_1 раніше був виключений з військового обліку. З огляду на наведене, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Суд при вирішенні заяви про забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Згідно із частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
За правилами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Таким чином, при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Водночас, забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявником не наведено підстав наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, зокрема, не вказано також підстав, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення реалізації його прав в межах позовних вимог.
На думку суду, наведені у заяві доводи представника ОСОБА_1 не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях.
Наведені заявником твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у призові на військову службу під час мобілізації, при тому, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України) не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі адміністративного позову.
Матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів того, що відповідач здійснює відносно позивача заходи щодо його призову на військову службу, тому відсутні підстави вважати, що до розгляду цієї справи позивача буде призвано на військову службу по мобілізації, а виконання рішення суду, в разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, буде неможливо виконати.
Отже, станом на день постановлення цієї ухвали відсутні підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки заявником не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обов`язковому порядку матиме наслідком прийняття рішення про переведення/переміщення позивача до іншої військової частини, суду не надано.
Стосовно посилання заявника на очевидну протиправність рішення відповідача про поновлення його на військову обліку, суд зауважує, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень - це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері, проте таких доводів у заяві про забезпечення позову не окреслено.
Незгода заявника із рішеннями/діями уповноваженого суб`єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправними рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що наведені факти потребують з`ясування та доведення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі за позовом про визнання протиправним та скасування рішення та жодним чином не дають підстави для висновку про очевидну протиправність рішення.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог та заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 293-295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк