Ухвала № 140283545 у справі № 160/31276/26 від 01.10.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

01 жовтня 2026 р. Справа №160/31276/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №120111[телефон приховано] від 31.07.2026.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить:

- зупинити дію постанови Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №120111[телефон приховано] від 31.07.2026

- заборонити Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та органам охорони державного кордону України до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, спрямовані на виконання встановленої постановою ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №120111[телефон приховано] від 31.07.2026 заборони в`їзду ОСОБА_1 в Україну, у тому числі застосовувати під час прикордонного контролю доручення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 31.07.2026 №1201.17.2-13646/000393-26.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оскільки постанова ГУ ДМС України в Дніпропетровській області № 120111[телефон приховано] від 31.07.2026 уже перебуває на виконанні, а встановлена нею трирічна заборона в`їзду застосовується органами Державної прикордонної служби України під час здійснення прикордонного контролю. 31.07.2026, одночасно з прийняттям постанови, ГУ ДМС України в Дніпропетровській області направило до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення № 1201.17.2 13646/000393-26 щодо заборони ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком до 31.07.2029. Головний центр обробки спеціальної інформації ДПСУ у відповіді на адвокатський запит офіційно повідомив, що станом на 31.08.2026 Державною прикордонною службою України виконується зазначене доручення; воно надійшло до Головного центру 31.07.2026 та того самого дня було взято на контроль. Отже, йдеться про вже розпочате виконання індивідуального адміністративного акта. Правовий наслідок постанови існує не лише у вигляді запису про встановлення заборони, а безпосередньо реалізується органами охорони державного кордону під час здійснення прикордонного контролю. У справі ОСОБА_1 ефективність судового захисту безпосередньо залежить від припинення подальшої реалізації трирічного обмеження на період судового розгляду. Майбутнє скасування постанови усуне її правові наслідки на перспективу, однак не здатне відновити вже минулий період фактичної дії заборони. Співвідношення наслідків застосування та незастосування забезпечення у справі Омарова Гайвалі свідчить про пропорційність заявленого заходу. Для Позивача подальша дія постанови означає продовження фактичної реалізації трирічної заборони до завершення її судової перевірки. Відповідний період спливає безповоротно та безпосередньо впливає на можливість Позивача реалізовувати сформовані в Україні трудові, управлінські та підприємницькі зв`язки. Для публічного інтересу зупинення постанови означає тимчасове припинення дії одного індивідуального адміністративного акта на період судового контролю.

Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов висновку про те, що ознаки очевидності протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв`язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову, оскільки заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, також, не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, в межах майбутнього адміністративного позову.

Також, суд враховує і те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Отже заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо доводів заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову спричинить негативні наслідки для заявника, суд зазначає наступне.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання, фізичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Натомість, вжиття заходів забезпечення позову без наявних на те підстав може зумовити виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Посилання представника позивача по суті обґрунтовані можливістю настання негативних наслідків чи порушенням прав позивача у майбутньому, що не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.

У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії.

При цьому, суд роз`яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя М.В. Дєєв