Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 р. Справа № 520/13090/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 по справі № 520/13090/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, апелянт), в якому просила суд:
- визнати противними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обрахунку страхового стажу ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.01.2004 р. по 28.02.2006 р. на посаді лікаря-інфекціоніста КІЗа поліклініки 17-ї міської клінічної лікарні з-да ім. Малишева, з 01.03.2006 р. по 31.12.2020 р. на посаді лікаря-інфекціоніста КІЗа у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська поліклініка №21" Харківської міської ради, з 06.01.2021 р. по 25.08.2024 р. на посаді завідувача кабінету інфекційних захворювань (лікарем-інфекціоністом) у Поліклініці Державної прикордонної служби України; з 26.08.2024 р. по 31.01.2026 р. на посаді лікаря-інфекціоніста терапевтичного відділення клінічної терапії Державної прикордонної служби) в одинарному розмірі;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за періоди роботи з 01.01.2004 р. по 28.02.2006 р., згідно з довідкою №50 від 13.02.2026 р. КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР, з 01.03.2006 р. по 31.12.2020 р., згідно з довідкою №55/0/518-26 від 06.02.2026 р. КНП "Міська поліклініка №21" ХМР, з 06.01.2021 р. по 25.08.2024 р. та з 26.08.2024 р. по 31.01.2026 р., згідно з довідкою № 08/45 від 06.02.2026 р військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 адміністративний позов задоволено.
Визнано противними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обрахунку страхового стажу ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.01.2004 р. по 28.02.2006 р. на посаді лікаря-інфекціоніста КІЗа поліклініки 17-ї міської клінічної лікарні з-да ім. Малишева, з 01.03.2006 р. по 31.12.2020 р. на посаді лікаря-інфекціоніста КІЗа у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська поліклініка №21" Харківської міської ради, з 06.01.2021 р. по 25.08.2024 р. на посаді завідувача кабінету інфекційних захворювань (лікарем-інфекціоністом) у Поліклініці Державної прикордонної служби України; з 26.08.2024 р. по 31.01.2026 р. на посаді лікаря-інфекціоніста терапевтичного відділення клінічної терапії Державної прикордонної служби) в одинарному розмірі.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за періоди роботи з 01.01.2004 р. по 28.02.2006 р., згідно з довідкою №50 від 13.02.2026 р. КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР, з 01.03.2006 р. по 31.12.2020 р., згідно з довідкою №55/0/518-26 від 06.02.2026 р. КНП "Міська поліклініка №21" ХМР, з 06.01.2021 р. по 25.08.2024 р. та з 26.08.2024 р. по 31.01.2026 р., згідно з довідкою № 08/45 від 06.02.2026 р військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
Вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі витрати зі сплати судового збору в сумі у розмірі 1064 гривні 96 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 у справі №520/13090/26 та ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ст. 114 Закону № 1058). Тобто періоди роботи у вищезазначених закладах (відділеннях) до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу для обчислення розміру пенсії в подвійному розмірі. Враховуючи вищезазначене період роботи позивача до 01.01.2004 зараховано в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону 1788, а з 01.01.2004 в одинарному розмірі відповідно до п.4 ст.24 Закону 1058.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 19.01.2026 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії 203040026202 від 05.05.2026 року.
Періоди роботи ОСОБА_1 у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" Харківської міської ради, у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська поліклініка Nє21" Харківської міської ради та у Поліклініці Державної прикордонної служби України не були враховані до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме:
- з 01.01.2004 р. по 28.02.2006 р. - на посаді лікаря-інфекціоніста КІЗа поліклініки 17-ї міської клінічної лікарні з-да ім. Малишева;
- з 01.03.2006 р. по 31.12.2020 р. - на посаді лікаря-інфекціоніста КІЗа у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська поліклініка №21" Харківської міської ради;
- з 06.01.2021 р. по 25.08.2024 р. - на посаді завідувача кабінету інфекційних захворювань (лікарем-інфекціоністом) у Поліклініці Державної прикордонної служби України;
- 26.08.2024 р. -31.01.2026 р. - на посаді лікаря-інфекціоніста терапевтичного відділення клінічної терапії Харківського військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби).
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що робота позивача у спірні періоди, дає їй право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу спірних періодів роботи у подвійному розмірі, а дії відповідача, що полягають у нездійсненні такого перерахунку, є протиправними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ч. 2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV. Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-XII.
Так, положеннями ст. 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909) передбачено, що до закладів і установ віднесені: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
З огляду на системний аналіз зазначених норм, колегія суддів зазначає, що Закон № 1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Положення статті 24 Закону № 1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, які, у силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вказаний період роботи позивачки у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 по справі № 520/13090/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва