ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 р. Справа № 520/11745/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.06.26 по справі № 520/11745/24
за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі також - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 068565 від 23 квітня 2024 року про накладання штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на, те що рішення суду першої інстанції прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доводів та аргументації позивача, без врахування правової позиції верховного Суду в подібних справа, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року по справі № 520/11745/24 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова була винесена 23 квітня 2024 року без участі «Позивача» або її представника. В той же час повідомлення про дату розгляду справи було отримане «Позивачем» лише 25 квітня 2024 року тобто вже після винесення спірної постанови, що є грубим порушенням та безперечною підставою для скасування постанови.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 003121 від 29.03.2024, 04.04.2024 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась перевірка на а/д М - 03 «Київ - Харків - Довжанський», 516 км. був перевірений транспортний засіб марки VOLKSWAGEN LT 35, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював регулярні міжміські внутрішньообласні пасажирські перевезення за маршрутом «Ізюм - Харків».
В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується Позивачем.
У водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки було встановлено відсутність:
- протоколу перевірки та адаптації тахографа.
У зв`язку з виявленням вищезазначених порушень, виконуючи функції покладені державою, державними інспекторами було складено акт № АР 035310 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2024.
В подальшому, 23.04.2024 відповідачем було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068565 в розмірі 17 000,00 грн. за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач, не погодившись із прийнятою постановою, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході перевірки транспортного засобу марки VOLKSWAGEN LT 35, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював регулярні міжміські внутрішньообласні пасажирські перевезення за маршрутом «Ізюм - Харків», було встановлено, що на момент проведення перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, що є порушенням норм законодавства, факт чого відображений у акті від 04.04.2024 №АР 035310 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Щодо посилання представника позивача на те, що Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не була повідомлена про місце, дату та час слухання справи в Державній служби України з безпеки на транспорті, відділ державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях у встановленому законодавством порядку, суд зазначив, що відповідачем не порушено процедури розгляду справи позивача про порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченої, зокрема, положеннями Порядку №1567, оскільки повідомлення було надіслано вчасно та до дати розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Частиною першою статті 18 Закону № 2344-III передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
За приписами частини першої статті 48 Закону № 2344-ІІІ установлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно з частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), пунктами 20, 21 якого визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як убачається з матеріалів справи, 23.04.2024 відповідачем було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068565 в розмірі 17 000,00 грн. за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Підставою для застосування такого штрафу слугував акт № АР 035310, за яким установлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме: на момент проведення перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.
Пунктами 25, 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
З аналізу викладеного законодавства убачається, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.
При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17 та від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 560/11763/22.
Як убачається з матеріалів справи, Повідомленням № 29868/38/24-24 від 08.04.2024, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 060[телефон приховано], позивача було викликано для розгляду справи на 23.04.2024 з 9.00 до 12.00.
Вказане повідомлення відповідачем направлялось на адресу позивача, вказану у ЄДРЮОФОП та ГФ, яка вказана позивачем у позові.
Відповідно, до даних трекінгу АТ «Укрпошта», вищевказане повідомлення про розгляд справи було відправлено позивачу 10.04.2024, тобто відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, оскільки вже 12.04.2024 відправлення було у точці видачі/доставки, 16.04.2024 відправлення не вручене під час доставки: інші причини, а 25.04.2024 відправлення вручено особисто.
Тобто, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, таке запрошення було надіслано завчасно (за тиждень) до дати розгляду справи.
Отже, фактично рекомендований лист з запрошенням позивачу був доставлений завчасно до розгляду справи. Той факт, що позивач його забрав у відділенні Укрпошти лише 25 квітня 2024 року і, як наслідок, необізнаності про дату і час розгляду справи про порушення транспортного законодавства не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення останнім пункту 26 Порядку № 1567.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Таким чином, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не порушено процедури розгляду справи позивача про порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченої, зокрема, положеннями Порядку №1567, оскільки повідомлення було надіслано вчасно та до дати розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення про дату розгляду справи було отримане «Позивачем» лише 25 квітня 2024 року тобто вже після винесення спірної постанови, що є грубим порушенням та безперечною підставою для скасування не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 по справі № 520/11745/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова