Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 р. Справа № 440/16539/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/16539/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.07.2024 по 25.03.2025 включно;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі грошового забезпечення за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.07.2024 по 25.03.2025 року включно;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" збільшену до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.07.2024 по 25.03.2025 включно;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01 липня 2024 року по 25 березня 2025 року включно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв`язку з безпосередньою участю в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000,00 грн відповідно до постанови КМ №168 з 01.07.2024 по 25.03.2025. Однак, усупереч вимог постанови КМУ №168 від 28.02.2022, відповідач не здійснив нарахування та виплату такої додаткової винагороди позивачу в повному обсязі. Додатково вказує, що після отримання тяжкого поранення відповідач не виплачував позивачу під час лікування з 01.07.2024 по 25.03.2025 грошове забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 частково задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за періоди з 01.07.2024 по 07.03.2025 у розмірі по 100000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за періоди з 01.07.2024 по 07.03.2025 у розмірі по 100000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалюючи судове рішення в частині задоволено позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у період з 01.07.2024 по 07.03.2025 має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням раніше сплачених сум.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 440/16539/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що згідно з постановою КМУ №704 (в редакції постанови КМУ №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Таким чином, зазначає, що лише з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - пункт 6 постанови КМ України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції.
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що із записів Військового квитка серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
17.04.2024 Начальником Центру Військової частини НОМЕР_2 складено довідку №222/8у/7д/78 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Згідно з вказаною довідкою 13.03.2024 отримав вибухову травму. Закрита черепно-мозкова травма. Струс мозку. Акубатотравма, Посттравматична двобічна перфорація барабанних перетинок. Лінійний перелом медіальної стінки вирхньощелепного синуса справа. Перелом задньої стінки лівої гайморової порожнини. Забійна рана лобної ділянки носа. Забійна рана кон`юктиви, субкон`юктивальний корововилив правого ока. Забійно-рвані рани 2,3,5 пальців лівої кисті з переломом проксимальної фаланги 2 пальця та дистальних фаланг 2,5 пальців. Рвана рана ділянки зовнішньої щиколотки правої гомілки. Закритий уламковий перелом п`яткової, човноподібної, кубоподібної, латеральної, середньої та медіальної клиноподібних кісток, проксимальної фаланги 5 пальця правої стопи. За обставин 13.03.2024 близько 16:57 при виконанні бойового завдання під час ведення бойових дій на лінії зіткнення з противником в районі н.р. Вільне Сумської області, внаслідок авіаційно-бомбового удару противником. Обставини отримання військовослужбовцем пов`язані з виконанням ним обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисно спричинених собі тілесного ушкодження. Під час отримання поранення молодший сержант ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом). Поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до Виписки №3239 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 13.03.2024 по 16.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до Виписки №24/3/1184 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 16.03.2024 по 22.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до Виписки №7580 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 22.05.2024 по 13.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні. Основний діагноз: порушення функції ходи.
Відповідно до Виписки №8920 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 14.06.2024 по 04.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні. Основний діагноз: порушення функції ходи.
Відповідно до Виписки №13104 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 04.09.2024 по 21.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
06.09.2024 ВЛК при Військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" складено довідку №23375, згідно якої поранення ОСОБА_1 , ТАК, пов`язане із захистом батьківщини. На підставі статті - графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує лікування в умовах КНП "КМКЛ №6" терміном на 2 місяці з подальшим переоглядом ВЛК. За наказом МОЗ №370 від 04.07.2007 - травма тяжка.
Відповідно до Виписки №14071 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 23.09.2024 по 04.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
12.11.2024 ВЛК при Військовій частині НОМЕР_3 складено довідку №1475, згідно якої поранення ОСОБА_1 , ТАК, пов`язане із захистом батьківщини. Відповідно класифікатора тяжкості отриманих травм наказу МОЗ від 04.07.2007 №370 - травма тяжка. Потребує відпустки для лікування після поранення на 60 календарних днів.
Відповідно до Виписки №17025 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 18.11.2024 по 25.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до Виписки №18918 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 27.12.2024 по 31.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до Виписки №1918 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 31.12.2024 по 10.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні.
20.01.2025 ВЛК при Військовій частині НОМЕР_3 складено довідку №155, згідно якої поранення ОСОБА_1 , ТАК, пов`язане із захистом батьківщини. Відповідно класифікатора тяжкості отриманих травм наказу МОЗ від 04.07.2007 №370 - травма тяжка. Потребує відпустки для лікування після поранення на 60 календарних днів.
Відповідно до Виписки №2906 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о, ОСОБА_1 у період з 24.02.2025 по 07.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні.
12.11.2024 ВЛК при Військовій частині НОМЕР_3 складено довідку №1475, згідно якої поранення ОСОБА_1 , ТАК, пов`язане із захистом батьківщини. Відповідно класифікатора тяжкості отриманих травм наказу МОЗ від 04.07.2007 №370 - травма тяжка.
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо здійснення виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні, звернувся до суду з вказаним позовом.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
За приписами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова №168 / чинної на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
У абзаці шістнадцятому пункту 2 розділу І Порядку №260 (у редакції згідно з наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44) визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Крім того, наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, пунктами 10, 11 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер); захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності; у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У цій справі спір стосується наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 за період з 01.07.2024 по 25.03.2025.
Колегія суддів враховує, що встановлена постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Суд враховує, що позивач 13.03.2024 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, виконуючи бойові завдання отримав вибухову травму.
У період з 13.03.2024 по 21.09.2024 (виписки №3239, №24/3/1184, №7580, №8920, №13104), з 23.09.2024 по 04.11.2024 (виписка №14071), з 18.11.2024 по 25.12.2024 (виписка №17025), з 27.12.2024 по 10.01.2025 (виписки №18918, №1918) та з 24.02.2025 по 07.03.2025 (виписка №2906) позивач перебував на стаціонарному лікуванні.
За період з 08.03.2025 по 25.03.2025 підтверджень перебування позивача на стаціонарному лікуванні до суду не надано.
З довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2024-2025 роки встановлено, що додаткова винагорода за період з липня 2024 року по березень 2025 не нараховувалася та не виплачувалася.
Згідно з довідками ВЛК від 06.09.2024 №23375, від 12.11.2024 №1475, від 20.01.2025 №155 та від 30.09.2025 №2025-0430-1630 поранення ОСОБА_1 . ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, потребує подальшого лікування, (довідка про обставини поранення №22/8у/7д/78 від 17.04.2024 видана командиром військової частини НОМЕР_2 ).
Відповідно до пункту 11 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 грн винагороди протягом усього строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з отриманням тяжкої травми та висновків ВЛК щодо необхідності продовження лікування.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у період з 01.07.2024 по 07.03.2025 має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, з урахуванням раніше сплачених сум.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доводи апеляційної скарги взагалі не стосуються предмету даної справи.
Так, предметом даного спору є наявність чи відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 за період з 01.07.2024 по 25.03.2025. Натомість, усі доводи апеляційної скарги стосуються розрахункових величин для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі № 440/16539/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва