ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 р. Справа № 520/33133/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 (суддя Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 , повний текст складено 18.05.26) по справі № 520/33133/25
за позовом Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, апелянт), у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
-скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], № 0[телефон приховано], №0[телефон приховано], якими Харківському національному аграрному університету ім. В.В. Докучаєва визначено податкові зобов`язання з плати за землю та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23 682 967,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 13.08.2024 №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №[номер приховано], №0[телефон приховано] (далі - ППР), якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» на 23 682 967,79 грн, оскільки в силу положень підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 ПК України позивач, як державна установа, для якої наукова та науково-технічна діяльність є основною, звільняється від сплати земельного податку. На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області є протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.08.2024 №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано].
Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем протягом 2017-2021 років значних власних надходжень від здійснення господарської діяльності, які обліковувалися на рахунках спеціального фонду та формували окреме джерело фінансування діяльності університету. Відповідно до даних податкової звітності та інформаційних баз контролюючого органу загальна сума таких надходжень за перевірений період склала 130 333 689 грн. Зазначені кошти були отримані, зокрема, від: надання освітніх послуг; надання послуг проживання у гуртожитках; виконання науково-дослідних робіт; надання майна в оренду та відшкодування комунальних послуг; реалізації сільськогосподарської продукції та насіння; виконання робіт із вирощування сільськогосподарської продукції. Отже на думку апелянта, фактичні обставини справи свідчать про наявність у позивача додаткових джерел фінансування, відмінних від бюджетних асигнувань. При цьому зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив поняття «бюджетна установа» та поняття «заклад, який повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів». Вказує, що сам по собі статус бюджетної установи не є достатньою та безумовною підставою для застосування податкової пільги, встановленої підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 ПК України. Для застосування такої пільги законодавець встановив додаткову обов`язкову умову - повне утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету та включаються до спеціального фонду. Наявність таких надходжень свідчить про існування інших джерел фінансового забезпечення діяльності установи, окрім бюджетного фінансування. Крім того, як підставу
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач також вказав на те, що позивачем пропущено строки звернення до суду.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджував, що доводи ГУ ДПС про те, що наявність власних надходжень спеціального фонду автоматично виключає ознаку повного утримання за рахунок бюджету, суперечить нормам Бюджетного кодексу України. Зазначає, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи повністю утримуються за рахунок відповідного бюджету та є неприбутковими. Водночас пункт 15 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України визначає власні надходження бюджетних установ як надходження, отримані ними в установленому порядку як плата за надання послуг, виконання робіт, цільові заходи, гранти, дарунки, благодійні внески, а також надходження від реалізації продукції чи майна та іншої діяльності. Таким чином, законодавець, визначивши бюджетну установу як таку, що повністю утримується за рахунок бюджету, у тій самій статті прямо передбачив, що така установа отримує власні надходження. Зазначає, що власні надходження бюджетної установи за своєю правовою природою не є приватними доходами, не є коштами комерційного суб`єкта і не створюють режиму самофінансування. Ці кошти включаються до спеціального фонду бюджету, обліковуються в межах бюджетного процесу, використовуються виключно відповідно до затвердженого кошторису доходів і видатків та за кодами бюджетної класифікації, перебувають під казначейським обслуговуванням і не можуть витрачатися установою довільно як власний прибуток. Кошторис доходів і видатків, який є обов`язковим атрибутом діяльності бюджетної установи та затверджується головним розпорядником бюджетних коштів, охоплює як загальний, так і спеціальний фонд установи. Бюджетна установа діє в межах затвердженого кошторису, бюджетних призначень, бюджетної класифікації та казначейського обслуговування, і не має фінансової автономії, притаманної суб`єктам господарювання.
В судовому засіданні представник відповідача (Гуда К.П.) підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача (Марченков М.В.) заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ХНАУ ім .В.В. Докучаєва з питань дотримання вимог Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) щодо повноти нарахування земельного податку за період з 01.01.2017 по 24.01.2022, за результатами якої складено акт від 05.02.2024 №4112/20-40-07-07-05/493764.
Документальну невиїзну позапланову перевірку проведено з урахуванням висновків документальної позапланової виїзної перевірки платника, результати якої оформлено актом від 29.03.2023 №7297/20-40-07-07 05/00493764.
На підставі акта документальної невиїзної позапланової перевірки від 05.02.2024 №4112/20-40-07-07-05/493764 ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0[телефон приховано] щодо визначення грошового зобов`язання з платежу - земельний податок з юридичних осіб податку на загальну суму 12 673 458 грн (у тому числі: основний платіж 10 138 766,00 грн, штрафна санкція 2 534 692,00 грн).
Відповідачем отримано рішення ДПС від 22.05.2024 №15168/6/99-00-06-03-02-06 (вх. ГУ ДПС від 23.05.2024 №3271/8) про результати розгляду скарги ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0[телефон приховано], та зобов`язано ГУ ДПС вжити заходи відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу.
Також, під час розгляду скарги встановлено, що ГУ ДПС при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0[телефон приховано], згідно з яким нараховано земельний податок та застосовано штраф, не враховано вимоги пункту 521, пункту 524, пункту 69.2 підрозділу 10 розділу XX (у редакції з 27.05.2022), пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу та не досліджено в повній мірі питання щодо застосування пільги по сплаті земельного податку ХНАУ ім. В.В. Докучаєва.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, підпунктів 69.22, 69.35і пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, наказу ДПС від 03.07.2024 № 491 «Про проведення документальної позапланової перевірки Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва», наказу ГУ ДПС від 09.07.2024 № 2989-п «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (код за ЄДРПОУ 00493764)» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ХНАУ ім. В.В. Докучаєва з питань дотримання вимог Кодексу щодо сплати земельного податку за період з 01.01.2017 по 24.01.2022 з урахуванням вимог, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 22.05.2024 №15168/6/99-00-06-03-02-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки ХНАУ ім. В.В. Докучаєва від 05.02.2024 №4112/20-40-07-07-05/00493764.
За результатами перевірки складено акт позапланової виїзної документальної від 23.07.2024 №34229/20-40-07-09-06/0049376.
Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2024 №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], по яких загальна сума донарахованого земельного податку та застосованих штрафних санкцій складає 23 682 967,79 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення платником оскаржено в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС України від 26.09.2024 №29066/6/99-00-06-03-02-06 скарга ХНАУ ім. В.В. Докучаєва залишена без розгляду, у зв`язку із порушенням встановленого терміну її подання до ДПС України.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки в силу положень підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 ПК України позивач, як державна установа, для якої наукова та науково-технічна діяльність є основною, звільняється від сплати земельного податку, тому звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Положеннями статей 269, 270 ПК України передбачено, що платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
В силу пункту 7.2 статті 7 ПК України, під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право користуватись податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.
У розумінні пунктів 30.1, 30.2 та 30.9 статті 30 ПК України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 ст.30 ПК України.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб передбачено статтею 282 ПК України.
Так, в силу підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 ПК України, від сплати податку звільняються, зокрема:
дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Таким чином, визначальними для звільнення від сплати земельного податку у спірних правовідносинах за підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 ПК України є дві умови:
1) належність до закладів науки;
2) повне утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначення правових засад утворення та погашення державного і місцевого боргу врегульовано Бюджетним кодексом України.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створення умов для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади визначено Законом України № 848-VIII.
Згідно із пунктом 16 частини першої статті 1 Закону України № 848-VIII наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною.
Частиною першою статті 7 Закону України №848-VIII передбачено, що в Україні діють наукові установи державної, комунальної та приватної форм власності, які мають рівні права у здійсненні наукової, науково-технічної та інших видів діяльності.
Комунальні наукові установи утворюються у формі комунальних підприємств.
Наукова установа діє на підставі статуту (положення) чи іншого установчого документа, що затверджуються в установленому порядку.
Наукова установа є юридичною особою та може мати статус неприбуткової організації.
В силу частини першої статті 8 Закону України №848-VIII державними науковими установами є наукові установи, засновані на державній власності.
Майно, що становить матеріально-технічну базу державної наукової установи, закріплюється за такою установою на основі права оперативного управління або господарського відання відповідно до організаційно-правової форми.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Статуту позивач є галузевим закладом вищої освіти та державною неприбутковою установою. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності університету є 85.42 Вища освіта.
Згідно пункту 11.1. Статуту позивача, університет є закладом, що утримується за рахунок коштів державного бюджету й відповідно до законодавства України складає затверджені форми місячної, квартальної та річної звітності та подає їх до Міністерства освіти і науки України, Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України, Державної служби статистики України, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України.
Фінансове забезпечення діяльності позивача здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що складаються з загального та спеціального (власні надходження) фондів державного бюджету, та його майнового комплексу.
Отже, позивач, який діє на підставі Статуту, та є державною бюджетною неприбутковою науковою установою, що заснована на державній власності, управління майном якого здійснює Міністерство освіти і науки України, належить до закладу науки.
Відповідно до інформації, наданої Індустріальним відділом Державної казначейської служби України Харківської області (що підтверджується відповідною довідкою (копія якої долучена до матеріалів справи) Головного управління Державної Казначейської Служби України у Харківській області від 21.01.2026 №01-29-08/73), Харківський національний університет імені В. В. Докучаєва у 2017 - 2021 роках перебував на казначейському обслуговуванні, повністю фінансувався за рахунок коштів Державного бюджету, мав відкриті бюджетні та небюджетні реєстраційні рахунки, був бюджетною установою та станом на час надання відповіді перебував у стані ліквідації.
З урахуванням викладеного, оскільки Харківський національний університет імені В. В. Докучаєва належить до закладу науки, а також повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету, колегія суддів дійшла висновку про відповідність позивача визначеним у статті 282 ПК України ознакам для юридичних осіб, які звільняються від сплати податку.
Надаючи оцінку доводам відповідача, що висновки акту виїзної перевірки 23.07.2024 гуртуються на відсутності у ХНАУ ім. В.В. Докучаєва права на користування пільгою із земельного податку, у зв`язку із наявністю інших джерел фінансування, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону України №848-VIII для надання державної підтримки науковим установам незалежно від форми власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави.
Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, розробляється у порядку, визначеному цим Законом, і затверджується Кабінетом Міністрів України.
Наукові установи незалежно від форми власності, що включені або претендують на включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, підлягають державній атестації.
Наукові установи включаються до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, строком до п`яти років у межах строку, визначеного за результатами державної атестації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, розміщує перелік наукових установ, включених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, на своєму офіційному веб-сайті та забезпечує безоплатний доступ до нього.
Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави:
1) користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;
2) не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності;
3) зобов`язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на провадження наукової та (або) науково-технічної діяльності та розвиток матеріально-технічної бази, необхідної для проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок.
Положеннями статті 11 Закону України № 848-VIII передбачено, що з метою визначення ефективності діяльності наукових установ проводиться їх державна атестація.
Для наукових установ державної, комунальної форм власності, а також наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі, державна атестація проводиться в обов`язковому порядку не менше одного разу на п`ять років, для новоутворених - не пізніш як через три роки після утворення.
Для наукових установ інших форм власності державна атестація може бути проведена за ініціативою таких установ.
Порядок проведення державної атестації наукових установ розробляється в порядку, визначеному цим Законом, і затверджується Кабінетом Міністрів України.
Під час проведення державної атестації наукових установ здійснюється їх оцінювання за такими напрямами:
1) забезпеченість науковими і науково-технічними кадрами;
2) стан матеріально-технічної бази;
3) якість наукової і науково-технічної діяльності - на основі експертної оцінки з використанням наукометричних та інших показників, що використовуються в міжнародній системі експертизи;
4) оцінка ефективності наукової і науково-технічної діяльності має здійснюватися відповідно до завдань наукової установи.
Результати державної атестації наукових установ використовуються органами, до сфери управління (відання) яких належать наукові установи, під час:
1) планування обсягу видатків державного бюджету для забезпечення діяльності таких наукових установ;
2) формування тематики наукових досліджень та науково-технічних розробок таких наукових установ;
3) розгляду питання продовження (дострокового розірвання) контракту з керівником наукової установи;
4) розгляду питання щодо реорганізації, ліквідації наукової установи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що метою включення наукової установи до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, є надання державної підтримки науковим установам, а проведення атестації наукової установи передбачено для визначення ефективності діяльності, однак не є визначальною умовою для надання пільг зі сплати земельного податку у розумінні підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 281 ПК України.
Закон України № 848-VIII, на відміну від ПК України, не відноситься до законів з питань оподаткування, а тому не може обмежувати визначене ПК України коло закладів науки, які звільняються від сплати земельного податку.
Більш того, за змістом частин 1-4 статті 13 Бюджетного кодексу України, бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.
Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.
Отже, власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.
Сам по собі факт наявності у бюджетної установи власних надходжень не свідчить про те, що вона не утримується повністю з державного або місцевого бюджету. Тобто сам законодавець визнає, що бюджетна установа може частково фінансувати своє утримання за рахунок спеціального фонду.
Таким чином відповідачем не доведено наявності жодної з юридичних підстав, які б унеможливлювали застосування Харківським національним аграрним університетом ім. В.В. Докучаєва податкової пільги, передбаченої пп. 282.1.4 Податкового кодексу України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на позивача поширюється дія пільги, передбаченої підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 281 Податкового кодексу України.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апелянта в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вирішив клопотання позивача щодо строків звернення до суду, постановив ухвалу 23 грудня 2025 року, яка обґрунтована висновками суду щодо прийняття доводів позивача, визнав достатніми докази позивача для поновлення строку звернення до суду відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, наведеними в ухвалі про поновлення строку від 23 грудня 2023 року, про те, що позивач вчинив усі можливі та залежні від нього дії та не допустив тривалого порушення строку після залишення позовної заяви без розгляду, та з урахуванням наданих позивачем письмових доказів на підтвердження зазначених обставин, а також значення справи для сторін, негативні наслідки надмірного суворого тлумачення процесуальних норм та оцінки обставин справи, що можуть мати наслідком позбавлення позивача у доступі до правосуддя, гарантованого Конституцією України, вважав за можливе поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.
Колегія суддів не вбачає визначених частиною третьою статті 317 КАС України обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а наведені відповідачем доводи апеляційної скарги щодо неповажності підстав пропуску строку звернення до суду ґрунтуються на переоцінки обставин щодо дотримання строку звернення до суду й підстав поважності пропуску такого строку, які вже оцінені і враховані судом першої інстанції.
Отже, з урахуванням наведеного вище колегія суддів відхиляє доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду та необхідність залишення без розгляду даної позовної заяви.
Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 520/33133/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна
Постанова складена в повному обсязі 02.10.26.