Головуючий І інстанції: А.Б. Головко
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 р. Справа № 440/11838/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 року по справі № 440/11838/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 163950034128 від 29.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю на час звернення достатнього страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21 травня 2025 року, з врахуванням страхового стажу за період навчання в Російській Федерації з 01.09.1982 року по 29.07.1983 року згідно диплому від 25.07.1983 року серії НОМЕР_1 , період роботи з 26.07.1983 року по 28.03.1984 року, з 13.08.1984 року по 31.12.1991 року та періоди роботи з 01.01.1992 року по 01.09.1998 року та з 01.09.1998 року по 15.04.1999 року згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 26.07.1983 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163950034128 від 29.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.07.1983 року по 28.03.1984 року, з 13.08.1984 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 01.09.1998 року, з 01.09.1998 року по 15.04.1999 року та період навчання з 01.09.1982 року по 25.07.1983 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що за доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: - період навчання з 01.09.1982 року по 29.07.1983 року згідно диплому від 25.07.1983 року серії НОМЕР_1 та періоди роботи з 26.07.1983 року по 28.03.1984 року, з 13.08.1984 року по 31.12.1991 року згідно трудової книжки від 26.07.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні документи про неотримання в Російській Федерації пенсійних виплат за зазначені періоди та у заяві не зазначено про причини неможливості їх отримання; - періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 року по 01.09.1998 року та з 01.09.1998 року по 15.04.1999 року згідно трудової книжки від 26.07.1983 року серії НОМЕР_2 , оскільки це не передбачено чинним законодавством у зв`язку з тим, що із 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року а отже здійснюючи свої повноваження пенсійний орган не порушував права та інтереси позивача.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.05.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163950034128 від 29.05.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163950034128 від 29.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним а отже підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
За змістом статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Отже, наведені положення вказаних Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (надалі постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою.
При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в Російській Федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Відсутність інформації про сплату страхових внесків та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах Російської Федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Вказаний правовий висновок сформований Верховний Судом у постанові від 28.01.2025 року по справі № 620/3530/22.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення пенсійним органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання пенсійним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Судовим розглядом встановлено, що в трудовій книжці позивача від 26.07.1983 року серії НОМЕР_2 містяться наступні записи:
1. Навчання в ГПТУ №23 з 01.09.1982 року по 25.07.1983 року, диплом НОМЕР_1 від 25.07.1983 року;
2. Запис №1 від 26.07.1983 року прийнята в столову №2 кондитером 4 розряду (наказ від 26.07.1983 №46-ОК);
3. Запис №2 від 28.03.1984 року звільнена по ст. 31 КЗпП РСФСР за власним бажанням (наказ від 28.03.1984 року №30-Кот);
4. Запис №3 від 13.08.1984 року прийнята в корпус решеткранівницею 1 р. (наказ від 18.08.1984 року №1);
5. Запис №4 від 04.01.1995 року переведена машиністом крана 3р в Корпус Решет (Розп.№1 від 04.01.1985);
6. Запис №6 від 27.04.1989 року переведена в розкрійний цех машиністом крана 3 розряду (наказ від 27.04.1989 року №170);
7. Запис №7 від 08.10.1991 року присвоєно 4 розряд машиніста крана (розп. №149-к від 08.10.1991 року);
8. Запис №8 від 09.12.1992 року п.о. Ростсільмаш перетворено в акціонерне товариство Ростсільмаш (наказ №49с від 09.12.1992 року);
9. Запис №9 від 14.11.1996 року в зв`язку з реорганізацією розкрійний цех перетворено в пресово-розкрійний цех (наказ №112 від 14.11.1996 року);
10. Запис №10 від 30.06.1998 року в зв`язку з реорганізацією пресово-розкрійний цех перетворено в пресово-зварювальний корпус (наказ №53 від 30.06.1998);
11. Запис №11 звільнена з переведенням в ОАТ Коппитель ст.29 п.5 КЗОТ РФ (наказ 88-к-1 від 01.09.1998 року);
12. Запис №12 від 01.09.1998 року прийнята переводом в пресово-зварювальний корпус машиністом крана 4 розряд (наказ 6-ОК від 01.09.1998 року);
13. Запис №13 від 15.04.1999 року звільнена за власним бажанням ст.31 КЗОТ РФ (наказ №23-ОК від 15.04.1999 року).
Згідно диплому від 25.07.1983 року серії НОМЕР_1 позивач 01.09.1982 року вступила в Свердловське середнє профтехучилище № 23 та 25.07.1983 року закінчила повний курс за спеціальністю кондитер громадського харчування.
В трудовій книжці позивача від 26.07.1983 року серії НОМЕР_2 міститься запис: 1. Навчання в ГПТУ №23 з 01.09.1982 року по 25.07.1983 року, диплом НОМЕР_1 від 25.07.1983 року.
А отже наявність достатніх підстав для зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1982 року по 25.07.1983 року та періоду роботи позивача з 26.07.1983 року по 28.03.1984 року, з 13.08.1984 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 01.09.1998 року, з 01.09.1998 року по 15.04.1999 року до страхового стажу підтверджується даними трудової книжки.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163950034128 від 29.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії, із подальшим зарахуванням до страхового стажу позивача періодів роботи з 26.07.1983 року по 28.03.1984 року, з 13.08.1984 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 01.09.1998 року, з 01.09.1998 року по 15.04.1999 року та періоду навчання з 01.09.1982 року по 25.07.1983 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 року по справі № 440/11838/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов