Головуючий І інстанції: Григоров Д.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 р. Справа № 520/8273/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського апеляційного суду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/8273/26
за позовом ОСОБА_1
до Харківського апеляційного суду
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського апеляційного суду (далі по тексту - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо видачі довідки про суддівську винагороду від №04-31/29/2026 від 06.04.2026 без застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн. і без зазначення надбавки за науковий ступінь;
- зобов`язати Харківський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду за формою, встановленою додатком 2 до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, в складові якої входить посадовий оклад розрахований із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн., надбавок за вислугу років 80%, адміністративну посаду секретаря судової палати 5%, науковий ступінь (доктор філософії) 15% та роботу з державною таємницею 10%.
В обґрунтування позову було зазначено, що Харківським апеляційним судом було виготовлено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2026р. у розмірі 3 328,00 грн. і без зазначення надбавки за науковий ступінь, що порушує право позивачки на вільне володіння своїм майном у вигляді щомісячного довічного утримання судді у відставці у належному розмірі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду від №04-31/29/2026 від 06.04.2026 без застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн. і без зазначення надбавки за науковий ступінь.
Зобов`язано Харківський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду за формою, встановленою додатком 2 до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, в складові якої входить посадовий оклад розрахований із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн., надбавок за вислугу років 80%, адміністративну посаду секретаря судової палати 5%, науковий ступінь (доктор філософії) 15% та роботу з державною таємницею 10%.
Харківський апеляційний суд, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог скарги зазначає, що чинним законодавством визначено, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що може бути реалізовано шляхом дотримання вищенаведеного алгоритму дій уповноважених органів або шляхом звернення судді у відставці з відповідною заявою та доданими до неї документами.
Харківський апеляційний суд зазначає, що у 2026 році суддівська винагорода діючих суддів розраховується виключно з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102 гривні. При розрахунку суддівської винагороди діючим суддям не застосовувалась така розрахункова величина як прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривні.
Звертає увагу на те, що збільшення суддівської винагороди працюючих суддів у 2026 році не відбулося. За таких обставин суддя у відставці ОСОБА_1 не набула права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що основним аргументом апеляційної скарги є посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24. Однак наведене рішення не регулює спірні правовідносини. Зазначає, що для визначення базового розміру посадового окладу судді може застосовуватися виключно прожитковий мінімум для працездатних осіб , використання будь-якої іншої розрахункової величини не допускається. З урахуванням зазначеного просить залишити апеляційну скаргу Харківського апеляційного суду без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року по справі №520/8273/26 залишити без змін.
На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківський області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.
30 березня 2026 року позивачка звернулась до Харківського апеляційного суду із запитом, в якому просила видати довідку про суддівську винагороду діючого судді на посаді секретаря судової палати з розгляду цивільних справ в складові якої входять посадовий оклад, розрахований із застосуванням прожиткового мінімуму, для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн., надбавок за вислугу років, адміністративну посаду, науковий ступінь (доктор філософії) та роботу з державною таємницею, визначену на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №3460-IX.
Харківським апеляційним судом було виготовлено та видано довідку №04-31/29/2026 від 06.04.2026р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2026 виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду 131 375,00 грн. що не відповідає розміру 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб , встановленого станом на 1 січня 2026 року, а саме 3 328,00 грн. Крім того в означеній довідці не зазначено надбавку за науковий ступінь.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 3328 грн та із зазначення надбавки за науковий ступінь, звернулася з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не виготовлено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2026р. у розмірі 3 328,00 грн., а тому зобов`язав відповідача видати таку довідку.
Також, суд зазначив, що позивачка має право на щомісячну доплату за науковий ступінь доктора філософії в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Судом встановлено, що 09 вересня 2021 рішенням Вищої ради правосуддя №1959/0/15-21 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Харківського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. На підставі наказу голови Харківського апеляційного суду від 09.09.2021 №05-04/202-ос ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 09 вересня 2021 року.
Відповідно до доводів апеляційної скарги, не видаючи позивачці довідку про розмір суддівської винагороди, із зазначенням в ній розміру суддівської винагороди станом на 01.01.2026, визначеного із застосуванням для розрахунку посадового окладу та доплати за вислугу років прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 в розмірі 3328,00 грн., відповідач виходив з відсутності правових підстав для цього.
Надаючи правову оцінку таким судженням відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч.1 ст.4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Згідно з ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 № 4695-IX, передбачено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі по тексту - Закон № 966-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Колегія суддів звертає увагу, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість положеннями ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.
Колегія суддів зазначає, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон №966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, відтак законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
При цьому, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Закону № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може бути змінена без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, в якій зазначено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), є протиправним.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 року у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 року у справі №420/3716/24.
Отже, в даному випадку заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання довідки для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026, у відповідності до ст.135 Закону №1402-VIII, шляхом обчислення розміру суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" в розмірі 3328,00 грн., а тому дії відповідача щодо невидачі такої довідки є протиправною, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Щодо не зазначення у довідці про суддівську винагороду розміру надбавки за науковий ступінь, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з правових норм ч.7 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має науковий ступінь доктора філософії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією диплома доктора філософії за спеціальністю "081 Право" серії ДР №003644 від 19.05.2022р (а.с. 4-8).
Таким чином, позивачка має право на щомісячну доплату за науковий ступінь доктора філософії в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не є спірним у даній справі та визнається відповідачем, що позивачка має право на встановлення у довідці про суддівську винагороду надбавки за вислугу років 80%, доплати за адміністративну посаду секретаря судової палати 5% та роботу з державною таємницею 10%.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність власних дій.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про визнання протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду від №04-31/29/2026 від 06.04.2026 без застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн. і без зазначення надбавки за науковий ступінь та зобов`язання Харківського апеляційного суду видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду за формою, встановленою додатком 2 до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, в складові якої входить посадовий оклад розрахований із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн., надбавок за вислугу років 80%, адміністративну посаду секретаря судової палати 5%, науковий ступінь (доктор філософії) 15% та роботу з державною таємницею 10%.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Харківського апеляційного суду - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/8273/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна