ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 р. Справа № 520/25482/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/25482/24
за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)»
до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)» (далі - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи, в.о. начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області Леонтьєва Романа Валерійовича від 01.07.2021 року № 566/20-40-13-10-21 про проведення опису майна ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)» у податкову заставу;
- визнати протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДПС у Харківській області Власова О.Ю. щодо опису майна ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)» згідно акту опису майна від 25.01.2022 року;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області звільнити з-під податкової застави майно ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)», перелічене у акті опису майна у податкову заставу від 25.01.2022 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідно до статуту ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)» майно підприємства не може бути передано в заставу. Разом з тим, 01.07.2021 Головним управління ДПС у Харківській області прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу та 25.01.2022 складено акт про опис майна у податкову заставу. Позивач зауважує, що передане відповідачем у податкову заставу майно є державною власністю та не є майном позивача як платника податків, відтак його опис та податкова застава здійснені представниками відповідача з порушенням вимог законодавства, зокрема, статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пп. 87.3.2, 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 ПК України. Крім того, знаходження майна у податковій заставі створює певні перешкоди у вільному розпорядженні таким майном зокрема, що визначені статтею 89 Податкового кодексу України та Порядком застосування податкової застави податковими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 задоволено адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» (№54) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії:
визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи, в.о. начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області Леонтьєва Романа Валерійовича від 01.07.2021 року № 566/20-40-13-10-21 про проведення опису майна ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)» у податкову заставу;
визнано протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДПС у Харківській області Власова О.Ю. щодо опису майна ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)» згідно акту опису майна від 25.01.2022 року;
зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області звільнити з-під податкової застави майно ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)", перелічене у акті опису майна у податкову заставу від 25.01.2022 року;
ухвалено стягнути на користь Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» (№54) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 коп.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПК України та інші законодавчі акти можуть встановлювати обмеження щодо майна, яке є джерелом погашення податкового боргу платника податків. Зокрема, ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» прямо забороняє звернення стягнення на майно відповідача, яке є підприємством Державної кримінально-виконавчої служби України. Отже, при прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу, належного Підприємству установи виконання покарань, відповідачем не враховано особливого статусу такого майна, встановленого спеціальним законом, а також встановленого законом обмеження щодо звернення стягнення на таке майно.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі № 520/25482/24 у повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Підприємство кримінально - виконавчої служби України (№ 54)» про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна, зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна. При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.
Крім того, скаржник зазначає, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов`язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу, що відповідає висновкам Верховного Суду у справі №560/495/19.
Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття опису майна та відчуження майна. Встановлена статтею 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» заборона стосується виключно приватизації та відчуження установ виконання покарань. Оскаржуване рішення про опис майна та складений на його підставі акт опису майна є лише інструментом фіксації та забезпечення державного інтересу щодо погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу не змінює форму власності майна та не припиняє право оперативного управління чи господарського відання позивача. Статус державного підприємства не звільняє позивача від обов`язку сплачувати податки та не надає імунітету від застосування процедур заставного забезпечення.
Автор скарги зауважує, що судом першої інстанції було проігноровано сталу практику Верховного Суду, що законодавча заборона на відчуження або приватизацію певних категорій державного майна не є перешкодою для його опису або накладення арешту.
Також за зверненням ГУ ДПС до Міністерства юстиції України було отримано відповідь про те, що статутом державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)» передбачено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)» реалізувало своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що опис та передача майна ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)» у податкову заставу є незаконним, оскільки звернення стягнення на майно підприємств Державної кримінально-виконавчої служби України заборонено в силу приписів ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Передане відповідачем у податкову заставу майно є державною власністю та не є майном позивача як платника податків, відтак його опис та податкова застава здійснені представниками відповідача з порушенням вищевказаних вимог законодавства. За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою, тобто, протиправне та необґрунтоване обтяження майна позивача податковою заставою становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції. Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.
V. Обставини, встановлені судом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)», зареєстрований як суб`єкт господарювання - юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.05.2000, податковий номер - 08680891. Основний вид діяльності за КВЕД: 14.12 Виробництво робочого одягу.
Як платник податків та зборів позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.
У зв`язку з несплатою ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)» податкового грошового зобов`язання Головним управління ДПС у Харківській області прийнято рішення від 01.07.2021 №566/20-40-13-10-21, яким відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)».
На підставі вказаного рішення відповідачем складено акт опису майна від 25.01.2022 року №64/20-40-13-13, відповідно до якого внесено 341 позицію на загальну суму 1811927,66 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 07.03.2024 №6/9/64/Кл-24, в якому просив звільнити з під податкової застави майно ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)", перелічене в акті опису майна від 25.01.2022.
Листом Головного управління ДПС у Харківській області від 02.04.2024 №16348/6/20-40-13-14-21 повідомлено позивача, що рішення про опис майна у податкову заставу від 01.07.2021 №566/20-40-13-10-21 прийняте податковим органом у зв`язку з несплатою ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (54)» податкового грошового зобов`язання. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи податкових органів станом на 01.04.2024 за ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (54)» обліковується податковий борг на загальну суму 876734,87 гривень. Підстави звільнення з-під податкової застави майна ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (54») загальною вартістю 1811927,66 гривень, перелічене в акті опису № 64/20-40-13-13 від 25.01.2022 року відсутні.
Не погодившись з правомірністю прийняття рішення про проведення опису майна у податкову заставу, а також діями щодо опису такого майна, позивач звернувся до суду.
VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до визначень, наведених у підпунктах 14.1.152, 14.1.155 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (по тексту - ПК України):
погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом;
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України).
Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 93.3 статті 93 ПК України).
Відповідно до пунктів 4-5, 9-11 розділу І Порядку застосування податкової застави, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 р. № 586 (далі - Порядок), з метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою, ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 глави 9 розділу II Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктами 1-2 розділу ІІ Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).
Отже, у разі наявності у платника податку податкового боргу, здійснюється опис майна такого платника у податкову заставу шляхом прийняття керівником контролюючого органу відповідного рішення, на підставі якого, в свою чергу, призначеним податковим керуючим здійснюється опис майна у податкову заставу з оформленням акта.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 01.07.2021 № 566/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу відповідно до статті 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)».
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 01.07.2021 № 566/20-40-13-10-21 про опис майна у податкову заставу слугувала заборгованість по: податку на додану вартість у сумі 2 682 874,31 грн; по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 638 384,36 грн; по податку на доходи фізичних осіб з грошового зобов`язання, грошових винагород та інших виплат у сумі 5 949,61 грн. Наведене підтверджується відомостями з картки платника податку (а.с.144-153, т.1).
Щодо посилання позивача та суду першої інстанції на приписи Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави.
Згідно з частиною п`ятою вказаної норми звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що положення частини третьої статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» самі по собі не виключають можливості застосування до такого майна передбаченого Податковим кодексом України механізму податкової застави.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог, та/або про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (стаття 3 Закону України «Про заставу»).
Слід зазначити, що податкова застава є спеціальним способом забезпечення виконання податкового обов`язку, який виникає без укладення договору застави та регулюється положеннями Податкового кодексу України, а тому не є тотожною цивільно-правовій заставі, про яку йдеться у частині третій статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Разом з тим, застосування податкової застави не означає автоматичної можливості реалізації відповідного майна, оскільки частиною п`ятою статті 26 цього Закону встановлено пряму заборону звернення стягнення на майно відповідних підприємств.
Таким чином, наявність зазначених спеціальних обмежень підлягає врахуванню на стадії реалізації майна та визначення способу погашення податкового боргу, однак не є сама по собі перешкодою для виникнення та застосування механізму податкової застави щодо такого майна.
Колегія суддів зазначає, що питання адміністрування податків та зборів, що включає в себе заходи з погашення боргу, регулюється виключно Податковим кодексом України, крім випадків, прямо передбачених цим Кодексом.
Як вже зазначалося вище, статтею 89 ПК України визначено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності, зокрема й у господарському віданні або оперативному управлінні.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, якою зазначено, що не може бути предметом застави майно, визначене Законом України «Про заставу».
Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Згідно з положеннями частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизації не підлягають майно та об`єкти Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій.
Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» було затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1 та перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2. При цьому, відповідно до Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 року №145-ІХ (далі - Закон №145-ІХ), Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» втратив чинність 20.10.2019.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Колегія суддів зазначає, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)» не було віднесено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Крім того, судом встановлено, що у відповідності до пунктів 3.6 та 3.7 статуту Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» (№54), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.09.2020 №3282/5, підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством. Держава та уповноважений орган управління (Мін`юст) не несуть відповідальності за зобов`язаннями підприємства, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України.
Таким чином, за приписами ПК України, щодо майна позивача не встановлено заборони на його обтяження податковою заставою, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, що його майно не може бути об`єктом податкової застави.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі № 640/22855/20 досліджував порядок стягнення податкового боргу Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№67)», під час чого зазначив, що нормами Податкового кодексу України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме стягнення коштів, які перебувають у власності боржника, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі. Водночас зауважив, що нормами Податкового кодексу України також встановлено особливий порядок погашення податкового боргу державних підприємств (стаття 96 Податкового кодексу України), проте такі особливості не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.
Тобто, особливості погашення податкового боргу державних підприємств, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема, звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу, вжиття заходів щодо погашення наявного податкового боргу за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу. Якщо такі заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то орган державної податкової служби вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього. Таким чином контролюючий орган має виконати повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства.
Отже, Верховний Суд у згаданій справі не виключив можливості застосування до майна державного підприємства податкової застави, а, навпаки, визнав її складовою передбаченої законом послідовності заходів погашення податкового боргу, після вичерпання яких за наявності відповідних умов підлягає застосуванню спеціальний механізм статті 96 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 93 ПК України передбачено підстави та порядок припинення податкової застави.
Так, відповідно до пункту 93.1 статті 93 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункт 93.2 статті 93 ПК України).
Отже, стаття 93 ПК України встановлює вичерпний перелік підстав для звільнення майна платника податків з-під податкової застави.
У свою чергу, жодних доказів повного погашення податкового боргу, позивач ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав.
Враховуючи існування заборгованості у Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)» на час розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для звільнення його майна з-під податкової застави, у зв`язку з чим помилковим є висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення про проведення опису майна позивача у заставу, а також зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області звільнити з-під податкової застави майно позивача, перелічене в акті опису майна у податкову заставу.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправними дій податкового керуючого Головного управління ДПС у Харківській області Власова О.Ю. щодо опису майна ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№54)» згідно акту опису майна від 25.01.2022 року колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз зазначених вище пунктів 88.1, 88.2 статті 88, пунктів 89.1-89.3 статті 89, 93.1-93.2 статті 93 ПК України свідчить про те, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.
Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.
Таким чином, акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача.
Отже, такий акт, як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов`язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2020 у справі №560/495/19, від 20.08.2020 у справі №808/2726/16, від 16.10.2025 у справі №2040/6197/18, від 09.03.2026 у справі №826/7503/18 та інших.
Враховуючи наведене правове регулювання та усталену практику Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо опису майна згідно з актом опису майна від 25.01.2022.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, які встановлені судовим рішенням, та не спростовують вищевказаних висновків апеляційного суду.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 520/25482/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі №520/25482/24 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)» до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко