ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 160/28593/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 160/28593/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду від 07 грудня 2023 року відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті звіту про виконання рішення суду від 07 грудня 2023 року у справі №160/28593/23. Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу, відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі №160/28593/23. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк - 90 днів з дня отримання даної ухвали для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі №160/28593/23. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у звіті навести причини для ненарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.03.2025, а також навести відомості щодо дати припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн після проведення перерахунку на підставі рішення суду у справі №160/28593/23.
Не погодившись із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов суперечливого висновку, оскільки, відмовляючи у прийнятті звіту через недостатність вжитих заходів для виконання судового рішення, водночас визнав дії керівника відповідача достатніми та вичерпними для звільнення його від штрафу. Також позивач зазначає, що суд не врахував припинення нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, яка, за твердженням апелянта, була відсутня у розрахунку пенсії станом на 01 березня 2025 року. Крім того, апелянт заперечує правильність визначення відповідачем суми заборгованості за період з 30 серпня 2023 року по 31 січня 2024 року у розмірі 3574,13 грн та вважає, що така сума була зменшена внаслідок неправомірного застосування обмеження максимального розміру пенсії. Також позивач зазначає про тривалість судового контролю та неодноразове невиконання відповідачем рішення суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 382-3 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною другою статті 382-3 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення суд постановляє ухвалу про прийняття звіту або про відмову у його прийнятті, якщо встановить, зокрема, недостатність вжитих боржником заходів для виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі відмови у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим частиною п`ятою статті 382-3 КАС України передбачено можливість зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати за наявності доказів, які підтверджують здійснення керівником суб`єкта владних повноважень дій, спрямованих на виконання судового рішення, які на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Для суду при вирішенні питання про застосування штрафу має значення не лише сам факт невиконання судового рішення у повному обсязі, а й причини такого невиконання, характер обов`язку, покладеного судом на суб`єкта владних повноважень, а також обсяг заходів, які вжито керівником відповідного органу для забезпечення виконання судового рішення.
Як правильно встановив суд першої інстанції, у цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до рішення суду від 07 грудня 2023 року та нараховано щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн.
Таким чином, відповідачем вчинено дії безпосередньо спрямовані на виконання судового рішення.
Разом із тим фактична виплата нарахованих за судовим рішенням сум у повному обсязі не здійснена.
Суд першої інстанції, дослідивши наведені відповідачем обставини, встановив, що невиплата належних позивачу сум пов`язана з необхідністю фінансування видатків на виконання судових рішень та встановив факт вжиття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заходів для отримання відповідного фінансування.
Зокрема, відповідач звертався до Пенсійного фонду України щодо необхідності фінансового забезпечення виплат за судовими рішеннями, що підтверджується відповідними листами, долученими до матеріалів справи.
Таким чином, суд першої інстанції мав підстави вважати, що керівником відповідача в межах наданих йому повноважень вжито заходів, спрямованих на виконання судового рішення та отримання необхідного фінансування.
Доводи апелянта про те, що відмова у прийнятті звіту автоматично свідчить про недостатність заходів, вжитих керівником відповідача, є помилковими.
Відмова у прийнятті звіту відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України та вирішення питання про можливість звільнення керівника від штрафу відповідно до частини п`ятої цієї статті є взаємопов`язаними, але не тотожними процесуальними питаннями.
Сам факт невиконання судового рішення у повному обсязі не виключає можливості звільнення керівника від штрафу, якщо суд встановив наявність об`єктивних причин невиконання та підтверджені належними доказами дії керівника, спрямовані на виконання рішення.
У цьому випадку суд першої інстанції саме на підставі дослідження конкретних обставин справи дійшов висновку про наявність таких підстав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Доводи апеляційної скарги щодо ненарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн станом на 01 березня 2025 року також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції саме з огляду на встановлені недоліки звіту відмовив у його прийнятті та встановив відповідачу новий строк для подання звіту, зобов`язавши надати пояснення щодо причин ненарахування доплати у розмірі 2000,00 грн та зазначити дату припинення її нарахування і виплати.
Отже, суд першої інстанції не залишив зазначені обставини поза увагою, а, навпаки, надав їм процесуальну оцінку та визначив спосіб подальшого судового контролю.
Саме по собі встановлення судом недоліків у поданому звіті не означає, що керівник відповідача підлягає обов`язковому притягненню до штрафу без урахування причин та обставин невиконання рішення.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали і доводи апелянта щодо визначення відповідачем суми заборгованості за період з 30 серпня 2023 року по 31 січня 2024 року у розмірі 3574,13 грн.
Питання правильності визначення конкретного розміру пенсії та заборгованості, у тому числі питання застосування обмеження максимального розміру пенсії, має оцінюватися з урахуванням змісту судового рішення, яке підлягає виконанню, та не може бути фактично вирішене шляхом розгляду заяви в порядку судового контролю за виконанням рішення.
У межах цього провадження суд перевіряє виконання рішення саме в тому обсязі та способом, які визначені його резолютивною частиною, а не здійснює повторний розгляд спору щодо розміру пенсії.
Посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 та правові позиції Верховного Суду щодо обмеження максимального розміру пенсії саме по собі не свідчить про наявність правових підстав для накладення штрафу на керівника відповідача.
Наведені питання можуть мати значення для оцінки правильності здійсненого перерахунку та визначення розміру пенсійної виплати, однак самі по собі не доводять відсутності з боку керівника відповідача достатніх і вичерпних заходів, спрямованих на виконання судового рішення, що є необхідною умовою для застосування штрафу.
При цьому колегія суддів враховує, що рішенням суду від 07 грудня 2023 року не визначено конкретного розміру грошової суми, яка підлягає виплаті позивачу, а зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії та здійснити її виплату з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.
Тому спір щодо правильності здійсненого відповідачем розрахунку, у тому числі щодо застосування максимального розміру пенсії, не може бути автоматично трансформований у висновок про персональну відповідальність керівника відповідача за невиконання судового рішення.
Суд першої інстанції у цій справі врахував як факт неповного виконання рішення, так і вжиті відповідачем заходи щодо його виконання та отримання фінансування.
Необхідність неодноразового подання звітів, навпаки, свідчить про продовження судового контролю за виконанням рішення та не позбавляє суд можливості встановлювати додаткові строки і вимагати усунення виявлених недоліків.
Щодо посилання апелянта на статтю 129-1 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що принцип обов`язковості судових рішень безумовно підлягає дотриманню.
Водночас такий принцип не означає автоматичного застосування штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень у кожному випадку, коли рішення не виконано у повному обсязі на момент розгляду звіту.
Метою судового контролю є забезпечення реального виконання судового рішення, а застосування штрафу є одним із процесуальних механізмів такого контролю, який має застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи.
З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів вважає, що висновок про звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідає положенням частини п`ятої статті 382-3 КАС України.
Суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, пов`язані з виконанням рішення суду, врахував проведення перерахунку пенсії, нарахування відповідної доплати, наявність невиплачених сум, а також заходи відповідача щодо отримання необхідного фінансування.
При цьому суд не прийняв звіт та встановив новий строк для подання належного звіту, чим забезпечив продовження судового контролю за виконанням рішення.
Отже, підстав для висновку про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 382-3 КАС України або дійшов необґрунтованого висновку про звільнення керівника відповідача від штрафу, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції обставин виконання судового рішення та до вимоги застосувати до керівника відповідача штраф у максимальному розмірі.
Водночас таких обставин, які б свідчили про безумовну необхідність накладення штрафу та спростовували встановлені судом першої інстанції обставини щодо вжиття керівником відповідача необхідних заходів для виконання рішення, апелянтом не наведено.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року в оскарженій частині постановлена з дотриманням норм процесуального права, а підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 160/28593/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Кальник