П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/8463/25
Головуючий в 1 інстанції: Дерев`янко Л.Л. Дата і місце ухвалення: 19.05.2026р., м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Тарновецького І.І.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Кніш Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області №1480 від 21.05.2025р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області №554 о/с від 28.05.2025р. про звільнення позивача зі служби в Національній поліції;
поновити ОСОБА_1 на раніше займаній ним посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 19.05.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що поліцейський може бути підданий дисциплінарному стягненню не інакше, як за вчинення дисциплінарного проступку, факт вчинення якого має бути встановлено та доведено в ході службового розслідування, проведеного з дотриманням встановленої процедури. Однак висновок службового розслідування відносно ОСОБА_1 про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження №6202515[телефон приховано], зокрема, на тексті оголошеної позивачу підозри про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Судом першої інстанції не враховано сталу практику Верховного Суду щодо неможливості притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення. Як зазначив апелянт, на даний момент кримінальне провадження надійшло на розгляд до Інгульського районного суду м. Миколаєва, а тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є передчасним.
Також апелянт посилається на необґрунтованість висновку суду про те, що відмовляючись від дачі показань ОСОБА_1 перешкоджав службовому розслідуванню. Зазначає, що право поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, відмовитися від надання пояснень передбачено пунктом 3 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України 07.11.2018р. №893. До того ж, відповідачем не було складено акту про відмову поліцейського надати пояснення, як це передбачено пунктом 17 розділу V Порядку №893.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що ОСОБА_1 зазначав, що потребує допомоги захисника, проте жодною особою Головного управління не було вчинено дій із залучення захисника для захисту прав позивача. А відтак, під час службового розслідування порушено право ОСОБА_1 на захист.
Посилається апелянт і на те, що вказівка у висновку службового розслідування, що дії ОСОБА_1 призвели до підриву авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, оскільки інформація про такі дії була розміщена в телеграм каналі «Декабристська правда» та набула значного суспільного резонансу, є такою, що суперечить нормам закону. Розповсюдження такої інформації без факту доведення вини ОСОБА_1 у таких діях, без набрання законної сили вироком суду свідчить про те, що така інформація вважається недостовірною до моменту, поки суд не підтвердить вину особи. Наданий відповідачем до суду в якості доказу аркуш паперу із друкованим текстом не містить відомостей про кількість переглядів чи фіксацію факту обурення, резонансу та ін. на обґрунтування вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Крім того, наданий доказ не відповідає критеріям допустимості та достовірності.
Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що протягом 2025 року, з метою вжиття заходів щодо укріплення службової дисципліни, керівництвом Миколаївського РУП зобов`язано підлеглих працівників поліції, в тому числі, ОСОБА_1 , дотримуватися службової дисципліни, вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Проте майор поліції ОСОБА_1 всупереч обов`язку неухильного дотримання норм законодавства, став на шлях злочинної діяльності та обрав способом реалізації протиправних намірів незаконну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, за що був затриманий працівниками Служби безпеки України в порядку ст. 208 КПК України та йому повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 307 КК України. Відомості за вищевказаною подією викладені в Телеграм-каналі «Декабриська Правда», що викликало суспільний резонанс серед населення і підриває авторитет Національної поліції України. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що він скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку: невжиття заходів щодо виявлення та припинення кримінального правопорушення, недотримання законодавства, порушення посадових інструкцій, призвів до значного розголосу у засобах масової інформації, що призвело до значного зниження авторитету поліції серед населення. Предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення. Ані матеріали службового розслідування, ані матеріали справи не містять жодних письмових скарг позивача на дії осіб, які проводили службове розслідування. ГУНП в Миколаївській області жодним чином не перешкоджало та не порушувало в забезпечені ОСОБА_1 права на захист відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - майор поліції ОСОБА_1 , з 12.09.2024 року наказом ГУНП від 16.09.2024 року № 805 призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Миколаївського РУП.
Також встановлено, що 11.04.2025 року т.в.о. начальника УГІ ГУНП підполковником поліції Сергієм Черепом було подано на ім`я начальника ГУНП в Миколаївській області Сергія Махна доповідну записку «Про факт затримання оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області», у якій повідомлено про те, що 11.04.2025 року до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з Миколаївського районного управління ГУНП (далі - Миколаївське РУП ГУНП) надійшла інформація про затримання працівниками Служби безпеки України під час збуту наркотичного засобу - канабіс на території Миколаївської області старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції (далі - ВКП) Миколаївського РУП майора поліції ОСОБА_1 , який перебуває на лікарняному з 09.04.2025 року. Також повідомлено, що 23.01.2025 року слідчими Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 6202515[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
З огляду на викладені у доповідній записці обставини т.в.о. начальника УГІ ГУНП підполковником поліції ОСОБА_2 було запропоновано організувати проведення службового розслідування.
Також Миколаївське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України листом від 11.04.2025 року повідомило начальника ГУНП в Миколаївській області про встановлення факту порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області майором поліції ОСОБА_1 та про факт його затримання 10.04.2025 року в порядку ст. 208 КПК України працівниками СБУ та ДБР, розташованого у м. Миколаєві на території КПП військового містечка в м. Миколаєві в рамках кримінального провадження № 6202515[телефон приховано] за ч. 2 ст. 307 КК України під час збуту наркотичного засобу «канабіс» загальною вагою приблизно 500 гр.
З метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей щодо можливого порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських Миколаївського районного управління поліції ГУНП, що призвело до внесення відомостей відносно поліцейського в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 6202515[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а також реагування на зазначену подію, наказом ГУНП від 11.04.2025 року № 1060 було призначено службове розслідування.
Також наказом ГУНП від 11.04.2025 року № 392 о/с майора поліції ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) на час проведення службового розслідування.
Наказом ГУНП від 28.04.2025 року № 444 о/с майора поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 67 Закону України «Про Національну поліцію» було зараховано у розпорядження ГУНП в Миколаївській області.
09.05.2025 року начальником Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було затверджено висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейськими Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
За наслідком проведення службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що майор поліції ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», статті 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», достовірно знаючи, що особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс користується великим попитом в середовищі наркозалежних осіб, маючи злочинний досвід у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, точна дата та рік не встановлено, з метою швидкого отримання стабільного прибутку, вирішив використовувати дану обставину для систематичного збуту зазначеного наркотичного засобу у великих розмірах на території міста Миколаєва.
У Висновку зазначено, що майор поліції ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, у невстановлені дату та час, але не пізніше 03.03.2025, у невставленому місці та у невстановленої особи незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, зберігав його з метою його подальшого збуту. При цьому, майор поліції ОСОБА_1 став підшуковувати покупців наркотичного засобу, пропонувати його придбати мешканцям міста Миколаєва, у тому числі ОСОБА_3 .
03.03.2025 майор поліції ОСОБА_1 , попередньо домовившись з ОСОБА_3 про придбання останнім у нього наркотичного засобу канабіс у кількості 300 грам за ціною 200 гривень за грам, на загальну суму 60000 гривень, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив засобами мобільного зв`язку ОСОБА_3 про необхідність його прибуття до будівлі розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Полковника Кедроського, 22, де він ( ОСОБА_1 ) незаконно перевіз наркотичний засіб канабіс та приховав на автобусній зупинці. Діючи за вказівкою майора поліції ОСОБА_1 , того ж дня о 17:03 ОСОБА_3 прибув за вказаною адресою, де на автобусній зупинці виявив та вилучив полімерний згорток, в якому знаходилась речовина рослинного походження - канабіс 242.83 грамів.
В подальшому, ОСОБА_3 ,. продовжуючи діяти за вказівкою майора поліції ОСОБА_1 , 04.03.2025 прибув до міста Миколаєва, де о 16:35 зустрівся з останнім у кав`ярні «Coffee Go» по просп. Миру 1/1. Перебуваючи у кав`ярні майор поліції ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 в якості оплати за канабіс грошові кошти у сумі 60000 гривень, шляхом передачі з рук в руки, тим самим незаконно збув наркотичний засіб.
Крім того, 07.03.2025 майор поліції ОСОБА_1 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, попередньо домовившись з ОСОБА_3 про придбання останнім у нього наркотичного засобу канабісу у кількості 200 грамів за ціною 200 гривень за 1 грам, на загальну суму 40000 гривень. При цьому, повідомив ОСОБА_3 про необхідність прибуття його до кав`ярні «Coffee Go» по пр. Миру 1/1. Далі, майор поліції ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконний збут наркотичного засобу, незаконно перевіз у автомобілі марки «Оpel Insignia», н.з. НОМЕР_1 , який перебував у користуванні останнього, наркотичний засіб канабіс до вказаної кав`ярні.
07.03.2025 о 19:40 майор поліції ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_3 у вищевказаній кав`ярні «Сoffee Go» та отримав від останнього грошові кошти у сумі 40000 гривень, в якості оплати за канабіс, шляхом передачі з рук в руки. Після чого, разом з ОСОБА_3 підійшли до припаркованого поруч з вказаною кав`ярнею автомобілю «Opel Insignia», н.з. НОМЕР_1 , з якого ОСОБА_1 дістав та передав останньому полімерний пакет із завчасно розфасованою речовиною рослинного походження - канабіс, масою 184,21 грамів, тим самим незаконно збув наркотичний засіб.
10.04.2025 приблизно о 22:30 у місті Миколаєві, біля будинку 22 по проспекту Героїв України, під час проведення слідчих дій в межах кримінального провадження № 6202515[телефон приховано], працівниками Служби безпеки України, після вчинення злочину (збут наркотичних засобів), затримано майора поліції ОСОБА_1 .
11.04.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня слідчим Територіального управляння державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, останньому повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 307 КК України.
11.04.2025 ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.06.2025 з правом внесення застави у розмірі 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1514000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять) гривень.
У Висновку також зазначено про те, що в ході службового розслідування майору поліції ОСОБА_1 , через адміністрацію Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» (вих. № 64936-2025 від 16.04.2025), запропоновано надати письмове пояснення з приводу події та виявлених фактів порушення ним службової дисципліни. На що останній, 28.04.2025 посилаючись на статтю 63 Конституції України в категоричній формі відмовився від надання будь-яких усних чи письмових пояснень, що, за висновком дисциплінарної комісії, вказує на перешкоджання останнім встановленню всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та проведенню повного та об`єктивного службового розслідування.
Не надання пояснень майором поліції ОСОБА_1 щодо вчинення ним дисциплінарного проступку, розцінено дисциплінарною комісією як порушення з боку останнього вимог пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, в частині обов`язку кожної посадової особи поліції сприяти проведенню службового розслідування, що також вказує на порушення вимог частини 5 статті 15 Статуту, в частині обов`язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень.
Комісією враховано, що дисциплінарні проступки з боку ОСОБА_1 , вчинені під час дії воєнного стану. Враховано, що згідно службової характеристики, наданої керівництвом Миколаївського РУП (№ 63679-2025 від 12.04.2025), майор поліції ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе посередньо.
Також у висновку зазначено, що згідно довідки УКЗ ГУНП від 06.05.2025 №45682/8010736/19/40259 майор поліції ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування діючих дисциплінарних стягнень не має.
Також враховано, що відомості за вищевказаною подією викладені в Телеграм-каналі «Декабриська Правда», у статті: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (https://t.me/Yefreytor Krylov/1754). Зазначено, що вказана публікація переглянута великою кількістю користувачів месенджеру «Telegram» (3800 користувачів) та викликала обурення серед громадськості. В той же час, вищевказана публікація набула суспільного резонансу та негативно вплинула на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, підвищення довіри населення до правоохоронних органів.
З урахуванням викладеного, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях майора поліції ОСОБА_1 встановлений факт вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні ним пунктів 1, 2, 4, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII щодо обов`язку поліцейського знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, безумовно виконувати накази керівників, (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, керівникові в організації дотримання службової дисципліни, в обов`язку поліцейського утримуватись від дій, що перешкоджають поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають Національної поліції України, бути вірним Присязі поліцейського, віддані сприяти частині іншим авторитет мужньо і вправно служити народу України, вимог частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.1015№ 580-VIII, відповідно поліцейський зобов`язаний неухильного дотримання положень до якої Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, професійного виконання службових обов`язків відповідно до вимог нормативно правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, вимог ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось в порушені Присяги в частині: дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, вимог п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, в частині обов`язку поліцейського сприяти проведенню службового розслідування, не надав пояснення, що також вказує на порушення вимог ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, в частині обов`язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом MBC України від 08.02.2019 № 100, щодо обов`язку поліцейського незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомити про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і обов`язку ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події, Посадової інструкції старшого оперуповноваженого № 190 дек/50-2024, в частині того, що останній виявляє осіб, схильних до скоєння злочинів з метою їх документування та викриття у вчиненні злочинів (п. 2.6), приймає участь в організації виконання завдань служби по викриттю загально кримінальних злочинів (п. 2.16), забезпечує повне і точне виконання вимог наказу щодо повного і своєчасного розгляду пропозицій, скарг, заяв і повідомлень громадян, у тому числі про кримінальні правопорушення, своєчасне їх введення до єдиного реєстру і прийняття законних рішень (п. 2.19), несе відповідальність за стан особистої дисципліни (п. 2.21), запобігає вчиненню правопорушень (п. 2.27), повинен мати стримане, доброзичливе, відкрите, уважне та ввічливе поводження, яке викликає в населення повагу до поліції і готовності співпрацювати, та утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні службові обов`язки, від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини, а також які підривають авторитет Національної поліції України (п.2.30), контролює свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяти особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку (п. 2.40), що призвело до надзвичайної події за участю працівника поліції, внаслідок чого розпочато кримінальне провадження відносно поліцейського, що у подальшому призвело до висвітлення події в ЗМІ та суттєво скомпрометувало авторитет поліції як правоохоронного органу в очах суспільства, викликало в населення неповагу до поліції, знизило авторитет та довіру до Національної поліції України в цілому, тобто, останній вчинив діяння несумісне з його посадою, оскільки скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків.
Разом з цим, у ході службового розслідування встановлено, що обставинами, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 є не надання пояснення, що вказує на не сприяння проведенню службового розслідування, посередня характеристика, вчинення дисциплінарного проступку під час воєнного стану.
Обставин, які пом`якшують відповідальність поліцейського, у ході службового розслідування не встановлено.
Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21.05.2025 року № 1480 майора поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
У наказі від 21.05.2025 року вказано на недотримання ОСОБА_1 покладених на нього службових зобов`язань, порушення п.п. 1, 2 ч. 1 статті 18 "Основні обов`язки поліцейського" Закону України "Про Національну поліцію", вимог ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, щодо зобов`язання поліцейського запобігати вчиненню правопорушень, безумовно виконувати накази керівників, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, що принижують честь і гідність людини, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, що призвело до надзвичайної події за участю працівника поліції, внаслідок чого розпочато кримінальне провадження відносно поліцейського, використанні своїх службових повноважень і пов`язаних з цим можливостей, для одержання неправомірної вигоди, що у подальшому призвело до висвітлення події в ЗМІ, що компрометує авторитет поліції як правоохоронного органу, викликає в населення неповагу до поліції, знижує авторитет та довіру до Національної поліції України в цілому. Крім того, вказано, що майор поліції ОСОБА_1 , намагаючись уникнути відповідальності, не бажаючи щиро визнати допущені ним порушення службової дисципліни, або спростувати їх шляхом надання роз`яснень, небажанні сприяти проведенню службового розслідування, відмовився від надання пояснень, що вказує на порушення з боку останнього вимог п. 7 розділу IV «Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України», затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, в частині обов`язку кожної посадової особи поліції сприяти проведенню службового розслідування, що також вказує на порушення вимог ч.5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, в частині обов`язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування.
Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області «По особовому складу» від 28.05.2025 року № 554 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Не погоджуючись з наказами Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21.05.2025 року № 1480 та від 28.05.2025 року № 554 о/с, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (надалі - Закон №580-VIII).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Пунктами 1, 2, 3 та 5 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 64 Закону №580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
За приписами частин 1-3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Відповідно до абзаців другого, третього, четвертого та шостого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Згідно з п. 6, 7 Розділу II «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші, події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року №100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно зі ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним статутом визначено обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського та обставини, що обтяжують відповідальність поліцейського.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Таким чином, підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і Законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Дисциплінарного статуту.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів (ч. 3 ст. 26 Дисциплінарного статуту).
Частиною 4 цієї статті визначено, що у разі якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
Згідно частин 5 та 6 статті 26 Дисциплінарного статуту, за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Згідно статті 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Судом встановлено, що підставою для проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП від 11.04.2025 року № 1060 стала, зокрема, необхідність повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей щодо порушення службової дисципліни окремими посадовими особами Миколаївського районного управління поліції ГУНП в області, що призвело до внесення відомостей відносно поліцейського в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 6202515[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а також реагування на зазначену подію.
За наслідками проведеного службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів, дисциплінарна комісія дійшла висновку про доведеність факту вчинення майором поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статут Національної поліції України, а також інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, порушенні присяги.
Колегія суддів звертає увагу на те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
Отож порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Заперечуючи правомірність оскаржуваних наказів, позивач вказував на те, що фактичною підставою для його звільнення слугував лише факт порушення кримінального провадження, проте висновок службової перевірки складено тоді, коли досудове розслідування кримінального провадження тривало, а оскаржувані накази прийняті передчасно.
На думку позивача, висновок службового розслідування про вчинення ним дисциплінарного проступку ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження №6202515[телефон приховано], зокрема, на тексті оголошеної позивачу підозри про вчинення злочину.
Також апелянт вказував на те, що на даний момент кримінальне провадження надійшло на розгляд до Інгульського районного суду м. Миколаєва і перебуває на розгляді та на час розгляду справи судом не надана оцінка під час розгляду цього кримінального провадження, притягнення позивача за такі дії до дисциплінарної відповідальності є передчасним.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Верховний Суд зазначав, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).
Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та багатьох інших.
При цьому слід врахувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Таким чином, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 та ін.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем під час проведення службового розслідування досліджувались та аналізувались не лише окремі процесуальні документи по кримінальному провадженню, які надійшли з Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, але й інші докази.
Проаналізувавши отримані під час службового розслідування документи та пояснення працівників органів Національної поліції, комісія дійшла висновку, що позивачем порушено службову дисципліну.
Як зазначалось вище, порушення службової дисципліни дисциплінарна комісія вбачала, зокрема, і у вчиненні позивачем дій, які дискредитують звання поліцейського.
У контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Слід зазначити, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.
В свою чергу дискредитація звання поліцейського є несумісним із подальшим проходженням служби.
Скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 420/9503/22.
Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством; має також вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.
Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, дає підстави дійти висновку, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Тому виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер.
В даному випадку судом встановлено, що старшого уповноваженого ВКП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_1 було затримано співробітниками СБУ та ДБР, розташованого у м. Миколаєві під час збуту наркотичного засобу «канабіс» у порядку статті 208 КПК України та наступного дня йому повідомлено про підозру за ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України. Така обставина беззаперечно свідчить про поведінку, що дискредитує працівника поліції навіть за відсутності вироку суду.
В ході службового розслідування відповідачем було встановлено порушення ОСОБА_5 службової дисципліни, що виявилось, зокрема, у порушенні положень 1, 2, 4, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось в порушені Присяги в частині дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, вимог п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом MBC України від 08.02.2019 № 100, посадової інструкції старшого оперуповноваженого № 190 дек/50-2024,
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
В даному випадку матеріалами службового розслідування підтверджено факт порушення позивачем вимог Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність органів Національної поліції, що і стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Обставини допущення позивачем вказаних вище порушень було окремим об`єктом дослідження дисциплінарної комісії, які не є предметом кримінального провадження, а є складом саме дисциплінарного проступку, тому посилання апелянта на те, що висновок дисциплінарної комісії про вчинення ним дисциплінарного проступку ґрунтується лише на матеріалах кримінального провадження є безпідставним.
В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2024 року у справі №420/5700/23 вказав на те, що сам факт пред`явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції.
Таким чином встановлені в ході проведення службового розслідування обставини свідчать про порушення позивачем Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII.
За встановлених у цій справі обставин, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем службової дисципліни та наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Що стосується доводів апелянта про порушення його прав при проведенні службового розслідування, а саме щодо посилань на те, що бланк пояснення долучений до матеріалів службового розслідування не містить роз`яснення прав ОСОБА_1 , на те, що йому не пропонувалось направити пояснення за конкретними питаннями, а також на порушення його права на захист через не залучення захисника для захисту його прав, слід зазначити наступне:
Статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України регламентовано забезпечення поліцейському права на захист.
Так згідно ч. 1 та 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Дисциплінарного статуту, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу (ч. 11 ст. 18 Дисциплінарного статуту).
Наказом Міністерством внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Пунктом 7 розділу V Порядку №893 передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:
одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;
отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Пунктом 13 розділу V Порядку №893 встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування.
Усні пояснення можуть фіксуватися особою, яка проводить службове розслідування, у тому числі за допомогою технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, засобів фото- і відеозапису з подальшим накладанням на файл електронного цифрового підпису.
Згідно п. 14 розділу V Порядку №893, під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.
Відповідно до п. 17 розділу V Порядку №893, факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.
В акті про відмову надати пояснення зазначаються відомості про дату, час і місце його складання, про роз`яснення поліцейському, стосовно якого призначено службове розслідування, або іншим особам, яким було запропоновано надати пояснення та які відмовилися це зробити, їхніх прав, а також їхні прізвища, власні імена та по батькові (за наявності). Крім того, зазначаються посади, звання, прізвища, власні імена, по батькові (за наявності) осіб, які склали акт, а також (у разі повідомлення) причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, якому поліцейський відмовився надати пояснення, та інші особи, присутні під час відмови.
Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови. Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.
В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що згідно до наказу ГУНП в Миколаївській області від 11.04.2025 року № 1060 проведення службового розслідування було призначено у формі письмового провадження.
Судом встановлено, що позивачу було запропоновано надати пояснення по суті справи на бланку, в якому заповнено анкетні дані і суть службового розслідування.
Також встановлено, що позивачу було запропоновано надати пояснення в рамках службового розслідування, яке проводиться на підставі наказу ГУНП в Миколаївській області від 11.04.2025 року № 1060 щодо можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Миколаївського районного управління поліції ГУНА в Миколаївській області за фактом затримання 10.04.2025 року старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції вказаного підрозділу поліції майора поліції ОСОБА_1 працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві та управління СБУ в Миколаївській області, в рамках кримінального провадження №6202515[телефон приховано] від 23.01.2025 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
З наявного бланку пояснень вбачається, що позивач керуючись ст. 63 Конституції України відмовився надавати будь-які усні чи письмові пояснення.
При цьому позивач не вказував на неможливість надання пояснень через необхідність отримання правової допомоги та залучення правозахисника, а також не висловив бажання надати відповідні пояснення в присутності захисника.
З огляду на це суд першої інстанції вірно вказав на те, що позивач відмовився від надання пояснень, посилаючись саме на ст. 63 Конституції України, а не в зв`язку з незабезпеченням можливості користуватись правничою допомогою при наданні таких пояснень.
Щодо посилань позивача на не роз`яснення його прав під час проведення службового розслідування, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно бланку пояснень позивач ознайомлений з частиною 2 статті 18 Дисциплінарного статуту, яка регламентує права поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, що підтверджено його особистим підписом.
Щодо не складення акту про відмову надати пояснення, колегія суддів зазначає наступне:
Стосовно процедурних порушень, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
Отже, порушення процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Колегія суддів вважає, що відсутність в даному випадку окремо складеного акту про відмову позивача надати пояснення не є суттєвим порушенням процедури проведення службового розслідування та не може тягти за собою визнання протиправним наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки це не вплинуло на правильність оскаржуваного наказу.
Враховуючи все вищезазначене колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення під час проведення службового розслідування його права на захист.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
В ході проведення службового розслідування комісіє надавалась оцінка обставинам, які обтяжують відповідальність, при цьому обставин, які б пом`якшували відповідальність позивача встановлено не було.
Дисциплінарною комісією встановлено вид і розмір шкоди, заподіяної дисциплінарним проступком поліцейського, що виразилось у підриві авторитету та довіри до органів Національної поліції України.
Колегія суддів зазначає, що встановлення факту вчинення позивачем порушення службової дисципліни, що дискредитує звання поліцейського, не давали підстав застосувати до нього більш м`який вид дисциплінарного стягнення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку, що свідчить про правомірність оскаржуваних наказів.
За результатом апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції. З огляду на те, що вимоги щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання наказів протиправними, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
З огляду на залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2026 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: І.І. Тарновецький
Суддя: О.А. Шевчук