ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/1737/26 суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 620/1737/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - апелянт, відповідач, військова частина), у якій просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року та за період з 01.03.2018 по 08.02.2022 із застосуванням базового місяця березня 2018 року з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078);
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року та за період з 01.03.2018 по 08.02.2022 із застосуванням базового місяця березня 2018 року з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 08.02.2022 з встановленням базового місяця - березень 2018 року, а також зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказані періоди із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що посадові оклади військовослужбовців у період з січня 2008 року по лютий 2018 року залишалися незмінними, а тому з 01.12.2015 місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача, є січень 2008 року, а з 01.03.2018 - березень 2018 року. Водночас суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно неврахував приписи абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 і не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів, тоді як розрахунками фонду грошового забезпечення військової частини на 2016- 2018 роки асигнування на індексацію не передбачались, а Департамент фінансів Міністерства оборони України листами від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, від 16.08.2017 № 248/3/9/1/940, від 19.12.2017 № 248/7/9/1/1661 та від 26.03.2018 № 248/1485 надав підпорядкованим частинам вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження. Надати відповідні фінансові документи апелянт не може з огляду на їх знищення згідно з актом від 24.02.2022 вх. № 958.
Також військова частина наголошує, що на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова № 1013) з грудня 2015 року грошове забезпечення військовослужбовців збільшено приблизно у два рази за рахунок підвищення розміру щомісячної премії. На думку апелянта, таке підвищення перевищило суму індексації, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації мало розпочинатися з січня 2016 року, що узгоджується з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України.
Відповідач вважає, що визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, належить до його компетенції, а доводи позивача щодо січня 2008 року ґрунтуються на застосуванні до правовідносин, які існували до 01.12.2015, редакції пункту 5 Порядку № 1078, що діє з цієї дати.
Крім того, апелянт зауважив на тому, що з березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) посадові оклади військовослужбовців підвищено, розмір підвищення грошового забезпечення перевищив суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, а індекс споживчих цін, обчислений з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у грудні 2018 року. З огляду на це військова частина стверджує, що індексація за період з 01.03.2018 по 08.02.2022 нараховувалась і виплачувалась відповідно до законодавства, а заборгованість перед позивачем відсутня.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Чернігівського окружного адміністративного суду.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2022 № 22 старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 23.07.1991 (а.с. 19).
Листом від 05.02.2026 № 104, наданим на звернення позивача, відповідач повідомив, що на підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 № 510/12/3/127 складено акт вх. № 958 від 24.02.2022 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», згідно з яким комісія здійснила відбір та знищила документи за період з січня 2012 року по грудень 2021 року (а.с. 14).
У 2022 році позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірах, визначених у картці особового рахунку (а.с. 15).
Ухвалами від 04.03.2026 та від 23.04.2026 суд першої інстанції витребовував у відповідача додаткові докази, проте розрахунки індексації грошового забезпечення позивача за спірні періоди, а також відомості про склад і розмір її грошового забезпечення у лютому та березні 2018 року у матеріалах справи відсутні, а відповідач послався на неможливість надання документів у зв`язку з їх знищенням.
Відповідач не заперечує, що у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. При цьому місяцем, з якого розпочинається обчислення індексу споживчих цін, він вважав січень 2016 року, а у березні 2018 року виходив з того, що розмір підвищення грошового забезпечення перевищив суму індексації, яка склалася у місяці підвищення доходу.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), статтею 1 якого індексацію грошових доходів населення визначено як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яка застосовується з 01.01.2016, передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації визначає Порядок № 1078, який відповідно до його пункту 1 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання.
За змістом абзацу п`ятого пункту 2 та пункту 4 Порядку № 1078 грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку № 1078 з 01.12.2015 застосовується в редакції постанови № 1013, з 15.03.2018 - зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141, а з 02.04.2021 - зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278. Водночас зміст абзаців першого - шостого цього пункту, які мають значення для вирішення спору, у зазначених редакціях по суті не змінювався.
Так, абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення доходу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати (грошового доходу) за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення, а у разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові, які не мають разового характеру.
Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Поряд з цим пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції постанови № 1013 передбачено, що для новоприйнятих працівників та працівників, яких переведено на іншу роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Посадові оклади військовослужбовців з 01.01.2008 до 01.03.2018 визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а з 01.03.2018 - постановою № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями.
Аналізуючи наведене правове регулювання, Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що внаслідок змін, унесених постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін незалежно від дати прийняття, переведення чи виходу на роботу, а поняття «базовий місяць» замінено поняттям «місяць підвищення доходу», яким є місяць підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.
Відтак з 01.12.2015 зростання грошового забезпечення за рахунок інших постійних складових без підвищення посадового окладу не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
Виходячи з того, що посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року до березня 2018 року не змінювалися, Верховний Суд у цій же постанові дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.
Верховний Суд також зауважив, що повноваження військової частини щодо визначення такого місяця не є дискреційними, оскільки він визначається нормативно і залежить лише від місяця підвищення тарифної ставки (окладу), та вказав на відповідність цього висновку правовій позиції, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 та від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20.
Разом з тим Верховний Суд наголосив, що постанова № 1013 не встановлювала підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а тому січень 2016 року не став для них місяцем підвищення доходу, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 та від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 23.07.1991, а відповідач не стверджував і не надав доказів того, що у період з лютого 2008 року по лютий 2018 року відбувалося підвищення посадового окладу за посадою позивача.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, є січень 2008 року.
Доводи апелянта про те, що збільшення з грудня 2015 року розміру щомісячної премії є підвищенням грошового доходу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таке збільшення є зростанням грошового забезпечення за рахунок іншої його складової без підвищення посадового окладу, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 не зменшує суму індексації та не змінює місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін.
Крім того, відповідач не надав доказів того, що збільшення премії здійснювалося саме як підвищення грошових доходів з урахуванням прогнозного рівня інфляції у розумінні абзаців восьмого та дев`ятого пункту 5 Порядку № 1078, так само як і доказів розміру грошового забезпечення позивача у листопаді та грудні 2015 року, а пункт 3 постанови № 1013, адресований керівникам органів влади, не змінює правил обчислення індексу споживчих цін, встановлених пунктом 5 Порядку № 1078.
Посилання військової частини на незначні помісячні значення індексу споживчих цін у жовтні 2015 року - лютому 2016 року також не впливають на висновки суду, оскільки величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації визначається наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем підвищення доходу, а не за окремі місяці.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта щодо застосування позивачем до правовідносин, які існували до 01.12.2015, редакції пункту 5 Порядку № 1078, чинної з цієї дати, оскільки предметом спору є індексація за період з 01.01.2016, до якого підлягає застосуванню саме зазначена редакція, що пов`язує початок обчислення індексу споживчих цін з місяцем останнього підвищення посадового окладу незалежно від того, коли таке підвищення відбулося.
З приводу листів Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України, про які згадує апелянт, колегія суддів зазначає, що такі листи не є нормативно-правовими актами, не можуть змінювати чи обмежувати приписи Закону № 1282-XII і Порядку № 1078 та не є обов`язковими для суду.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань та на положення статті 5 Закону № 1282-XII й пункту 6 Порядку № 1078 про проведення індексації у межах фінансових ресурсів бюджетів також є безпідставними, оскільки ці норми визначають джерела фінансування індексації, а не звільняють від обов`язку її проведення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення, а реалізація права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанови від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а, від 07 січня 2026 року у справі № 200/4742/24).
Колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи військової частини про те, що визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, є його дискреційним повноваженням, з огляду на наведену вище усталену практику Верховного Суду.
Твердження апелянта про те, що індексація не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця на день його виключення зі списків особового складу, не стосуються предмета спору, оскільки позивач не заявляла вимог, пов`язаних зі звільненням з військової служби.
Стосовно періоду з 01.03.2018 по 08.02.2022 колегія суддів зазначає, що з огляду на набрання чинності 01.03.2018 постановою № 704 та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, що сторонами не заперечується.
Водночас Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації - поточної, право на яку виникає у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, та індексації-різниці, право на яку виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, що склалася в цьому місяці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо (постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 07 січня 2026 року у справі № 200/4742/24).
Верховний Суд також виснував, що нарахування та виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), є обов`язковими, а повноваження відповідача щодо її виплати не є дискреційними (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23, від 07 січня 2026 року у справі № 200/65/25).
Для застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б), а також чи перевищує показник (А) показник (Б).
При цьому показник (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру, а показник (Б) - як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (постанови Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23, від 07 січня 2026 року у справі № 200/65/25).
Колегія суддів зауважує, що величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, від якої залежить показник (Б), може бути визначена лише з урахуванням правильно визначеного місяця попереднього підвищення доходу позивача, тобто з обчисленням індексу споживчих цін з лютого 2008 року, оскільки до березня 2018 року посадовий оклад позивача не підвищувався, а обчислення індексу не могло розпочатися заново з січня 2016 року.
Натомість відповідач, виходячи з обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року, визначав суму індексації, що склалася у березні 2018 року, без урахування правильно визначеного місяця підвищення доходу, розрахунку показників (А) та (Б) суду не надав, а тому відповідно до частини другої статті 77 КАС України не довів правомірності своєї бездіяльності.
Знищення документів, про яке зазначає відповідач, не звільняє його від зазначеного обов`язку доказування, оскільки негативні наслідки неможливості подання доказів, які перебували у розпорядженні відповідача, не можуть покладатися на позивача.
Доводи апелянта про те, що індекс споживчих цін, обчислений з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у грудні 2018 року, стосуються поточної індексації і не спростовують наявності спору щодо індексації-різниці, яка нараховується незалежно від поточної індексації.
Водночас установити розміри показників (А) та (Б) і перевірити обґрунтованість нарахування позивачу індексації-різниці суд позбавлений можливості з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей про склад і розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, які відповідач, незважаючи на неодноразове витребування, не надав.
За таких обставин належним та ефективним способом захисту, що відповідає змісту позовних вимог, у межах яких позивач не просила стягнути конкретні суми, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію з дотриманням визначених законом параметрів, що забезпечує поновлення порушеного права та не підміняє повноважень відповідача щодо обчислення відповідних сум.
З огляду на викладене покладений судом першої інстанції на відповідача обов`язок здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.02.2022 з урахуванням абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку № 1078, які застосовуються у системному зв`язку з абзацом третім цього пункту, передбачає визначення суми індексації, що склалася у березні 2018 року, із застосуванням січня 2008 року як попереднього місяця підвищення доходу, та вирішення питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю за результатами порівняння показників (А) і (Б).
При цьому перерахунок індексації за своєю суттю передбачає урахування сум, раніше нарахованих і виплачених позивачу, зокрема у 2022 році, що виключає можливість подвійної виплати.
Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 620/1737/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 620/1737/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова