ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 563/759/26 пров. № А/857/37658/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Боршовського Т.І.,
суддів Гуляка В.В.,
Носа С.П.,
за участю секретаря судового засідання Порцін В.
представника позивача Луговського Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 23 червня 2026 року у справі № 563/759/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, інспектора ВП № 7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Бугайчука Андрія Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
суддя в 1-й інстанції - Загородько Н.А.,
час ухвалення рішення - 23 червня 2026 року,
місце ухвалення рішення - м. Корець.
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі також - відповідач 1, ГУНП в Рівненській області), інспектора ВП № 7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Бугайчука Андрія Володимировича (далі також - відповідач 2), в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6335971 від 13 грудня 2025 року, а провадження у справі закрити.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області (далі - Суд першої інстанції) від 23 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у позові, Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відділенням поліції № 7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області докази підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, а саме: керування автомобілем, в якого номерний знак був забруднений, що не давало змоги визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, не маючи при цьому права керувати таким транспортним засобом. Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неналежною оцінкою доказів та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Суд першої інстанції фактично переклав обов`язок доказування на позивача, зазначивши, що його твердження про те, що позивач не керував транспортним засобом, не знайшли підтвердження. Вважає, що такий підхід є помилковим, оскільки позивач не зобов`язаний доводити свою невинуватість; саме суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність постанови та наявність усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу суду, що до матеріалів справи відповідачем долучено фотознімки, які зроблені на особистий мобільний телефон поліцейського, зокрема фіксації водія зупиненого транспортного засобу, проте фото не дає змоги достовірно ідентифікувати особу за кермом. Наголошує, що Суд першої інстанції не перевірив походження фотознімків, не витребував оригінали електронних файлів, не перевірив метадані, не з`ясував, кому належав мобільний телефон, чи був він службовим технічним засобом, у який спосіб фото було перенесено до матеріалів справи та чи виключена можливість зміни або вибіркового відбору зображень. За таких обставин фотознімки, зроблені на особистий мобільний телефон поліцейського, на переконання апелянта, не можуть визнаватися достатнім доказом факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного просить скасувати рішення Суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Свою позицію позивач також додатково обгрунтував в поданих письмових запереченнях від 31.08.2026, додаткових поясненнях від 28.09.2026.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.08.2026 надав письмові пояснення щодо походження фотознімків, що містяться на оптичному диску, наданому супровідним листом від 18.06.2026.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
1.ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Відповідно до оскаржуваної постанови серії № 6335971 від 13 грудня 2025 року, ОСОБА_1 13 грудня 2025 року о 12 год 54 хв у місті Корець по вулиці Київській керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Grandis», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого номерний знак був забруднений, що не давало змоги визначити символи з відстані 20 метрів, а також він не мав права керувати таким транспортним засобом, так як не отримував посвідчення відповідної категорії, чим порушив пункт 2.9в та пункт 2.1а ПДР України.
На місці розглянуто справу та складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Позивач, вважаючи вказану постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся до Суду першої інстанції з позовом про її скасування та закриття провадження у справі.
2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 252 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частина перша статті 122, частина друга статті 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною другою статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 2.9.в ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до частини першої статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За правилами статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з частинами другою та третьою статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, до Суду першої інстанції відповідачем в підтвердження правомірності постанови подано диск з фотозображеннями подій, що відбувалися під час притягнення до відповідальності позивача. Такі фотозображення, на переконання відповідача, є доказами, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке і була винесена оскаржувана постанова.
Суд попередньої інстанції, досліджуючи надані фотозображення, встановив, що події, які зафіксовані суб`єктом владних повноважень на цих фото, повністю підтверджують факт керування транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом, а відтак і вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, а саме: у автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , задній номерний знак є забрудненим настільки, що його прочитання є неможливим. Твердження, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Grandis», державний номерний знак НОМЕР_1 , 13 грудня 2025 року о 12 год 54 хв в місті Корець по вулиці Київській, Суд першої інстанції розцінив як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовані дослідженими доказами.
Апелянт заперечує вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП. В апеляційній скарзі представник апелянта звертає увагу на тому, що зазначений диск із фотозображеннями не можна вважати належним та допустимим доказом події правопорушення та вини позивача у їх вчиненні.
Колегія суддів апеляційного Суду звернула увагу на те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Отже, в порушення вимог статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото та відеозапис правопорушення, як і не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У такій постанові має бути зазначений технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Таким чином, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис та фотофіксацію, надані відповідачем фотозображення, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Крім того, колегія суддів апеляційного Суду звернула увагу на те, що в графі 4 оскаржуваної позивачем постанови зазначено особу, стосовної якої розглядається справа, та її особисті дані, зокрема паспорт громадянина України № НОМЕР_2 .
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, якщо такий запис здійснювався. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку. В протилежному випадку - суд позбавлений можливості перевірити походження фотозображення та відеозапису, їх цілісність та достовірність, належність матеріалів саме до даної події, технічні характеристики пристрою.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши оцінені Судом першої інстанції докази у справі, погоджується з доводами позивача щодо того, що відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови.
Так, до матеріалів справи долучено фото задньої частини автомобіля «Mitsubishi Grandis», на якому зображено забруднений номерний знак. При цьому з самого зображення видно, що таке зроблене на пристрій «Apple iPhone 13», файл IMG_4171, дата створення - субота, 13 грудня 2025 року о 12:48 год.
До матеріалів справи також долучено фото, яке відповідач подає як фіксацію водія, яке, ймовірно, є збільшеною копією попереднього фото.
Проте, як виснував Суд вище, такі електронні докази зроблені без фіксації в постанові технічного пристрою, за допомогою якого вони зроблені, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративних правопорушень.
Ба більше, проведене апеляційним Судом дослідження вказаних двох фотозображень, не дає колегії суддів підстав погодитися з висновком Суду першої інстанції про те, що такі фотозображення підтверджують фактів вчинення саме ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, вказаних в оскарженій постанові. Так, долучене фото, зроблене невстановленою особою, позаду автомобіля «Mitsubishi Grandis», який знаходиться в статичному стані на узбіччі дороги. Таке фото містить відображення обличчя водія в дзеркалі заднього виду вказаного автомобіля. Проте така фотозображення не дає змоги достовірно ідентифікувати особу за кермом, оскільки зображення є нечітким, зроблене з відстані та під кутом. З такого фото неможливо беззаперечно встановити та констатувати, що особою за кермом був саме ОСОБА_1 . Друге фото містить це ж саме зображення вказаного автомобіля тільки в меншому масштабі із зображенням задньої частини вказаного автомобіля з номерним знаком, який забруднений.
Так, матеріалами справи підтверджується, що місцевий суд витребував у відповідача адміністративні матеріали та фото- чи відеозапис вчиненого правопорушення. У відповідь відповідачем повідомлено, що відеозапис за даним правопорушенням відсутній, оскільки згідно з наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, яким затверджена Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, стандартний строк зберігання відеозаписів з бодікамер і відеореєстраторів становить 30 діб.
Проте доказів видалення відеозаписів з бодікамер і відеореєстраторів по завершенні вказаного строку ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано (облікових даних пристрою (бодікамери чи реєстратора патрульного автомобіля), з якого було завантажено відео, даних з програмного забезпечення щодо точного часу і дати видалення файлу, відповідних логів системи тощо).
Отже, в суду нема жодних даних (за відсутності посилання на них в спірній постанові, доказів видалення за терміном зберігання) взагалі про фактичне існування таких відеозаписів як таких.
Таким чином, у матеріалах справи відсутній безперервний відеозапис події як із автомобільного відеореєстратора службового транспортного засобу, так і з портативних засобів інспекторів поліції («бодікамер»), які могли б об`єктивно підтвердити: факт руху автомобіля; момент зупинки транспортного засобу; особу, яка перебувала за кермом; підставу зупинки; спілкування поліцейських з водієм; процедуру розгляду справи на місці.
З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи колегія суддів апеляційного Суду ухвалою від 20 серпня 2026 року зобов`язала Головне управління Національної поліції в Рівненській області надіслати на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду письмові пояснення щодо походження фотознімків, що містяться на оптичному диску, наданому Головним управління Національної поліції в Рівненській області разом з супровідним листом від 18.06.2026 № 102017-2026 Суду першої інстанції на виконання протокольної ухвали щодо витребування доказів (фото-відеоматеріалів) вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
На виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року від відповідача надійшли письмові пояснення старшого інспектора СРПП ВП № 7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, старшого лейтенанта поліції Бугайчука Андрія Володимировича.
Разом з тим колегія суддів апеляційного суду зазначає, що такі пояснення не дають відповіді на ключове питання: походження фотознімків на оптичному диску. У письмових поясненнях не зазначено, яким саме пристроєм зроблено фотознімки; кому цей пристрій належав; чи це службова боді-камера, інший службовий технічний засіб чи особистий телефон; серійний/інвентарний номер пристрою; метадані; хто і коли копіював файли; з якого носія вони були скопійовані; хто записував їх на оптичний диск; чи здійснювалося будь-яке редагування, конвертація або повторне збереження. Натомість у поясненнях викладено загальний опис події, яка відбулась 13 грудня 2025 року, та зазначено, що під час оформлення адміністративних матеріалів проводилася відеофіксація за допомогою нагрудної бодікамери, проте відповідні відеозаписи надати неможливо через сплив строку їх зберігання.
Статті 72- 76, 90 КАС України вимагають оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, причому жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.
Отже, оцінивши письмові пояснення працівника поліції, який безпосередньо виніс оскаржувану постанову, колегія суддів вважає, що такі фактично містять повторне обґрунтування власного рішення поліцейським після виникнення судового спору, і не можуть вважатися єдиним та беззаперечним доказом у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року з метою перевірки факту встановлення працівниками поліції особи водія, яка вчинила правопорушення, та щодо якої здійснювався на місці розгляд справи про адміністративне правопорушення, та підтвердження вказаного факту паспортом громадянина України НОМЕР_2 , який вказаний в оскарженій постанові, було витребувано інформацію щодо виданих ОСОБА_1 паспортів.
На виконання ухвали від 01 вересня 2026 року від Управління ДМС України в Рівненській області отримано інформацію щодо того, чи видавався паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , УНЗР: 20070829-10737, який вказаний в постанові від 13.12.2025. Згідно із листом Управління ДМС України в Рівненській області про надання відповіді ОСОБА_1 11.02.2026 документований паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 , орган, що видав 5614, термін дії до 11.02.2036. У листі також зазначено, що відповідно до обліків Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_5 від 11.02.2022, орган, що видав 5620, недійсний у зв`язку із закінченням терміну придатності.
За таких обставин апеляційний Суд позбавлений можливості констатувати, що особа, щодо якої розглядалась відповідачем справа про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 126 КУпАП, встановлена згідно з паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому видавались паспорти громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_5 , № НОМЕР_4 .
Отже, відповідачем не подано належних та допустимих згідно закону доказів, що за кермом транспортного засобу марки «Mitsubishi Grandis», державний номерний знак НОМЕР_1 , 13 грудня 2025 року о 12 год 54 хв в місті Корець по вулиці Київській перебував саме ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Верховний Суд в постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (п. 39) зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.
Суд констатує, що оскаржувана постанова винесена за відсутності належних, допустимих та достовірних доказів як на підтвердження самої події адміністративного правопорушення, так і ідентифікації суб`єкта вчинення відповідного правопорушення. Однак Суд першої інстанції неналежно оцінив наявні докази у справи, неповно з`ясував обставини справи та відповідно прийняв рішення за недоведеності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не доведено факту вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, тому постанова серії ЕНА № 6335971 від 13 грудня 2025 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Підсумовуючи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
За правилами частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з платіжними документами, що містяться у матеріалах справи, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1331,50 грн та апеляційної скарги у розмірі 998,50 грн.
Розміри ставок судового збору, найменування документів і дій, за які справляється судовий збір, визначені у статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон).
Водночас у сфері адміністративної відповідальності Закон прямо встановлює лише один спеціальний випадок справляння судового збору - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Пункт 5 частини другої статті 4 Закону не містить припису, який визначав би ставку судового збору за подання заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Вказане відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року №10-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення).
Отже, судовий збір у цій категорії спорів взагалі не сплачується, відтак немає підстав для розподілу між сторонами судових витрат згідно з правилами статті 139 КАС України.
Питання про повернення судового збору відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», вирішується ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 139, 238, 286, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 23 червня 2026 року у справі № 563/759/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6335971 від 13 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Боршовський Т.І.
судді Гуляк В.В.
Нос С.П.
Повна постанова складена 30.09.2026 року.