ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 564/176/24 пров. № А/857/47720/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львів апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Костопільської міської ради на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 серпня 2026 року, головуючий суддя - Грипіч Л.А., ухвалене у м. Костопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Костопільської міської ради про скасування постанов адміністративної комісії при виконавчому комітеті Костопільської міської ради,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Адміністративної комісії при ВК Костопільської МР, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Костопільської міської ради №150 від 27.12.2023 року (протокол №118 від 22.11.2023 року); №151 від 27.12.2023 року (протокол №124 від 30.11.2023 року); №152 від 27.12.2023 року (протокол №126 від 01.12.2023 року); №153 від 27.12.2023 року (протокол №128 від 06.12.2023 року); №154 від 27.12.2023 року (протокол №130 від 11.12.2023 року); №111 від 17.10.2023 року; №144 від 28.11.2023 року; №129 від 28.11.2023 року; №136 від 28.11.2023 року; №138 від 28.11.2023 року; №128 від 28.11.2023 року; №121 від 28.11.2023 року; №142 від 28.11.2023 року; №5 від 16.01.2024 року; №6 від 16.01.2024 року; №7 від 16.01.2024 року; №8 від 16.01.2024 року; №16 від 31.01.2024 року; №17 від 31.01.2024 року, якими ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП; закрити провадження у відповідних справах про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона є співвласником (1/2 частки) нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0128), цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. До складу приміщення магазину, згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 09.11.2023 року №353809182, входить, зокрема, літера «а3» - навіс, як складова частина будівлі. Позивач у магазині «Капітошка» працює продавцем, підприємницьку діяльність із реалізації товарів магазину не здійснює, суб`єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем) не зареєстрована, а особа, яка фактично здійснює таку діяльність, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення відповідачем встановлена не була. Позивач зазначила, що частина товару вивішується на фасаді будівлі магазину під навісом (складовою частиною будівлі, розташованою на належній їй земельній ділянці приватної власності) з метою залучення покупців, а торгівля здійснюється виключно з приміщення магазину; жодного самостійного «торгового місця» на тротуарі чи іншій території загального користування позивач не облаштовувала. Позивач також послалась на те, що оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, оскільки вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справ; з порушенням строку, встановленого ст. 277 КУпАП; з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, оскільки за наявності кількох фактів правопорушень, які одночасно розглядались відповідачем в одному засіданні, підлягало накладенню одне стягнення в межах санкції статті, а не окремі стягнення за кожним фактом; а також не відповідають вимогам ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови, оскільки не містять опису конкретного місця, меж, площі та конфігурації інкримінованого «торгового місця», що унеможливлює перевірку належності цієї території до об`єктів благоустрою в розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 17 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено; скасовано постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Костопільської міської ради від 27.12.2023 року №150, від 27.12.2023 року №151, від 27.12.2023 року №152, від 27.12.2023 року №153, від 27.12.2023 року №154, №5, 6, 7 від 16.01.2024 року, №111 від 17.10.2023 року, №№144, 129, 136, 138, 128, 121, 142 від 28.11.2023 року та №№ 16, 17 від 31.01.2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Адміністративна комісія при ВК Костопільської МР оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржені постанови є підставними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.11.2023 року, 30.11.2023 року, 01.12.2023 року, 06.12.2023 року та 11.12.2023 року головним спеціалістом відділу інспекції з благоустрою управління інфраструктури Костопільської міської ради Стельмащук І.О. відносно позивача складено протоколи про адміністративні правопорушення №118, №124, №126, №128 та №130 відповідно, за змістом яких позивач, перебуваючи на прилеглій території магазину «Капітошка» по вул. Грушевського, 20 у м. Костопіль, облаштувала торгове місце та здійснювала торгівлю у невстановленому місці, чим порушила п. 5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, затверджених рішенням Костопільської міської ради №838 від 13.10.2022 року.
У поясненнях, наданих під час складення кожного з протоколів, позивач послідовно заперечувала вчинення правопорушення, зазначаючи, що здійснює торгівлю в межах магазину та на території, яка є прилеглою до нього і належить їй на праві власності, а не на тротуарі чи іншій території загального користування.
27.12.2023 Адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Костопільської міської ради за наслідками розгляду зазначених протоколів одночасно, в одному засіданні, винесено постанови №150, №151, №152, №153 та №154, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн за кожним фактом окремо.
Зазначені постанови отримані позивачем 02.01.2024 поштою.
Аналогічним чином відповідачем розглянуто та за результатами розгляду одночасно винесено: постанову №111 від 17.10.2023 року; постанови №144, №129, №136, №138, №128, №121, №142 від 28.11.2023 (за наслідками розгляду в одному засіданні восьми протоколів, складених у період з 19.09.2023 року по 15.11.2023 року); постанови №5, №6, №7, №8 від 16.01.2024 року (за протоколами від 14.12.2023 року №133, від 20.12.2023 року №134, від 27.12.2023 року №137, від 03.01.2024 року №2/06-05); постанови №16, №17 від 31.01.2024 року.
Копії зазначених постанов отримані позивачем 25.01.2024 року, 29.01.2024 року та 07.02.2024 року відповідно.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Костопільської міської ради прийняті необґрунтовано, за відсутності доведеної події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, з істотними порушеннями процесуального порядку їх винесення (ст.ст. 36, 268, 277, 283 КУпАП), а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом п. 5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, затверджених рішенням Костопільської міської ради № 838 від 13.10.2022 року передбачено, що на об`єктах благоустрою громади забороняється розташовувати об`єкти торгівлі на всій території громади крім спеціально призначених для торгівлі місць (магазин, ринки, кіоск).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з договором дарування від 19.02.2018 року, зареєстрованого у реєстрі за № 221 та посвідченого приватним нотаріусом Семенюк С.І., позивач набула у власність 1/2 часки нежитлового приміщення, магазину, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Факт реєстрації за позивачем права власності на вказане нерухоме майно також підтверджується Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 114490884 від 19.02.2018 року.
Також згідно на підставі договору дарування від 19.02.2018 року, зареєстрованого у реєстрі за № 222 та посвідченого приватним нотаріусом Семенюк С.І., позивач набула у власність 1/2 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Костопіль, Рівненської області, Грушевського № 20. Факт реєстрації за позивачем права власності на вказану земельну ділянку також підтверджується Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 114506155 від 19.02.2018 року. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Як встановлено судом, позивач, у порушення вимог п. 5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, затверджених рішенням Костопільської міської ради № 838 від 13.10.2022 року, облаштувала торгове місце на тротуарі по вул. Грушевського, 20 у м. Костопіль та здійснювала торгівлю в невстановленому місці.
Відтак, твердження позивача, що вона здійснювала торгівлю виключно у приміщенні магазину, а також із розміщенням зразків товару на належній їй на праві власності земельній ділянці, а не на пішохідному тротуарі, не відповідають дійсності і спростовуються належними доказами в матеріалах справи.
Із наявних в матеріалах справи протоколів про адміністративне правопорушення судом встановлено, що позивач не заперечувала факт торгівлі, лише зазначала, що здійснює торгівлю не на тротуарі, а на прилеглій території до магазину.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що санкція ст. 152 КУпАП не визначає, що саме фізичні особи - підприємці несуть відповідальність за вчинене адмінправопорушення.
Колегія суддів вважає, що встановленими обставинами підтверджується, що облаштувала торгове місце на тротуарі по вул. Грушевського, 20 у м. Костопіль, чим порушила вимоги п. 5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, затверджених рішенням Костопільської міської ради № 838 від 13.10.2022 року, відповідальність за яке передбачено ст. 152 КУпАП.
Протилежних доказів матеріали справи не містять.
Крім цього, колегія суддів вважає помилковими висновки суду попередньої інстанції про те, що відповідач, розглядаючи в одному засіданні кілька протоколів, складених відносно позивача за той самий період, виносив окремі постанови з накладенням окремого стягнення за кожним епізодом (зокрема, п`ять постанов від 27.12.2023 та сім постанов від 28.11.2023), що суперечить імперативним вимогам ч. 2 ст. 36 КУпАП, оскільки позивачем вчинено згадане вище правопорушення в різні періоди часу, відтак положення частини другої статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягають застосуванню.
Також судом встановлено, що відповідач надсилав на адресу позивача повідомлення про дату, час та місце розгляду справ про адміністративні правопорушення, на яких стоїть відмітка позивача про їх отримання.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ст. 152 КУпАП, а наведені позивачем у своєму адміністративному позові обставини про відсутність вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Костопільської міської ради задовольнити, рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17 серпня 2026 року у справі №564/176/24 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич
Повний текст постанови складено 01.10.2026 року.