ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/18254/25 пров. № А/857/33528/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Мандзія О.П.,
Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №380/18254/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,-
суддя у І інстанції - Сидор Н.Т.,
дата ухвалення рішення - 29.05.2026,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 31.10.2024 ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади доцента кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету №1 інституту підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ та з 01.11.2024 призначено пенсію за вислугу років відповідно Закону України до «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. При обчисленні пенсії позивачу, відповідач врахував посадовий оклад у розмірі 3800,00 грн (посадовий оклад за рівнозначною (аналогічною) посадою в Національній поліції України), а не у розмірі 12128,97 грн, який позивач фактично отримував під час роботи в Львівському державному університеті внутрішніх справ. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №380/18254/26 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що базовим критерієм визначення складових грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, є факт сплати з відповідних сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей критерій неодноразово підтверджено Верховним Судом: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №800/489/17 та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №9901/13812/20 викладено правовий висновок, відповідно до якого до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, включаються лише ті види виплат, які передбачені статтею 43 Закону №2262-ХІІ та з яких сплачено єдиний внесок. Тобто визначальним для обчислення пенсії є саме фактично отримане особою грошове забезпечення, з якого сплачувався єдиний внесок, а не штучно визначений (прирівняний) розмір окладу.
Суд першої інстанції помилково ототожнив правовий статус особи, відрядженої до цивільних органів державної влади, зі статусом позивача, який проходив службу в закладі вищої освіти зі специфічними умовами навчання у системі МВС.
Положення абзацу другого пункту 7 Порядку №393 (у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №487 та від 16.02.2022 №119) та частини 12 статті 43 Закону №2262-ХІІ застосовуються до чітко визначеної категорії осіб поліцейських, відряджених для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, які при цьому одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій.
Системне тлумачення наведених норм свідчить, що механізм прирівняння посадового окладу до «аналогічної» посади в Національній поліції запроваджено законодавцем виключно для тих випадків, коли особа, перебуваючи на службі в поліції, фактично одержувала цивільну заробітну плату, розмір якої не узгоджувався з розмірами грошового забезпечення поліцейських. Саме для усунення такої неузгодженості та з метою недопущення обчислення пенсії з цивільної зарплати закон передбачає використання окладу за рівнозначною (аналогічною) поліцейською посадою.
Натомість позивач цивільної заробітної плати не одержував. Він проходив службу в поліції на посаді доцента кафедри Львівського державного університету внутрішніх справ - закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання, що належить до сфери управління МВС та здійснює підготовку поліцейських, і отримував саме грошове забезпечення поліцейського, визначене Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом МВС України від 06.04.2016 №260. З цього грошового забезпечення, у тому числі з посадового окладу 12 128,97 грн, сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що прямо підтверджується грошовим атестатом №414 від 28.11.2024 та довідкою від 16.12.2024 №10-414/1 (у якій зазначено: «На всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок)»).
За таких обставин підстава для застосування механізму прирівняння окладу (одержання цивільної заробітної плати) у позивача відсутня. Обчислення пенсії позивача з посадового окладу 3 800,00 грн, з якого жодного єдиного внеску не сплачувалося, прямо суперечить статті 43 Закону №2262-ХІІ. Суд першої інстанції цих обставин не з`ясував та не надав їм правової оцінки, чим допустив неповне з`ясування обставин справи.
Наказ МВС України від 13.07.2018 №601 застосовується для перерахунку пенсії, а не для її первинного призначення, та регулює інші правовідносини.
Первинне ж призначення пенсії за вислугу років здійснюється відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ та пункту 7 Порядку №393 - виходячи з фактично отриманого грошового забезпечення за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, з якого сплачено єдиний внесок. Таким чином, відповідач безпідставно поширив на правовідносини з призначення пенсії норму, що регулює перерахунок, та помилково визначив посадовий оклад позивача з огляду на наказ МВС України від 13.07.2018 №601.
Позивач стверджує, що спірні правовідносини підлягають вирішенню з урахуванням підвищених гарантій соціального захисту осіб, які проходили службу, та практики Конституційного Суду України.
Ні відповідач при призначенні пенсії, ані суд першої інстанції при ухваленні рішення не надали оцінки ключовій обставині - тому, що з окладу 3 800,00 грн жодного єдиного внеску не сплачувалося, а з фактичного окладу 12 128,97 грн такий внесок сплачено в повному обсязі, що позбавляє правової підстави для застосування меншого окладу при обчисленні пенсії.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідач при призначенні пенсії за вислугу років позивачу зобов`язаний був врахувати посадовий оклад у розмірі 12 128,97 грн, з якого обчислюються і похідні види грошового забезпечення
Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у цій справі та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Вказав, що ні позивач, ні його адвокат не звертались в Головне управління щодо питань про призначення пенсії та включення тих чи інших видів грошового забезпечення в її обрахунок та не отримували відмови що може бути оскаржена в суд.
Отже, відсутнє будь яке рішення чи відповідь на звернення позивача з питань предмету спору які б могли бути оскаржені в суд в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Позивачу призначено пенсію з 01.11.2024, однак, позов подано у Львівський окружний адміністративний суд, в якому ставить вимоги щодо складових призначеної пенсії 07.09.2025 судом першої інстанції правомірно встановлено, що безпідставними є вимоги щодо включення в обрахунок військової пенсії посадового окладу цивільного працівника, отже пенсія Позивачу призначена відповідно до норм чинного законодавства.
Пенсії призначені відповідно до №2262-ХІІ є спеціальними та призначаються звільненим зі служби особам з врахуванням грошового забезпечення визначеного за спеціальною посадою (в даному випадку рівнозначну (аналогічну) посаді заступника начальника відділу Національної поліції України.
Відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №380/18254/25 без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що згідно з наказом Голови Національної поліції України від 31.10.2024 №1951 відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) підполковника ОСОБА_1 , якого згідно з ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію» та Указом Президента України від 09 грудня 2015 року №691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах, організаціях» відряджено до Львівського державного університету внутрішніх справ із залишенням на службі в поліції, з 31 жовтня 2024 року.
У грошовому атестаті позивача відображено, зокрема, відомості про:
- посадовий оклад - 12 128,97 грн;
- посадовий оклад з рівнозначною (аналогічною) посадою в Національній поліції України - 3800,00 грн.
Позивачу з 01.11.2024 призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України до «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
При призначенні пенсії враховано посадовий оклад у розмірі 3800,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем відповідно до положень Закону №2262-ХІІ і Порядку №393 та поданих уповноваженим органом документів при призначенні пенсії позивачу враховано посадовий оклад, установлений за рівнозначною (аналогічною) посадою в Національній поліції, у розмірі 3800,00 грн, що відповідає вимогам законодавства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до абз.1 ст. 43 Закону України №2262-ХІІ, пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (абз. 3 ст. 43 Закону України №2262-ХІІ)
Згідно абз. 12 ст. 43 Закону України №2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро України та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Пунктами 1 та 10 статті 71 Закону «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України. За відрядженими до органів державної влади, установ та організацій поліцейськими та членами їхніх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом для такої категорії осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», зокрема п. 7, визначено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Отже, як приписи ч. 12 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, так і п. 7 Порядку №393 містять фактично однакові формулювання щодо обчислення пенсії, для осіб, які були відряджені для роботи в органах державної влади/органи місцевого самоврядування/установах та організаціях, «виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою», а тому суд першої інстанції вірно констатував, що у випадку призначення пенсії поліцейським, відрядженим до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, слід враховувати відповідні посадові оклади, установлені за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції.
Апеляційний суд звертає увагу апелянту на те, що дійсно відповідно до порядку №393 базою для призначення пенсії є фактично отримане грошове забезпечення за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, з якого сплачено єдиний внесок, однак, з урахуванням, зокрема для відряджених осіб - оклад за рівнозначною (аналогічною) посадою в Національній поліції. Тому посилання на п. 7 Порядку №393 лише в частині не спростовує висновків суду першої інстанції.
Згідно з Переліком посад поліцейських, які рівнозначні (аналогічні) посадам, що можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.07.2018 за №601, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2018 за №902/32354, у п. 80 посада доцента закладу вищої освіти рівнозначна посаді Заступника начальника відділу Національної поліції.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо того, що відповідний наказ стосується перерахунку пенсії, а не її призначення, адже такий наказ лише передбачає перелік посад поліцейських, які рівнозначні посадам, що можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах/установах/організаціях.
Так, письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що підполковника поліції ОСОБА_1 , якого згідно зі ст. 71 Закону України «про Національну поліцію» та Указом Президента України від 09.12.2015 №691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях» відряджено до Львівського державного університету внутрішніх справ із залишенням на службі в поліції звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31.10.2024 відповідно до наказу Національної поліції України від 31.10.2024 за №1951о/с (а.с.37).
Відповідно до п. 3 розділу ІХ «Грошові атестати» Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справи№260 від 06.04.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799), поліцейським, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами до підрозділу відповідного органу поліції, який здійснює підготовку та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, за запитом такого підрозділу.
Так, Львівським державним університетом виготовлено грошовий атестат №414, у якому визначено, що підполковник поліції ОСОБА_1 мав, зокрема: посадовий оклад 12128,97 грн; посадовий оклад за рівнозначною (аналогічною) посадою в Національній поліції 3800,00 грн.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що на копії відповідного грошового атестата міститься відмітка позивача про незгоду з нарахуваннями, зокрема прирівнянням посадового окладу.
Суд першої інстанції з покликанням на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1 (у редакції постанови правлінняПенсійного фонду України від 02 березня 2023 року №10-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402), правильно резюмував, що підготовка документів для призначення пенсії за вислугу років здійснюється відповідними уповноваженими органами, у даному випадку Міністерства внутрішніх справ України.
Надалі Міністерство внутрішніх справ України сформувало подання №1680 від 29.01.2025 для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Листом від 03.02.2025 за №621/15 Відділом координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ скеровано Головному управлінню Пенсійного фонду у Львівській області, зокрема, вищезазначені документи підполковника поліції ОСОБА_1 (подання №1680), відрядженого до Львівського державного університету внутрішніх справ для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням змін, унесених у пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби, за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімен» постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №487 «Про внесення зміни до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
У вказаному листі також повідомлено, що відповідно до наказу МВС від 13.07.2018 №601 (зі змінами) посада доцента кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету №1 Інституту з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Львівською державного університету внутрішніх справ, є рівнозначною (аналогічною) посаді заступника начальника відділу Національної поліції України з посадовим окладом 3800 гривень» (а.с.35).
Відповідно до протоколу за пенсійною справою позивача від 01.11.2024 відповідач визначаючи розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії виходив з розміру посадового окладу 3800,00 грн., тобто посадовий оклад за рівнозначною (аналогічною посадою в Національній поліції України) заступника начальника відділу Національної поліції.
Вказане відповідає вищевказаним положенням Закону №2262-ХІІ та Порядку №393.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив відсутність підстав для задоволення позову.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №380/18254/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар