ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/10606/26 пров. № А/857/43058/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року (суддя - Крутько О.В., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не вказано),
в адміністративній справі №380/10606/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен" до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
У травні 2026 року позивач ТОВ "Кампен" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору по ВП №80674229 від 06.04.2026 року.
Відповідач подав відзив на позов, вважаючи позовні вимоги безпідставними, просив залишити без задоволення позовну заяву.
Також відповідач в суді першої інстанції покликався на пропуск позивачем 10-ти денного строку щодо звернення до адміністративного суду із вимогами щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 06.04.2026 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору у ВП №80674229 від 06.04.2026. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 3328,00 грн. сплаченого судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично поклав на державного виконавця обов`язок ще до відкриття виконавчого провадження перевіряти, чи виконано рішення суду добровільно, досліджувати документи боржника та встановлювати фактичний стан виконання рішення. Суд фактично поклав на відповідача обов`язки, які законом не передбачені, чим неправильно застосував статтю 18 Закону №1404-VІІІ. Частина п`ята цієї статті прямо передбачає обов`язок державного виконавця не пізніше наступного робочого дня після надходження виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Лише 14.04.2026 після відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору боржник повідомив державного виконавця про нібито добровільне виконання рішення. Отже, у державного виконавця були відсутні будь-які правові підстави для незастосування статті 27 Закону. Оцінка законності постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору повинна здійснюватися станом на дату їх прийняття, виходячи з інформації, якою володів державний виконавець на той час. Окремо звертає увагу скаржник на пропуск ТзОВ «Кампен» встановленого законом 10-ти денного строку звернення до суду. Вважає, що позивач не навів жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду та не заявляв клопотання про його поновлення із належним обґрунтуванням. Суд першої інстанції фактично залишив поза увагою наведені обставини та не надав їм належної правової оцінки.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та хвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Позивач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025р. по справі №380/2888/25 вирішено зупинити експлуатацію гаража (що прибудований до складу) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампен» за адресою: Україна, Львівська область, Стрийський район, Миколаївська МТГ, місто Миколаїв, вулиця Залізнична, 10А, до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки.
17.11.2025 судом видано виконавчі листи з виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025р. по справі №380/2888/25 (а.с.69).
Миколаївським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області відкрито виконавче провадження ВП №80674229 від 06.04.2026 з примусового виконання виконавчого листа №380/2888/25, виданого 17.11.2025 Львівським окружним адміністративним судом про зупинення експлуатації гаража (що прибудований до складу) ТзОВ "Кампен" за адресою: м. Миколаїв, вул. Залізнична, 10А, до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, окрім виконання робіт, пов`язаних із усуненням порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки (а.с.12).
06.04.2026 державним виконавцем у зазначеному виконавчому провадженні прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" вирішено стягнути з боржника ТзОВ "Кампен" виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню - 34588,00 грн. (а.с.10).
Позивач направив державному виконавцю заяву № 11870 від 14.04.2026 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням рішення до моменту відкриття провадження та скасування постанови про стягнення виконавчого збору. До заяви було долучено копію наказу ТОВ "Кампен" № 2 від 19.03.2026 "Про створення комісії та опечатування приміщення", копію акту № 1 від 20.03.2026 про опечатування (опломбування) гаража (що прибудований до складу) за адресою: м. Миколаїв, вул. Залізнична, 10А, фотоматеріали опломбування гаража (що прибудований до складу) за адресою: м. Миколаїв, вул. Залізнична, 10А (а.с.13).
18.05.2026 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 80674229 (а.с.11).
Вважаючи протиправною постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 06.04.2026, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, перевіряючи насамперед питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 287 КАС України є спеціальною нормою, положення якою визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Так, згідно ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).
Також, пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що спір у вказаній справі виник через прийняття 06.04.2026 року Миколаївський відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №80674229.
Адміністративний позов подано до суду 19 травня 2026 року поштовим з`язком, який зареєстровано судом 25.05.2026.
У позовній заяві щодо строку звернення до суду позивач зазначив, що Товариство ознайомившись 19.05.2026 з постановою про закінчення виконавчого провадження від 18.05.2026р. №80674229, дізналося про порушення своїх прав, а саме: про те, що Миколаївським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправно, всупереч вимогам ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», не було скасовано постанову про стягнення з ТОВ «Кампен» виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн. від 06.04.2026 року. Про постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.05.2026р. №80674229 ТОВ «Кампен» дізналося з автоматизованої системи виконавчих проваджень Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 19.05.2026 року. До винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.05.2026 року №80674229 ТОВ «Кампен» не було відомо про те, що відповідач не скасував оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору відповідно до вимог ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги відповідача та доводам позивача відносно питання щодо відсутності/наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.
Водночас, стаття 287 КАС України є спеціальною нормою, положення якою визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана позивачем постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем 06.04.2026 року.
Позивач ТОВ «Кампен» звернувся до суду з цим позовом 19.05.2026 року.
У позовній заяві позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду та не заявляв клопотання про його поновлення із належним обґрунтуванням.
Суд же першої інстанції фактично залишив поза увагою наведені обставини та не надав їм належної правової оцінки.
Колегія суддів зазначає, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №80674229 була винесена 06.04.2026 року та вручена боржнику 07.04.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067141235599 та матеріалами виконавчого провадження (а.с.40).
Отже, саме з 07.04.2026 року боржнику було достеменно відомо (і могло бути відомо) про існування оскаржуваної постанови та про обставини, які він вважає порушенням своїх прав.
Зважаючи на вищенаведене строк звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним і скасування постанови відповідача про стягнення виконавчого збору по ВП №80674229 від 06.04.2026 року закінчився 17.04.2026 року.
Водночас із даним адміністративним позовом ТОВ «Кампен» звернувся лише 19.05.2026, тобто після спливу встановленого законом десятиденного строку.
Належних та обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду позивач суду не надав та документально не підтвердив.
Колегія суддів критично оцінює обгрунтування позивача про те, що ТОВ «Кампен» дізналося про порушення своїх прав лише 19.05.2026 з автоматизованої системи виконавчих проваджень Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, з врахуванням вищенаведеного.
Встановлені у цій справі фактичні обставини справи дають підстави вважати, що позивач дізнався і міг дізнатись про порушення своїх прав ще у квітні 2026 року, коли отримав 07.04.2026 поштовим зв`язком копію спірної постанова.
Вказане підтверджується і тим, що ТОВ «Кампен» 14.04.2026 звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження, якою повідомив відповідача про факт виконання судового рішення, і при цьому просив скасувати спірну постанову відповідача про стягнення виконавчого збору по ВП №80674229 від 06.04.2026 року (а.с.13-14).
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України та залишення адміністративного позову без розгляду, що підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги у цій частині.
Тому апеляційну скаргу належить задоволити частково.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 319 КАС України підлягає скасуванню з одночасним ухваленням постанови про залишення позову без розгляду, з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року в адміністративній справі №380/10606/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен" до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - скасувати.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен" до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. В. Кухтей
Повний текст постанови суду складено 01.10.2024 року