ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 300/782/25
адміністративне провадження № К/990/40498/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року (головуючий суддя - Запотічний І. І., судді: Довга О. І., Шинкар Т. І.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
УСТАНОВИВ:
1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також - Відповідач ГУДПС), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2024 року № 1[телефон приховано]-0910-UA2604027[телефон приховано], та № 1[телефон приховано]-0910-UA2604027[телефон приховано] (далі також -ППР).
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна призначені для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому в силу підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що виключало правові підстави для визначення йому податкових зобов`язань оскаржуваними ППР.
2. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Суди попередніх інстанцій установили, що з 1 червня 2024 року Позивач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджують довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 056737 від 18 липня 2024 року та пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 вересня 2024 року.
Позивачу на праві власності належать дві нежитлові будівлі - стайні: відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25 березня 2004 року № 3177720 - стайня (реєстраційний номер майна 4258042), а відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 травня 2004 року № 3595665 - стайня (реєстраційний номер майна 5856957).
Належність Позивачу зазначених об`єктів додатково підтверджує інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2023 року № 353877939, яку Івано-Франківський окружний адміністративний суд дослідив у рішенні від 29 грудня 2023 року у справі № 300/7360/23.
Рогатинська міська рада Івано-Франківської області рішенням 12 сесії VIII скликання від 13 липня 2021 року № 2327 встановила пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 100 відсотків податкового зобов`язання для осіб з інвалідністю першої та другої груп щодо всіх об`єктів житлової та нежитлової нерухомості.
18 листопада 2024 року Відповідач прийняв ППР № 1[телефон приховано]-0910-UA2604027[телефон приховано] та № 1[телефон приховано]-0910-UA2604027[телефон приховано], якими визначив Позивачу суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами - власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 82364,78 грн та 82590,90 грн відповідно.
Не погодившись із податковими зобов`язаннями, які визначив Відповідач, Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 18 грудня 2024 року, яку контролюючий орган отримав 23 грудня 2024 року, та просив скасувати зазначені ППР з огляду на те, що він є особою з інвалідністю II групи, на яку поширюється пільга, що її встановила Рогатинська міська рада рішенням від 13 липня 2021 року № 2327.
За результатами розгляду заяви Позивача від 18 грудня 2024 року контролюючий орган здійснив перерахунок податкових зобов`язань та прийняв ППР від 21 березня 2025 року № 0[телефон приховано]-0915-UA2604027[телефон приховано] та № 0[телефон приховано]-0915-UA2604027[телефон приховано].
Податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2025 року Позивач оскаржив у судовому порядку, а судове рішення у справі № 300/6641/25 набрало законної сили.
3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 24 березня 2025 року позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував ППР від 18 листопада 2024 року № 1[телефон приховано]-0910-UA2604027[телефон приховано] та № 1[телефон приховано]-0910-UA2604027[телефон приховано].
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для звільнення особи від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є одночасна наявність двох умов: використання будівлі безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та набуття особою статусу сільськогосподарського товаровиробника. Суд установив, що належні Позивачу стайні відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», а відповідач цієї обставини не заперечував.
Надаючи оцінку тому, чи може Позивач як фізична особа вважатися сільськогосподарським товаровиробником, суд першої інстанції звернув увагу, що після викладення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в редакції Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, чинній з 01 січня 2019 року, законодавець прямо поширив дію цієї норми як на юридичних, так і на фізичних осіб, не пов`язуючи її застосування з обов`язковою реєстрацією фізичної особи як підприємця. З урахуванням положень статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років», статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» та статей 1, 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» суд дійшов висновку, що Позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника та використовує належні йому нежитлові будівлі як об`єкти сільськогосподарської інфраструктури, а тому такі будівлі не є об`єктом оподаткування.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Відповідач не довів, що належні Позивачу будівлі не є будівлями сільськогосподарського призначення, а також не обґрунтував, яким документом щодо класифікації будівель він керувався, визначаючи Позивачу податкові зобов`язання, і чому на стадії податкового адміністрування не отримав відповідної інформації від компетентної установи, що свідчить про недотримання ним критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У цьому контексті суд послався на правові висновки, які Верховний Суд виклав у постановах від 01 лютого 2023 року у справі № 2240/3410/18 та від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 липня 2026 року апеляційну скаргу Відповідача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо умов, за одночасної наявності яких застосовується підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, однак встановив, що за результатами розгляду заяви Позивача від 18 грудня 2024 року контролюючий орган здійснив перерахунок та прийняв ППР від 21 березня 2025 року № 0[телефон приховано]-0915-UA2604027[телефон приховано] та № 0[телефон приховано]-0915-UA2604027[телефон приховано].
Пославшись на положення пункту 60.4 статті 60 ПК України, відповідно до яких у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків ППР, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, суд апеляційної інстанції зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2025 року Позивач оскаржив у судовому порядку, а судове рішення у справі № 300/6641/25 набрало законної сили.
З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування його рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
4. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України та статті 60 ПК України, які Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 27 березня 2025 року у справі № 990/364/24, а Верховний Суд - у постановах, зокрема, від 17 квітня 2018 року у справі № 804/8810/16 та від 17 липня 2023 року у справі № 640/16890/20.
На думку Позивача, у цій справі наявні всі елементи, з якими пункт 8 частини першої статті 238 КАС України пов`язує закриття провадження:
відповідач самостійно виправив порушення, здійснивши перерахунок і прийнявши нові ППР від 21 березня 2025 року;
первісні ППР від 18 листопада 2024 року відповідно до пункту 60.4 статті 60 ПК України вважаються відкликаними та не створюють для платника жодних юридичних наслідків;
нові податкові повідомлення-рішення є предметом самостійного судового розгляду у справі № 300/6641/25.
Порушення судом апеляційної інстанції частини першої статті 319 КАС України скаржник вбачає в тому, що, встановивши факт прийняття нових ППР і відкликання первісних, апеляційний суд вирішив спір по суті, а відмова в позові по суті фактично означає визнання правомірними ППР від 18 листопада 2024 року, що суперечить факту їх відкликання самим контролюючим органом і перешкоджає належному захисту прав позивача у справі № 300/6641/25.
Щодо рішення суду першої інстанції скаржник просить урахувати, що хоча суд першої інстанції формально й ухвалив його 24 березня 2025 року, тобто після прийняття контролюючим органом нових податкових повідомлень-рішень 21 березня 2025 року, представник Відповідача, беручи участь у судовому засіданні, не повідомив суд про їх прийняття та наполягав на відмові в задоволенні позову, а відповідну інформацію надав лише суду апеляційної інстанції.
Тому, на думку Позивача, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції спір був реальним, предмет спору існував, а саме рішення було законним, тоді як зміна фактичних обставин справи відбулася лише на стадії апеляційного розгляду; до того ж у Позивача виникали питання щодо реальної дати прийняття нових податкових повідомлень-рішень та наявності доказів їх надіслання.
Окремо скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 242 КАС України, яке полягає в тому, що суд не розглянув клопотання відповідача про закриття провадження у справі, яке той заявив 15 липня 2026 року на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку з відкликанням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не навів у постанові жодних мотивів його відхилення, хоча це клопотання безпосередньо стосувалося наявності процесуальних підстав для ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У цьому контексті скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20, від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Скаржник просить Верховний Суд підтвердити та застосувати сталу правову позицію: «У разі якщо під час судового оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючий орган відповідно до статті 60 Податкового кодексу України відкликає первісне податкове повідомлення-рішення шляхом прийняття нового податкового повідомлення-рішення, а нове податкове повідомлення-рішення є самостійним предметом правового регулювання та оскаржується платником окремо, за відсутності обставин, які свідчать про неможливість повного відновлення прав позивача без визнання первісного податкового повідомлення-рішення протиправним, провадження у справі щодо первісного податкового повідомлення-рішення підлягає безумовному закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. У разі встановлення таких обставин судом апеляційної інстанції, останній відповідно до частини першої статті 319 КАС України зобов`язаний закрити провадження у відповідній частині, а не ухвалювати рішення про відмову в позові по суті».
З урахуванням наведеного в сукупності представник Позивача просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 300/782/25 скасувати та закрити провадження у справі № 300/782/25 на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
4.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, посилаючись на статті 19, 67, 143 Конституції України, пункт 4.4 статті 4, пункт 8.3 статті 8, пункт 10.3 статті 10, пункт 12.3 статті 12 ПК України та пункт 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначає, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, ставки та пільги з якого встановлюють відповідні ради, а обчислення суми податку з об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, здійснює контролюючий орган за податковою адресою власника на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виходячи із загальної площі кожного з об`єктів та ставки, яку встановила рада.
Відповідач наголошує, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2023 року № 353877939 містить відомості про належні Позивачу, нежитлові приміщення, а оскільки Позивач до прийняття податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2024 року не звертався до контролюючого органу із заявою про проведення звірки даних відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України та не подав документів, які б підтверджували його право на пільгу, належні йому об`єкти нерухомого майна підлягав оподаткуванню на загальних підставах.
Водночас Відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви Позивача, у якій той посилався на свій статус особи з інвалідністю II групи та пільгу, яку Рогатинська міська рада встановила рішенням від 13 липня 2021 року № 2327, контролюючий орган здійснив перерахунок та прийняв податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2025 року, а отже, суб`єкт владних повноважень сам виправив оскаржувані порушення за відсутності підстав уважати, що повне відновлення прав Позивача неможливе без визнання його рішень протиправними, що, на думку Відповідача, відповідає умовам закриття провадження у справі, визначеним пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України.
Попри це, відповідач уважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відтак, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року - без змін.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права Суд виходить з такого.
Межі апеляційного перегляду визначає стаття 308 КАС України, частина перша якої встановлює, що Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частина третя статті 308 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Тому суд, який дослідив обставини прийняття нових податкових повідомлень-рішень, не може залишити без оцінки правові наслідки, які з цих обставин випливають.
Послідовність дій суду апеляційної інстанції в судовому засіданні визначає частина друга статті 310 КАС України, за якою після відкриття судового засідання і вирішення клопотань учасників справи суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та відзиву на неї.
Із цієї норми випливає, що вирішення клопотань учасників справи передує розгляду апеляційної скарги по суті. Отже, суд не може перейти до перевірки законності рішення суду першої інстанції, залишивши заявлене клопотання без вирішення.
Процесуальні форми, яких може набути результат апеляційного перегляду, КАС України вичерпно визначає в частині першій статті 315. Зокрема, пункт 2 цієї частини надає суду апеляційної інстанції право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Пункт 3 натомість уповноважує його скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Ухвалюючи нове рішення на підставі пункту 2, суд вирішує спір по суті. Закриваючи провадження на підставі пункту 3, він констатує наявність обставин, які такий розгляд виключають. Тому вибір між ними залежить від того, чи існують підстави для закриття провадження, визначені статтею 238 КАС України.
З-поміж цих підстав пункт 8 частини першої статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17, зазначено:
«У розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.»
У пункті 50 постанови Верховного Суду від 17 липня 2023 року у справі № 640/16890/2050, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «…застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України можливе, якщо встановлено факт виправлення суб`єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються позивачем в судовому порядку. Відповідне усунення порушень має бути здійснено суб`єктом владних повноважень до прийняття рішення у справі самостійно та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав позивача, з яким останній погоджується».
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі №804/8810/16 Верховний Суд констатував, що оскільки податкове повідомлення-рішення є відкликаним, тобто таким, що не створює жодних зобов`язань для Товариства, не порушує права та законні інтереси позивача та не може призвести до їх порушення, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у цій частині адміністративного позову необхідно закрити.
Отже, законодавець пов`язує закриття провадження на цій підставі з одночасною наявністю двох умов. Перша умова полягає в тому, що суб`єкт владних повноважень виправив саме ті порушення, які оскаржує позивач. Друга полягає в тому, що після такого виправлення відсутні підстави вважати повне відновлення прав позивача неможливим без визнання рішення протиправним. Установити наявність цих умов, а отже, і обрати належну процесуальну форму завершення апеляційного перегляду суд може лише тоді, коли розгляне клопотання учасника справи, у якому на них посилаються.
Застосовуючи означені підходи до обставин цієї справи суд звертає увагу на таке.
Закриття провадження у справі та відмова в задоволенні позову є різними за своєю правовою природою процесуальними наслідками для цілей правосуддя. Відмовляючи в позові, суд по суті визнає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень правомірним, і такий висновок, набравши законної сили, може в подальшому мати значення для вирішення інших справ між тими самими сторонами (частина четверта статті 78 КАС України).
Натомість закриваючи провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, суд лише констатує, що спір щодо оскаржуваного акта вичерпав себе внаслідок дій самого суб`єкта владних повноважень, і не надає оцінки правомірності цього акта.
Тому вибір між цими наслідками безпосередньо впливає на правове становище як Позивача, так і Відповідача.
Як убачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції встановив, що за результатами розгляду заяви Позивача від 18 грудня 2024 року контролюючий орган здійснив перерахунок та прийняв податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2025 року, послався на пункт 60.4 статті 60 ПК України щодо відкликання первісних податкових повідомлень-рішень, а також зазначив, що Позивач оскаржив нові податкові повідомлення-рішення у справі № 300/6641/25, судове рішення в якій набрало законної сили.
З урахуванням цього суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Разом з тим, у цій справі 15 липня 2026 року Відповідач подав до суду апеляційної інстанції клопотання (том 1,а.с.168), у якому зазначив таке:
«Головне управління ДПС в Івано-Франківській області за результатами попереднього судового засідання, , з метою належного формування доказової бази у даній справі, керуючись статями 44, 47 КАС України вважає за доцільне зазначити про наступне.
ОСОБА_1 18.12.2024р. подано заяву, відповідно до якої просив скасувати податкове повідомлення рішення від 18.11.2024 №1[телефон приховано]-0910-UA2604027[телефон приховано] та податкове повідомлення рішення від 18.11.2024 №1[телефон приховано]-0910-UA2604027[телефон приховано].
Заяву обґрунтовував тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, що згідно рішення 12 сесії VIII скликання Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 13.07.2021 №2327, встановлено пільги в розмірі 100 відсотків податкового зобов`язання особам з інвалідністю першої та другої групи на всі об`єкти житлової та нежитлової нерухомості.
За результатами розгляду поданої заяви контролюючим органом здійснено перерахунок та винесено податкові повідомлення-рішення від 21.03.2025р. №0022174- 2409-0915-UA2604027[телефон приховано] та № 0[телефон приховано]-0915-UA2604027[телефон приховано], які отримано позивачем.
Додатково інформуємо, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 300/6641/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
№ 0[телефон приховано]-0915-UA2604027[телефон приховано] від 21.03.2025 про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що знаходиться у власності позивача на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 на суму 34 318,66 грн;
№ 0[телефон приховано]-0915-UA2604027[телефон приховано] від 21.03.2025 про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що знаходиться у власності позивача на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 на суму 34 412,88 грн.
Загальні правила щодо відкликання податкових повідомлень-рішень та прийняття замість них нових податкових повідомлень-рішень визначені в статті 60 ПК України. Так, відповідно до підпункту 60.4 статті 60 ПК України встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Враховуючи викладене, оскаржувані порушення було виправлено суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, що є підставою для закриття провадження у справі згідно із пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України.
Виходячи із змісту вимог статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню і провадження закривається з підстав, встановлених відповідно статтею 238 КАС України.
Беручи до уваги викладене, просимо суд долучити до матеріалів судової справи додаткові письмові пояснення відповідача та врахувати при прийнятті рішення».
Отже, Відповідач виклав свою позицію у формі письмових пояснень, а яких він послідовно навів фактичні обставини, на яких ґрунтувалася ця позиція, пов`язані з нею норми права і висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Позивач, реагуючи на позицію Відповідача, 15 липня 2026 року подав до суду апеляційної інстанції пояснення. У них він зазначив, що нових ППР від 21 березня 2025 року не отримував. На думку Позивача, долучені Відповідачем квитанція про надіслання рекомендованого листа та повідомлення про вручення не підтверджують, що йому вручили саме ці ППР. Тому, з огляду на пункт 60.4 статті 60 ПК України, первісні ППР не можна вважати відкликаними. З цієї ж причини Позивач уважав безпідставним посилання Відповідача на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України. На його думку, без належного вручення нових рішень порушення не можна вважати виправленими, а його права - відновленими.
Позивач також послався на лист Відповідача від 14 липня 2026 року № 9289/6/09-19-24-05-06. У цьому листі контролюючий орган повідомив, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає формування рішення про скасування (відкликання) податкових повідомлень-рішень з податку на майно. Оцінивши цю відповідь разом із поясненнями представника Відповідача, Позивач просив відхилити доводи Відповідача, визнати порушення ним статті 20 Закону України «Про звернення громадян» та статті 60 ПК України і постановити окрему ухвалу відповідно до статті 249 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Пункт 3 частини першої статті 322 КАС України вимагає, щоб мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції містила, серед іншого,
а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Однак оскаржувана постанова не містить відповіді на жоден із наведених доводів Відповідача та Позивача. Ані позиція Відповідача щодо закриття провадження, ані її нормативного обґрунтування положеннями статті 238 КАС України суд апеляційної інстанції у постанові не відобразив.
Суд також звертає увагу на непослідовність позиції самого Позивача. У суді апеляційної інстанції він заперечував отримання нових ППР і на цій підставі стверджував, що первісні ППР не відкликані, а підстав для закриття провадження немає. У касаційній скарзі він, навпаки, наполягає, що первісні ППР відкликані і провадження підлягає у закриттю. Така зміна позиції не звільняє суд від обов`язку встановити відповідні обставини зокрема й процесуальні наслідки щодо відкликання/не відкликання відповідних індивідуальних актів саме у контексті тих норм, що зазначали сторони у своїх клопотаннях та відповідних процесуальних наслідків для них.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції допустив процесуальні порушення, не надавши оцінки доводам, які Відповідач виклав у своїх письмових поясненнях щодо кваліфікації спірних правовідносин як таких, що дають підстави для закриття провадження у справі. Ці порушення не є формальними, адже вони могли призвести до неправильного вирішення спору. Якби суд апеляційної інстанції розглянув ці доводи та заперечення Позивача щодо них, він міг би дійти висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, а не ухвалювати рішення по суті позовних вимог.
Оскільки від вирішення цього питання залежала сама можливість розгляду спору по суті, а отже, і процесуальна форма завершення апеляційного перегляду, яку визначає частина перша статті 315 КАС України, допущені судом апеляційної інстанції порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З тих самих причин Верховний Суд не може погодитися з доводами Позивача про наявність підстав для закриття провадження у справі судом касаційної інстанції. Частина друга статті 341 КАС України не наділяє його повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про відсутність підстав для задоволення позову, фактично не надав оцінки наведеним доводам Позивача та Відповідача у контексті застосування оплодень статті 238 КАС України.
5.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
За результатами нового розгляду необхідно врахувати все наведене вище й ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року скасувати.
Справу передати новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх