УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №990/179/26
адміністративне провадження № П/990/179/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника позивача - Кравця Р.Ю.,
представника відповідача - Мишковець О.В.,
представника Служби безпеки України - Проскурякової Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника Президента України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба безпеки України, Рада національної безпеки і оборони України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 13 травня 2026 року звернувся до суду з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, в якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 02.05.2026 року №358/2026 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2026 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині - ОСОБА_1 (позиція 2 у додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2026 року).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Указ Президента України від 02.05.2026 року №358/2026 в оскаржуваній частині є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, підписаний з протиправним використанням повноважень, ухвалений необґрунтовано, упереджено, свавільно, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу верховенства права та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі.
21 вересня 2026 року представником Президента України до Верховного Суду подано клопотання про закриття провадження у справі.
В обґрунтування заявленого клопотання, представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 виключений з переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), відповідно до пункту 3 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 липня 2026 року, уведеного в дію Указом Президента України від 6 липня 2026 року №587/2026.
У судовому засіданні представник відповідача вказане клопотання підтримала, просила закрити провадження у справі з посиланням на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України, оскільки оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень.
Представник позивача просив у задоволенні клопотання відмовити. Зазначив, що, на його думку, станом на зараз порушені права позивача не відновлені, оскільки позивач вважається таким, до якого застосовувались обмежувальні заходи (санкції).
Представник третьої особи просила заявлене клопотання задовольнити та зазначила, що ініціатором санкцій виступала СБ України, яка згодом, в результаті моніторингу їх ефективності, дійшла висновку про недоцільність їх застосування до позивача і звернулась із пропозиціями про їх скасування до Ради національної безпеки і оборони України.
Заслухавши думку представника позивача, представника відповідача та представника СБ України, колегія суддів зазначає таке.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Системний аналіз наведеного положення дає змогу дійти висновку, що для закриття провадження у справі з наведеної підстави необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.
Частинами першою та сьомою статті 107 Конституції України встановлено, що Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
Згідно із положеннями частини першої статті 1 Закону України від 14 серпня 2014 року №1644-VIІ «Про санкції» (далі - Закон №1644-VIІ) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Як встановлено судом, Указом Президента України від 02.05.2026 року №358/2026, який набрав чинності 05 травня 2026 року (з дня опублікування в офіційному виданні - «Офіційному віснику Президента України» № 10) уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2026 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з пунктом 2 додатка якого до позивача як громадянина України застосовано обмежувальні заходи відповідно до Закону №1644-VIІ у виді: 1) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 2) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 3) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 4) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 5) запобігання виведенню капіталів за межі України; 6) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 7) припинення дії або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, припинення дії чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 8) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 9) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 10) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 11) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона); 12) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 13) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 14) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 15) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; 16) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 17) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона укладення договорів та вчинення правочинів; заборона виплати дивідендів або інших платежів, пов`язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь санкційної особи та осіб, що діють від її імені).
Пунктом 3 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 липня 2026 року, уведеного в дію Указом Президента України від 6 липня 2026 року №587/2026, виключено позицію 2 з додатка до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2026 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 02.05.2026 року №358/2026, яким до позивача були застосовані санкції.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
При розгляді клопотання Верховний Суд враховує, що звертаючись із клопотанням про закриття провадження у справі, представник відповідача посилається саме на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України, тобто вважає, що оскаржувані у цій справі порушення були ним, як суб`єктом владних повноважень, самостійно виправлені шляхом видання Указу Президента України від 6 липня 2026 року №587/2026.
Важливим є і те, що представник СБ України (ініціатор застосування санкцій до позивача), у судовому засіданні також підтримала клопотання про закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, та пояснила, що саме СБ України внесла подання на їх скасування.
Також, Верховний Суд враховує незначний період дії застосованих до позивача санкцій з 05 травня 2026 року по 07 липня 2026 року та невідкладну реакцію суб`єкта владних повноважень, спрямовану на самостійне виправлення порушених прав та інтересів позивача.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що в результаті застосування до позивача санкцій він і надалі обмежений у можливостях, наприклад, приймати участь у тендерах і укладати оборонні контракти, оскільки на думку контрагентів він все одно є особою, до якої застосовувались санкції.
При цьому, на запитання Суду, представник позивача не надав до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що законні права та інтереси позивача не відновлені після самостійного виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
На підставі викладеного та з урахуванням відсутності доказів триваючого порушення прав позивача, а також самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення, у колегії суддів Верховного Суду немає підстав вважати, що застосоване у цьому конкретному випадку виключення ОСОБА_1 з переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 липня 2026 року, уведеного в дію Указом Президента України від 6 липня 2026 року №587/2026, не є належним способом відновлення законних прав та інтересів позивача.
Колегія суддів Верховного Суду з огляду на встановлені обставини констатує, що саме помилкове застосування обмежувальних заходів (санкцій) до позивача, спричинило виправлення ситуації шляхом уведення в дію Указом Президента України від 6 липня 2026 року №587/2026 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 липня 2026 року.
Таким чином, встановлені під час розгляду цієї справи обставини свідчать про самостійне виправлення відповідачем оскаржуваного у цій справі порушення. З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання оскаржуваного в частині Указу Президента від 02.05.2026 року №358/2026 протиправним та його скасування в цій частині. Наявність сукупності цих фактів є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 вересня 2020 року у справі №9901/536/19, від 01 вересня 2021 року у справі №800/250/17та від 10 серпня 2023 року у справі №9901/74/21, від 26 жовтня 2023 року у справі №9901/80/21.
Керуючись статтями 2, 22, 194, 238, 241, 243, 248, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України
УХВАЛИВ:
Клопотання представника Президента України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба безпеки України, Рада національної безпеки і оборони України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України - задовольнити.
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба безпеки України, Рада національної безпеки і оборони України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України - закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу в повному обсязі складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
О.О.Шишов
М.М.Яковенко