24.09.2026
Справа № 646/ 1876 /26
н/п 2/644/ 3571 /26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Сітало А.К.,
за участю секретаря - Трач М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
Представник позивача - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1999664 від 18.02.2020 в загальному розмірі 14160,00 грн.
Ціна позову визначена позивачем у розмірі 14160,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 18.02.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1999664. Згідно з умовами договору позичальник отримала кредит у розмірі 12000 грн. та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.
Договір про надання споживчого кредиту, підписаного зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.5.4 договору).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 12000 грн. шляхом перерахування на банківську картку, яка вказана позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
11.09.2020 між первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги (факторингу) №ККАУ-11092020 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до позичальникаОСОБА_2 за кредитним договором № 1999664 від 18.02.2020.
Представник позивача посилається на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого обов`язку, не здійснює плату для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, заборгованість позичальника перед кредитодавцем становить 14160,00 грн., яка складається з наступного: 12000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2160 грн. - заборгованість за процентами.
Ухвалою суду від 21.04.2026 відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Копія даної разом з копією позову з додатками отримана відповідачем 07.05.2026, що підтверджується матеріалами справи.
Протягом встановленого судом строку відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що вона не укладала та не підписувала 18.02.2020 договір з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Про існування вказаного документу їй стало відомо лише після отримання копії ухвали суду про відкриття провадження, а тому вважає, що підпис у вказаному договору було підроблено. Підпис є невід`ємним елементом , реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтвердити намір та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Таким чином, відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Також відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявний договір про відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 укладений між первісним кредитором ТОВ «Авентус України» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором на загальну суму 14160 грн.
Повідомлення про відступлення права вимоги відповідачу не було надіслано та про укладення вказаного договору їй нічого невідомо, а тому відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків. Кредитний договір та повідомлення про відступлення права вимоги складені без її присутності.
В свою чергу нею отримана довідка від АТ КБ «Приват Банк» від 08.05.2026 про рух коштів без відображення залишків по картці/рахунку за період 18.02.2020 - 19.02.2020 в якій суму надходжень становить 0 грн.
Також відповідач посилається на те, що матеріали справи та договір № 1999664 від 18.02.2020 не містять доказів на підтвердження того, що зазначені суми кредитних коштів були перераховані первісним кредитором на карту відповідача. В договорі відсутня інформації щодо надання кредиту на карту № НОМЕР_1 та також невідомо яким способом позивач отримав наявні цифри зазначеної карти та на яких підставах подав клопотання про витребування доказів.
Однією з підстав для відмови в задоволенні позову відповідачем зазначено про сплив строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів за договором від 18.02.2020 лише в 2026 році, а тому строк позовної давності сплинув.
Протягом встановленого судом строку відповідь на відзив представником ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не подавалася.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Представник позивача - адвокат Усенко М.І. просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та задовольнити позовні вимоги повністю.
Від відповідача до суду надійшла заява в якій вона посилається на те, що матеріали справи не підтверджують зарахування грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» на виконання Договору №1999664 про надання споживчого кредиту, використання позичальником цих коштів та, відповідно укладення Договору №1999664 і його виконання первісним кредитором на користь відповідача. В своїй заяві відповідач просить проводити розгляд справи без її участі та відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до положень ст. ст. 274-279 ЦПК України.
В силу частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
18.02.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1999664. Згідно з умовами договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язалося надати позичальнику кредит у розмірі 12000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника. В свою чергу позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.5.4 договору).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені виданого 13.11.2025 Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 81.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Підписавши вказані договорипро надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідач добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотками за користування кредитом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно частини третьої статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як передбачено частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформлюється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.
З доданих до позову матеріалів судом встановлено, що Договір № 1999664 про надання споживчого кредиту від 18.02.2020 підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладеним, отже відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є підстави вважати, що його укладення відповідало внутрішній волі позичальника.
Доказів, що указані в договорі та доданому до нього додатку, зокрема таблиці обчислення загальної вартості кредиту, одноразові ідентифікатори та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останньою не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без його погодження позичальник могла отримати кредитні кошти.
Отже, відповідач, як позичальник, погодилася на укладення договору саме на таких умовах і не відмовилася від його укладення, тобто взяла на себе обов`язок сплатити позичальнику саме такий розмір тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в межах строків кредитування.
З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним укладення міжТОВ «АВЕНТУС Україна» та відповідачем договору № 1999664 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Зазначені у договорі умови не порушують вимог Закону України "Про захист прав споживачів".
Суд звертає увагу, що відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
У зв`язку з чим суд вважає, що доводи відповідача зазначені у відзиві на позов щодо відсутності доказів укладення 18.02.2020 кредитного договору № 1999664 між нею на ТОВ «АВЕНТУС Україна» у письмовій формі спростовуються матеріалами справи.
З інформації, яка надана АТ «Приват Банк» на запит суду встановлено, що на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Приват Банк» емітовано картку № НОМЕР_2 . На вказаний картковий рахунок 18.02.2020 було здійснено зарахування коштів в розмірі 12000 грн.
З викладеного вбачається, що переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку позичальником вказано в заяві на отримання кредиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором перед позичальником виконало та надало кредитні кошти, шляхом зарахування кредитних коштів безготівковим переказом на платіжну картку відповідача.
11.09.2020 між первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги (факторингу) №ККАУ-11092020 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до позичальникаОСОБА_2 за кредитним договором № 1999664 від 18.02.2020.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у Постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
На підставі викладеного суд вважає, що відповідач порушила умови кредитного договору та не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала в повному обсязі інші зобов`язання перед кредитодавцем.
Щодо заяви відповідачки про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмови у позові, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦПК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.
Встановлений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні карантин діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.
Таким чином, строк позовної давності було продовжено на весь період дії карантину.
Крім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року, діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
На підставі викладеного суд вважає, що позов пред`явлений в межах строку позовної давності.
У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за процентами.
Враховуючи відсутність доказів, які б спростовували факт наявності у відповідача кредитної заборгованості та його розміру, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12000,00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі2160,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 14160,00 грн.
Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
За подання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
За ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
В позовній заяві також міститься вимога про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн.
Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Суд, дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Представник позивача - адвокат Усенко М.І. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною, а заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 8000,00 грн. є очевидно не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним.
Враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд доходить висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу у суді першої інстанції в розмірі 3000,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, рахунок НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором № 1999664 від 18.02.2020 у розмірі 14160,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, рахунок НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено - 29.09.2026.
Суддя: А. К. Сітало