ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/4157/26
№ провадження 2-а/646/46/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2026 року місто Харків
Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:
судді Іщенко О. В.
секретар судового засідання Петренко А. О.,
учасники адміністративного провадження:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача Бєлєвцова О. О.,
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова адміністративний позов Усікова Сергія Анатолійовича, представник ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 1/188 від 09 лютого 2026 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи.
До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 1/188 від 09 лютого 2026 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 05 березня 2022 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Позивач своєчасно оновив військово-облікові дані та став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання як внутрішньо переміщена особа.
08 лютого 2026 року позивача було зупинено працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з нібито неявкою за повісткою № 6302499.
Представник позивача зазначає, що у протоколі № 188 від 08 лютого 2026 року не було зазначено, у який саме день, час та до якого органу позивач мав прибути за вказаною повісткою, а також не наведено належних доказів її вручення чи іншого належного повідомлення позивача про виклик. Лише 01 квітня 2026 року на електронну пошту адвоката було надіслано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 березня 2026 року з копіями протоколу № 188, постанови № 1/188 від 09 лютого 2026 року та повістки № 6302499 без дати.
Із змісту постанови убачається, що, за твердженням відповідача, 02 січня 2026 року позивачу була надана повістка № 6302499 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 січня 2026 року о 10 год. 00 хв. для уточнення даних.
Водночас, на думку представника позивача, відповідачем не надано доказів фактичного направлення або вручення цієї повістки позивачу.
Представник позивача посилається на те, що у наданій копії повістки відсутня дата її формування, не зазначено номера поштового відправлення, яким вона нібито направлялася позивачу, а також відсутні докази отримання позивачем відповідного поштового відправлення чи його належного повідомлення про необхідність його отримання.
Окрім того, повістка була направлена за адресою реєстрації позивача у місті Харкові, хоча відповідачу було відомо про його фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи у селищі Вільшани Харківського району Харківської області.
Представник позивача також вказує, що позивач до винесення оскаржуваної постанови не був ознайомлений із повісткою № 6302499 та не мав можливості перевірити її зміст і відповідність вимогам законодавства, не міг бути належним чином повідомлений про дату, час і місце явки, а тому не мав обов`язку з`являтись за такою повісткою.
Окрім того, представник позивача зазначає, що якщо повістка дійсно містила мету виклику «для уточнення даних», як зазначено в оскаржуваній постанові, то вона не відповідала вимогам пунктів 27, 29 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, оскільки не містила конкретної мети виклику та інших необхідних відомостей. При цьому в самій постанові також не конкретизовано, які саме дані позивач мав уточнити.
Представник позивача звертає увагу, що позивач своєчасно оновив військово-облікові дані та 03 листопада 2025 року пройшов військово-лікарську комісію, тому, на його думку, у відповідача були наявні актуальні відомості щодо його персональних та військово-облікових даних.
Також представник позивача посилається на положення статей 7, 9, 245, 251, 252, 255, 278, 280 та 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначає, що обов`язок щодо збирання доказів наявності складу адміністративного правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб.
На його думку, відповідачем не було належним чином встановлено та доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, факт його належного повідомлення про виклик та наявність у нього обов`язку з`явитися за повісткою.
З огляду на викладене представник позивача уважає постанову № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 09 лютого 2026 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення та не забезпечено всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи.
Ураховуючи викладене вище, представник позивача просила визнати протиправною та скасувати постанову № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.
Представник позивача Бєлєвцова О. О. у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового розгляду повідомлена була належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.
Позивач у судовому засіданні повністю підтримав доводи позовної заяви та просив суд задовольнити позов з наведених у ньому підстав; зазначив суду, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 січня 2026 року не отримував і не знав про неї, потім вже дізнався про її наявність, коли її було отримано його представником; окрім того, звернув увагу суду, що повістку було начебто направлено за його місцем реєстрації у місті Харкові, в той же час він має інше зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа у селищі Вільшани Харківського району Харківської області і ця інформація відома представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно із частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Інших заяв, клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Такі процесуальні дії у справі, як вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо не вчинялись.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/1651 від 28 березня 2026 року, наданої на адвокатський запит представника позивача Бєлєвцової О. О., встановлено, що згідно із даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 06 серпня 2025 року.
08 лютого 2026 року ОСОБА_1 був доставлений співробітниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час перевірки документів, відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 , а саме неприбуття за повісткою № НОМЕР_1 .
Під час перевірки адресних даних в застосунку «Резерв+» виявилось, що в пункті «адреса проживання» була зазначена адреса: АДРЕСА_2 . Оновлення адреси на АДРЕСА_1 , виконано вже після доставки ОСОБА_1 в присутності співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із наданої позивачем копії «скріншоту» його особистого кабінету в застосунку «Резерв+» встановлено, що ОСОБА_1 придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони. Дата ВЛК - 03.11.2025. Звання - рядовий. Категорія обліку - військовозобов`язаний, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву.
Із змісту повістки № 6302499, сформованої першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 (Дергачі), убачається, що ОСОБА_1 викликався на 09 січня 2026 року о 10:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. Інформація про отримання у повістці відсутня.
У протоколі № 188 про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складеному 08 лютого 2026 року начальником відділення ЦВС ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якості суті адміністративного правопорушення, яке ставиться в вину ОСОБА_1 зазначено таке.
08.02.2026 о 08:54 хв. поліцейськими був доставлений ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Було встановлено факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці № 6302499, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Перебував у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_4 з 21.01.2026 (номер звернення Е4478615 створено автоматично).
Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не виявлено.
Як убачається із змісту протоколу № 188 про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складеному 08 лютого 2026 року начальником відділення ЦВС ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12:00 годині 09 лютого 2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказаний вище протокол ОСОБА_1 отримав 08 лютого 2026 року, що підтверджується його підписом у цьому протоколі.
Відповідно до постанови № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесеної 09 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.
У якості обставин правопорушення у постанові зазначено, що 08 лютого 2026 року під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 .
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію», № 41/2026 від 12 січня 2026 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» ІНФОРМАЦІЯ_4 було здійснено оповіщення військовозобов`язаних.
Так, 02 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов`язаному ОСОБА_1 була надана повістка № 6302499, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за місцем його реєстрації (проживання), а саме: АДРЕСА_4 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 січня 2026 року о 10:00 годині для уточнення даних, однак останній у вказаний час не з`явився, поважні причини неявки не повідомив, чим порушив абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення, не виявлено, обставини, що пом`якшують відповідальність, відповідно до статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення не виявлено.
Отже, як убачається з наведених вище обставин справи спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 та суб`єктом владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; мотиви, з яких у справі щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень суд дійшов висновку
Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов такого висновку.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Так, згідно із частинами першою, другою та третьою статті 1 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абзацу другого частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23 лютого 2022 року, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 вказаного вище Положення завданнями ТЦК та СП відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно із абзацом восьмим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Судом встановлено, що фактично підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі спірної постанови, слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу восьмого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з неприбуттям позивача 09 січня 2026 року о 10:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, на підставі повістки № 6302499 від 02 січня 2026 року.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно із статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 08 жовтня 2024 року до Правил надання послуг поштового зв`язку, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Наведене дає підстави для висновку, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Належних та достовірних доказів направлення позивачу повістки № 6302499 із викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 січня 2026 року о 10:00 годині відповідачем суду не надано.
Відсутні також докази її вручення позивачу або вчинення передбачених законодавством дій, які відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, могли б свідчити про належне оповіщення позивача про виклик.
За таких обставин суд доходить висновку, що факт належного повідомлення позивача про дату, час та місце явки за вказаною повісткою не підтверджений належними та допустимими доказами, а отже відсутні достатні правові підстави уважати, що позивач був обізнаний про необхідність прибуття до ТЦК та СП у визначений у повістці строк.
Відповідно, сама лише наявність сформованої повістки та зазначення у ній відповідної дати явки не може свідчити про порушення позивачем обов`язку щодо прибуття за викликом та, за відсутності інших належних доказів, не підтверджує наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окрім того, за приписами примітки до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
З наведених норм убачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Водночас ані у постанові, ані у повістці відповідачем не конкретизовано, які саме відомості щодо позивача були відсутні у відповідному Реєстрі та зумовили необхідність його виклику для уточнення таких відомостей.
Суд ураховує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, провадження № К/9901/1403/17.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24.04.2019 у справі № 537/4012/16-а, від 08.11.2018 у справі № 201/12431/16-а.
Відповідно до частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при винесенні постанови № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 09 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 , тому, постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Керуючись статтями 244, 246, 286, 293, 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 1/188 від 09 лютого 2026 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, видану 09 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено судом та проголошено 02 жовтня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_3 ;
Представник позивача: Бєлєвцова Ольга Олегівна, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ; номер телефона: НОМЕР_5 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя О. В. Іщенко