Справа № 351/1591/24
Провадження № 22-ц/4808/1058/26
Головуючий у 1 інстанції Мартинюк В. І.
Суддя-доповідач Барков В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого судді Баркова В. М.,
суддів: Василишин Л. В.,
Бойчука І. В.,
секретар: Петрів Д. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Савчук Василь Романович на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2026 року в складі судді Мартинюк В. І., повний текст якого складено 27 березня 2026 року, ухвалене в місті Снятин Івано-Франківської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявоюпро встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Позов обґрунтовано тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після його смерті залишилося спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 . Коли ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, нотаріус відмовив, у зв`язку з тим, що позивач вважається таким, що не прийняв спадщину, оскільки не був зареєстрований разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини і заяву на прийняття спадщини не подав. На день смерті батька, позивач не був зареєстрований з ним, але фактично проживав з ним за адресою АДРЕСА_1 , тому що батько залишився один, часто хворів і позивач здійснював за ним догляд. Тобто, фактично прийняв спадщину. Отже, виникли перешкоди при оформленні спадкової справи після смерті ОСОБА_4 та потреба у встановленні факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті, а відтак і визнанні права власності на спадкове майно. Також зазначає, що до спадкоємців першої черги відносяться його брати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і ОСОБА_1 .
Просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
08 серпня 2024 року суддею Снятинського районного суду Івано-Франківської області Собком В.М. постановлено ухвалу про задоволення заяви представника позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з розпорядженням керівника апарату Снятинського районного суду № 185 від 25.10.2024 вирішено призначити проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, обгрунтуванням якого є відрахування зі штату Снятинського районного суду Івано-Франківської області судді Собка В.М., у зв`язку із поданням заяви про відставку, на підставі рішення ВРП від 22.10.2024 № 3069/0/15-24 та наказу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2024 № 34/02-03.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 головуючим суддею у цивільній справі № 351/1591/24 визначено суддю Посохова І.С.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року суддею Посоховим І.С. прийнято до свого провадження вказану цивільну справу та призначено підготовче засідання.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Снятинського районного суду № 127 від 27.05.2025 вирішено призначити проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, обгрунтуванням якого є відрахування зі штату Снятинського районного суду Івано-Франківської області судді Посохова І.С., у зв`язку із достроковим закінченням відрядження судді на підставі рішення ВРП від 15.05.2025 № 1027/0/15-25 та наказу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23.05.2025 № 02-03/29.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 головуючим суддею у цивільній справі № 351/1591/24 визначено суддю Калиновського М.М.
Суддя Калиновський М.М. подав заяву про самовідвід у вказаній справі.
Ухвалою суду від 02 червня 2025 року суддею Калиновським М.М. заяву про самовідвід задоволено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 головуючим суддею у цивільній справі № 351/1591/24 визначено суддю Мартинюка В.І.
Ухвалою суду від 06 червня 2025 року суддею Мартинюком В.І. прийнято до свого провадження вказану цивільну справу та призначено підготовче засідання.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що долучені до матеріалів справи довідки про проживання позивача із спадкодавцем на час його смерті мають суперечливий характер, а тому на увагу суду не заслуговують, а що стосується показів свідків, то останні ствердної відповіді про факт спільного проживання позивача із батьком не дали, а тому позовні вимоги є недоведеними.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Савчук В. Р.звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріально права та порушення норм процесуального, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не взяв до уваги довідку № 921 від 10 серпня 2023 року, яка підтверджує факт проживання позивача із спадкодавцем на час його смерті, без жодних на те підстав, оскільки посилання на відсутність акту обстеження не спростовує інформацію, що зазначена у вказаній довідці.
Також судом було безпідставно проігноровано пояснення представника позивача про те, що у Довідці № 521від 19 квітня 2018 року не зазначено про проживання позивача з його батьком виключно через характерну типовість форми вказаної довідки, оскільки у ній відображається інформація про зареєстрованих осіб, а не про фактично проживаючих.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , посилаючись на преюдиційність постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у справі № 351/988/18, у якій встановлені обставини відсутності проживання позивача з померлим спадкодацем, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Федьків В. Б., а також відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 ,дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 10).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Вовчківці Снятинського району Івано-Франківської області (а.с. 11).
У відповідності до копії довідки Вовчківської сільської ради від 02.03.2018 № 571/01-19, виданої ОСОБА_1 , згідно з записами погосподарської книги № 2 за гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , числиться майно. ОСОБА_4 був останнім членом двору. В господарстві по АДРЕСА_1 крім померлого на день його смерті ніхто не був зареєстрований і не проживав. Господарський двір станом на 1991 відносився до суспільної групи «робітничий двір». Заповіт від імені ОСОБА_4 не посвідчувався у виконкомі Вовчківської сільської ради (а.с. 176).
Відповідно до копії довідки № 521 від 19.04.2018 року, виданої виконавчим комітетом Вовчківської сільської ради ОСОБА_1 , син ОСОБА_1 надавав допомогу, привозив їжу, ліки та фактично вів догляд за своїм хворим батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , і проживав за адресою АДРЕСА_1 , а також доглядав за майном господарства хоча і не був зареєстрований за цією адресою. Після смерті батька ОСОБА_4 , реєстрація місця проживання жителів відсутня. Довідка складена на підставі акту обстеження господарства по АДРЕСА_1 від 18.04.2018 року (а.с. 178).
Відповідно до копії довідки № 921 від 10.08.2023 року, виданої Старостинським округом № 5 с. Вовчківці, с. Орелець ОСОБА_1 , до дня смерті ОСОБА_4 , 1937 р. нар., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в господарстві по АДРЕСА_1 разом із померлим незареєстрований, але проживав його син ОСОБА_1 , 1973 р. нар., і вів з померлим спільне господарство (а.с. 12).
У відповідності до висновку про вартість об`єкта оцінки вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 201 950 грн (а.с. 23).
Із матеріалів копії спадкової справи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 19.07.2017 року звернувся до державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Антонюк Л. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 91) .
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 93).
Відповідно до копії довідки № 261/01-19 від 05.04.2018, виданої Вовчківською сільською радою ОСОБА_3 , згідно з записами погосподарської книги № 2 за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , числиться майно. ОСОБА_4 був останнім членом двору. В господарстві по АДРЕСА_1 крім померлого на день його смерті ніхто не був зареєстрований і не проживав. Господарський двір станом на 1991 відносився до суспільної групи «робітничий двір». Заповіт від імені ОСОБА_4 не посвідчувався у виконкомі Вовчківської сільської ради (а.с. 96).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 заведена, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Номер спадкової справи у спадковому реєстрі № 60959428, номер спадкової справи у нотаріуса 324/2017 (а.с. 98).
18 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримав постанову державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К. С. № 942/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що на день смерті спадкодавець був зареєстрований один. ОСОБА_1 на день відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем і заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав, тому вважається таким, що не прийняв спадщину (а.с. 99).
Із довідки державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. від 18.04.2018 року № 952/02-14 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі заяви про прийняття спадщини за законом № 613 від 19.07.2017 року сина померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заведена спадкова справа № 321/2017. Інших спадкоємців немає (а.с. 100).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. У житі державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Встановлено, що в провадженні Снятинського районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа № 351/988/18 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2023 року було скасоване рішення Снятинського районного суду від 12 квітня 2023 року про задоволення позовних вимог та ухвалено нове, яким у задоволенні цих вимог відмовлено (а.с. 102-104).
Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що не зміг своєчасно прийняти спадщину, оскільки перебував у відрядженні за кордоном та часто хворів. До позовної заяви ОСОБА_1 була додана довідка виконавчого комітету Вовчківської сільської ради № 521 від 19 квітня 2018 року з тексту якої вбачається, що він з померлим батьком фактично не проживав.
З урахуванням викладеного, звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкуванняпісля подання ним позовної заяви про надання додаткового строку для прийняття спадщини не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України.
Крім того, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а тому підстави для їх переоцінки у апеляційного суду відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду та фактично зводяться до незгоди з цими висновками щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.
У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.
Судді В. М. Барков
Л. В. Василишин
І. В. Бойчук