Справа № 344/15363/24
Провадження № 22-ц/4808/1790/26
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» адвоката Вінтоняка Н.М., представника позивача адвоката Ванкевича А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» адвоката Коваленка Ярослава Олександровича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року, ухвалене в складі судді Польської М.В. в м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» про визнання майнових прав,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся з позовом до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» про визнання майнових прав на об`єкт будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 - трьохкімнатна квартира будівельний АДРЕСА_2 , загальною площею 85.1 м.кв. на 11 поверсі, І під`їзд, згідно Договору №ЖРК/9/46 від 24.05.2022 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.05.2022 року між сторонами було укладено Договір про цільовий внесок у діяльність за №ЖРК/9/46. Предметом Договору визначається обов`язок відповідача, за рахунок цільового внеску позивача, здійснити будівництво та передати у власність останнього об`єкт нерухомості, а саме трьохкімнатну квартиру, будівельний АДРЕСА_3 . Розмір цільового внеску визначений та погоджений сторонами Договору і становить 1674087,00 гривень, який сплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 24 травня 2022р. Таким чином, свої зобов`язання за Договором позивач виконав належним чином. Не заперечуючи укладення договору і його виконання зі сторони позивача, через деякий час відповідачем надано позивачу відповідно до пп.3 п.2.6. Договору, письмову згоду на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за договором за №ЖРК/9/46 від 24.05.2022 року на користь третьої особи без сплати винагороди. Відповідно до п.п. 1,2 п 2.1. Договору, відповідачем взято на себе зобов`язання збудувати, здати в експлуатацію та передати позивачу об`єкт будівництва у передбачений Договором термін та строк, при цьому кінцевий термін здачі об`єкту будівництва в експлуатацію повинен був відбутися у IV кварталі 2023 р. (п.1.7 Договору), інші терміни здійснення будівництва і здачі в експлуатацію Об`єкта будівництва, як це передбачено п.4.4. Договору, сторонами не погоджувалися. Позивач вважає, що його права, як добросовісного інвестора порушені, оскільки він вчасно не отримав те, на що розраховував. На момент звернення до суду з позовною заявою об`єкт будівництва у передбачений Договором термін та строк не переданий позивачу. Звернення позивача з метою отримання інформації про стан спорудження об`єкту будівництва та можливість скористатися правом на відступлення прав за Договором третій особі, зі сторони відповідача залишаються без відповіді. Позивач зазначає, що наведені факти свідчать про небажання виконавця виконувати свої зобов`язання за укладеним договором та породжують сумніви в справжніх намірах виконавця завершити об`єкт будівництва та передати його замовнику. Оскільки Обслуговуючий кооператив ЖБК «Спілка забудівників 32» не виконав зобов`язання за договором, не ввів в експлуатацію об`єкт, то це перешкоджає позивачу зареєструвати право власності на нежитлове приміщення, отже розпоряджатися ним, а тому такі права підлягають захисту в судовому порядку на підставі ст.15, 16, 181, 182, 190, 509, 526, 527, 530, 610, 629, 655, 656 ЦК України, Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших зазначених норм закону та рішень Верховного Суду.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року (з урахуванням ухвали від 13 липня 2026 року, якою виправлено описку у рішенні) позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» про визнання майнових прав задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 - трьохкімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_2 , заг.площею 85.1 м.кв. на 11 поверсі, І під`їзд, згідно Договору №ЖРК/9/46 від 24.05.2022 року.
Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
На вказане рішення суду представник Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» адвокат Коваленко Я.О. подав апеляційну скаргу з мотивів його незаконності та необґрунтованості.
Зокрема, зазначає, що суд прямо відмовився встановлювати рух коштів, що суперечить обов`язковому для врахування висновку Верховного Суду, за яким саме реальний рух активів є визначальною ознакою господарської операції.
Суд перетворив спростовну презумпцію, що виникла з квитанції, на неспростовну, ухилившись від оцінки сукупності доказів, якими відповідач цю презумпцію спростував.
Суд не надав правової оцінки повному дефектному складу квитанції як первинного документа та юридичній неможливості касової операції, внаслідок чого неправильно застосував Положення НБУ № 148, Закону № 996-XIV, ст. 526, 654 ЦК України).
Суд поклав в основу рішення показання свідків щодо факту, який за законом не може встановлюватися свідченнями, та не застосував норми про представництво.
Зазначає, що суд помилково застосував доктрину естопель за відсутності її обов`язкових елементів.
Суд порушив засади змагальності, диспозитивності та рівності сторін: поставив питання поза межами предмета доказування і використав мовчання відповідача щодо власної ініціативи суду як аргумент проти відповідача. Суд проігнорував невиконання позивачем тягаря доказування наявності та джерела походження готівкових коштів; рішення ґрунтується на припущеннях.
Вказує, що ідентична фабула повторюється у 18 справах: той самий день укладення всіх договорів (24.05.2022), ті самі квитанції № 1 від тієї самої дати, видані однією особою, ті самі свідки з тими самими показаннями, та сама відсутність будь-якого документального сліду руху коштів. Загальна сума вимог - близько 20 500 000 грн. У жодній із 18 справ жоден позивач не надав жодного документа про джерело походження готівки, жодної довіреності, жодного акта передачі коштів, жодної банківської операції. Якби операції були реальними, документальний слід неминуче існував би хоча б в одній справі. Його немає в жодній. Системна відсутність доказів у такому масштабі є самостійним доказовим фактом, що підлягає оцінці за статтею 89 ЦПК України у сукупності з іншими доказами, - і додатково підтверджує, що судове рішення в цій справі легітимізує вимоги, реальність яких не підтверджена нічим, окрім паперів, виготовлених самими учасниками схеми в один день.
Просить врахувати, що Верховним Судом переглядалася аналогічна справа №344/16001/24 за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК» Спілка забудівників 27» про визнання майнового права (справа направлена на новий розгляд). Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року по справі № 344/16001/24, зокрема, сформував наступні висновки: 1. Підтвердженням господарської операції є її фактичне здійснення та належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків» 2. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів. 3. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Тобто суд має на підставі наданих сторонами доказів встановити рух грошових коштів від позивача до відповідача. На виконання рішення суду касаційної інстанції Обслуговуючим кооперативом «ЖБК» Спілка забудівників 27» було замовлено в судових експертів Морозової О.С. та ОСОБА_3 комісійну судову економічну експертизу на предмет встановлення обставин щодо реального руху коштів між сторонами справи. Як вбачається із висновку експертів №09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09 червня 2026 року за результатами проведеної експертизи встановлено, зокрема, наступне: 1. Квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022 містить частину реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 25 Положення № 148, однак її зміст не містить відомостей про всіх осіб, які, згідно з матеріалами справи, брали участь у здійсненні господарської операції, та не відображає порядок передачі коштів, про який зазначено у показаннях свідків. 2. Квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022, з урахуванням її фактичного змісту та наявних у ній реквізитів і підписів, сама по собі не може підтверджувати факт реального руху коштів (прийняття готівкових коштів) у сумі 1 313 665,00 грн від фізичної особи, оскільки: - відсутні документи, що підтверджують фактичне оприбуткування коштів у касі кооперативу; - відсутнє відображення операції у касовій книзі та регістрах бухгалтерського обліку; - відсутнє відображення у бухгалтерській та фінансовій звітності кооперативу; - відсутні записи, що свідчать про реальні зміни в активах, зобов`язаннях або власному капіталі кооперативу; - квитанція не відображає фактичний механізм передачі коштів (через третіх осіб, двома траншами), описаний свідками у судовому засіданні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі № 344/16001/24 (провадження № 2/344/793/25) від 20 травня 2025 року. 3. Надана на дослідження квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022 містить відомості про особу, від якої прийнято кошти, а саме ОСОБА_2 . Водночас у квитанції відсутні будь-які відомості про внесення коштів представником, відсутні дані про таку особу, а також реквізити документів, що підтверджують її повноваження діяти від імені платника. У зв`язку з цим за змістом квитанції неможливо встановити, чи були готівкові кошти внесені безпосередньо ОСОБА_4 , чи іншою особою від його імені або в його інтересах. Таким чином, квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022 сама по собі не містить достатніх відомостей для підтвердження факту внесення коштів саме платником за договором та не дає можливості виключити внесення коштів представником або іншою третьою особою. Разом з тим відсутність таких відомостей не свідчить про невідповідність квитанції вимогам Положення № 148, оскільки зазначеним нормативним актом не встановлено обов`язку відображати у квитанції дані про представника чи реквізити документів, що підтверджують його повноваження. Однак, зміст квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022 не підтверджує обставин передачі коштів через третіх осіб та двома траншами, про які повідомили свідки у судовому засіданні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі № 344/16001/24 від 20 травня 2025 року, а також не дає можливості встановити фактичних вносителів коштів, спосіб їх передачі та послідовність здійснення платежів. 4. Відображений у квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022 спосіб оплати у вигляді внесення до каси Кооперативу готівкових коштів у сумі 1 313 665,00 грн не відповідає як вимогам Положення № 148 щодо граничних сум готівкових розрахунків, так і умовам Договору № ЖРК/15/82 від 24.05.2022 щодо визначеної сторонами форми розрахунків. 5. За даними наданих на дослідження документів підтвердження руху активів ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27», який би був пов`язаний із внесенням ОСОБА_4 за договором № ЖРК/15/82 від 24.05.2022 грошових коштів у сумі 1313 665,00 грн, не встановлено.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позиція інших учасників справи
Представник ОСОБА_1 адвокат Ванкевич А.В. подав відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає її необґрунтованою. Зокрема, зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з врахуванням висновків Верховного Суду, сформульованих у справах цієї ж категорії, зокрема і у справі за участю тих самих сторін. Значна частина доводів скарги не стосується оскаржуваного рішення і не стосується цієї справи. Щодо доданого до скарги Висновку експертів № 09/06-26 від 09 червня 2026 року просить відмовити у його прийнятті та врахуванні, оскільки вказаний висновок є неналежним доказом, складений щодо іншого договору, іншої суми, іншого замовника та іншої справи, складений з порушенням процесуальної форми та вимог законодавства щодо його оформлення.
Просить відмовити у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» про долучення та врахування Висновку експертів № 09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09 червня 2026 року як доказу, що не стосується предмета доказування у цій справі та поданий за відсутності підстав, передбачених частиною третьою статті 367 ЦПК України (частина четверта статті 77, частина третя статті 367 ЦПК України); у разі його прийняття - оцінити цей висновок критично як неналежний і недопустимий доказ; апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін; судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
У судовому засіданні представник Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» адвокат Вінтоняк Н.М. доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача адвокат Ванкевич А.В. не визнав апеляційну скаргу.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 24.05.2022 року між сторонами укладено Договір про цільовий внесок у діяльність за №ЖРК/9/46 (а.с.21-23 т.1).
Предметом Договору визначається обов`язок Обслуговуючого кооперативу ЖБК «Спілка забудівників 32» за рахунок цільового внеску ОСОБА_1 здійснити будівництво і передати замовнику обумовлений даним договором об`єкт, а замовник за цим договором, на підставі повного визнання ним Статуту кооперативу зобов`язується забезпечити вчасне внесення цільового внеску, цим самим забезпечивши відповідне фінансове забезпечення об`єкту будівництва та прийняти об`єкт у свою власність на виконання Статутних вимог кооперативу, умов цього договору та для задоволення потреб у житлі (пункт 1.1. Договору про цільовий внесок у діяльність).
Відповідно до пунктів 1.2.-1.4. Договору про цільовий внесок у діяльність, цільовим внеском замовника є грошові кошти в розмірі 1 674 087.00 гривень, які замовник передає виконавцю з метою задоволення соціальних потреб асоційованого члена кооперативу. Сплата цільового внеску відбувається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Отже, умовами договору сторони чітко обумовили вид внесених коштів замовником - як цільовий внесок, що забезпечує фінансове забезпечення об`єкту будівництва. Дана назва договору теж свідчить саме про цільовий внесок.
Згідно з пунктами 1.6.-1.7. Договору про цільовий внесок у діяльність, за замовником закріплюється об`єкт - трьохкімнатна квартира будівельний АДРЕСА_2 , заг.площею 85.1 м.кв. на 11 поверсі, І під`їзд в об`єкті будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 . Термін здачі об`єкту в експлуатацію - IV квартал 2023 року.
У пункті 1.5 Договору про цільовий внесок у діяльність визначено, що з моменту здійснення першого платежу права володіння та розпорядження об`єктом переходять до замовника, а володіння та розпорядження цільовим внеском переходить до виконавця.
Також, згідно з пунктом 4.1. Договору про цільовий внесок у діяльність цей договір вступає в силу з моменту його підписання та моменту передачі цільового внеску до кооперативу і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором відповідно до статуту кооперативу або до моменту припинення (розірвання) цього договору за ініціативною сторін.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 24.05.2022р., який оглянуто судом в оригіналі (а.с.24 т.1), було прийнято від ОСОБА_1 на підставі Договору про цільовий внесок у діяльність за №ЖРК/9/46 грошові кошти в розмірі 1 674 087.00 гривень, на вказаній квитанції до касового ордеру наявний підпис у колонці «головний бухгалтер» (без зазначення ПІП) і печатка Обслуговуючого кооперативу ЖБК «Спілка забудівників 32».
Судом з пояснень сторін та допитаного свідка ОСОБА_5 , який є головою правління кооперативу певних (7-ми) будинків комплексу (головою правління інших будинків є Костишин), встановлено, що підпис на квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.05.2022р. належить голові правління, що ним і підтверджено в засіданнях і не заперечується представником відповідача.
Окрім того, згідно з підпунктом 3 пункту 2.6. Договору про цільовий внесок у діяльність від 24 травня 2002 року №ЖРК/9/46 голова правління ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» Парубочий І. письмово підтвердив та надав право замовнику ОСОБА_1 за згодою виконавця ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за договором на користь третьої особи без сплати винагороди (а.с.25 т.1). При цьому свідок ОСОБА_6 підтвердив також приналежність підпису голові правління на даній згоді у вигляді листа.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. Статуту ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» кооператив є юридичною особою (неприбутковою організацією), утвореною шляхом об`єднання на добровільних засадах фізичних та/або юридичних осіб на підставі рішення установчих зборів. Відповідно до завдань та характеру діяльності за типом є обслуговуючим, за напрямком діяльності житлово-будівельним. Метою створення кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів та асоційованих членів кооперативу (та членів їх сімей), на основі поєднання їх пайових внесків, особистих та колективних інтересів для участі в організації будівництва та чи реконструкції житлових будинків (будинку) та подальшої їх (його) експлуатації, поділу між ними ризиків і втрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування та самоконтролю. Предметом діяльності кооперативу є обслуговування та експлуатація багатоквартирних будинків житлових та нежитлових приміщень членів кооперативу і членів їх сімей за необхідності попередньо шляхом організації будівництва та будівництва багатоквартирних будинків, облаштуванням зовнішніх, внутрішніх інженерних мереж та споруд багатоквартирних будинків, за власні та інші залучені кошти, а також наступна експлуатація та управління будинком після введення багатоквартирних будинків в експлуатацію відповідно до законодавства України.
Право кооперативу на укладення договорів визначено у пункті 3.6. Статуту, а умови і порядок вступу до кооперативу, виходу чи виключення з нього, зокрема і асоційованих членів - у пунктах 5.3, 5.5. розділу 5 Статуту.
Згідно з пунктом 12.7.7. Статуту до компетенції Голови правління належить: здійснювати операції, підписувати фінансові документи, договори від імені кооперативу (у випадках передбачених цим Статутом, після одержання відповідного письмового дозволу або рішення загальних зборів членів кооперативу) (а.с.55-62 т.1).
Цей договір був підписаний Головою правління кооперативу і це стороною відповідача також не заперечувалось.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, сплатив кошти (цільовий внесок) у визначеній у договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набув майнових прав щодо об`єкту нерухомості, натомість відповідач свої зобов`язання щодо передачі об`єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за позивачем на об`єкт інвестування, не виконує.
Враховуючи, що будинок по АДРЕСА_4 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати коштів за умовами Договору, суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання майнових прав на об`єкт інвестування.
Із вказаним висновком погоджується суд апеляційної інстанції, зважаючи на таке.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1,2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Спір у цій справі стосується виконання сторонами умов укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудівників 32» договору про цільовий внесок у діяльність, відповідно до якого кооператив за рахунок цільового внеску замовника здійснює будівництво та передає йому обумовлений у договорі об`єкт для задоволення потреб у житлі.
Ухвалюючи рішення по суті заявлених вимог суд першої інстанції правильно зазначив, що правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначають ЦК України та Закон України «Про кооперацію».
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Вступ до кооперативу, згідно із статтею 11 Закону здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Статтею 384 ЦК України, положення якої кореспондують статті 19-1 Закону України «Про кооперацію», передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення у кооперативу, право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (частина друга статті 19-1 Закону України «Про кооперацію»).
За частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір, як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.
Договором, згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п`ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Статтею другою Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).
За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «майновими правами», а отже і «майном» (пункт 22 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05)).
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного (законного) очікування та стає предметом захисту у розумінні Першого протоколу до Конвенції є те, що таке очікування (вимога) повинно мати належне правове підґрунтя, тобто має бути достатнє правове джерело для відповідного очікування (вимоги). З цього приводу у пункті 103 рішення ЄСПЛ у справі «Saghinadze and other v. Georgia» (заява № 18768/06) зазначено, що для того, щоб «очікування» було законним, воно повинно бути більш конкретним, ніж звичайна надія і бути заснованим на нормі права або правовому акті (пункт 39 рішення ЄСПЛ у справі «Сеni v. Italy», заява № 25376/06).
Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав наведено у правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц.
Майнове право, яке є предметом договору, - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Наведене свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до норми статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію нежитлове приміщення як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).
Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування, як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
У справі що переглядається між сторонами виник спір щодо належного виконання ними взятих на себе зобов`язань за укладеним договором про цільовий внесок у діяльність.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилався на те, що на виконання укладеного з відповідачем договору про цільовий внесок у діяльність № ЖРК/9/46 від 24.05.2022 р. ним сплачено цільовий внесок у повному обсязі, згідно з договором - 1 674 087 грн, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 24 травня 2022 року. Натомість сторона відповідача заперечує рух коштів в сумі 1674087 грн, вважає, що надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордера не є належним доказом отримання коштів, оскільки відповідно до п. 1.4 Договору № ЖРК/9/46 від 24.05.2022 р. сплата цільового внеску відбувається виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.
Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Правилу цієї норми Закону кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).
Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення № 88 (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Виходячи з визначеного законодавцем поняття первинного документа, підтвердженням господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення № 88 первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, підтвердженням господарської операції є її фактичне здійснення та належним чином оформлені відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення № 88 первинні бухгалтерські документи.
Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи-підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.
Згідно п. 3 Положення, касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - це операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
Суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків (п.5).
Суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10 000,00 грн включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50 000,00 грн включно. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку (п.6).
Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: 1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000,00 грн включно. Платежі на суму, що перевищує 50 000,00 грн, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку (п.7).
Пунктом 25 Положення передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором про цільовий внесок у діяльність в частині сплати цільового внеску виконав у повному обсязі, сплативши до каси ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» суму цільового внеску в розмірі 1 674 087 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022 р., яка містить печатку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» та підпис голови правління Парубочого І.О.
Суд першої інстанції у цій справі встановив шляхом допиту свідка ОСОБА_5 , який є головою правління кооперативу певних (7-ми) будинків комплексу (інших будинків комплексу головою правління був Костишин), факт, що підпис на квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.05.2022р. належить голові правління, що ним і підтверджено в засіданнях і не заперечується представником відповідача, застосував презумпцію виконання, поклав тягар її спростування на відповідача, перевірив реальність господарської діяльності відповідача (будинок фактично зведений, що визнали обидві сторони). Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення яке узгоджується із висновками Верховного Суду, застосувавши той самий стандарт реального руху активів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, пункти 78-83).
Доводи сторони відповідача про те, що позивач не був асоційованим членом кооперативу, оскільки заяву не писав та не затверджувався загальними зборами у список членів, а отже є підстави, в тому числі, для відмови у задоволенні вимог через відсутність прийняття асоційованим членом кооперативу, місцевий суд правильно відхилив, оскільки Голова правління кооперативу, підписавши договір між сторонами не очікував та не запитував попередньо списку про письмовий дозвіл (рішення) загальних зборів на підтвердження прийняття позивача до кооперативу перед укладенням даного договору за № ЖРК/9/46 від 24.05.2022р.
Станом на серпень 2024 року (звернення до суду з позовом у цій справі) договір не оспорювався ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» у встановленому порядку. При цьому, за п.5.6 договору саме Правління кооперативу, яке очолював підписант вказаної вказаного договору, веде облік прийнятих членів, видає посвідчення про членство, а отже регулює та консультує питання прийняття членів за зразком заяви наданої кооперативом будь- якому бажаючому для вступу в кооператив.
Окрім того, місцевий суд зазначив, що на запитання суду повернення до стадії закінчення з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами (засідання від 12.05.2026 року), з врахуванням висловленої позиції ВС від 18.03.2026р. у справі №344/16001/24, доступного в ЄРСР (рішення суду першої та апеляційної інстанцій у даній справі №344/16001/24) саме представником відповідача долучено до матеріалів цивільної справи, як позицію суду по аналогічних справах, які розглядалися судом за позовом ОСОБА_4 до ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» (об`єкти в даному будинку за укладеними договором одного й того ж дня з відповідачем укладали як ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 ) стосовно іншого об`єкту у цьому ж житловому будинку - а.с.206-218 т.1), а саме про зазначення кількості членів кооперативу, кількість виписаних посвідчень таких членів кооперативу, як наслідок кількість замовників об`єктів нерухомості за цільовими внесками та укладеними договорами про цільові внески у діяльність, представник відповідача не надав жодної інформації.
В заперечення позовних вимог сторона відповідача доводила статус договору, як неукладений, через неправомірність та неможливість внесення замовником цільового внеску саме через касу кооперативу, а не на банківський рахунок за п.1.4 договору, при цьому номер та реквізити рахунку у договорі взагалі не зазначалися, а отже саме ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» мав би надати позивачу такі реквізити на сплату. Натомість сторона позивача доводила, що вимога на сплату коштів зазначена позивачу головою правління була саме необхідність внесення готівкою у касу кооперативу, що і було сплачено за даним договором (по декількох аналогічних договорах загальною кількістю 18, замовником виступили двоє - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ).
В підтвердження заперечення внесення будь-яких коштів позивачем у касу кооперативу, відповідачем надано до справи Звіт з надання впевненості незалежного аудитора від 25 жовтня 2024 року № 48, складеного ТОВ «Аудиторська компанія «Альфа-аудит ЛТД» за результатами аудиторської перевірки щодо організації та здійснення грошових розрахунків ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року та наявності розрахунків із фізичною особою ОСОБА_1 (а.с.104-107 т.1). Відповідно до висновків цього звіту будь-якої діяльності у 2022 році кооператив не проводив; грошові розрахунки за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року кооператив проводив виключно з використанням рахунку бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті» та без використання рахунку бухгалтерського обліку 301 «Каса». Операцій із грошових розрахунків через касу кооперативу у перевіреному періоді за даними бухгалтерського обліку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» не виявлено. Рахунок бухгалтерського обліку 30 «Каса» відсутній у плані рахунків бухгалтерського обліку Кооперативу у перевіреному періоді. Інші рахунки бухгалтерського обліку грошових розрахунків, крім рахунку бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті», Кооперативом у перевіреному періоді з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року не використовувались. У бухгалтерському обліку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» не виявлено жодних записів щодо ймовірних розрахунків між Кооперативом та фізичною особою ОСОБА_1 як учасником чи пайовиком Кооперативу.
Разом з тим, місцевий суд правильно зазначив, що стороною відповідача не надано будь-яких доказів обігу через банківські рахунки коштів за будь-який обраний ним період, починаючи з 2022 року по даний час. А на запитання суду щодо кількості цільових внесків як у 2022 році, так і в інші поточні роки, з врахуванням того, що багатоквартирні будинки (як комплекс згрупованих) на 2026 рік є завершеними повністю та готові до введення в експлуатацію, що підтверджено обома сторонами справи, представник відповідача інформації не надав, вказавши, що задане судом питання виходить за межі позовних вимог та задане в інтересах однієї сторони - позивача. Окрім того, судом на запитання до сторони відповідача стосовно наявності кількості квартир у багатоквартирних будинках, в якому наявний спірний об`єкт, в т.ч. за інвестиціями (цільовими внесками) інших замовників, та чи тільки цільові внески були основним вкладом за яким зведено та завершено на даний час будівництво, представник не відповів, хоча судом була надана перерва для подання доказів на спростування позиції сторони позивача. Водночас, представник позивача зазначив про деяке функціонування в даному будинку вже комерційних приміщень та ведення у житлових квартирах набувачами (замовниками) завершальних ремонтних робіт.
Доводи апеляційної скарги про порушення стандарту «реального руху активів», сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, колегія суддів відхиляє, оскільки такі суперечать висновкам Верховного Суду у справах № 344/16001/24 і № 344/13846/24 з подібними правовідносинами.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд перетворив спростовну презумпцію, створену видачею квитанції, на неспростовну, колегія суддів відхиляє, зважаючи на таке.
Доказова база позивача не зводиться до самої лише квитанції, адже факт видачі квитанції та належність підпису на ній голові правління відповідача визнані відповідачем. Так, ОСОБА_6 , допитаний як свідок, підтвердив, що підпис на квитанції належить голові правління і що квитанцію видано ним, представник відповідача цієї обставини не заперечував. Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Докази, на які посилається апелянт, за своєю природою не здатні спростувати факт приймання коштів, оскільки всі вони походять зі сфери самого відповідача і стосуються стану його ж обліку. Звіт незалежного аудитора фіксує відсутність записів у бухгалтерському обліку кооперативу; відсутність рахунку 30 «Каса», касової книги та посади касира - це також стан справ у самого відповідача. Верховний Суд у цій категорії справ прямо вказав, що недотримання порядку внесення коштів «може лише вказувати на порушення процедури внесення коштів, тобто порушення посадовими особами касової дисципліни, що може мати наслідком настання юридичної відповідальності для останніх, однак не спростовує факт внесення позивачем грошових коштів». Позивач як фізична особа не веде і не може вести бухгалтерський облік відповідача та не відповідає за невиконання відповідачем обов`язку розробити і затвердити порядок оприбуткування готівки в касі, покладеного на суб`єктів господарювання постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148. Протилежний підхід означав би, що юридична особа, не ведучи обліку прийнятої готівки, здобуває через це процесуальну перевагу - тобто отримує вигоду з власної протиправної поведінки.
Пояснення відповідача про те, що оригінал квитанції нібито видано «наперед», ґрунтуючись на довірі та обіцянках подальшої оплати, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такий довід не переконливий, бо для сплати через банк контрагенту надаються реквізити рахунку, а не видається оригінал квитанції про фактичне одержання коштів за підписом керівника та з відбитком печатки.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у цій справі фігурує квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022 на суму 1674087 грн та у справі № 344/16001/24 також наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022 на суму 1674087 грн, тобто два касові ордери з однаковим порядковим номером «1» від однієї дати на різні суми додатково свідчать, що документи виготовлялися не в порядку ведення касового обліку, а як разові поза будь-якою обліковою системою, не заслуговують на увагу, оскільки недоліки ведення касового обліку, видачі квитанцій до прибуткового касового ордеру мають місце саме з вини сторони відповідача. Порушення посадовими особами відповідача касової дисципліни, може мати наслідком настання для них юридичної відповідальності, однак не спростовує факт внесення позивачем грошових коштів.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором про цільовий внесок у діяльність в частині сплати цільового внеску виконав у повному обсязі, сплативши до каси ОК «ЖБК «Спілка забудівників 32» суму цільового внеску в розмірі 1 674 087 грн,
Апеляційний суд відхиляє доводи скарги про те, що судом не встановлено реального руху коштів, оскільки судом першої інстанції належним чином досліджено всі надані сторонами докази в їх сукупності та надано їм правильну правову оцінку.
До апеляційної скарги представником відповідача додано Висновок експертів № 09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09 червня 2026 року, який не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції, оскільки такий висновок складено у інший цивільній справі № 344/16001/24 за позовом ОСОБА_4 до ОК «ЖБК» Спілка забудівників 27», окрім того, стороною відповідача відповідно до положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не надано доказів неможливості подання такого доказу в суд першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню у правовідносинах у цій справі, врахувавши висновки Верховного Суду у подібних справах, давши оцінку наданим доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 32» адвоката Коваленка Ярослава Олександровича залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.