Справа № 346/6655/24
Провадження № 22-ц/4808/1747/26
Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.
Суддя-доповідач Томин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Томин О. О.,
суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ФАРМ» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Коваленка Д. С. у м. Коломиї, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ФАРМ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Любчик Сергій Романович, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ФАРМ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначив, що 06 грудня 2023 року о 16 год 10 хв по вул. Карпатській у м. Коломиї водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Форд Фієста», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималась безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, допустила зіткнення з автомобілем марки «Хонда Акорд», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2024 року у справі № 346/7476/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ», володіла повноваженнями на використання (експлуатацію) транспортного засобу «Форд Фієста» НОМЕР_1 , а його використання 06 грудня 2023 року здійснювалося у межах виконання наявних повноважень в інтересах ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ», що підтверджується відповідними наказами та подорожнім листом службового легкового автомобіля.
Оскільки ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» застрахувало цивільно-правову відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, на нього, на думку позивача, покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, пов`язана зі сплатою різниці між фактичним розміром шкоди, тобто реальними збитками, і страховою виплатою (відшкодуванням).
Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Форд Фієста», НОМЕР_1 , на дату ДТП була застрахована в АТ «СК «ББС Іншуранс» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 217518387, за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становив 160 000 грн, франшиза - 0 грн.
На підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29 листопада 2022 року позивач є законним користувачем та уповноважений правом розпоряджатися автомобілем марки «Хонда Акорд», д.н.з. НОМЕР_2 . 07 грудня 2023 року ним було письмово повідомлено АТ «СК «ББС Іншуранс» про ДТП.
05 лютого 2024 року на підставі накладної № 113835/1/1 та акта № 113835/1 від 30 січня 2024 року згідно з Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 217518387 ним отримано 39 044,95 грн у вигляді часткового страхового відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків (матеріальної шкоди).
06 травня 2024 року він звернувся до Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з метою об`єктивного встановлення величини завданої матеріальної шкоди з урахуванням реальних збитків, які нерозривно пов`язані з вартістю відновлювального ремонту.
Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/109-24/6318-АВ від 28 червня 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хонда Акорд», 1997 року випуску, внаслідок його пошкодження станом на 06 грудня 2023 року становила 66 887 грн, що, на думку позивача, складає величину реальних збитків, які підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
03 липня 2024 року він повторно письмово звернувся до АТ «СК «ББС Іншуранс», надавши копію вказаного висновку, з метою повного відшкодування завданих збитків шляхом здійснення доплати різниці між отриманою ним сумою та розміром реальних збитків, пов`язаних із приведенням автомобіля у придатний за цільовим призначенням стан, який був до дорожньо-транспортної пригоди.
Однак листом від 05 липня 2024 року № 1483-05 АТ «СК «ББС Іншуранс» повідомило, що страховою компанією своєчасно проведено розрахунок страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, відповідні кошти перераховано на рахунок позивача, а тому підстав для перегляду суми страхового відшкодування немає.
З огляду на те, що розмір реальних збитків позивач визначав у сумі 66 887 грн, з яких страховиком відшкодовано 39 044,95 грн, вважав, що розмір невідшкодованої майнової шкоди (реальних збитків) в сумі 27 842,05 грн повинен відшкодувати володілець транспортного засобу - ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ».
Також, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, зазначав, що з вини працівниці ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» - водія ОСОБА_2 внаслідок ДТП було пошкоджено належний йому транспортний засіб, який тривалий час було неможливо експлуатувати через перебування в ремонті. Ця обставина спричинила тривалий дискомфорт та непередбачувані незручності, пов`язані зі значними затратами часу на формальні процедури з приводу відновлення порушеного права, вжиття додаткових заходів з метою відшкодування завданої матеріальної шкоди, а також пошук необхідних запчастин, які були у використанні, з метою максимального здешевлення ремонту автомобіля. Пошкодження майна спричинило йому душевні страждання та значні незручності особистого характеру, а вказані обставини змусили змінити звичний побут та заплановані заходи членів його сім`ї. Завдану моральну шкоду оцінив у 5000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд стягнути з ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» на свою користь 27 842,05 грн невиплаченого відшкодування матеріальної шкоди (реальних збитків), 5000 грн моральної шкоди, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн судового збору.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 25 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» на користь ОСОБА_1 27 842 грн 05 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 12 422 грн 40 коп. судових витрат, з яких: 2422 грн 40 коп. судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ», в інтересах якого діє адвокат Бартків Андрій Ярославович, подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.
Зазначає, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Форд Фієста», яким керувала працівниця ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» ОСОБА_2 , була застрахована в АТ «СК «ББС Іншуранс», яке 05 лютого 2024 року виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 39 044,95 грн.
Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/109-24/6318-АВ від 28 червня 2024 року ринкова вартість автомобіля «Хонда Акорд» станом на 06 грудня 2023 року становила 129 563 грн, вартість відновлювального ремонту - 141 053,28 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 66 887 грн. На думку позивача, сума завданих йому збитків становить саме 66 887 грн, з яких 27 842,05 грн залишилися невідшкодованими, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом. Водночас, відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент ДТП, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП.
Вказує, що наданий позивачем висновок експерта містить помилку, яка вплинула на кінцевий результат експертизи. Зокрема, експерт зазначив, що вартість відновлювального ремонту у розмірі 141 053,28 грн є меншою за ринкову вартість транспортного засобу на момент пошкодження у розмірі 129 563 грн, що призвело до неправильних висновків експерта щодо визначення матеріального збитку.
Посилаючись на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зазначає, що правильним у цьому випадку є визначення вартості матеріального збитку такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження, а саме 129 563 грн.
Відповідно до пункту 30.2 статті 30 вказаного Закону якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на його евакуацію. Водночас позивачем не надано висновку експерта-оцінювача про вартість залишків автомобіля після ДТП.
Зазначає, що після отримання страхового відшкодування у розмірі 39 044,95 грн позивач замовив власну оцінку пошкоджень транспортного засобу та подав заяву про отримання доплати. Страховик у задоволенні заяви відмовив, пояснивши, що потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру завданої шкоди лише у разі, якщо представник страхової компанії не з`явився у визначений законом строк. Натомість позивач, не оскаржуючи таку відмову та не пред`являючи відповідних вимог до страхової компанії, просив стягнути нібито невідшкодовану вартість матеріального збитку з власника транспортного засобу.
Посилається на те, що з відповіді страховика на адвокатський запит № 446-05 від 10 лютого 2025 року вбачається, що для визначення розміру матеріального збитку страховою компанією було залучено суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , яким складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 151827 від 27 грудня 2023 року та Звіт про оцінку ринкової вартості транспортного засобу у пошкодженому стані № 151827 від 30 січня 2024 року. Відповідно до вказаних звітів ринкова вартість транспортного засобу до ДТП становила 51 544,95 грн, тоді як вартість його відновлювального ремонту визначена у розмірі 143 847,11 грн, тобто перевищувала вартість транспортного засобу до ДТП, а вартість автомобіля після ДТП (залишків) становила 12 500 грн.
Вважає, що за таких обставин транспортний засіб є фізично знищеним у розумінні статті 30 Закону, а виплачена позивачу сума страхового відшкодування у розмірі 39 044,95 грн, яка становить різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП - 51 544,95 грн та його вартістю після ДТП - 12 500 грн, відповідає встановленому законом механізму розрахунку.
Наголошує, що позивач, не погоджуючись із визначеним страховиком розміром страхового відшкодування, не оскаржив у судовому порядку відмову страхової компанії у здійсненні доплати та не заявив відповідних вимог до страховика. Натомість просив стягнути зазначені кошти безпосередньо з власника транспортного засобу, хоча спір фактично стосується правильності визначення страховиком розміру страхового відшкодування. При цьому заявлена до стягнення сума перебуває в межах ліміту відповідальності страховика, а покладення на власника транспортного засобу обов`язку сплачувати різницю, яка, за твердженням позивача, підлягає відшкодуванню страховиком, суперечить правовій природі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та фактично нівелює мету укладення відповідного договору страхування.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому такої шкоди, характер та обсяг моральних страждань, причинний зв`язок між діями відповідача та такими стражданнями, а також обґрунтовували заявлений до стягнення розмір компенсації. Вважає, що сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу не свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. А тому суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги.
Стверджує, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного дослідження обставин справи, не надав належної оцінки усім доказам та доводам сторін, не навів мотивів відхилення аргументів відповідача щодо неправильного застосування експертом Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а також неправильно застосував статтю 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статтю 1194 ЦК України. Суд фактично поклав на відповідача обов`язок відшкодувати суму, яка перебуває в межах ліміту відповідальності страховика, хоча передбачених законом підстав для виникнення такої відповідальності судом не встановлено. При цьому суд не перевірив правильність визначення розміру шкоди страховиком та експертом, не дослідив питання фізичного знищення транспортного засобу та залишив поза увагою відсутність доказів вартості залишків автомобіля, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з позивача на користь ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» витрати на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в загальному розмірі 32 842 грн 05 коп. Тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 травня 2026 року зазначеним вимогам не відповідає.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 грудня 2023 року о 16 год 10 хв у м. Коломиї по вул. Карпатській ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотрималася безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2024 року у справі № 346/7476/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн (т. 1, а.с. 20).
Згідно з наказом ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» від 13 вересня 2023 року № ЮФ000255-ОС ОСОБА_2 прийнято з 14 вересня 2023 року на посаду медичного представника Західного регіонального торгового представництва Городок за основним місцем роботи на період дії воєнного стану в Україні (т. 1, а.с. 39).
Наказом ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» від 14 вересня 2023 року № ЮФ/0069-АГ за ОСОБА_2 закріплено автомобіль «Ford Fiesta», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, та передано вказаний автомобіль у її користування та розпорядження як медичному представнику Західного регіонального торгового представництва Городок (т. 1, а.с. 40).
Відповідно до подорожнього листа службового легкового автомобіля за 06 грудня 2023 року автомобілем «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , користувалася ОСОБА_2 ; загальний пробіг автомобіля за цей день становив 198 км (т. 1, а.с. 41).
Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 29 листопада 2022 року власник автомобіля «Honda Accord», 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 , зокрема, вчиняти правочини щодо розпорядження та користування цим транспортним засобом, керувати ним, здійснювати його ремонт, представляти інтереси власника у відповідних установах та вчиняти дії, пов`язані з відшкодуванням шкоди у разі пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП. Довіреність видана строком на три роки, до 29 листопада 2025 року, з правом передоручення повноважень третім особам (т. 1, а.с. 42).
Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217518387, укладеного ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» із ПрАТ «СК «Брокбізнес» (нова назва з 2024 року АТ «СК «ББС Іншуранс»); страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становила 160 000 грн, франшиза - 0 грн (т. 1, а.с. 35).
Оцінка транспортного засобу «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була проведена суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , за результатами якої складено Звіт № 151827 про оцінку колісного транспортного засобу від 27 грудня 2023 року та Звіт № 151827 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу у пошкодженому стані від 30 січня 2024 року.
Згідно Звіту № 151827 про оцінку колісного транспортного засобу від 27 грудня 2023 року ринкова вартість автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до пошкодження становить 51 544,95 грн (т. 1, а.с. 78-101).
Згідно Звіту № 151827 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу у пошкодженому стані від 30 січня 2024 року ринкова вартість КТЗ у пошкодженому стані становить 12 500 грн (т. 1, а.с. 102-112).
Для визначення ринкової вартості автомобіля у пошкодженому стані проведено торги на інтернет-платформі AUTOonline. За результатами торгів отримано дві пропозиції щодо придбання пошкодженого транспортного засобу; найвища пропозиція становила 12 500 грн. За результатами проведених торгів ринкову вартість автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у пошкодженому стані визначено у розмірі 12 500 грн. У матеріалах оцінки містяться зобов`язуюча пропозиція на суму 12 500 грн та перелік зобов`язуючих пропозицій, серед яких також зазначена пропозиція у розмірі 10 000 грн (т. 1, а.с. 110-111).
Відповідно до копії відповіді АТ «СК «ББС Іншуранс» від 10.02.2025 на адвокатський запит представника відповідача розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався на підставі зазначених звітів (т. 1, а.с. 76-77).
05 лютого 2024 року на рахунок ОСОБА_1 в АТ «ТАСКОМБАНК» зараховано 39 044,95 грн страхового відшкодування на підставі накладної № 113835/1/1 та акта № 113835/1 від 30 січня 2024 року за Договором № ЕР-217518387 щодо пошкодження автомобіля НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про залишок, заборгованість та рух коштів від 22 листопада 2024 року (т. 1, а.с. 43).
Встановлено також, що відповідно до Висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України від 28 червня 2024 року № СЕ-19/109-24/6318-АВ ринкова вартість автомобіля «Honda Accord», 1997 року випуску, станом на 06.12.2023 з урахуванням особливостей його стану, які можливо було встановити автотоварознавчими методами, визначена у розмірі 129 563 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля внаслідок його пошкодження станом на 06 грудня 2023 року визначена у розмірі 141 053,28 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 66 887 грн. За результатами проведеного дослідження експерт визначив вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок його пошкодження, у розмірі 66 887 грн (т. 1, а.с. 22-30).
03 липня 2024 року ОСОБА_1 , посилаючись на Висновок експерта від 28 червня 2024 року № СЕ-19/109-24/6318-АВ та вважаючи, що розмір заподіяної шкоди страховиком визначено не в повному обсязі, звернувся до ПрАТ «СК «Брокбізнес» із заявою про здійснення доплати страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 31).
Листом від 05 липня 2024 року № 1483-05 страховик АТ «СК «ББС Іншуранс» повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перегляду розміру страхового відшкодування. Зазначив, що відповідно до статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди у разі, якщо представник страховика не з`явився у встановлений законом строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Проте, огляд транспортного засобу «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 був проведений в межах строку, визначеного Законом, а саме 19.12.2023 (т. 1, а.с. 32).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що страховою компанією АТ «СК «ББС Іншуранс» позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 39 044,95 грн, що є меншим за фактично понесені ним витрати на відновлення пошкодженого транспортного засобу, які, за висновком суду, становили 66 887 грн. А тому різниця невідшкодованої суми збитку у розмірі 27 842,05 грн підлягає стягненню з відповідача як заподіювача шкоди.
Також суд вважав, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягала у дискомфорті та непередбачуваних незручностях, пов`язаних зі значними затратами часу на формальні процедури щодо відновлення порушеного права, вжиттям додаткових заходів з метою відшкодування завданої матеріальної шкоди та пошуком необхідних запчастин для ремонту автомобіля. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 5000 грн на відшкодування моральної шкоди.
З огляду на те, що позов задоволено повністю, суд стягнув з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн повністю, оскільки відповідач заперечень не надав.
Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, враховуючи наступне.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
За приписами частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди передбачені статтею 1166 ЦК України.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.
Згідно зі ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 3 цього Закону в редакції, яка була чинною на час ДТП, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
До шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно вимог статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Такий же правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц, у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св190).
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування та зробила висновок, що: «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).
У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 , який на законних підставах керував автомобілем «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06 грудня 2023 року з вини працівниці ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» - ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем відповідача «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , завдано матеріальну шкоду.
Позивач звертався до страховика відповідача з метою виплати йому страхового відшкодування.
Відповідно до звітів № 151827 від 27 грудня 2023 року та від 30 січня 2024 року ринкова вартість автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до пошкодження становить 51 544,95 грн, вартість відновлювального ремонту - 143 847,11 грн, тому вартість матеріального збитку визначена як ринкова вартість автомобіля до пошкодження - 51 544,95 грн; ринкова вартість транспортного засобу у пошкодженому стані - 12 500 грн.
Відповідно до копії відповіді АТ «СК «ББС Іншуранс» від 10.02.2025 розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався на підставі зазначених звітів.
Розрахунок суми страхового відшкодування: 51 544,95 грн - 12 500 грн = 39 044,95 грн.
Вказана сума страхового відшкодування 05 лютого 2024 року була перерахована АТ «СК «ББС Іншуранс» позивачу ОСОБА_1 .
Таким чином, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, ремонт визначено економічно необґрунтованим, і на підставі статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу відшкодовано різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з чим останній погодився.
Разом з тим, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив стягнути вже з власника автомобіля ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» 27 842,05 грн як різницю між фактичною, на його думку, вартістю матеріального збитку - 66 887,00 грн і страховим відшкодуванням - 39 044,95 грн.
На підтвердження таких вимог позивачем надано Висновок експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України від 28 червня 2024 року № СЕ-19/109-24/6318-АВ, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «Honda Accord», 1997 року випуску, станом на 06.12.2023 з урахуванням особливостей його стану, які можливо було встановити автотоварознавчими методами, визначена у розмірі 129 563,00 грн; вартість відновлювального ремонту - 141 053,28 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 66 887,00 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок його пошкодження, - 66 887,00 грн.
Як вбачається із вказаного Висновку, експерт посилався на п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до якого вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:
а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість,
Свр ? С
де Свр - вартість відновлювального ремонту, грн;
б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови, що Свр ? С,
Сврз + ВТВ ? С
де ВТВ - величина втрати товарної вартості;
в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ (п. 8.3 Методики).
Згідно вказаних розрахунків виконується умова а): Свр ? С (141 053,28 грн (вартість відновлювального ремонту) > 129 563,00 грн (ринкова вартість автомобіля)).
Однак, зазначено, що Свр (141 053,28 грн)
Отже, сума, яку позивач просив стягнути з відповідача, є помилково визначеною, необґрунтованою. А тому позивачем не доведено підстав стягнення такого відшкодування понад виплачене страховиком з роботодавця винної в ДТП особи - власника авто.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи викладене, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, а матеріальна шкода завдана, внаслідок ДТП (різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП у зв`язку з фізичним знищенням автомобіля) виплачена АТ «СК «ББС Іншуранс» позивачу, суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення матеріальних збитків у розмірі 27 842,05 грн з відповідача ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ», у зв`язку з тим, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
Також не підлягає до задоволення і вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судом роз`яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Однак, позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана моральна шкода, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд першої інстанції не дав вказаному належної правової оцінки та помилково прийшов до висновку про задоволення цього позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Щодо суті апеляційної скарги
У відповідності до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
В ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмолено, апеляційна скарга задоволена, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.
Також у відзиві на позов та в апеляційній скарзі представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, понесені ними в суді першої та апеляційної інстанцій.
На підтвердження понесених таких витрат надано: ордер на представлення інтересів ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» адвокатом Бартківим А. Я. АО «Прикарпатська юридична компанія» у Коломийському міськрайонному суді (т. 1, а.с. 61); копію Договору про надання правової допомоги від 27 січня 2025 року, відповідно до п. 3.2 якого винагорода за обсяг роботи із досудової підготовки, а також супроводу судового розгляду в суді першої інстанції визначена у фіксованому розмірі 10 000,00 грн (т. 1, а.с. 114-116); рахунок на оплату 10 000,00 грн (т. 1, а.с. 117); платіжну інструкцію № [номер приховано] від 11.02.2025 на суму 10 000,00 грн (т. 1, а.с. 118); ордер на представлення інтересів ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ» адвокатом Бартківим А. Я. АО «Прикарпатська юридична компанія» в Івано-Франківському апеляційному суді (т. 2, а.с. 38); копію Договору про надання правової допомоги від 15 липня 2026 року, відповідно до п. 3.2 якого винагорода за обсяг роботи із досудової підготовки, а також подання апеляційної ксарги та супроводу судового розгляду в суді апеляційної інстанції визначена у фіксованому розмірі 7000,00 грн; рахунок на оплату 7000,00 грн; платіжну інструкцію № 142463899 від 14.08.2026 на суму 7000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом встановлено, що вказані заявлені витрати пов`язані із розглядом справи № 346/6655/24.
Однак, суд з урахуванням наданих доказів на понесення таких витрат відповідачем, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, а також виходячи з конкретних обставин справи, її складності, розгляду в порядку письмового провадження, матеріального становища сторін, приходить до висновку про зменшення таких витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції до 2000,00 грн та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції до 1500,00 грн.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ФАРМ» задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 травня 2026 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ФАРМ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ФАРМ» (код ЄДРПОУ 30109129, місцезнаходження: вул. М. Амосова, 10, м. Київ, 03038) 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 80 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, і 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат за надання правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О. О. Томин
Судді: І. В. Бойчук
О. В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.