ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 643/17952/25
провадження № 22-ц/818/4315/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 04 травня 2026 року, постановлене суддею Довготько Т.М.,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за Договором № 294363-КС-017 про надання кредиту від 12.05.2024, у розмірі 209 271,92 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 58 000,00грн; суми прострочених платежів по процентах - 142 571,92 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 8 700, 00грн. та судовий збір у розмірі 2511,26 грн. (Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.10.2025).
Позов обґрунтовано тим, що 12.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 294363-КС-017 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12.05.2024 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 294363-КС-017 про надання кредиту, а 12.05.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 294363-КС-017 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 58 000,00 грн. Товариство свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 58 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого за ним станом на 09.10.2025 утворилась заборгованість за Договором № 294363-КС-017 про надання кредиту в розмірі 209 271,92 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 58 000,00грн; суми прострочених платежів по процентах - 142 571,92 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 8 700, 00грн.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 04 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 294363-КС-017 про надання кредиту від 12.05.2024 у розмірі 164 756 /сто шістдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят шість/ грн 00 коп. яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 58 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 106 756, 00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 1983,90 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині часткової відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом змінити, а саме змінити суму стягнення з 106 756,00 грн на грошову суму в розмірі 142 571, 92 грн. , також в частині повної відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії за надання кредиту - скасувати, задовольнити позовну вимогу ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту повністю у розмірі 8 700 грн.
Зазначає, що суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача за Кредитним договором та неправомірно здійснив перерахунок боргу. Вказує, що суд першої інстанції, частково відмовивши у задоволенні позову, помилково ототожнив поняття «денної процентної ставки» за Законом України «Про споживче кредитування» та «процентної ставки в день» за умовами кредитного договору. Звертає увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у Кредитному договорі, який Позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Для спростування позовних вимог Позивача, сторона Відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк, відповідно до встановленого у п. 3.2.3. Кредитного договору графіку платежів, однак сторона Відповідача таких доказів суду не надала. Посилання Позичальників на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Щодо правомірності встановлення небанківською установою ТОВ «Бізнес Позика» комісії за надання кредиту у Кредитному договорі зазначає, що відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 8 700,00 грн. Звертає увагу суду, що комісія за надання кредиту встановлена у Кредитному договорі. Наголошує, що у даній справі не підлягають застосування правові висновки Верховного Суду викладені у його Постановах щодо неправомірності встановлення банками комісій за обслуговування та/або користування кредитом (або будь- які інші банківські комісії). ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка правомірно встановила у своїх Кредитних договорах саме комісію за надання кредиту, а не комісію за обслуговування/користування кредиту.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обгрнутовані частково, отже дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту 58 000,00 грн та відсотків у розмірі 106 756, 00грн., всього 164 756,00 грн.
Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає не в повній мірі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12.05.2024 направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферта) укласти Договір № 294363-КС-017 про надання кредиту (а.с.65-69).
12.05.2024 ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферти) укласти Договір № 294363-КС-017 про надання кредиту, на умовах визначених Товариством (а.с.70-74).
Отже, 12.05.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 294363-КС-017 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.59-63).
Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає Позичальнику кредит у розмірі 58 000,00грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та комісією у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що строк кредиту - 24 тижні до 27.10.2024, плата за користування Кредитом є фіксованою та становить: в день 1,15061207%.
Пунктом 2.5 Договору передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 8 700, 00 грн.
Пунктом 3.2.3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
З витребуваної судом у АТ КБ «ПриватБанк» інформації та Виписки по рахунку за період 12.05.2024 по 27.10.2024, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 12.05.2024 були зараховані кошти у розмірі 58 000 грн.
У порушення зазначених умов договору відповідач зобов`язання за договором № 294363-КС-017 про надання кредиту від 12.05.2024 належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 06.10.2025 має заборгованість в розмірі 209 271,92 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 58 000,00грн; суми прострочених платежів по процентах - 142 571,92 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 8 700, 00грн. (а.с.51-55).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 294363-КС-017 від 12 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору UА-6268, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Перерахування ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 , вказану у договорі кредитних коштів у розмірі 58 000 грн підтверджується витребуваною судом у АТ КБ «ПриватБанк» інформацією та Випискою по рахунку за період 12.05.2024 по 27.10.2024.
Щодо нарахування відсотків.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за період з 12.05.2024 року по 19.08.2024 року проценти нараховувались за процентною ставкою 1,15061207% в день згідно умовам договору, що відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування», а отже заборгованість за цей період за відсотками складає 66 736,00 грн.
Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками за період з 20.08.2024 року по 27.10.2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, тому наявні підстави для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%, що за 69 днів становить 40 020 грн.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, пунктом 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).
Враховуючи, що договір про надання кредиту укладено між сторонами 12 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.
Таким чином, судом першої інстанції вірно застосовано положення п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та правомірно перерахував відсотки за користування кредитом, оскільки положення Договору про надання кредиту щодо нарахування денної процентної ставки у розмірі, який перевищує 1% (нараховані з 20.08.2024) не відповідають положенням ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо посилання апелянта на необґрунтованість висновку суду про відмову в стягненні комісії, судова колегія зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 8700 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про те, що положення спірного кредитного договору в частині стягнення суми комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України є помилковим.
Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні колегія суддів не вбачає.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за комісією у розмірі 8700 грн.
У зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 82,88% з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 2081,33 грн., та 515,91 грн. за подачу апеляційної скарги, разом 2597,24 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.
Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 червня 2025 року змінити в частині суми стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 294363-КС-017 про надання кредиту від 12.05.2024 у розмірі 173 456 грн.
Перерозподілити судові витрати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2597,24 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.В. Маміна
В.Б. Яцина