Справа № 202/11182/25
Провадження № 2/202/1542/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
02 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мачуського О.М.
за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,
представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
17 листопада 2025 року представник АТ «А-Банк» Шкапенко О.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.09.2022 року в загальному розмірі 81181,97 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що 30.09.2022 року ОСОБА_2 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. Цього ж дня ОСОБА_2 підписала Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком) на підставі якої відповідачу відкрито рахунок й надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку, як засіб доступу до зазначеного рахунку.
АТ «А-Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості, в зв`язку з чим, станом на 17.11.2025 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 81181,97 гривень, яка складається з наступного: 58699,29 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22482,68 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками.
Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань, не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав АТ «А-Банк», у зв`язку з чим банк вимушений звернутись до суду.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 19 листопада 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
26 листопада 2025 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до АТ «А-Банк» в якому позивач просить: визнати недійсним кредитний договір № б/н від 30.09.2022 року; зобов`язати АТ «А-Банк» видалити всі персональні дані ОСОБА_2 з електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу; зобов`язати АТ «А-Банк» скасувати нарахування відсотків, комісій, страхових внесків, штрафних санкцій ОСОБА_2 , які виникли через неправомірне списання кредитних коштів.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 ніколи не була клієнтом АТ «А-Банк», однак 07.10.2025 року на її мобільний телефон зателефонували співробітники банку й повідомили про наявність заборгованості за кредитним договором. 08.10.2025 року ОСОБА_2 особисто у відділенні банку отримала довідку про заборгованість в сумі 78688,62 гривень й виписку по картці та рахунку, відкритих на її ім`я. Водночас, ОСОБА_2 стверджує, що дані рахунки особисто нею не відкривались, жодних дій щодо укладення кредитного договору вона не вчиняла, істотні умови кредитного договору не погоджувала, перерахування на банківську карту кредитних коштів, є безпідставним. Окрім того, жодних повідомлень від банку щодо оформлення кредиту чи будь-яких заборгованостей за ним, ОСОБА_2 не надходило.
При цьому, ОСОБА_2 стверджує, що кредитних коштів вона не отримувала, про що свідчить отримана нею виписка по картці. З даної виписки відслідковується рух грошових коштів, зокрема, зарахування та перекази на ім`я ОСОБА_3 , будь-які операції від імені ОСОБА_2 відсутні. На думку ОСОБА_2 , відкритий на її ім`я кредитний договір, на підставі ст.ст. 203,215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним, а нарахування заборгованості має бути припинено.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_2 не мала наміру укладати з АТ «А-Банк» кредитний договір, не подавала заявок на онлайн кредити та не отримувала грошових коштів від банку, наявні підстави дійти висновку щодо незаконності обробки АТ «А-Банк» персональних даних ОСОБА_2 та необхідності зобов`язати фінансову установу видалити її персональні дані.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 грудня 2025 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом АТ «А-Банк» та присвоївши об`єднаній справі № 202/11182/25. Розгляд об`єднаної справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 січня 2026 року частково задоволено клопотання ОСОБА_2 та витребувано від АТ «А-Банк», наступні докази: 1) Інформацію щодо порядку укладання та підписання, наступних документів: анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 30.09.2022 року; заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30.09.2022 року; кредитного договору № б/н від 30.09.2022 року (за наявності). У разі укладання вказаних документів в паперовому вигляді надати до суду оригінали для огляду; у разі укладення їх в електронному вигляді - інформацію про Log file, яким зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача, а також пароль та логін присвоєний ОСОБА_2 , на підставі яких в подальшому було сформовано Log file. 2) Завірені належним чином копії документів які були надані від імені ОСОБА_2 до АТ «А-БАНК» для укладання кредитного договору або договору позики;
21 березня 2026 року представник АТ «А-Банк». - адвокат Серікбаєв А.А. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав відзив на зустрічну позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви та зазначив, що кредитний договір укладено згідно з вимогами чинного законодавства, особу позичальника ідентифіковано при підписанні Анкети-Заяви за паспортом громадянина України. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами. ОСОБА_2 , у розумінні абзацу другого пунктів 1.23, 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не доведено здійснення Банком неналежного чи помилкового переказу, чи переказано кошти неналежному отримувачу без законних підстав. Також, як вбачається із доданих документів, позивачка проходила верифікації з фото і 30.09.22 (віддалено через застосунок А24) і 17.10.2025 року у відділенні. Той факт, що ОСОБА_2 звернулась до поліції із заявою, жодним чином не доводить вину Банку, й у разі визнання її потерпілою, вона має право на звернення до обвинуваченого з цивільним позовом.
02 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_2 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні вимог первісного позову та задовольнити вимоги її зустрічної позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що вона не зверталась до банку, не підписувала Анкету-Заяву, не отримувала банківських карток А-Банк. Водночас, дотепер вона отримує дзвінки в ході яких працівники банку вимагають сплатити заборгованість за кредитом. Надані банком фотознімки позичальника та її паспорта, не підтверджують факт її ідентифікації під час укладення кредитного договору. Також ОСОБА_2 зазначає, що в даному випадку АТ «А-Банк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_2 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати операції щодо відкриття оскаржуваного в цій справі кредитного договору № б/н від 30.09.2022 року та нарахування відсотків, комісій, страхових внесків, штрафних санкцій, які виникли із неправомірного списання кредитних коштів. Разом з тим, банк дотепер продовжує протиправно нараховувати відсотки за кредитним договором.
16 травня 2026 року представник АТ «А-Банк» за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», на виконання ухвали суду від 21.01.2026 року надав суду електронні документи (Анкета-заява, заява про встановлення кредитного ліміту, кредитний договір від 30.09.2022 р.) разом з LOG-файлами.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) АТ «А-Банк» Омельченко Є.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги первісного позову й зазначив, що ОСОБА_2 отримала кредит відповідно до заяви, використала кредитні кошти, однак не повернула їх банку. При цьому, відповідач перераховувала грошові кошти своєму сину й не зверталась до позивача із заявами про втрату доступу до картки чи вчинення щодо неї інших шахрайських дій.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, натомість подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 30 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» із Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
У даній Анкеті-заяві, яка містить анкетні дані та підпис відповідача, ОСОБА_2 підтвердила, що проставленням цифрового власноручного (на екрані телефону) підпису під цією анкетою-заявою, вона підтверджує, що: надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені їх копії відповідають оригіналу; дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-Банк", що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua, між нею та АТ "А-Банк" становлять Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення;- вона повідомлена про свої права, пов`язані із зберіганням та обробкою її персональних даних, визначені чинним законодавством, про мету збору даних та осіб, яким передаються персональні дані, та надає дозвіл Банку на обробку всіх її персональних даних з метою та на умовах, встановлених у договорі про надання банківських послуг.
Також Подвигіна погодилась із тим, що про зміну вартості послуги Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування. Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем , що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні Банку та/або Клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на Клієнта
Звертаючись до суду з позовом, представник АТ «А-Банк» зазначив, що між сторонами 30.09.2022 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, та які долучено позивачем до Анкети-заяви, а саме: паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена»; заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30.09.2022 року; довідку за лімітами; довідку за картками; витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила»; Тарифи по картці «Зелена»; розрахунок заборгованості за договором № б/н від 30.09.2022 року, укладеним між АТ «А-Банк» та клієнтом ОСОБА_2 станом на 17.11.2025 року; виписку по кредиту No SAMABWFC1[телефон приховано] від 17.11.2025 року, за період з 30.09.2022 року по 17.11.2025 року; фото ОСОБА_2 , фото-копії паспорта ОСОБА_2 та фото ОСОБА_2 з паспортом громадянина України, зроблене у відділенні банку.
На виконання ухвали суду від 21.01.2026 року, позивачем також надано інформацію (роз`яснено) щодо порядку укладення кредитного договору (в електронному вигляді), а також надано Довідку по LOG-файлам щодо запитів кредитування по клієнту ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 30.09.2022 року по 02.03.2025 року, Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», анкету-заяву та Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 06.07.2022 року.
Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», містить наступну інформацію: тип кредиту: кредитування рахунку з пільговим періодом використання; сума/ліміт кредиту до 200 000 (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит) грн.; строк кредитування - 240 місяців з правом автоматичного продовження; мета отримання кредиту: на споживчі потреби; спосіб надання кредиту - кредитні кошти надаються клієнту у вигляді суми кредитного ліміту на споживчі потреби на платіжній картці клієнта, яка відкрита у Банку на підставі укладеного Договору про надання банківських послуг. Строк надання кредиту - протягом одного дня (максимальний строк); Процентна ставка - пільгова процентна ставка 0,000001%, пільговий період - до 62 днів, базова процентна ставка: 40,8% на рік; реальна річна процентна ставка 49,34%.
У даному паспорті споживчого кредиту зазначено, що він підписаний ОСОБА_2 30.09.2022 11:19 простим електронним підписом.
Згідно із заявою щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30.09.2022 року, ОСОБА_2 просила позивача відкрити їй поточний рахунок № НОМЕР_2 на наступних умовах: вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок; тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі; пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3.4% на місяць; строк кредитування (строк дії кредитної лінії)- 240 місяців; порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит; у випадку порушення Клієнтом будь-якого із грошових зобов`язань - при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6.8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості.
Підписанням цієї Заяви ОСОБА_2 також підтвердила й погодилась, що до укладення цієї угоди ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-БАНК", що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладення цієї угоди ознайомлена з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 13 Заяви).
Інформація про умови кредитування також міститься в Умовах та правилах надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Тарифах по картці «Зелена».
На думку АТ «А-банк», ОСОБА_2 неналежно виконує свої зобов`язання, а тому має перед позивачем заборгованість, розмір якої станом на 11.02.2024 року складає 102297,75 гривень.
В свою чергу, ОСОБА_2 вказує, що не укладала кредитний договір з АТ «А-Банк», кредитних коштів не отримувала, а тому даний договір необхідно визнати недійсним, зобов`язати банк припинити нарахування заборгованості та видалити її персональні дані.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору № б/н від 30.09.2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, саме банк має підтвердити, що на момент укладення договору діяла відповідна редакція умов, з якою споживач був ознайомлений та до якої приєднався.
При розгляді даної справи судом також враховуються вимоги до договору про надання фінансових послуг, затверджені статтею 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), якими встановлено, що Договір про надання фінансової послуги укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
На офіційному веб-сайті АТ «А-Банк, у вільному доступі для всіх клієнтів банку розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, зокрема, за посиланням https://a-bank.com.ua/backend/api/v1/pages/media/file?path=UiP/Arch_dog_UiP/UiP19092022.pdf, наявні чинні на момент укладання Договору Умови і правила надання банківських послуг в А-Банку, зокрема, й щодо споживчого кредиту картки «Зелена».
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20.
Відповідно до п. 5 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою НБУ №78 від 14.08.2017 (далі - Положення), дія якого поширюється на суб`єктів електронної взаємодії, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа.
Пунктом 8 Положення встановлено, що підписувач, який створює електронний документ з електронним підписом, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа (або його заперечення внесені як окремий реквізит документа) і свідомо застосовував свій електронний підпис у контексті, передбаченому документом (підписав, затвердив, погодив, завізував, засвідчив, ознайомився).
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
ОСОБА_2 пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Банку, надала всі необхідні дані та фото-копії документів для встановлення особи й оформлення договору, та використовуючи електронний цифровий підпис, створений шляхом відтворення особистого підпису на екрані електронного пристрою, підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 30.09.2022 року та Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30.09.2022 року, які містили умови щодо приєднання, та з якими відповідач ( позивач за зустрічним позовом) ознайомилась до моменту укладання.
Кредитний договір, зокрема, Заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30.09.2022 року містить усі істотні умови для кредитного договору, зокрема, дату та місце укладання, відомості про надавача та отримувача фінансової послуги, предмет договору, суму кредиту, строк, умови та порядок його повернення, відсоткову ставку за користування кредитним договором, реквізити/паспортні дані, електронні підписи сторін та електронну печатку банку.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що кредитний договір між сторонами укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір вона не укладала, кредитних коштів не отримувала, грошові кошти з відкритої на її ім`я картки були використані третіми особами про що вона повідомляла банк. Також ОСОБА_2 звернулась до Лівобережної окружної прокуратури із заявою про вчинення злочину в якій повідомила, що її син, використовуючи її мобільний телефон, без її відома, самовільно дистанційно отримав кредит від імені ОСОБА_2 та використав кредитні грошові кошти, створивши заборгованість по картці станом на 08.10.2025 року на суму 78 688,62 грн.
Відповідно до супровідного листа заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури від 17.12.2025 року № 31/2025, заяву ОСОБА_2 направлено за належністю до Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, для розгляду згідно з вимогами чинного законодавства в межах компетенції.
Водночас, суду не надано доказів щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою ОСОБА_2 про вчинення щодо неї шахрайських дій, здійснення досудового розслідування та наявності вироку, ухваленого за результатами судового розгляду відповідного кримінального провадження, яким було б встановлено факт вчинення злочину, з використанням персональних даних ОСОБА_2 , оформлення кредитного договору та використання третіми особами кредитних коштів, наданих банком на її ім`я.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведені ОСОБА_2 доводи в обґрунтування її зустрічних позовних вимог та в заперечення проти вимог позову АТ «А-Банк», зокрема, оформлення кредитного договору та використання кредитних коштів її сином, є виключно припущеннями, оскільки такі посилання не підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, оскільки оспорюваний кредитний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, й суду не надано належних доказів того, що договір укладено іншою особою, кредитні грошові кошти перераховані на банківську картку, яка ОСОБА_2 не отримувалась, то відсутні правові підстави для визнання такого договору недійсним.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
Судом встановлено факт наявності між сторонами правовідносин на підставі кредитного договору, надання ОСОБА_2 своїх персональних даних та згоду на їх обробки банком, тому посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо незаконності обробки її даних є необґрунтованими.
Щодо вимог первісного позову АТ «А-Банк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.09.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Після підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 30.09.2022 року та Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30.09.2022 року, які є складовими частинами кредитного договору, у сторін виникли взаємні права та обов`язки. Зокрема, у банку виник обов`язок відкрити рахунок та надати відповідачу кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, а у відповідача - у разі використання наданих коштів - виникло зобов`язання повернути кредитні кошти та сплатити інші погоджені сторонами платежі, що виникають у результаті укладення між сторонами договору.
Згідно з довідкою за картами, ОСОБА_2 було відкрито рахунок № НОМЕР_3 та видано картки: № НОМЕР_4 , строком дії до 12.2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до 12.2031 року.
Відповідно до довідки за лімітами клієнта ОСОБА_2 за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC1[телефон приховано]) від 30.09.2022 року за період з 30.09.2022 року по 17.11.2025 року, клієнту ОСОБА_2 30.09.2022 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., який в подальшому було неодноразово збільшено, а саме: 09.11.2023 року до 20000,00 гривень, 08.03.2024 року до 30000,00 гривень, 17.07.2024 року до 60000,00 гривень.
В матеріалах справи наявна долучена АТ «А-Банк» виписка по картці ОСОБА_2 , яка містить інформацію про відкриття 30.09.2022 року рахунку за кредитним договором, надання кредиту згідно з договором, здійснення за рахунком інших транзакцій.
Надана АТ «А-Банк» виписка про рух коштів по картковому рахунку відповідача відповідає вимогам, закріпленим у п. 51, 52, 61 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку в банках України», оскільки містить назву документа, дату складання, найменування банку та клієнта, дати та час операцій, деталі операцій, тощо.
Отже, позивач (відповідач за зустрічним позовом) довів факт відкриття відповідачу рахунку із встановленням кредитного ліміту за кредитним договором б/н від 30.09.2022 року, а також надання відповідачу кредиту, отримання якого узгоджено сторонами договору.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
З наданої Банком виписки встановлено, що відповідач активно користувалась коштами Банку, та частково погашала заборгованість, що свідчить про визнання ОСОБА_2 правовідносин між нею та банком.
Доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) про відсутність доказів узгодження умов договору, отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які містять персональні дані позичальника та її підпис.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З виписки по картці встановлено, що ОСОБА_2 не здійснювала щомісячних платежів у порядку та на умовах, визначених договором, а суми власних коштів (поповнень рахунку) були значно меншими за суму використаного кредиту, у зв`язку з чим банком нараховувалися відсотки за користування кредитом.
Згідно з розрахунком банку за кредитним договором № б\н вiд 30.09.2022 року заборгованість ОСОБА_2 станом на 17.11.2025 року складає 81181,97 гривень, з яких: 58699,29 гривень - заборгованість по сумі кредиту; 22482,68 гривень - заборгованість за відсотками.
Наведений розрахунок узгоджується з наданою банком випискою по картці, а нарахування відсотків за користування кредитом було здійснено відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Надана банком виписка по рахунку, разом з розрахунком заборгованості, що виготовлені й оформлені належним чином, є належними та допустимими доказами отримання та користування відповідачем кредитними коштами, оскільки вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таким чином, позивач за первісним позовом АТ «А-Банк» довів, що ОСОБА_2 порушила умови дійсного кредитного договору від 30.09.2022 року, в результаті чого за нею утворилась заборгованість у розмірі 81181,97 гривень.
Щодо вимог зустрічного позову про необхідність зобов`язати АТ «А-Банк» скасувати нарахування відсотків, комісій, страхових внесків та штрафних санкцій, які, на думку ОСОБА_2 , виникли внаслідок неправомірного списання кредитних коштів.
Судом встановлено та підтверджено належними доказами факт укладення ОСОБА_2 кредитного договору, отримання та використання кредитних коштів.
При цьому матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, у тому числі й відсотків за користування кредитом, а тому доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо необґрунтованості розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15.
За таких обставин вимоги відповідача (позивача за зустрічним позовом) про зобов`язання банку скасувати нарахування платежів за кредитним договором, є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування встановлених обставин, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не надано, суд доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.09.2022 року в загальному розмірі 81181,97 гривень, з яких: 58699,29 гривень - заборгованість по сумі кредиту; 22482,68 гривень - заборгованість за відсотками.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року по справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Суд вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не впливають на вищезазначені висновки суду.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Водночас, в ході розгляду справи, судом не встановлено наявності правових підстав для визнання недійсним, укладеного між сторонами, кредитного договору від 30.09.2022 року й незаконність використання персональних даних позичальника, а тому позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем АТ «А-Банк» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 6005315532668 від 17.11.2025 року.
Доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь АТ «А-Банк» пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.09.2022 року в розмірі 81181,97 гривень, з яких: 58699,29 гривень - заборгованість по сумі кредиту; 22482,68 гривень - заборгованість за відсотками.
У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський