Справа № 202/5609/26
Провадження № 2/202/4826/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
28 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого судді Слюсар Л.П.,
за участю секретаря Коваленко К.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 у червні 2026 року в особі представника, адвоката Циба Сергія Вікторовича, через систему «Електронний суд» звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 липня 2019 року між нею та відповідачем Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 361. Від цього шлюбу позивач та відповідач мають спільних неповнолітніх доньок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір`ю. Спір про місце проживання дітей відсутній. Позивач зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося, через втрату між ними почуття взаємної поваги та любові. Починаючи з лютого 2026 року шлюбні стосунки між сторонами фактично припинені, подружжя проживає окремо. Сторони спільного господарства не ведуть, єдиного бюджету не мають. Подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки сторони мають протилежні погляди на сім`ю. Шлюб розпався остаточно, а тому можливість примирення та подальшого збереження сім`ї не вбачає. Наведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2026 року, головуючим суддею у розгляду вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 10 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 липня 2026 сторонам у справі надавався строк для примирення тривалістю два місяці. Провадження у справі було зупинено до закінчення строку для примирення, тобто до 07.09.2026 року.
07 липня 2026 року ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра провадження у цивільній справі було поновлено, для розгляду заяви про відвід секретаря судового засідання.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 10 липня 2026 провадження у справі було зупинено до закінчення строку для примирення, тобто до 07.09.2026 року.
08 вересня 2026 року ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра провадження у цивільній справі поновлено.
Представник позивача, адвокат Костенко О.М., в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, оскільки наданий строк для примирення закінчився та примирення між сторонами не відбулось.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що спроба примирення була невдалою, а тому він не заперечує проти розірвання шлюбу.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище «ОСОБА_6 ») уклали шлюб, який зареєстровано Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис № 361 (а.с. 7).
Позивач та відповідач мають спільних дітей неповнолітній доньок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 8, 9).
Між позивачем та відповідачем відсутній спір про місце проживання спільних дітей, які проживають разом з матір`ю.
Також, встановлено, що між сторонами фактично припинені шлюбні стосунки, сторони проживають окремо та не ведуть спільного господарства, між ними примирення неможливе.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя.
Суд враховує, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не бажають поновлювати стосунки, будь-яких заходів до примирення не приймають, доказів протилежного не надано, збереження шлюбу суперечить інтересам сім`ї, а тому надання сторонам строку для примирення суд вважає недоцільним.
Причиною розпаду сім`ї є протилежні погляди на шлюб та сім`ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що має суттєве значення.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи, що позивачем ОСОБА_3 заявлено клопотання про залишення її прізвища після розірвання шлюбу без змін, суд вважає необхідним залишити його без змін.
Таким чином, суд вважає, що сімейно-шлюбні відносини припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому суд дійшов висновку, що сім`я сторін розпалася остаточно та не може бути відновлена.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої сплачені позивачем судові витрати підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Керуючись ст. ст. 104, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ») та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 липня 2019 року Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 361 - розірвати.
Прізвище ОСОБА_3 після розірвання шлюбу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02 жовтня 2026 року.
Суддя Л.П. Слюсар