Справа № 188/1281/26
Провадження № 2-о/188/56/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Місюра К.В.
при секретарі: Бібікова В.В.
та представників сторін:
від заявниці: не з`явилась
від зацікавленої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 (м. Алчевськ Луганської області)
зацікавлена особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (м. Київ)
про встановлення факту реєстрації місця проживання, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до суду, відповідно до якої просить встановити:
- факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- факт, що станом на 10.03.2014 року та до моменту тимчасової окупації м. Алчевська Луганської області в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована лише ОСОБА_1 .
Вимоги заявника мотивовані тим, що вона не може реалізувати свої майнові права, а саме: вчинити нотаріальну дію - укласти договір дарування належної їй на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Алчевська Луганської області вона позбавлена можливості підтвердити факт відсутності інших зареєстрованих осіб у належному їй житловому приміщенні, оскільки відсутній доступ до відповідних реєстраційних баз даних органів, що здійснювали реєстрацію місця проживання у м. Алчевську Луганської області. Саме ці обставини і зумовили заявницю звернутися до суду.
В судове засідання заявник не з`явилась, направила до суду заяву, в якій підтримала заяву та просила розглянути справу в її відсутність.
Представник зацікавленої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 05.09.2008 року, ОСОБА_1 стала одноособовим власником квартири АДРЕСА_2 .
Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 10.03.2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10.03.2014 року, є єдиним власником квартири АДРЕСА_2 , і єдиною особою, зареєстрованою у вказаній квартирі.
Отримати інформацію про зареєстрованих осіб у зазначеному вище житловому приміщенні за період після 2014 року не є можливим, в зв`язку з тимчасовою окупацію м. Алчевська Луганської області.
Разом із тим, копіями рахунків за житлово-комунальні послуги за 2012, 2013 та 2016 роки, що збереглися у заявниці, підтверджується факт того, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована лише одна особа - її власник - ОСОБА_1 , оскільки у зазначених документах відображено нарахування, здійснені з розрахунку на одну зареєстровану особу.
Отже, відсутність доступу до відповідних реєстраційних баз даних органів, що здійснювали реєстрацію місця проживання у м. Алчевську Луганської області для підтвердження кількості зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, яке належить заявниці, є перепоною для укладення договору дарування належної їй на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно зі частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024 зробила такі висновки: «Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Згідно ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Згідно ст. 29 ЦК України «Місце проживання фізичної особи» місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративне територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутності не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обстеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Згідно із ст. 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому законом порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Згідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При таких обставинах, суд вважає, що вимоги заявниці підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиною особою, яка була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-78, 79, 293, 315, 317 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву задовольнити.
Встановити факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт, що станом на 10.03.2014 року та до моменту тимчасової окупації м. Алчевська Луганської області в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована лише ОСОБА_1 .
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К. В. Місюра