Справа № 213/217/26
2-к/214/1/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, клопотання Республіки Молдова про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Молдовського суду про стягнення державного мита зі ОСОБА_1 , -
ВСТАНОВИВ:
24 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання Республіки Молдова про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Молдовського суду про стягнення державного мита зі ОСОБА_1 .
Так, Суд Кішінеу, офіс Чентру, в особі судді Романа Паскарь, 09 листопада 2023 року, розглянув цивільну справу №2-23752/2022 за позовом ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , третя особа - Управління з питань захисту прав дітей сектора Ришкань, мун. Кішінеу, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів. Ухвалою від 09.11.2023 року поставлено про стягнення зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , державного мита в розмірі 900,00 лей (МЛД) до державного бюджету Республіки Молдова. Відтак, посилаючись на Договір між Республікою Молдова та Україною про правову допомогу і правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаний у Києві 13 грудня 1993 року, що набрав законної сили з 24 квітня 1995 року, Суд Кішінеу, офіс Чентру, вирішив направити для виконання документи про стягнення державного мита на користь держави Республіка Молдова з боржника ОСОБА_3 , оскільки він проживає на території України.
Згідно отриманих судом відомостей з Реєстру Криворізької міської територіальної громади, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06 травня 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 462 Цивільного процесуального кодексу України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно зі статтею 464 Цивільного процесуального кодексу України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Так, суд у виконання вимог частини 1 статті 467 Цивільного процесуального кодексу України, повідомляв боржника ОСОБА_3 про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та пропонував йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання,шляхом направлення повідомлення на адресу зареєстрованого місцезнаходження боржника: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 17.08.2026 року зазначене клопотання Республіки Молдова про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Молдовського суду про стягнення державного мита зі ОСОБА_1 було призначено до розгляду на 24 вересня 2026 року у приміщенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Іллі Гайдука, 6а, зал судового засідання №7.
Однак, боржник 24 вересня 2026 року до суду не з`явився, направлена на адресу його зареєстрованого місця проживання судова повістка повернулась на адресу суду без вручення адресату з позначкою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній».
Відповідно до частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4).
Таким чином, ОСОБА_5 на розгляд доручення про визнання і виконання рішення іноземного суду не прибув, про час і місце його розгляду повідомлявся належним чином.
Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно частини 1 статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Частинами 1, 2 статті 462 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Статтею 463 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Відповідно до частини 6 статті 467 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши подані документи, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.
Підстави та умови, порядок визнання та виконання рішень між державами Україна та Республіка Молдова закріплено у Договорі між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Документ 498_604), який підписано 13 грудня 1993 року, ратифіковано Постановою Верховної Ради України №238/94-ВР від 10 листопада 1994 року та набув чинності 24 лютого 1995 року (далі - Договір між Україною і Республікою Молдова).
Відповідно до статті 49 Договору між Україною і Республікою Молдова, рішення, зазначені в статті 48, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо: 1) згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена судом тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами не було вже визнане чи виконане; 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором.
За пунктом 1 статті 50 Договору між Україною і Республікою Молдова, клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції. Пунктом 2 цієї ж статті визначено перелік документів, що додаються до клопотання.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 51 Договору між Україною і Республікою Молдова, визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. При розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 49 і 50.
Відповідно до пункту 5 статті 52 Договору між Україною і Республікою Молдова, орган тієї Договірної Сторони, на території якої витрати, пов`язані з веденням справи, були сплачені авансом державою, звертається до відповідного суду іншої Договірної Сторони про стягнення цих витрат. Цей суд здійснює виконання рішення згідно зі своїм законодавством без стягнення сплат. Пунктом 3 цієї ж статті закріплено, що суд, який розглядає питання про виконання рішення про витрати, обмежується перевіркою, чи набрало те рішення законної сили і підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 12 постанови пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Так, із матеріалів клопотання вбачається, що компетентним органом Республіки Молдова надіслано клопотання про визнання і виконання на території України судового рішення Суду Кішінеу (офіс Чентру) від 09.11.2023 року, яке набрало законної сили 12 грудня 2023 року, по цивільній справі №2-23752/2022, в частині стягнення з Віталія Стрембіцього до державного бюджету Республіки Молдова державного мита в розмірі 900,00 лей, у зв`язку з покладенням на боржника таких витрат по сплаті державного мита.
Заперечення боржника проти задоволення клопотання про надання дозволу на виконання рішення іноземного суду на адресу суду не надходило.
Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, передбачених Договором між Україною і Республікою Молдова та статтею 468 Цивільного процесуального кодексу України, судом не встановлено.
Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали (частина 8 статті 467 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, дослідивши долучені до доручення документи, перевіривши виконання умов, передбачених статтями 49, 52 Договору між Україною і Республікою Молдова, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Суду Кішінеу (офіс Чентру) Республіки Молдова від 09.11.2023 року, яке 12 грудня 2023 року набрало законної сили, по цивільній справі №2-23752/2022, в частині стягнення з ОСОБА_6 до державного бюджету Республіки Молдова державного мита в розмірі 900,00 лей, що станом на день постановлення цієї ухвали за офіційним курсом Національного банку України (1 молдовський лей = 2,5447 гривні) в національній валюті становить 2290,23 гривень (2,5447 гривні х 900,00 лей).
Керуючись ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», Договором між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ст.ст. 260, 261, 464-470 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Суду Кішінеу (офіс Чентру) Республіки Молдова від 09.11.2023 року, яке 12 грудня 2023 року набрало законної сили, по цивільній справі №2-23752/2022, в частині стягнення з ОСОБА_6 до державного бюджету Республіки Молдова державного мита в розмірі 900,00 лей (дев`ятсот лей), що станом на день постановлення цієї ухвали за офіційним курсом Національного банку України в національній валюті становить 2290,23 гривень (дві тисячі двісті дев`яносто гривні 23 копійки).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Попов.